БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011
Х. НАСІННІ РОСЛИНИ
Родина Селерові або Зонтичні (Apiaceae, Umbelliferae)
Переважно трави, рідше (в тропіках) деревоподібні рослини з порожнистими стеблами і здебільшого складними, надзвичайно розсіченими листками, часто зі здутими піхвами, що охоплюють стебло. Квітки дрібні маточково-тичинкові, зібрані в складні або прості зонтики чи головки; біля основи простих зонтиків - обгорточка, а біля основи складного зонтика - обгортка, проте часом вони відсутні. Членів оцвітини у квітці й тичинок - п’ять. Чашечка редукована, п’ятизубчаста, іноді її немає, пелюстки вільні, у крайових квіток часто неоднакові, верхівки їх загнуті всередину. Маточка утворена двома плодолистками, з нижньою двогніздою зав’яззю. Стовпчиків два, біля основи з нектароносним диском. Формула квітки - *K(5)C5A5G(2). Плід - двосім’янка або вислоплідник, у якому дві сім’янки з’єднані між собою карпофором. На спинці сім’янок є п’ять більш або менш помітних ребер, а між ними жолобки або борозенки з олійними канальцями.
Багато зонтичних містять різні ефірні олії у плодах, листках та інших органах, тому деякі види вирощують як цінні ефіроолійні, пряні й городні культури. Серед представників цієї родини є чимало отруйних рослин.
Це велика родина, яка налічує біля 300 родів і понад 3000 видів, поширених майже по всій земній кулі, але переважно у північній помірній зоні і в меншій кількості - в горах тропіків. У флорі Україні - 66 родів і 155 видів.
Щитолисник звичайний (Hydrocotyle vulgaris L.). Дворічна болотна рослина, заввишки (5) 10-60 см; тенагофіт, ентомофіл, гідрохор, орнітохор (рис. 143). Коренева система вторинна гоморизна, за рахунок розвитку у вузлах плагіотропного повзучого стебла додаткових коренів. Стебло тонке, повзуче, діаметром 2-3 мм, завдовжки до 50 см, вкорінюється у вузлах.
Листки з довгими прямостоячими черешками завдовжки 5-15 (30) см, прикріпленими до центра щитоподібної пластинки, діаметром 2,5-5 см, з городчастим краєм.
Рис. 143. Щитолисник звичайний
Суцвіття - малоквіткові головчасті зонтики. Квітки двостатеві, майже сидячі, дрібні, діаметром 2-3 мм. Пелюстки білі. Плоди двосім’янки, завдовжки 1,5 мм і завширшки 2 мм, покриті червонуватими бородавочками, стиснутими з боків. Цвіте в червні-серпні. Розмножується кореневищами і насінням.
Ростуть на болотах, іноді в воді, на болотистих луках, у зріджених вільшняках. Трапляються надзвичайно рідко, в Західному Лісостепу (Тернопільська обл., у околицях м. Бучача; Львівська обл., Камянсько-Бузький та Сокальський райони). Вид охороняється, занесений до «Червоної книги України».
Рис. 144. Омег водяний
Омег водяний (Oenanthe aquatica (L.) Poir.). Одно-, дво-, або багаторічна рослина (наземні і земноводні форми, що зростають у мілководних водоймах, є одно- і дворічними, водні - багаторічними рослинами), заввишки 50-150 см; терофіт, гемікриптофіт, геліофіт широкої екологічної амплітуди; гідроохтофіт, гелофіт, ентомофіл, анемохор, гідрохор (рис. 144). Коренева система вторинна гоморизна, корені без потовщень, з тонкими, нитчастими додатковими коренями, що розвиваються у нижніх вузлах стебла. Воно прямостояче, порожнисте, борозенчасте, голе, розгалужене, біля основи потовщене, діаметром 3-8 мм. Характерна гетерофілія: занурені у воду листки три- або чотирипірчасторозсічені, з нитчастими кінцевими частками, завдовжки 18-60 см, повітряні - двічі- тричіпірчасторозсічені, з колінчасто відігнутою донизу пластинкою і дрібними яйцеподібними, пірчастонадрізаними частками завдовжки 4-6 мм, завширшки біля 1 мм. Пластинка листка вирізняється значною мінливістю.
Суцвіття - складний зонтик, до 4 см діаметром, з 7-12 променями, на коротких ніжках. Суцвіття супротивне листкам або пазушне, без обгортки, але з обгорточками, з п’яти-десяти лінійно-ланцетних листочків, завдовжки 4-6 мм і завширшки до 1 мм. Квітки двостатеві, п’ятичленні, із ланцетними зубцями чашечки та білими пелюстками. Для омега водяного характерна протероандрія. Маточкова і тичинкова фаза цвітіння обмежені у часі. У двостатевих квітках стовпчики маточки видовжуються і розходяться в боки тільки після відмирання тичинок. Плід - світло-коричневий веслоплідник (двосім’янка), яйцеподібний, продовгуватий, завдовжки 2-3 мм, із п’ятьма широконитчастими маловипнутими ребрами. Одна особина утворює біля 6000 насінин. Цвіте в червні-вересні. Розмножується вегетативно (рідко) і насіннєво.
Характеризується внутрішньовидовим різноманіттям. За формою плодів виділені дві різновидності: var. aquaticum (рослини з продовгуватими, циліндричними або яйцеподібними плодами, завдовжки 4-5 мм) і var. microcarpum (рослини з еліптичними плодами, завдовжки 2-2,5 мм)
Зростає на болотах, вологих луках, по берегах евтрофних замкнутих водойм з коливанням рівня води впродовж вегетації, на ділянках з товщею води 0-50 см. Трапляється у водоймах, розміщених на висоті до 500 м над рівнем моря. Вид здатен розвиватися на бідних грунтах. Задовільно розвивається на ділянках посиленого антропогенного евтрофування водойм і високого вмісту солей у воді. В умовах синантропізації отримує більш широкий розвиток і поширення. Поширена рослина по всій Україні, але в Криму трапляється рідко.
Декоративна, лікарська (при захворюваннях дихальних шляхів, бронхіті, бронхіальній астмі, як сечогінний засіб у разі запалення сечового міхура, як заспокійливий при болях і накопиченні газів у шлунку та кишківнику). Вважається отруйною, на пасовищах худоба уникає її. Однак нею живляться бобри, нутрії, жуки-листоїди, довгоносики, вузькокрилі молі, двокрилі комахи, в тому числі комарі.
Омег морківнолистий (Oenanthe silaifolia M. Bieb.). Багаторічна трав’яна рослина, заввишки 25-50 см; гідроохтофіт, ентомофіл, анемохор, гідрохор. Корені шнуроподібні, потовщені. Стебло прямостояче. Суцвіття - шести-десятипроменевий зонтик, до 4-6 см діаметром. Осі суцвіття ребристі, шорсткуваті, під час плодоношення потовщені. Стовпчики товстуваті, прямі. Плоди - мерикарпії, призматичні, верхівка і зісподу зрізані, завдовжки 2-2,5 мм. Цвіте в червні-серпні. Розмножується насінням.
Зростає на болотах, вологих луках і біля води в Закарпатті, Правобережному Лісостепу, Правобережному Степу, Північному Криму та на південному березі Криму.
Цикута отруйна (Cicuta virosa L.). Багаторічна трав’яна рослина, заввишки 50-100 см; плейстогелофіт, анемохор, гідрохор (рис. 145). Кореневище прямостояче, вкорочене, товсте, м’ясисте, ранньою весною щільне, округле, восени довгасте, поперечнозморшкувате, розділене поперечними перетинками на кілька порожнин. Стебло прямостояче, гладеньке, округле, з порожнистими міжвузлями, в нижніх вузлах з довгими додатковими коренями, верхівка розгалужена. Листки черешкові, двічі-, тричіпірчасторозсічені, з вузьколанцетними або лінійними частками, гостропилчастими по краях. Листки генеративних пагонів дрібніші, менш розчленовані за прикореневі, з вираженою піхвою.
