БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

IV. БУДОВА РОСЛИН

Рослинні речовини вторинного походження

Антибіотики

Речовини, які виробляють клітини мікроорганізмів і вбивають або пригнічують ріст інших мікроорганізмів, називаються антибіотиками. Серед мікроорганізмів відомі численні випадки антагонізму, які супроводжуються знищенням або пригніченням одного мікроорганізму іншим внаслідок виділення в середовище певного антибіотика.

На лікарське значення зеленої цвілі (Penicillium sp.) звернули увагу ще у 1871 році російські лікарі В. Манасеїн і А. Полотебнов. Однак, ця подія не привернула увагу вчених і лише у 1929 році англієць А. Флемінг звернув увагу на здатність Penicillium notatum пригнічувати ріст і розмноження збудника нагноєння. А під час Другої світової війни спільними зусиллями Флемінга, Флорі, Чейна та інших було організовано промислове виробництво «Пеніциліну».

Отже, пріоритет цього відкриття належить А. Флемінгу. Воно стало однією із найвизначніших подій у науці XX ст. Лікувальні властивості добутого із гриба антибіотика пеніциліну виправдали сподівання вченого. Пеніцилін був добрим засобом для боротьби з рядом мікроорганізмів, що спричиняють такі тяжкі захворювання, як пневмонія та газова гангрена. Його застосовували для лікування гнійно-септичних та запальних процесів. Вплив пеніциліну на клітину мікроорганізмів пов’язаний з порушенням процесу утворення клітинної стінки у мікроорганізмів. Пеніцилін добувають лише з деяких видів і штамів грибів роду пеніцил, наприклад, із Penicillium chrysogenum.

За останні 50 років відкрито тисячі природних, синтетичних і напівсинтетичних антибіотиків із різними спектрами дії, проте в клініці застосовують обмежену кількість препаратів. Це можна пояснити головним чином тим, що більшість антибіотиків не задовольняють вимоги практичної медицини. Якоїсь хімічної закономірності в їхній будові немає.

Найбагатшою групою за вмістом антибіотиків є актиноміцети із роду Actinomyces. Стрептоміцин продукують ґрунтові актиноміцети Actinomyces streptomycini. Його застосовують для лікування туберкульозу (особливо туберкульозного менінгіту), бруцельозу, туляремії, коклюшу тощо.

Левоміцетин виділений з культури актиноміцету Actinomyces venezuelae. У клітинах мікроорганізмів він пригнічує біосинтез білка. Його застосовують для боротьби з висипним і черевним тифом, гострими кишковими інфекціями.

Тетрацикліни є продуктом життєдіяльності актиноміцетів: окситетрациклін - Streptomyces rimosus, хлортетрациклін - Streptomyces aureofaciens. Антибіотики тетрациклінової групи використовують як стимулятори росту в кормових добавках у тваринництві.

За десятиріччя застосування в медицині пеніциліну виникли стійкі штами мікроорганізмів до антибіотиків "першого покоління« (бензилпеніцилін, стрептоміцин, левоміцетин, тетрациклін). Це стосується у першу чергу стафілококів і грамнегативних бактерій, які набули високого ступеня антибіотикорезистентності внаслідок мутагенної дії на них антибіотиків.

Зважаючи на ці обставини, потрібно диференційовано підходити до призначення антибіотиків, використовуючи їхній арсенал «другого покоління» (нові аміноглікозиди, макроліди, напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини, лінкоміцин, фузидин, напівсинтетичні аміноглікозиди і тетрацикліни та інші). За ефективністю ці антибіотики у двічі-тричі перевищують ефективність антибіотиків «першого покоління».

Антибіотики застосовують і в рослинництві. Так, антиміцин, який пригнічує ріст деяких грибів, застосовують в сільському господарстві для боротьби з грибними захворюваннями цибулі, гороху, рису, винограду.