Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Фенольні сполуки

Фенольними сполуками називаються сполуки, які містять ароматичне кільце з однією або декількома гідроксильними групами, та їх похідні. Якщо в молекулі є дві або більше гідроксильних груп, речовина називається поліфенолом.

У широкому розумінні до фенолів можуть бути віднесені всі речовини, що мають ароматичне ядро, з яким безпосередньо зв'язана ОН-група або її функціональне похідне. Поряд з простими фенолами, фенолкарбоновими кислотами і їх похідними до цього класу відноситься велика група природних сполук: кумарини, хромони, флавоноїди, лігнани, ксантони, хінони і дубильні речовини. Фенольні структури зустрічаються і в інших класах хімічних сполук. Відомі фенольні алкалоїди (морфін), фенольні стероїди (естрадіол), протоалкалоїди (капсаіциноїди) та інші, які будуть розглянуті у відповідних розділах.

Біогенез фенольних сполук доведений за допомогою радіоактивних ізотопів (С14). Встановлено, що фенольні сполуки — це активні метаболіти, а не кінцеві продукти клітинного обміну, як вважалося раніше. Ці дані свідчать про важливу біологічну роль фенольних сполук. Вони зустрічаються в усіх органах рослин, але більше їх міститься в активно функціонуючих органах — листках, квітках, нестиглих плодах.

За хімічною структурою фенольні сполуки поділяють на чотири основні групи: з одним ароматичним ядром, з двома ароматичними ядрами, з хіноновою структурою і полімерні.

Фенольні сполуки з одним ароматичним ядром. Велика і різноманітна група фенольних сполук, яка складається з простих фенолів (С6) та фенолу з приєднаним до нього одним (С6—С1), двома (С6—С2) або трьома (С6—С3) атомами вуглецю.

С6—С1, фенольні кислоти, спирти і альдегіди

С6—С2, ацетофенони і фенілоцтові кислоти

C6—C3, гідроксикоричні кислоти, кумарини, ізокумарини, хромони і їх похідні

* У формулах R=H, ОН або ОСН3.

6—C3)2або C6—С3—С3—С6, лігнани (димерні сполуки)

Фенольні сполуки з двома ароматичними ядрами. Ця група включає: бензофенони і ксантони (С6—С1—С6), які мають два ароматичні ядра, з’єднані одним вуглецевим атомом: стільбени (С6— С2—С6) з двома з’єднуючими С-атомами; флавоноїди — з трьома С-атомами (С6—С3—С6).

С6—С1—C6, бензофенони і ксантони

C6—С2—С6, стільбени

С6—С3—С6, флавоноїди

Флавоноїди залежно від структури пропанового фрагменту (С3) і місця приєднання бічного кільця В поділяються на флавоноїди — похідні хроману; флавоноїди — похідні хромову; ізофлавоноїди; неофлавоноїди.

Хінони. До них належать: бензохінони — С6; нафтохінони — С10, антрахінони — С14.

Полімерні фенольні сполуки. До цієї групи належать таніди (дубильні речовини) і лігніни (С63)n. Таніни бувають двох типів: такі, що гідролізуються, та конденсовані.

Докладна класифікація усіх груп фенольних сполук буде наведена у відповідних розділах.

Фізико-хімічні властивості та фармакологічна дія фенольних сполук різноманітні і характерні для кожної групи.