БІОНЕОРГАНІЧНА ТА БІООРГАНІЧНА ХІМІЯ - М.В. Яцков - 2014

І. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕНЬ БІОНЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

1.7. Методико-біологічні можливості комплексонів та комплексонатів металів

1.7.2. Комплесони та їх специфічна антидотна дія

Антидоти - це хімічні сполуки, які здатні знезаражувати отруйні речовини внаслідок хімічної взаємодії з ними в організмі.

З усього різноманіття токсичних речовин, які знаходяться в навколишньому середовищі, найбільшу небезпеку мають важкі метали і радіоактивні ізотопи. Проникаючи в організм разом з повітрям, що вдихається, питною водою, з їжею ці токсиканти вступають в конкуренцію з йонами біометалів у складі природних хелатів, утворюючи міцні, необоротні зв’язки. Важкі метали порушують нормальну функцію біокомплексів (табл. 14).

Антидотами по відношенню до тіолових ядів є речовини, які мають в своєму складі декілька сульфгідрильних груп або дисуль- фідну групу. До таких препаратів відносяться 2,3-димеркаптопропанол (скорочена назва БАЛ - британський антилюізит):

Таблиця 13.

Біологічна роль і здатність до комплексоутворення металів необхідних для організму людини

(за Д. Уільямсом)

Таблиця 14.

2,3-димеркаптопропанол є універсальним антидотом, який здатний зв’язувати важкі метали (ртуть, свинець, кадмій, кобальт, нікель тощо).

Широке розповсюдження в антидотній терапії також отримав 2,3-димеркаптопропансульфонат натрію під фармакологічною назвою унітіол. Механізм його взаємодії з металами такий: