БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

Х. НАСІННІ РОСЛИНИ

Родина Лататтєві (Nymphaeaceae)

Багаторічні водні й болотні рослини з інтинсивно розвинутими кореневищами. Листки на довгих черешках, шкірясті, цілісні, великі, плавають на поверхні води, рідше занурені у воду; тоді вони розсічені на дрібні часточки. Поверхня листків не змочується завдяки восковому нальоту і утворенню горбкуватих виростів на епідермальних клітинах. Молоді листки вкриті слизом, який виділяється спеціальними залозистими волосками. У листках, як і в корневищах, є потужна система повітроносних порожнин, які можна побачити неозброєним оком. Вони забезпечують не тільки дихальний газообмін, але й допомагають листкам утриматися в товщі води і на її поверхні. Квітки поодинокі, актиноморфні, великі, маточково-тичинкові, ентомофільні і самозапильні. Оцвітина подвійна, з нечітким поділом на чашечку й віночок. Чашолистків від трьох до шести, пелюсток багато. Вони поступово переходять у тичинки, яких багато, рідше шість. Маточка утворена з багатьох (5-35) зрослих плодолистиків (синкарпний гінецей), рідше вони вільні (складний апокарпний гінецей), зав’язь нижня, напівнижня або верхня. Формула квітки - *К₃-₆С_∞А_∞G(_∞). Плоди - ягодоподібні багатолистянки, губчасті, надзвичайно різні за формою, величиною і будовою. Насіння дрібне з маленьким зародком, зануреним одним кінцем в слабо развинутий ендосперм, під яким є оптимально розвинутий крохмалистий перисперм. Насінна шкірка з кришечкою, яка оточена губчастим арилусом.

Плоди лататтєвих, крім глечиків, дозрівають під водою. У такому разі плід розпадається, насіння спливає на поверхню води і, оточене слизом, деякий час плаває, нагадуючи ікру риб. Очевидно, саме цим вони приваблюють увагу птахів. Оточені слизом, тонкі, губчасті, мішкоподібні арилуси слугують як поплавки. Після руйнування слизу й арилусу насіння опускається на дно, де й проростає. У зимовий час воно не втрачає схожості, навіть потрапивши у замерзлий мул. Здатність до проростання насіння зберігається впродовж п’яти років і більше. Насіння, постійно занурене у воду, довше не проростає, а те, що перенесло тимчасове висихання, проростає швидше. Насіння поширюється водоплавними птахами і, можливо, також рибами. Але, в основному, представники родини - гідрохори.

Німфейні відіграють велику роль у живленні таких цінних мисливсько-промислових тварин, як лосі, олені, ондатри, нутрії, бобри і дикобрази. Вони мають не тільки певну естетичну цінність, прикрашаючи водойми і оранжереї ботанічних садів, але здавна їх використовують у народній медицині.

Ця родина - давня, переважно тропічна. Налічує 8 родів і близько 80 видів, що ростуть переважно у тропіках, переважно в Південній Америці. В Україні родина представлена двома родами і чотирма видами.

Рис. 104 Латаття біле

Латаття біле (Nymphaea alba L.). Багаторічна рослина, водний геофіт, аерогідатофіт, ентомофіл, гідрохор, зоохор. (рис. 104). Кореневище плагіотропне, моноподіально розгалужене, потужне. Корені двох типів: шнуро- подібні, ростуть перпендикулярно вниз від кореневища, і мичкуваті, що утворюють суцільну мичку й наростають плагіотропно. Гетерофільний вид. Плаваючі листки з шкірястими, серцеподібно-овальними, округлими, цілокраїми пластинками завдовжки 10-30 см на довгих (до 100-150 см) циліндричних черешках. Лопаті біля основи листків нерівнобокі, з внутрішньої сторони обмежені майже прямою лінією, тупі. Від місця прикріплення черешка віялом розходяться крупні жилки першого порядку, що утворюють численні анастомози. Прилистки вільні, плівчасті, ланцетоподібні. Підводні листки з тонкими плівчастими пластинками і тригранними жовтуватими черешками.

