АНАТОМІЯ РОСЛИН - Ю.І. Корнієвський - 2017

Конспект лекцій

Лекція № 2. РОСЛИННІ ТКАНИНИ

План лекції

1. Твірні тканини

2. Покривні тканини

3. Видільні тканини

4. Механічні тканини

5. Провідні тканини

6. Основні тканини

Тканини — це сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову форму і виконують одну й ту саму функцію (або тканина — це стійкий, тобто закономірно повторюваний, комплекс клітин, які подібні за походженням, будовою і пристосовані до виконання однієї або кількох функцій). Між клітинами в деяких тканинах знаходиться міжклітинна речовина, яка не має клітинної будови.

Залежно від виконуваної функції виділяють такі типи тканин: твірна, основна, провідна, покривна, механічна; багато з них можна поділити на дрібніші групи. Покривна, провідна, механічні і основні тканини (постійні тканини) рослини виникають із твірної тканини, клітини якої безперервно діляться і дають початок постійним тканинам.

Справжньою тканиною називають групу клітин, які мають спільне походження, подібну будову і функції.

1. Твірні тканини

Твірна тканина (меристема) дає початок усім постійним тканинам, забезпечує ріст органів. Клітини меристеми паренхімні, живі, тонкостінні, щільно зімкнуті, з густою цитоплазмою, крупним ядром, великою кількістю рибосом; пластиди у формі пропластид і лейкопластів, вакуолі відсутні чи дуже дрібні. Клітини меристеми, що знаходяться в стані постійного поділу, називаються ініціальними, а ті, що утворюються із них і диференціюються, - похідні ініціалів, або основна меристема.

Відрізняються меристеми походженням ( первинні і вторинні) та місцем розташування в тілі рослини.

2. Покривні тканини

Функції покривних тканин - захист органів від випаровування, висихання, охолодження, пошкоджень, забезпечують газообмін (продихові клітини) і всмоктування води (кореневі волоски). У залежності від походження та гістологічного складу розрізняють покривні тканини: первинну - епідерму, вторинну - перидерму, третинну - кірку (кільчата і луската). До тканин, які виконують покривну і всисну функцію належать епіблема і веламен, захисну і водонакопичувальну функцію - екзодерма і гіподерма.

Аномоцитний (грец. anomos - безладний) - клітини навколо замикаючих клітин не відрізняються від базисних (усі, за винятком хвойних)		Діацитний (грец. dia - окремо, через) - побічних клітин дві їх суміжні стінки перпендикулярні продиховій щілині (м’ята, чебрець, мильнянка)
Анізоцитний (грец. anisos - різний) - побічних клітин три, одна з яких менша за інші (грицики звичайні, фіалка польова, родіола рожева, бадан товстолистий)		Тетрацитний (грец. tetra - чотири) - 2 побічні клітини латеральні, а 2 - термінальні (найчастіше - однодольні)
Парацитний (грец. раra - навколо) - побічних клітин дві або чотири, їх поздовжні осі паралельні продиховій щілини (барвінок, брусниця, кріп, льон, овес), гнетові (ефедра) папоротеподібні, хвощеподібні		Актиноцитний (грец. aktis - промінь) - побічних клітин 5 і більше, вони радіально видовжені (бавовник, перець чорний)
Енциклоцитний (грец. kiklos - колесо) - чотири і більше побічних клітин розташованих вузьким кільцем.		Ставроцитний (грец. stauros - навхрест) - розміщені навхрест
Перицитний (від грец. peri - близько, навколо): замикаючі клітини повністю оточені однієї побічної клітиною (папороті)		Полоцитний (від грец. polos - полюс): замикаючі клітини оточені однієї побічної клітиною в повному обсязі: до одного з продихових полюсів примикають одна або дві епідермальні клітини.

Основні морфологічні типи продихових комплексів вищих рослин

Прості (покровні) волоски захищають, знижують транспірацію, залозисті трихоми виділяють секрет. За газообмін і транспірацію відповідають продихи.

Трихоми - спеціалізовані виступи та вирости клітин епідерми: волоски, залозки, емергенці.

Трихоми епідерми: 1-11 — прості волоски: 1 — дворогий; 2 — ретортовидний; 3 — Т-подібний; 4 — щетинистий з бородавчастої кутикулою; 5 — бичевидний з витягнутою апікальної клітиною; 6 — багатоклітинний, однорядний, конічний з штрихуватою кутикулою; 7 — чіпкий крючковидний; 8 — гіллястий; 9 — зірчастий (вигляд зверху і збоку); 10 — пухирчастий; 11 — сосочковидні; 12-15 — залозисті волоски: 12 — з одноклітинною ніжкою і багатоклітинною головкою; 13 — з багатоклітинною однорядною, довгою ніжкою і одноклітинною, маленькою головкою; 14, 15 — з багатоклітинною головкою і багатоклітинною одно - та багаторядної ніжкою; 16-21 — емергенці: 16 — пекучий волосок (а — багатоклітинна підставка; б — ампулка; в — головка); 17 — щетинка; 18 — щитковидна, або пельтатна, залозка; 19, 20 — колючка і шип.

Емергенці - формуються за участю епідермальних клітин (лусочки хмелю, шипи стебел і листків шипшини, аґрусу, малини, марени, плодів гіркокаштана, дурману; чіпкі щетинки плодів моркви, череди).

Емергенці кропиви - жалкі волоски мають високу багатоклітинну підставку, в яку занурена основа ампулоподібної живої клітини з малою головкою. До складу клітинного соку входять мурашина кислота, гістамін, ацетилхолін, токсини, ферменти. Клітинна оболонка мінералізована вапном і кремнеземом. При дотику головка легко обламується, гострі краї втикаються в шкіру і відчувається печія.