Рис. 145. Цикута отруйна
Суцвіття - складний зонтик, з 10-20 головними променями, без обгортки або вона з одного-двох листочків, обгорточка - з 8-12 листочків, лінійних, значно коротших, ніж квітконіжки. Квітки двостатеві, дрібні, чашечка редукована, віночок з п’яти білих пелюсток. Плоди -двосімянки маиже кулясті завдовжки до 2 мм, кожен плодик з п’ятьма товстуватими плоскими ребрами. Цвіте в липні-серпні. Розмножується насінням.
Рослина надзвичайно отруйна! Інсектицидна, лікарська (при психозах і епілепсії, як спазмолітичний засіб).
Зростає по болотах, вологих луках, біля берегів, у воді. Розсіяно трапляється по всій Україні, крім Карпат і Криму, переважно на Поліссі і в Лісостепу, Закарпатті - надзвичайно рідко.
Вех сизароподібний (Sium sisaroideum DC). Багаторічна рослина заввишки 50-100 см; гідроохтофіт, геліосциофіт, гемікриптофіт, ентомофіл, аутохор, барохор, гідрохор (рис. 146). Кореневище повзуче, завдовжки до 30 см. Корені додаткові, тонкі, утворюють мичку. Стебло прямостояче, дрібноборозенчасте, порожнисте. Листки непарнопірчасті: нижні - мають три-сім пар яйцеподібно-ланцетних, гострих, біля основи серцеподібних сегментів, верхні - трійчасті з вузьколанцетними, загостреними частками. Черешки листків без поперечних перетинок.
Суцвіття - складний зонтик. Квітки двостатеві, зубчики чашечки малопомітні, віночок білий. Обгортки та обгорточки суцвіття мають п’ять- сім лінійно-ланцетних листочків, зубці чашечки короткі, малопомітні. Плоди - мерикарпії, завдовжки 2,5-3 мм, з нитчастими ребрами. Цвіте в липні-серпні. Розмножується вегетативно (пагонами, кореневищами) та насіннєво. Утворює водну форму з гігроморфними стеблами.
Зростає на болотах, по берегах річок, озер, струмків, у меліоративних канавах, на заливних луках по всій Україні, крім Карпат.
Індикатор новоутворених алювіальних ділянок, а також територій з підтопленням і акумулятивними процесами, порушених ділянок (меліоративні канали).
Декоративна, ефіроолійна, лікарська, отруйна рослина, однак корінь містить цукор, за що рослина одержала назву «цукрові чи солодкі корені». Приймають участь у заростанні водойм.
Вех широколистий (Sium latifolium L). Багаторічна трав’яна рослина (рис. 147), заввишки 100-150 см; гемікриптофіт, улігінозофіт, гелофіт, геліосциофіт, гідроохтофіт, ентомофіл, барохор, гідрохор. Кореневище пряме, потовщене, завтовшки до 5 см. Корені шнуроподібні, завдовжки до 15-20 см, утворюють густу мичку. Стебло прямостояче, гостроребристе, вгорі розгалужене, заввишки 30-150 см. Рослина гетерофільна: нижні підводні листки із пластинками дрібнорозсіченими на нитчасті частки, повітряні листки непарнопірчасті, завдовжки 15-30 см і завширшки біля 10 см, із трьох-семи продовгуватих або ланцетоподібних, сидячих дрібнопилчастих листочків, завдовжки 5-10 см і завширшки 1-2,5 см. Черешки листків із поперечними перетинками.