Квітки крупні (діаметром 12-20 см), слабоароматні, двостатеві, поодинокі, на довгих квітконіжках (завдовжки до 150 см), актиноморфні, геміциклічні, плаваючі. Оцвітина подвійна, діаметром 10-15 см. Чашечка біля основи округла, із чотирьох видовжених чашолистків, зовні зелених та зеленувато-білих, з внутрішнього боку квітки з надзвичайно помітними п’ятьма жилками. Пелюсток багато, видовжених, білих, розміщених спірально, до середини квітки пелюстки поступово зменшуються і переходять у тичинки. Андроцей багаточленний. Ширина тичинкових ниток до центру поступово зменшується. Нитки внутрішніх тичинок не розширені, лінійні. Гінецей ценокарпний. Маточка з 12-20-променевою сидячою приймочкою. Приймочка плоска або майже плоска, з коротким напівкулястим центральним відростком, сірчано-жовта, 16-22-променева. Генеративна зрілість настає на шостому-дев’ятому році. На поверхні води пуп’янки закриті чотири-шість днів, розкривання триває 4-5 днів. У кінці цвітіння запилені квітки занурюються, не закриваючись. Формула квітки - *К₄С_∞А_∞G(_∞). Плід - ягодоподібна соковита багатолистянка, куляста, яйцеподібна або глечикоподібна, діаметром 3-4 см, дозріває під водою. Не всі квітки утворюють плоди. В одному плоді міститься до 1060 насінин. Насінина овальна, темна, блискуча, має принасінники, виповнені слизовою масою, що сприяє гідрохорії. Цвіте на поверхні води, в червні-серпні. Розмножується вегетативно - частинами кореневища та насінням.

Вирізняється значним внутрішньовидовим різноманіттям. На території України трапляються три різновидності і шість форм латаття білого. Потребує охорони.

Зростає у стоячих і малопроточних водоймах, заплавах річок, старицях, озерах, ставках на глибині 100-150 см по всій Україні, зокрема в басейнах Сули, Псла, Ворскли, Південного Бугу, Сіверського Дінця, затоках Кременчуцького водосховища.

Перспективна декоративна,кормова, дубильна, лікарська, інсектицидна рослина, має водоохоронне значення.

Цей вид є кормовою базою для черевоногих молюсків, зокрема ставковиків, річкових раків, попелиць, жуків-листоїдів, метеликів (воскові вогнівки), гусей, качок, бобрів. У літній період латаття іноді становить до 50% корму ондатри. В умовах Кавказу нутрія живиться значою мірою листками, черешками і квітконіжками латаття, оселяючись в найменш глибоких частинах водойми. Кореневищами латаття живляться черепахи.

Кореневища містять дубильні речовини, крохмаль (до 2%), алкалоїд німфеїн, органічні кислоти, мінеральні солі, цукри, метаарабідонову кислоту та ін.; листки - флавоновий глікозид мірицитрин; квітки - кристалічний глікозид німфалін, а також еукозан, ефірну олію; насіння - крохмаль (до 47%), жирну олію. Квітки виявляють заспокійливу, снодійну, протизапальну, болетамувальну і жарознижувальну дію. Заготівлю кореневищ з коренями здійснюють восени; листків і квіток - під час цвітіння.

Відвар: 1-2 ст. л. подрібнених коренів і кореневищ латаття білого на 250 мл води варять 6/10 хв, настоюють 1 год, проціджують. Застосовують зовні при запальних процесах шкіри.

Настій: свіжих пелюсток латаття застосовують як косметичний засіб від вугрів, засмаги, ластовиння.

Подрібнені корені й кореневища використовують як аналог гірчичників.

Латаття сніжно-біле (Nymphaea candida C. Presl.). Багаторічна рослина, водний геофіт, аерогідатофіт, ентомофіл, гідрохор, зоохор. Кореневища плагіотропні, завдовжки до 100 см. Плаваючі листки з округло-овальними, цілокраїми листковими пластинками завдовжки 8-16 см, на довгих черешках (50-100 см). Лопаті біля основи листкової пластинки майже рівнобокі, загострені, часто налягають одна на одну, внизу розходяться під невеликим кутом. Нижня поверхня листкової пластинки часто червонувата. Пластинки листків зверху темно-зелені, зісподу червонуваті. Листки з плівчастими ланцетними прилистками. Підводні листки округлі, плівчасті, часто червонуваті, з рельєфними краями.

