Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Загальна частина
Органічні сполуки рослин. Поняття про діючі, супутні і баластні речовини

У XIX ст., на початку свого існування як самостійної науки. фармакогнозія займалася вивченням натуральної сировини і ліків різного походження — мінерального, рослинного й тваринного. Потім до них приєдналися продукти біосинтезу — напівсинтетичні сполуки, речовини з культури тканин, а також мікробіологічного походження тощо.

Сучасну фармакогнозію ми розглядаємо як науку, що вивчає природну сировину на підставі хімічно-біогенетичних зв’язків між органічними сполуками, тому вона користується хімічною класифікацією, в основу якої покладено наявність в лікарській рослинній або тваринній сировині діючих (фармакологічно активних) речовин. Ця класифікація досить умовна, оскільки в сировині завжди знаходяться декілька груп біологічно активних речовин і не завжди відомо, яка з них діє терапевтично.

Тепер фармакогнозія вивчає ЛРС, що містить:

первинні метаболіти

білки (рослинні ферменти, лектини тощо);

жири (ліпіди і жироподібні речовини рослинного і тваринного походження);

вуглеводи (оліго- та полісахариди);

органічні кислоти;

вторинні метаболіти

стероїди (кардіотонічні глікозиди і сапоніни);

терпеноїди (іридоїди, дитерпени, тритерпени, тритерпенові сапоніни) та ін.;

фенольні сполуки (феноли, ксантони, кумарини, хромони, флавоноїди, лігнани, антраценпохідні, дубильні речовини).

Біогенетичні зв’язки між рослинними метаболітами

В окремі розділи фармакогнозії об’єднано сировину, що містить вітаміни, алкалоїди і ефірні олії, незважаючи на те, що біосинтез вітамінів, алкалоїдів і компонентів ефірних олій (монотерпенів, сесквітерпенів, ароматичних сполук) іноді іде різними шляхами.

Біогенетичні зв'язки між речовинами, які вивчає фармакогнозія. представлені на схемі.

Окрім діючих речовин в рослинах завжди знаходяться так звані супутні речовини. В фармакогнозії цим терміном умовно називають продукти первинного і вторинного синтезу, що впливають на прояв головного терапевтичного ефекту (мінеральні солі, азотисті основи, полісахариди, карбонові кислоти, сапоніни тощо). Супутні речовини можуть підвищувати всмоктування діючих речовин і таким чином прискорювати їх засвоєння, посилювати корисну дію або зменшувати шкідливий вплив сильнодіючих сполук. Якщо супутні речовини отруйні, їх слід видалити. Наприклад, насіння рицини звичайної (Semina Ricini), крім жирної олії, містить отруйну білкову речовину — рицин, яка знешкоджується при термічній обробці.

Поряд з діючими і супутніми речовинами рослини містять так звані баластні речовини. В фармакогнозії ними називають первинні й вторинні метаболіти: білки, жири, вуглеводи, смоли, хлорофіл, віск, лігнін тощо. Однак, якщо ці субстанції застосовуються в медичній або фармацевтичній практиці, то їх відносять до діючих речовин. Наведемо для прикладу клітковину і дубильні речовини, які часто розглядають як баласт. Целюлозу тепер широко застосовують з профілактичною метою як ентеросорбент. Баластними речовинами при виготовленні препарату флакуміну з листя скумпії звичайної (Folia Cotim coggygriae) є дубильні речовини. З відходів виробництва флакуміну можна додатково отримати танін, який має протизапальну дію.

Накопичення біохімічною наукою нових даних щодо складу, обміну і взаємодії речовин в організмі рослин, тварин і людини веде до зміни поглядів на такі поняття як діючі, супутні і баластні речовини. З часом змінюється також класифікація рослинної і тваринної сировини.