Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Ефірні олії
Лікарські рослини та сировина, які місять похідні фенілпропану

ПЛОДИ АНІСУ — FRUCTUS ANISI VULGARIS АНІСОВА ОЛІЯ — OLEUM ANISI

Аніс звичайний (ганус) — Pimpinella anisum L , syn. Anisum vulgare Gaertn., род. селерові — Apiaceae

Анис обыкновенный; латинізована назва походить від pimpinella — середньовічна назва рослини неясної етимології; anisum від грецької назви рослини anison.

Рослина однорічна трав’яниста, опушена Стебло борозенчасте, вгорі розгалужене, заввишки 25-60 см.

Нижні листки довгочерешкові, округлонирковидні, глибокопилчасті; серединні — прості, перисті; верхні — тричіперисторозсічені. Квітки п’ятипелюсткові, дрібні, білі, в складних зонтиках. Плоди грушеподібні, трохи сплюснуті з боків двосім’янки, вкриті короткими волосками, при достиганні розпадаються на два маленьких напівплодики зеленкувато-сірого кольору. Смак плодів пряний, трохи солодкуватий, запах сильний, ароматний.

Поширення. Походить з Малої Азії. В Україні зустрічається як здичавіла, вирощують як ефіроолійну рослину.

Заготівля. Коли дозріє половина плодів, рослини скошують, досушують у снопах або валках, обмолочують і очищають від домішок.

Хімічний склад сировини. Плоди анісу містять ефірну олію (до 6 %), до складу якої входить анетол (80-90 %), метилхавікол (10 %), анісовий альдегід, анісовий кетон і анісова кислота, а також жирну олію (28 %), білкові речовини, фурокумарини.

Біологічна дія та застосування. Препарати анісу мають відхаркувальні, протизапальні, антиспастичні, сечогінні та бактерицидні властивості. Плоди входять до складу грудного чаю та шлункового збору, анісова олія—до складу крапель нашатирно-анісових, грудного еліксиру, сухої мікстури від кашлю, протиаспіматичної мікстури за прописам Траскова, препаратів анітос, алталекс, стрепсілс-аригінал та ін.

ПЛОДИ ФЕНХЕЛЮ — FRUCTUS FOENICULI

ОЛІЯ ФЕНХЕЛЮ— OLEUM FOENICULI

Фенхель звичайний — Foeniculum vulgаre Mili, род. селерові — Apiaceae

Фенхель обыкновенный, укроп аптечный, укроп волошский; латинізована назва походить від зменшувальної назви foenum — сіно; vulgaris, -е — звичайний.

Рослина дворічна або багаторічна трав’яниста. Стебло розгалужене, заввишки 1-2 м. Листки чергові, піхвові; нижні — черешкові, 3-4-перисторозсічені на вузенькі лінійні часточки, верхні — майже сидячі. Суцвіття — складні зонтики на кінцях стебла і гілок. Квітки дрібні, віночок жовтий. У порівнянні з іншими зонтичними плоди великі, майже циліндричні, частіш за все трохи вигнуті двосім’янки завдовжки 4-Ю та завширшки 2-4 мм. Після достигання легко розпадаються на два напівплодики, козиний з яких має п’ять ребер: три — на опуклому боці і два — по боках, між якими помітні ефіроолійні канальці.

Поширення. Батьківщина фенхелю звичайного — країни Середземномор’я і Західної Азії. На території України його культивують як ефіроолійну, лікарську, пряносмакову рослину.

Заготівля. Рослину скошують, коли плоди в центральних зонтиках набудуть зеленкувато-буруватого забарвлення, а самі зонтики — сірувато-попелястого; досушують у снопах або валках, обмолочують і очищають від домішок.

Хімічний склад сировини. Плоди містять ефірну олію (3

6,5 %), у складі якої є анетол (до 60 %), фенхон (10-12 %), метил-хавікол, а-пінен, а-феландрен, анісовий альдегід, анісова кислота. Крім того сировина містить жирну олію, білкові речовини, кумарин умбеліферон, флавоноїди, кверцетин, кверцетин-3-арабінозид та ін.

Біологічна дія та застосування. Препарати фенхелю звичайного мають секретолітичні, спазмолітичні, вітрогінні та слабкі сечогінні властивості. Плоди входять до складу вітрогінного, проносного та заспокійливого чаїв; ефірна олія — до складу укропноі води, крапель алталекс, антиастматичної мікстури за прописом Траскрва.