Квітки ароматні, двостатеві, поодинокі, плаваючі, діаметром 8-12 см. Чашечка чотирилиста з чотиригранною основою; чашолистки яйцеподібно- видовжені, загострені. Пелюстки білі, численні (15-25), зазвичай трохи довші за чашолистки. Зовнішні пелюстки крупні, чим ближче розміщені до центру, тим вони дрібніші, внутрішні - схожі на тичинки. Тичинкові нитки внутрішнього ряду розширені, ланцетні. Маточка одна, зав’язь багатогнізда. Приймочка 6-20 - (частіше 8-15) - променева, посередині надзвичайно вдавлена, здебільшого пурпурова, рідше жовта, з довгим конічним центральним відростком, червоного або сірчано-жовтого забарвлення. У квітці тичинки розміщені серпоподібно над приймочкою маточки, однак самозапилення відбувається рідко, оскільки цикли розвитку тичинок і маточки не збігаються. За морфологією квітки ентомофільні: крупні, ароматні, яскраві, з великою кількістю пилку, вони приваблюють різноманітних комах, у тому числі бджіл і джмелів. Незапилені квітки у воду не опускаються. Формула квітки - *К₄С_∞А_∞G(_∞). Цвіте на поверхні води в червні-серпні. Впродовж дня квітки відкриті з 7 до 17 год. Генеративна зрілість настає на шостий-дев’ятий рік життя. Плід - ценокарпна ягодоподібна соковита куляста багатолистянка, яка дозріває під водою. Поверхня плоду вкрита рубцями. В одному плоді зав’язується до 440 насінин. Насіння блискуче, темно-коричневе, з насінною кришечкою. Розмножується - частинами кореневища й насінням.

Вид характеризується значною кількістю внутрішньовидових таксонів. Натериторії України виявлені три його різновидності.

В Україні трапляється на Поліссі і в Лісостепу. Зростає в заростаючих озерах, руслах рік, заплавах, лиманах, водосховищах, старих меліоративних каналах, водоймах боліт. Оптимальними умовами для проростання є мілководдя з товщею води 50-100 (150) см. В умовах надмірного підтоплення формуються тільки підводні гігроморфні листки і особини не цвітуть, при осушені утворюють наземні форми із шкірястими листками. У данному разі цвітіння і зав’язування насіння спостерігається рідко. Рослина здатна переносити помірну течію.

Індикатор евтрофних прісноводних замкнутих водойм, що заболочуються, з коливанням рівня води, мулисто-торф’янистих відкладів.

Перспективна декоративна, кормова, дубильна, лікарська, харчова, водоохоронна, берегозахисна рослина. Корм для жуків-листоїдів, метеликів воскових вогнівок, вихухолів.

Легко вводиться в культуру висадкою корневищ або насінням. Ця рослина прикрашає водойми не тільки чудовими квітками, але й привабливими листками. На жаль, рослина стала зникати з водойм у густо населених містах через те, що постійно зривають її квітки. Забруднення водойм сприяє зникненню латаття, оскільки воно надає перевагу чистій воді. Вид потребує охорони.

Глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Smith). Багаторічна кореневищна рослина, водний геофіт, аерогідатофіт, ентомофіл, гідрохор, орнітохор. Кореневище плагіотропне, моноподіально розгалужене, завдовжки до 400 см, діаметром - 10 см. Кореневище потовщене зверху вниз, зеленувате зверху і білувате зісподу; вкрите численними рубцями від опалих черешків (рубці ромбоподібної форми) і квітконіжок (рубці округлі). Гетерофільний вид: з довгочерешковими шкірястими плаваючими і тонкими

напівпрозорими зануреними листками. Плаваючі листки черешкові, зелені, яйцеподібні, яйцеподібно-овальні, цілокраї, з глибоко серцеподібною основою і тупими лопатями, верхівка заокруглена; щільні, майже шкірясті, без прилистків. Черешок тригранний, переходить у товсту середню жилку. Бічні жилки косо спрямовані догори, близько середини пластинки роздвоюються. Від місця прикріплення черешка бічні жилки спрямовані у бічні лопаті. Занурені у воду листки численні, на порівняно коротких черешках, напівпрозорі, тонкі, з хвилястими краями.