Рис. 146. Вех сизароподібний
Рис. 147. Вех широколистий
Суцвіття - складний 10-14-променевий зонтик, верхівкові зонтики мають до 30 променів, діаметром 6-12 см. Листочки обгортки та обгорточок лінійно-ланцетоподібні, відігнуті, тонкозагострені. Квітки двостатеві, оцвітина подвійна, п’ятичленна. Чашечка з п’яти продовгуватих або лінійно-продовгуватих, гострих зубчиків. Пелюстки білі виїмчасті, широкооберненояйцеподібні, вдвічі-тричі довші за зубці чашечки. Плоди - яйцеподібні або овальні двосім’янки, завдовжки до 3 мм, з п’ятьма нитчастими виступаючими ребрами. Цвіте в червні-серпні. Розмножується вегетативно (кореневищами, кореневими паростками) і насіннєво. Початок вегетації відбувається зазвичай у прибережній екофазі на глибині до 60 см, у даному разі утворюється f submersa, цвіте і плодоносить - у болотній і наземній екофазах (f. terrestris).
Рослина декоративна, лікарська, ефіроолійна, отруйна, берегозахисна, піонер заростання новоутворених місцьзростань. Нею живляться жуки- листоїди, довгоносики, попелиці, личинки (гусінь) лускокрилих комах.
Індикатор мезо-евтрофних водойм з коливаннями рівня води впродовж вегетації, мулисто-глинистих відкладів, багатих на карбонат кальцію, ділянок з ґрунтовим підтопленням, та місцезростань з тривалим затопленням.
Зростає на берегах та мілководді прісноводних, замкнутих і малопро- точних водойм, заболочених луках, болотах в усіх районах Лісостепу України. Зниження рівня води стимулює розвиток. У разі підсилення антропогенного евтрофування водойм життєвість і продуктивність популяцій знижується.
Сієла пряма (Siela erecta (Huds.) M. Pimen.). Багаторічна трав’яна рослина заввишки 30-80 см; гемікриптофіт, гелофіт, геліофіт, гідроохтофіт, ентомофіл, барохор, гідрохор. Кореневище тонке, з повзучими пагонами та прикореневими розетками листків. Рослина гола. Стебла прямостячі, майже округлі, порожнисті, розгалужені. Листки пірчасторозсічені, нижні на черешках, з чотирма-дев’ятьма парами яйцеподібно-довгастих надрізано-пилчастих часток; листки нижньої пари дрібніші; верхні листки зменшені, сидячі, утворюють розширену, по краю плівчасту піхву.
Суцвіття - складний 10-20-променевий зонтик, на короткій ніжці, обгортка і обгорточка із численних ланцетних цілісних або надрізаних листків. Квітки двостатеві, оцвітина подвійна. Зубці чашечки шилоподібні, пелюстки віночка білі, стовпчики відігнуті вниз. Плоди - двосім’янки, широкояйцеподібні, завдовжки до 2 мм. Цвіте в червні-серпні. Розмножується кореневищами та насінням. Утворює плаваючу форму.
Перспективна кормова, декоративна і водоохороннарослина. Зростає на вологих луках, по берегах річок, канав, на знижених ділянках з поверхневим і ґрунтовим підтопленням, заходить у воду. Індикатор ділянок з постійним грунтовим і непостійним поверхневим підтопленням, прибережних ділянок водойм з коливаннями рівня води. Поширена по всій Україні.
Маточник болотний (Ostericum palustre (Bess.) Bess.). Дворічна рослина, заввишки 50-80 см. Стебло прямостояче, гостроребристо- борозенчасте, порожнисте (рис. 148). Стеблових листків - два-чотири, вони крупні, широкотрикутні, їхні пластинки зігнуті колінчасто вниз, двічі- тричі пірчасторозсічені, з яйцеподібними крупнопилчастими частками. Верхні листки з розширеними піхвами, відхиленими від стебла. Суцвіття - складний зонтик, діаметром 5-7 см, з 8-30 променями. Обгортка відсутня, обгорточка із багатьох лінійно-ланцетних листочків. Квітки двостатеві, пелюстки - білі. Плоди - двосім’янки, овально- довгасті, 4-5 мм завдовжки. Цвіте в травні-серпні. Розмножується насінням.
