БІОХІМІЯ - Підручник - Остапченко Л. І. - 2012

Розділ 4. МОЛЕКУЛЯРНА ОРГАНІЗАЦІЯ І БІОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ МЕМБРАН

Клітинні мембрани - це надмолекулярні утворення товщиною 8-10 нм, які є пограничними областями клітин і оточують внутрішньоклітинні утворення, поділяючи клітину на окремі компартменти. Розміщуючись на межі розподілу фаз, мембрана слугує бар'єром, який відділяє вміст клітини від зовнішнього середовища. Але такі бар'єри не є абсолютними, а забезпечують вибірковий транспорт різних речовин та іонів, необхідних для функціонування клітини й вихід продуктів метаболізму. Плазматична мембрана першою зустрічає екзогенні речовини, взаємодіє з ними, класифікує їх і трансфрормує їхню хімічну енергію в енергію клітинного збудження. Оскільки більшість ферментів зв'язані з мембранами, то всі біохімічні процеси відбуваються за прямою або опосередкованою участю мембран.

Термін "мембрана" використовується в літературі вже понад 150 років. Перші суто експериментальні дослідження, які наводили дослідників на думку про існування особливої структури на поверхні клітини, були проведені С. Маттеучі (1842), який повідомив про "вторинне" скорочення м'язів як наслідок збудження нерва другого нервово-м'язового препарату струмом, що генерується першим м'язом. У 1851 р. Х. Моль описав плазмоліз клітин рослин, а в 1855 р. К. Негеллі спостерігав відмінності в проникнення барвників у пошкоджені й нативні рослинні клітини. Він припустив, що клітинна поверхня відповідає за осмотичні властивості клітини, а Г. Герман (1872) - що нервове волокно в дослідах С. Маттеучі проводить електричний струм як кабель (нервове волокно оточене оболонкою - ізолятором; тепер - мієліновою оболонкою). У 1877 р. В. Пфеффер опублікував працю "Дослідження осмосу", де вже впевнено постулював існування мембрани.

У 80-х рр. позаминулого століття Х. де Фріз також на основі осмотичних досліджень підтвердив існування плазматичної мембрани. У 1890 р. фізико-хімік В. Оствальд звернув увагу на можливість виникнення різниці потенціалів на мембранах.