БІОХІМІЯ - Підручник - Остапченко Л. І. - 2012

Розділ 1. БУДОВА Й РЕАКЦІЙНА ЗДАТНІСТЬ БІООРГАНІЧНИХ СПОЛУК

1.3. Окремі класи біоорганічних сполук та їхнє біологічне значення

Кількість органічних сполук вельми велика завдяки необмеженій здатності атомів вуглецю утворювати лінійні, розгалужені й циклічні структури. Усі ці сполуки поділяють на три групи. Ациклічні сполуки - це аліфатичні сполуки, або сполуки жирного ряду. До цієї групи належать вуглеводні та їхні похідні. Карбоциклічні сполуки, що включають аліциклічні (аліфатичні циклічні) сполуки (циклопропан, циклогексан тощо) та ароматичні сполуки (арени), структура яких аналогічна бензолу. Гетероциклічні сполуки, окрім атому вуглецю у циклах, мають азот, кисень, сірку. У межах цих груп (рядів) розрізняють класи. До головних з точки зору біохімії класів належать класи: вуглеводні та їхні похідні, ароматичні вуглеводні, карбонові кислоти, гідроксисполуки (спирти, феноли, тіоли), карбонільні сполуки (альдегіди й кетони), а також прості та складні ефіри, аміни, аміди, нітросполуки, нітрили, тіоли (тіоспирти й меркаптани), тіоефіри (сульфіди), сульфокислоти та галогенопохідні вуглеводнів. Належність сполуки до певного класу визначається структурою вуглецевого ланцюга та функціональною групою (див. табл. 1.1).