БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

VI. СИСТЕМА РОСЛИННОГО СВІТУ

НИЖЧІ СПОРОВІ РОСЛИНИ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ

Відділ Стрептофітові водорості - Streptophyta

Еукаріотичні, вільно плаваючі чи прикріплені, одно- і багатоклітинні, мікро- та макроскопічні (до 30 см), переважно прісноводні, рідше солоноватоводні й аерофільні водорості, монадного, кокоїдного, сарциноїдного, нитчастого та гетеротрихального типу структури слані, інколи з паренхіматозно-платівчатим чи членисто-кільцевим таломом із листоподібними, стеблоподібними, ризоїдоподібними утворами. Ця група водоростей виникла, ймовірно, біля 1400 млн. років тому - у верхньому докембрію-протерозою та дала початок судинним рослинам, біля 470 млн. років тому. їхнє різноманіття нині становить понад 3 тис. видів, а в Україні нараховує біля 900 видів. За складом пігментного комплексу - хлорофіл a та b (в тих же пропорціях) і переважанням над каротиноїдами (α-, β-, γ- та ε -каротин) та вмістом ксантофілів лютеїнового ряду (лютеїн, зеаксантин, неоксантин, віолаксантин, антераксантин) - аналогічні зеленим водоростям і вищим рослинам. Хлоропласти первинно симбіотичні, типово рослинні, вкриті двомембранною оболонкою, а тілакоїди згруповані в 2-6-членні (інколи більше) ламели або формують грани. Піреноїд занурений у строму хлоропласта, пронизаний тілакоїдами. Запасний продукт - крохмаль, що у вигляді окремих зерен, облямовує піреноїд і знаходиться в стромі. Розмноження відбувається нестатеве (відсутнє у високоорганізованих).

За сукупністю ультрамікроскопічних та молекулярно-біологічних ознак підтверджена самостійність групи рослин, які відрізняються від зелених водоростей (Chlorophyta) та об’єднані до відділу Streptophyta. Він охоплює як водорості, так і судинні рослини й представляє проміжну, філогенетично споріднену ланку загальної рослинної лінії розвитку та містить вихідну анцестральну групу квіткових рослин. Діагностичними ознаками водоростей цього відділу є наявність у монадних форм чи стадій їх розвитку субмікроскопічних лусочок (на оболонці чи джгутиках), асиметричної джгутикової «кореневої» системи з багатошаровою мікрофібрилярною структурою, формування клітинної поперечної стінки між дочірніми клітинами за типом фрагмопласта, а також відкритого чи напівзакритого мітозу.

Нестатеве розмноження - дводжгутиковими зооспорами, з ультраструктурних лусочок чи без них, апланоспорами, чи вегетативно - завдячуючи виводковим бульбочкам (харові водорості). Статеве розмноження - оогамія та кон’югація (властиві лише деяким представникам). Цитокінез здійснюється кільцевою борозною (доцентрове формування) або шляхом утворення клітинної платівки (відцентрове формування) за типом фрагмопласта (початкові мікротрубочки клітинної платівки орієнтуються перпендикулярно до майбутньої перегородки). «Коренева» системи джгутиків характеризується асиметричним типом розміщення, а перехідна зона джгутика має специфічну зірчасту структуру.

Систематика віділу перебуває в стані розробки та уточнення. Найвиз- нанішою є схема поділу водоростей цього відділу на 3 класи: Zygnemato- phyceae, Charophyceae та Mesostigmatophyceae, розмежування яких проведено за типом статевого процесу, особливостями онтогенезу (наявністю джгутикових стадій), цитокінезу і мітозу, будовою статевих органів і джгутикового апарату. Разом з цим, в основі поділу на порядки покладено тип морфологічної структури тіла водоростей й особливості їхньої будови.