Квітки двостатеві, поодинокі, плаваючі, крупні, діаметром 4,0-4,5 см, на довгих, круглих, товстих, довгих квітконіжках, що дещо піднімають квітки над поверхнею води. Оцвітина актиноморфна, подвійна. Чашолистків - п’ять, великі, округло-оберненояйцеподібні, зісподу зелені або зеленуваті, верхівки інтенсивно жовті, надзвичайно увігнуті. Пелюстки коротші від чашолистків, жовті, з нектарною ямкою збоку маточки. Пелюсток багато (часто 15-20). Андроцей багаточленний. Гінецей ценокарпний, із щитоподібним диском. Зав’язь верхня, глечикоподібна. Приймочка майже лійкоподібно розширена, з цілісним краєм і 10-20 променями, які не доходять до країв. На поверхні води пуп’янки закриті впродовж шести-восьми днів. Розкривання квітки триває три-п’ять днів. Формула квітки - *К₅С_∞А_∞G_(∞). Цвіте над поверхнею води в червні-серпні (вересні). Нектар і пилок приваблюють різноманітних комах. За добу квітка може виділити 3-5 мг нектару. Основну роль в запиленні відіграють жуки, що поїдають пилок. Плоди дозрівають на поверхні води. Плід - ягодоподібна соковита багатолистянка, велика, яйцеподібно-конічна або глечикоподібна, зелена, гладенька, рідше - поздовжньо ребриста, завдовжки 4-7 см, діаметром 3,5-4,5 см. Чашечка зберігається біля плоду і досягає його половини. В одному плоді - до 280 насінин. Насінина ви- довжено-оберненояйцеподібна, збоку дещо сплюснута, жовто-коричнева, завдовжки 3-7 мм, завширки 2-4 мм. Розмножується - частинами кореневища та насінням. Генеративна зрілість настає на п’ятому-сьомому році життя. Усі частини рослини містять дубильні речовини.

На території України трапляються дві різновидності: var.Iuteum - приймочка не увігнута і var. urceolatum - приймочка глибоко вдавлена в маточку, а також дві форми: f. terrestre (вирізняється шкірястими блискучими листками і більш дрібнішими, ніж зазвичай, квітками) і f. demersa (з листками, що мають витягнуті, гігроморфні пластинки, розміщені в товщі води; особини не цвітуть).

Зростає в стоячих і малопроточних водоймах, на глибині 50-200 см, формує зарості. Поширена рослина по всій Україні, крім Криму, на півдні степової зони трапляється серед плавневої рослинності. Наявність глечиків сприяє утворенню піщано-грунтових намивів і заселенню угруповань видами, менш стійкими до течії. Чим вищий рівень води, тим кількість підводних листків менша, а розміри їхні більші.

Індикатор мезо-, евтрофних прісноводних водойм із коливаннями рівня води. Перспективна декоративна, лікарська (з кореневища готують препарат лютенурин), кормова, рибогосподарська й водоохороннарослина.

Глечиками живляться черевоногі молюски, річкові раки, попелиці, жуки-листоїди, двокрилі, в тому числі комарі, метелики, воскові вогнівки, вузькокрилі молі, водоплавальні птахи (гуси, качки), вихухоль, бобри, нутрії.

Закриваючи листками поверхню води, глечики, як і інші види, обумовлюють зменшення випаровування води й зниження її температури. У сприятливих умовах ценози глечиків жовтих сприяють сповільненню заростанню і замуленню замкнутих водойм. У проточних водоймах, де глечики жовті є піонером заростання новоутворених екотопів, вони сприяють осадженню мулистих часток внаслідок сповільнення течії. У верхових сфагнових озерах глечики часто бувають єдиним представником квіткових рослин.

Знаходиться під загрозою у разі порушення екотопів. Належить до зникаючих рослин, потребує охорони.