БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

ІХ. ВИЩІ СПОРОВІ РОСЛИНИ

Відділ Хвощеподібні (Equisetophyta)

Хвощеподібні - вищі спорові рослини, у яких спорофіт переважає над гаметофітом; спорофіти і гаметофіти рослини самостійні.

Вегетативне тіло спорофіта сучасних хвощів представлено трав’яними рослинами, що диференційовані на стебло, листки і корені. Серед викопних хвощів трапляються деревні рослини.

Листки прості, з однією жилкою, клиноподібні, розвинуті або редуковані, розташовані на стеблі кільчасто. Зростаючись своїми основами, вони утворюють кільчасті піхви. Пагони мають добре виявлені вузли й міжвузля. За форму листків і характер їх розміщення хвощі називають клинолистими, або членистими рослинами.

Стебло хвощів ребристе, зовні вкрите епідермісом з продихами. Оболонки клітин епідерміса потовщені, просякнуті кремнеземом, що надає стеблу жорсткості. Під епідермісом залягає механічна тканина склеренхіма, яка підсилює міцність стебла. За склеренхімою розташована первинна кора, зовнішні клітини якої представлені потужною хлоренхімою, що забезпечує фотосинтетичну функцію стебла. Під первинною корою залягає перицикл, яким починається центральний осьовий циліндр. Провідні пучки колатеральні, розміщені по колу, складаються з флоеми і слабко розвинутої ксилеми, утвореної трахеїдами. Камбій у сучасних хвощів, на відміну від викопних каламітів, відсутній.

Стебло сучасних хвощів у міжвузлях порожнисте. У ньому розрізняють три типи повітряних порожнин: велика центральна порожнина; маленькі порожнини, що розташовані в провідних пучках проти ребер; і порожнини, що розміщені в паренхімі кори проти борозенок.

Для стебел і коренів хвощеподібних характерне кільчасте галуження.

Спорангії по 5-10 розміщені на нижньому боці спорофілів, зібраних в стробіли на кінцях звичайних або особливих спороносних пагонів. Спорофіли мають ніжку, якою вони кріпляться до осі стробіла, і щиток, на нижньому боці якого розміщені спорангії.

Спори, крім екзини та інтини, мають ще третю оболонку - епіспорій, утворений чотирма стрічкоподібними елатерами. Звуженими кінцями вони прикріплюються до спори, а їхні розширені кінці вільні. Елатери у вологу погоду скручуються навколо спор, а в суху - пружинисто випрямляються. Завдяки цьому спори викидаються із спорангія, зчеплюються між собою і за допомогою вітру розносяться купками.

Усі спори морфологічно однакові, але проростають в одностатеві дводомні гаметофіти.

Вегетативне тіло гаметофіта - зелена слань діаметром до 1 см з ризоїдами і статевими органами: на чоловічих рослинах антеридії, на жіночих - архегонії. Сперматозоїди багато джгутикові. Запліднення відбувається за допомогою води. Із зиготи розвивається зародок спорофіта. Серед викопних хвощів відомі різноспорові рослини.

Хвощам властива висока здатність до вегетативного розмноження.

Викопні рештки хвощеподібних трапляються, починаючи з верхнього девону. Особливого розквіту вони набули на початку і в середині кам’яновугільного періоду, а в кінці його почали вимирати. Предками хвощеподібних найімовірніше були ринієфіти.

Відділ хвощеподібні ділять на три класи: гієнієвидні (Hyєniopsida), клинолистовидні (Sphaєnophyllopsida), хвощевидні (Equisєtopsida).