БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

ХІІ. ОХОРОНА РОСЛИН ТА ЇХНІХ УГРУПУВАНЬ.

У сучасній геоботаніці сформувався новий напрямок - фітосозології, предметом вивчення якого є природоохоронні ботанічні об’єкти - види рослин і рослинні угруповання. Ці питання нині та в майбутньому будуть актуальними, і перспективи розвитку фітосозології набуватимуть у суспільстві все більшого значення.

Подібно до того, як в екології за об’єктами дослідження виду виділено аутекологію, а рослинності - синекологію, в фітосозології відособляються відповідні розділи аутфітосозології - індивідуальної охорони ботанічних об’єктів і синфітосозології - рослиннихугруповань.

Завданням фітосозології є виявлення, категоризація, інформатизація та вивчення динаміки генофонду та фітоценофонду, що потребує охорони; з’ясування причин та наслідків загроз і екобезпеки, їх виникнення під впливом синантропних, техногенних і природних екологічних чинників; розробка теоретичних і практичних питань охорони, ренатуралізації та репатріації гено- та ценофонду в природні екосистеми; створення екологічної мережі та прогнозу збалансування співвідношень природних екосистем і агроландшафтів; фітосозологічне обґрунтування методів раціонального використання та відновлення й збагачення біорізноманіття.

В Україні близько 7 тисяч видів вищих рослин, з них понад 800 потребують охорони та заповідності. Україна - індустріальна й малозаліснена країна, її залісненість становить 14%. Під впливом високого антропогенного тиску зазнають трансформації природні рослинні комплекси. Багато видів природної флори зникли або на межі зникнення. У світі щодня зникає один вид або підвид, а для його відновлення потрібно 6-16 тис. років. Виникає нагальна необхідність охорони генофонду природної та культурної флори України.

До рідкісних рослин належать зникаючі види, що знаходяться на межі вимирання, скорочують свій ареал, зменшують кількість місцезнаходжень. Вони належать до двох категорій природоохоронності: види загальнодержавного або національного й регіонального рівнів. До перших належать види, які потребують охорони з боку держави через ботанічні сади та ландшафтні об’єкти.

У сучасну епоху охорона природи має надзвичайно важливе значення. На значній території знищена лісова рослинність, розорані степи і луки, осушені й освоєні болота, розширюється площа орних земель, відкритих гірських виробок, міліють малі і середні річки тощо. Відбувається небувалий тиск на природні екосистеми. Як наслідок, скорочуються площі екосистем, збіднюється флора. Виникає нагальна необхідність збереження природи.

Завданням ботаніки є створення нових принципів збереження і примноження гено- та ценофонду рослинного покриву України. Особливої гостроти ця проблема набуває у зв’язку з інтенсивністю антропогенного впливу на природні екосистеми. У теперішній час виділяється кілька категорій рослин, що потребують охорони з боку держави та органів місцевої влади. Найпоширенішими є п’ять категорій рідкісних рослин, закодовані цифровими індексами, прийнятими в Міжнародній спілці охорони природи.

Рослини, що ніби зникли та які за останні десятиріччя не трапляються, можливо, зовсім зникли, або десь ще збереглися в малодоступних і недостатньо вивчених місцях, трапляються у культурі, ботанічних садах, господарствах. Це види, чисельність яких настільки скоротилась, що майже неможливе їхнє відновлення без спеціальних заходів щодо відтворення.

Рослини, які знаходяться під загрозою зникнення, виявлені в кількох (1-3) місцях і фактично перебувають на межі зникнення, чисельність їх різко скорочується і якщо не вжити охоронних спеціальних заходів, то можуть зникнути.

Рідкісні рослини - види, які виявлені в 5-10 місцезростаннях, займають незначну площу і трапляються у невеликій кількості. Вони не знаходяться під загрозою зникнення, але за несприятливих природних чи антропогенних умов можуть зникнути.

Зникаючі рослини - види, кількість особин, місцезростань, ареал яких скорочується. їх називають також малопоширеними або невизначеними. Вони ще недостатньо вивчені, в результаті чого такі рослини не відносять до видів перших трьох категорій.

Невизначені рослини - види, які називають відтворювальними. За них немає достатніх достовірних даних. Вони не підлягають масовому збору і потребують постійного контролю за їхнім станом. Тому ці рослини не зареєстровані як такі, що потребують охорони.

Наукове узагальнення інформації в галузі охорони популяцій окремих видів рослин відображається в Червоних книгах - Міжнародного Союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), а також окремих країн.

Закон України про Червону книгу України (7.02. 2007 р.) є основним державним документом з питань охорони тваринного і рослинного світу. Ведення Червоної книги України покладено на Міністерство екології та природних ресурсів України.

Уперше Червона книга України була випущена в 1980 р. однотомним виданням. Друге видання Червоної книги (1996) підготовлено у двох томах: «Тваринний світ» і « Рослинний світ». «Червона книга України».

Рослинний світ» включає статті про 541 вид (підвид, різновидність, форма) рослин і грибів, серед яких судинні рослини складають - 439 видів, мохоподібні - 28, водорості - 17, лишайники - 27, гриби - 30. Третє видання «Червоної книги України. Рослинний світ» видане через 13 років після випуску другого і є результатом праці великого колективу авторів з різних наукових установ передусім Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, інших організацій, окремих фахівців. У новому виданні список рослин і грибів, які потребують охорони нараховує 826 видів у тому числі судинні рослини - 611, мохоподібні - 46, лишайники - 52 і гриби - 57 видів. Цей список збільшився на 35%, що пов’язано погіршенням ситуації зі збереженням рідкісних видів рослин та грибів. Нині чисельність багатьох видів продовжує знижуватися, ареали скорочуться або фрагменту- ються. Ми наводимо лише список водних та прибережно-водних рослин, які занесені до «Червоної книги України. Рослинний світ» (додаток В).

Категорії природоохоронних об’єктів. У природному стані зростає 826 видів рослин та грибів велика чисельність різноманітних рослинних угруповань, які потребують охорони. Але, оскільки ці види займають неоднозначне положення у природних екосистемах і знаходяться на різній стадії розвитку та представленості в різних типах рослинності й рослинному покриві України, вони одночасно набули різної категорії значимості та необхідності охорони. Залежно від рівня представленості у природі та потреби в охороні, науковцями розроблена система категорій природно-охоронних ботанічних об’єктів. Для віднесення ботанічного об’єкта до певної категорії враховується ботанічна значимість, типовість, рідкісність, репрезентативність, созологічна цінність, національна й регіональна раритетність, ендемізм та інші параметри.

В Україні рідкісні та зникаючі види рослин і фітоценози охороняються за такими категоріями: національні парки, заповідники, заказники, пам’ятки природи тощо. Нижче наводиться статус цих категорій природоохоронних об’єктів. В Україні є 7010 заповіднихтериторій загальною площею 2557,8 тис. га (4,2%): вони включають два національні парки, 12 державних заповідників, біля 450 заказників і значну кількість пам’яток природи, які слугують еталоном і місцем збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і фітоценозів різних типів рослинності. В Україні зростає 700 рідкісних видів рослин і є велика кількість фітоценозів, що потребують охорони з боку держави та місцевих органів влади. Разом з тим мережа природно-заповідних об’єктів ще не повністю сформована відповідно до території країни, репрезентативності різних видів та фітоценозів, їх типовості.

За даних умов, через систему ботанічних садів частина рідкісних видів, у тому числі занесених до Європейського Червоного Списку і «Червоної книги України», вирощуються, розмножуються з тим, щоб поповнити аборигенні фітоценози зникаючими видами.