Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Ефірні олії
Лікарські рослини та сировина, які містять тетрациклічні сапоніни типу дамарану

КОРЕНІ ЖЕНЬШЕНЯ — RADICES GINSENG

Женьшень — Panax ginseng С. A. Mey. род. аралієві — Araliaceae

Женьшень; назва походить від латинізованого слова panacea — засіб від усіх хвороб, або Panax — за ім’ям Панацеї, дочки бога-лікаря Аскленія.

Рослина багаторічна (живе до 50 років), трав’яниста, заввишки 30-70 см. Корінь стрижневий, завдовжки до 20-25 і діаметром 2-2,5 см, з двома — шістьма розгалуженнями, жовтуватий або білуватий, циліндрично-довгастий, соковитий, формою іноді нагадує фігуру людини. У верхній частині кореня є невеличке поперечнозморшкувате утворення («шийка»), на верхівці якого щорічно закладається одна, рідше — дві-три зимуючі бруньки. Шийка з кільчастими рубцями від стебел, що щорічно відмирають. На верхівці кореневище розширене («голівка») та має бруньку. Головний стрижневий корінь товстий (0,7-3,5 см у діаметрі), веретеноподібної форми, поздовжньотріщинуватий, з кільчастими поперечними потовщеннями у верхній частині. Колір кореня жовтувато-білий зовні та майже білий на зламі. Стебло пряме, тонке, несе на верхівці кільця листків. Листки довгочерешкові, пальчастоп’ятискладні, на черешках еліптичні, гострокінцеві, з клиноподібною основою. Стебла і черешки листків з фіолетово-червоним відтінком. Квітки малопомітні, п’ятичленні, віночок білий або зеленкуватий, п'ятипелюстковий. Плід — яскраво-червона, злегка сплюснута м’ясиста кістянка з двома-трьома кісточками.

Поширення. Раніше ріс у великій кількості у Приморському та на півдні Хабаровського краю, у Китаї. Кореї. Маньчжурії, тепер зустрічається рідко, тільки в глухих гірських кедрових лісах, куди проникає розсіяне сонячне світло і грунт вологий та радіоактивний; не любить яскравого сонця. Зустрічається поодинці або невеликими купками по три — п’ять рослин. Культивується в Україні. Промислові плантації є на Далекому Сході.

Заготівля. Корені диких рослин збирають професійні заготівельники. Роблять вони це. коли достигають плоди і рослина стає добре помітною. Плоди зрізають і висівають у лунки. Корінь викопують, обережно, за допомогою кістяної лопатки, відділяють від стебел, очищають від землі, пакують у коробочку з кори, пересипаючи вологою землею, і здають на заготівельний пункт у свіжому вигляді. Пошкоджені корені легко загнивають, і, щоб запобігти цьому, їх консервують: проварюють і сушать. Крохмаль клейстеризується, корінь стає подібним до рога і набуває червоного кольору (червоний женьшень).

Корені культурного женьшеня заготовляють віком 4-6 років, на цей час вони досягають ваги 50-160 г. Кореню, що росте у природних умовах, мало б бути 40-45 років. Заготівлю звичайно проводять у вересні-жовтні. Корені викопують вилами і, щоб запобігти загниванню, одразу ж сортують, миють і кладуть у сушарки.

Хімічний склад сировини. Корені містять складну суміш більш як 20 сапонінів, які називають панаксозидами, або гінсенозидами. Основу складають специфічні тетрациклічні сапоніни дамаранового типу, агліконами яких є панаксадіол (3,12-діол) та панаксатріол (3,6,12-тріол), є пентациклічні сапоніни (олеанолова кислота). Глікозиди містять від 3 до 6 цукрових залишків. Терапевтичний ефект женьшеня розширюють специфічні оліго- та полісахариди, а також ацетиленові сполуки; містяться у ньому ефірна олія (0,05 %), вітаміни С, В1, В2 та інші. Стерини, жирні кислоти тощо.

Біологічна дія та застосування. Препарати женьшеня ефективні при фізичному та розумовому втомленні, зниженій працездатності, особливо після тривалих захворювань, при діабеті, хронічному гіпо- та анацидному гастриті; вони підвищують загальну опірність організму до захворювань та несприятливого впливу зовнішнього середовища. Випускають настойку женьшеня. Настойка, сухий та рідкий екстракти входять до складу препарату йохімбе-гармонія і комплексних імпортній ліків тонізуючої дії.

Лікарські рослини та сировина, які містять тетрациклічні сапоніни типу циклоартану

ТРАВА АСТРАГАЛУ ШЕРСТИСТОКВІТКОВОГО — HERBA ASTRAGALI DASYANTHI

Астрагал шерстистоквітковий — Astragólus dasyаnthus Pall., род. бобові — Fabaceae Астрагал густоцветковый (а. шерстистоцветковый); Astragalus — назва бобової рослини у Діоскорида (від грецьк. astragalos — гральна кістка з баранячих кісток, що формою нагадує зерно), dasyanthus — густоквітковий (від грецьк. dasys — густий та anthos — квітка).

Рослина багаторічна трав’яниста, заввишки до 40 см. Стебло волохате, опушене білими волосками. Листки завдовжки 12-20 см, непарнопірчасті, на коротких черешках, з великими білуватими плівчастими приписниками. Листочків 12-14 пар, усі вони довгасто-еліптичні, сірувато-зелені, з обох боків густо опушені білуватими волосками. Квітки по 10-20 в щільних головчастих китицях, квітконос коротший за листки. Квітки жовті, неправильні, метеликові. Віночок густоопушений. Плід — біб.

Поширення. Рослина зустрічається у степовій зоні на території України, Молдови, Передкавказзя. по течії Дніпра, у Волзько-Донському басейні та Причорномор’ї.

Заготівля. Збирають траву у період цвітіння. Стебла зрізають не нижче як за 10 см від землі. Сушать на відкритому повітрі. Не допускається до заготівлі зовні схожий вид — астрагал пухнасто-квітковий.

Хімічний склад сировини. Трава містить дазіантозиди — похідні дазіантогеніну. Вченими Запорізького медичного інституту встановлена наявність флавоноїдних сполук — похідних кверцетину та кемпферолу, а також дубильних речовин, кумаринів.

Дазіантогенін

Біологічна дія та застосування. Настій трави виявляє седативну, гіпотензивну та діуретичну дію.