Рис. 148. Маточник болотний
Зростає по берегах водойм, заболочених луках, на болотах, вільшняках на Поліссі, в Лісостепу, Степу.
Дягель лікарський (Archangelica officinalis Hoffm.). Дворічна рослина, заввишки 120-180 см; улігінозофіт, ентомо- філ, анемохор, гідрохор (рис. 149). Кореневище пряме, вкорочене, зморшкувате. Стебло прямостояче, розгалужене, борозенчасте, порожнисте, товсте, діаметром 1,5-6 см. Листки завдовжки до 80 см, зі здутою піхвою, двічі-тричі пірчасторозсічені, кінцеві частки завдовжки 5-8 см, трилопатеві, гостропилчасті. Суцвіття - складний зонтик, діаметром 10-17 см, з численними опушеними променями, без обгортки. Обгорточки багатолисті, із багатьох лінійних листочків, що за довжиною дорівнюють квітконіжкам. Квітки двостатеві. Чашечка редукована, пелюсток п’ять, білих або зеленуватих. Плоди - двосім’янки, широкоовальні, завдовжки 5 мм, завширшки 3-5 мм, із випуклими серединними та крилоподібними крайовими ребрами. Цвіте в червні-серпні (вересні).
Рис.149. Дягель лікарський
Рослина лікарська, пряна, ефіроолійна (з насіння добувають ефірну олію), харчова (молоді зелені пагони і листкові черешки використовують у кондитерській справі).
Культивують.
Зростає по берегах прісноводних, проточних водойм, у вільшняках, на заболочених луках, болотах у Закарпатті, Карпатах, Лісостепу, Степу.
Дудник лісовий (Angelica sylvestris L.).
Багаторічна трав’яна рослина, заввишки 100-200 см. Стебло прямостояче, круглясте, дудчасте, гладеньке, вгорі розгалужене і трохи гранчасте. Листки з широкими мішкоподібноздутими піхвами; їхні пластинки широкотрикутні, двічі-тричіпірчасторозсічені, завдовжки до 60 см; частки яйцеподібнодовгасті, дрібно- і гостропилчасті. Зонтики великі, з 18-30 променями. Обгортки немає або вона з небагатьох листочків; обгорточки багатолисті. Пелюстки білі. Плоди двосім’янки, завдовжки 4-6 мм, широкоовальні, стиснуті зі спинки, з серединними ребрами; крайові ребра крилоподібні. Цвіте в липні-вересні. Є кормом для довгоносиків.
Зростає поодиноко в долинах рік, сирих лісах, на вологих луках у більшій частині України, крім Криму. В Степ заходить тільки по долинам рік.
Рис. 150. Смовдь болотна
Смовдь болотна (Peucedanum palustre (L.) Moench, Calestania palustris (L.) K.- Pol., Selinum palustre L.). Багаторічна трав’яна рослина, заввишки 50-120 см; улігінозофіт, ентомофіл, барохор, гідрохор (рис. 150). Стебло прямостояче порожнисте, ребристо-борозенчасте, розгалужене. Прикореневі листки великі, на довгих черешках, глибоко двічі-тричіпірчасторозсічені, в обрисі трикутні, з довгасто-лінійними гострокінцевими частками. Стеблові листки менш розвинуті, на коротких черешках, верхні майже сидячі.
Суцвіття - складний зонтик, із 15-30 шорст- коопушеними променями. Обгортки та обгорточки з 7-12 яйцеподібно-ланцетних, довгастозагостре- них листочків, із білою облямівкою, по краю війчастих. Квітки двостатеві, до розпускання рожеві, згодом білі. Плоди широко-еліптичні двосім’янки, завдовжки близько 5 мм. Цвіте в липні-серпні. Розмножується насінням.
Рослиною живляться бобри.
Зростає на болотах, по вільшняках в Карпатах, на Поліссі і в Лісостепу.