БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

XIII. РОСЛИННІ ІНДИКАТОРИ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

Періодично затоплювальні зниження

Замкнуті зниження зі змінним гідрологічним режимом характерні для субарідних умов степів і напівпустель. Індикатором змінного зволоження слугує екологічна сумісність в однім угрупованні рослин помірно зволо- жених видів - підмаренник справжній (Galium verum), оман британський (Inula britannica) й надмірно зволожених луків - куга озерна (Schoenoplectus lacustris), сусак зонтичний (Butomus umbellatus). Ця сумісність є наслідком перезволоження ґрунту одну частину вегетаційного періоду, висихання ґрунту та глибокого опускання ґрунтових вод - в іншу. Прямими індикаторами гідрологічного режиму лиманів і впадин слугують рослини, які приурочені до ґрунтів з підвищеною вологістю. Наявність мезо- гігрофітної рослинності у зниженнях степів та напівпустель вказує на місця тимчасової концентрації поверхневих вод. Чим гігрофільніша рослинність, тим триваліше затоплення цієї ділянки. Негативними індикаторами затоплення ґрунтів є ксерофіти - костриця борозниста (Festuca sulcata), полин Лерхе (Artemisia lercheana).

Існує тісна залежність між рослинними угрупованнями і тривалістю затоплення лиманів і впадин. На одному з лиманів Цілиноградської області [81] розташоване у центральній частині лиману осоково-ситникове угруповання затоплюється талими водами весною на 67 днів товщею води, яка досягає 67 см. Пирієво-бекманієві угруповання затоплюється на 58 днів глибиною 59 см, пирієво-стоколосово-китникові - на 50 днів товщею води до 38 см. Оточуючі угруповання, займають пологі схили, які затоплюються на коротший термін: пирієво-куничниково-стоколосово-різнотравні на 2824 дні, різнотравно-злакові - на 22. На нетривалий період не кожного року затоплюються розташовані по краях знижень лучно-степові угруповання. Не затоплюються у звичайні роки різнотравно-пирієво-типчакові, пирієво- типчаково-полинові угруповання.

У напівпустельних лиманах велике значення мають повторюваність затоплення, ніж його тривалість [83]. На лиманах Заволжжя дно, яке затоплюється щорічно або чотири роки із п’яти, заселено такими гігрофітами: очерет звичайний (Phragmites communis), комиш озерний (Scirpus lacustris), осока гостра (Carex acuta). Зона чотири-, трикратного затоплення простежується осоково (осока гостра (Carex acuta), ситник Жерара (Juncus gerardii) - злаковими (пирій повзучий (Elytrigia repens), бекманія звичайна (Beckmania eruciformis)) фітоценозами.

У разі зменшення затоплення до трьох - двох раз у п’ятирічний період переважають злаково-осокові угруповання - пирій повзучий (Elytrigia repens), чаполоч пахуча (Hierochloe odorata), осока поникла (Carex nutans). Околиці лиманів, затоплюються раз у п’ять років, зайняті злаковими угрупованнями, домінантами яких є китник лучний (Alopecurus pratensis), пирій повзучий (Elytrigia repens), житняк гребінчастий (Agropyrum pectinatum). Уздовж меж затоплювання простягається кільце галофітів - галіміона бородавчаста (Atriplex verrucifera), камфоросма монпелійська (Camphorosma monspeliaca), за якими розташовуються полиново-злакові напівпустелі.

Рослинність може прямо вказувати не тільки на затоплювані площі, але й межі періодичного затоплення. Уздовж меж затоплення відкладається значна частина плаваючих рослинних і тваринних рештків, мулу. Тут формуються ґрунти, які вирізняються значною гумусованістю, великою кількістю азоту, внаслідок чого межі затоплення маркуються щільними заростями нітрофільних рослин, переважно однорічних бур’янів. Деякі рослини (тамарикс, верблюжа колючка, бульбокомиш) інколи рясно відновлюються вздовж меж затоплення і маркують їх