3. Видільні або секреторні тканини і структури

4. Механічні тканини (скелетні або арматурні)

Коленхіма

Кутова - складають щільно зімкнені 4-6 кутні клітини , оболонки яких потовщені лише по кутах.

Пластинчаста - характерне потовщення тангентальних стінок, паралельних поверхні органа.

Пухка - має міжклітинники і складається з клітин, оболонка яких потовщена більш-менш рівномірно.

Склеренхіма

Склереїди - брахісклереїди (містяться в м'якуші плодів, оплодні, насінній шкірці, корі, флоемі і серцевині осьових органів), макросклереїди (стовпчасті), остеосклереїди (мають форму гантелей), астросклереїди (зірчасті), трихосклереїди (галузисті).

Деревні (ксилемні) волокна (лібриформ) - входять до складу ксилеми, забезпечують їх міцність і твердість.

Луб'яні (флоемні) волокна - являють собою дуже довгі вузькі клітини з потовщеними смугасто-шаруватими оболонками.

Перициклічні (периваскулярні) волокна - утворюються з перициклу і розташовуються по периферії центрального циліндра.

Обкладкові волокна - формуються з прокамбію.

Корові волокна - розміщуються в корі осьових органів пучками або поодинці

5. Провідні тканини

У провідних елементах - судинах внутрішні потовщення стінки мають вигляд кілець, спіралі, драбини, сітки.

6. Провідні пучки

У рослинних органах ксилема і флоема супроводжують одна одну, формуючи провідні або судинно-волокнисті пучки.

Закриті - утворені прокамбієм, не мають камбію, закриті, не здатні до поповнення і збільшення.

Відкриті - пучки з камбієм, можуть збільшуватися і поповнюватися в розмірах.

Типи провідних пучків

А - колатеральний закритий, Б - колатеральний відкритий, В - біколатеральний відкритий, Г - концентричний із зовнішньою ксилемою (центрофлоемний), Д - концентричний із внутрішньою ксилемою (центроксилемний), Е - радіальний, 1 - флоема, 2 - ксилема, 3 - камбій, 4 - зовнішня флоема, 5 - внутрішня флоема.

7. Основна тканина (паренхіма)

Основна тканина або паренхіма, називається виповнюючою, тому що заповнює простір між іншими тканинами. Це жива тканина, що зберігає меристематичну активність.

8. Узагальнена класифікація рослинних тканин

Твірні (меристемні)	Первинні	Апікальна (верхівкова) утворюється в апексах, забезпечує ріст органів у довжину. Інтеркалярна (вставна) розташована біля основи листків, меживузлів пагонів, забезпечує їх подовження. Латеральні (бічні) розташовуються уздовж осі органів і обумовлюють їх потовщення: - перицикл (утворює бічні корені, первинну склеренхіму і паренхіму) - прокамбій (утворює первинну флоему і ксилему)
	Вторинні	Латеральні: - камбій (утворює вторинну флоему і ксилему) - фелоген (утворює перидерму) Ранова або травматична
Покривні	Первинні	Епідерма з продихами (поліфункціональна) листя, стебла трав'янистих рослин. Епідерма без продихів - кореневища однодольних рослин. Епідерма з кореневими волосками (трихобласти, атрихобласти) - корені. Веламен забезпечує захист від механічних ушкоджень та втрати води - повітряні корені.
	Вторинні	Перидерма (складається з фелогену і його похідних - пробки і фелодерми), захищає стебла деревних рослин, більшість підземних органів, зрідка - плоди й інші частини рослин. Кірка (сукупність перидерм) вторинна чи третинна покривна тканина: - кірка луската; - кірка кільчаста.
Видільні (секреторні)	Екзогенні (зовнішньої секреції)	Залозисті волоски, залозки, емергенці, лусочки - залозисті трихоми. Нектарники, осмофори - виробляють цукристі речовини - нектар. Гідатоди - пристосування до гутації - виділення у вигляді крапель слабких розчинів мінеральних, рідше - органічних речовин.
	Ендогенні (внутрішньої секреції)	Клітини-ідіобласти - ці структури знаходяться в будь-яких органах і частинах тіла.
		Молочники	Членисті:	з анастамозами без анастомозів
			Не членисті:	розгалужені нерозгалужені
		Вмістища, ходи, канальці		Лізигенні - утворюються при нагромадженні секрету в одній клітині, яка відмирає і руйнується, а секрет залишається в утвореній порожнині. Шкірки плодів цитрусових, кореневища оману.
				Схизогенні - утворюються при відкладанні виділених речовин у міжклітинниках. Прикладом є смоляні ходи хвойних; селерові, евкаліпт. Мають чіткі межі вмістища.
				Схизо-лізигенні - утворюються в міжклітинниках рослин, стебел, коренів, кореневищ, їх оточують секреторні клітини, які здатні ділитись.
Основні	Асиміляційна (фотосинтезуюча) паренхіма (хлоренхіма)	Стовпчаста, або палісадна - з великою кількістю хлоропластів, що забезпечують інтенсивний фотосинтез. Губчата, або пухка - завдяки наявності міжклітинників відбувається газообмін і транспірація. Складчаста - складає мезофіл голкоподібних, вузьколанцетних листків деяких видів хвойних і квіткових рослин.
	Запасаюча містить крохмальні, алейронові зерна, жирну олію.
	Водонакопичувальна (гідропаренхіма) характерна для надземних органів гідро-, гігрофітів і сукулентів.
	Вентилююча, або повітряносна (аеренхіма) особливо добре розвинена у гідро- і гігрофітів.