ЕКОЛОГІЧНА БІОХІМІЯ - Навчальний посібник - В. М. Ісаєнко 2005

Розділ 7. ДІЯ ОТРУТ ГРИБІВ НА ЛЮДИНУ

7.1. Загальна характеристика синдромів отруєння людини грибами

Більшість отруйних грибів викликає відносно легкі нетривалі захворювання, основними з яких є порушення функціонування шлунково-кишкового тракту. Однак деякі з них спричиняють важкі отруєння, навіть із летальними наслідками. Наведемо основні синдроми (ознаки) отруєння грибами.

Синдром порушення свідомості. Зумовлений безпосереднім впливом отрути на функціональну активність головного мозку, а також порушенням мозкового кровообігу й оксигенною недостатністю (гіпоксією).

Синдром порушення дихання. Спостерігається при пригніченні дихального центру, паралічу дихальних м’язів. Важкі ураження дихання виникають унаслідок набряку легенів, порушення прохідності дихальних шляхів.

Синдром ураження крові. Інактивація гемоглобіну, зниження оксигенної ємності крові.

Синдром порушення кровообігу. Розлади діяльності серцево- судинної системи: пригнічення судинно-рухового центру, функції наднирників, підвищення проникності кровоносних судин і т. ін.

Синдром порушення терморегуляції. Зміна температури тіла як наслідок порушення процесів обміну речовин і перетворення енергії, порушення постачання мозку оксигеном тощо.

Синдром виникнення судом. У разі тяжкого отруєння виникають судоми як наслідок кисневого голодування мозку або специфічної дії отрути на центральну нервову систему.

Синдром психічних порушень. Виникає за вибіркової дії отрут на центральну нервову систему.

Синдром ураження печінки та нирок. Виникає за прямої дії отрут, токсичних продуктів обміну або продуктів розпаду тканин.

Синдром порушення водно-електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги. У разі порушення функцій травної, видільної систем, а також секреторних органів відбувається обезводнення організму, зрушення обмінних процесів у тканинах і т. ін.

Гриби, що продукують отрути, за характером впливу на людину, розподіляють на три групи. Першу становлять гриби, які мають гастроентеротропну дію. Клінічна картина отруєння цими грибами характеризується симптомами гастроентериту — нудота, блювання, біль у животі, діарея, іноді непритомність. Симптоми з’являються через 1 — 2 год після вживання грибів у їжу. У цю групу входять деякі види родів Agaricus: зокрема, печериця жовтошкіра (Agaricus xanthodermus), печериця строката (Agaricus meleagris) та ін.; деякі види роду Tricholoma: рядовка біло-коричнева (Tricholoma albobmnneum), рядовка тигрова (Tricholoma pardium), ентолома жовто-сиза (Entoloma lividum), опеньок цегляно-оранжевий (Hypholoma sublate- ritium) та ще багато інших грибів, у тому числі сироїжки (Russula). Гриби цієї групи стають їстівними після 10 — 15 хв відварювання та відціджування відвару.

Другу групу становлять гриби з різко вираженою нейро-вегето-тропною дією на нервову систему. До неї належать гриби, які містять мускарин і мускаридин, а також їхні аналоги. Симптоми отруєння цими грибами спостерігаються через 0,5 — 2 год після вживання: сильна нудота, блювання, пронос, запаморочення, втрата свідомості, посилене потовиділення, галюцинації. Представниками цієї групи грибів є деякі види роду Amanita: мухомор червоний (Amanita muscaria), мухомор пантерний (Amanita pantherina), волокниця (Inocybe patouillardii) та ін.; деякі види роду Clitocybe: клітоцибе білувате (Clitocybe dealbata), клітоцибе біле (Clitocybe candicas), клітоцибе червонувате (Clitocybe rivulobata), деякі види родів Psilocybe, Stropharia.

Отрути цих грибів спричиняють порушення діяльності центральної нервової системи. Вони можуть викликати холінергічний синдром отруєння, який проявляється в блідості шкіри, порушенні ритму серцевої діяльності і судомах, болі в животі, посиленні перистальтики кишок, нудоти, блювання, діареї або антихолінергічному синдромі — виникнення гіперемії шкіри, тахікардії, галюцинацій, судом, коми.

До третьої групи отруйних грибів належать такі, які проявляють виражену гепато-нефротропиду. Це найнебезпечніші, смертельно отруйні гриби. До грибів цієї групи насамперед належать зелений різновид блідої поганки, або мухомор зелений (Amanita phalloides), жовтий різновид блідої поганки (Amanita mappa), білий різновид блідої поганки, або мухомор білий (Amanita verna), мухомор смердючий (Amanita virosa), лепіота коричнево-червона (Lepiota brunneoincarta), лепіота цегляно-червона (Lepiota helveola), гідрофор конічний (Hydrophorus conicus), строчок звичайний (Gyromitra eskulenta) та ін.

На першому етапі отрута цих грибів спричиняє ушкодження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, а в подальшому — печінки, нирок. Унаслідок цього виникають симптоми гастроентериту з подальшим розвитком гострої печінкової та ниркової недостатності. Симптоми отруєння стають вираженими після того, як отрута потрапляє в головний мозок і впливає на нервові центри, які регулюють функції окремих органів. Починаються блювання, пронос, обезводнювання, посиніння губ і нігтів, холонуть руки та ноги, з’являються судоми. Пізніше отрути паралізують нерви, які регулюють функціонування кровоносних судин, наслідком чого є затримка крові в них; викликають жирове переродження печінки, нирок, серця. Стан хворого різко погіршується, що майже завжди призводить до летального наслідку.

До отрут, що діють на нервову систему, як уже зазначалося, належать отрути другої групи грибів за отруйністю, зокрема мускарин. Він уперше був виділений із мухомора червоного (Amanita muscaria), але його вміст у цьому грибі становить 0,0003 — 0,0016 % сирої маси. У волоконниць, зокрема Inocybe patouillardii, вміст мускарину в 20 — 30 разів вищий, ніж у мухомора червоного.

За хімічною будовою мускарин є похідним триметиламонію (рис. 7.1)