Основи еволюції - Корж О.П. - 2006

Частина III.ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЖИТТЯ

Розділ 19. Основні напрямки розвитку живих організмів

19.3.Мохоподібні як тупикова гілка вищих рослин

Мохоподібні вважаються досить своєрідною, сліпою гілкою розвитку вищих рослин, які за своєю загальною організацією наближаються до водоростей. Вони зайняли своє особливе екологічне місце здавна, але зберігають його й досі без втрат морфологічного й біологічного різноманіття в складних умовах формування континентів, змін клімату й рослинного покриву.

Своєрідність мохоподібних полягає в особливості їх життєвого циклу: чергування поколінь у них відрізняється від судинних рослин тим, що гаметофіт розширює свої функції забезпечення статевого розмноження і перебирає на себе виконання основних вегетативних функцій (фотосинтез, водопостачання, мінеральне живлення тощо). Спорофіт же, навпаки, обмежується практично тільки спороутворенням.

Найдавніші представники мохоподібних таломні печіночники — метцгерієві реєструються з девону. У карбоні з'являються маршанцієві та бриїди, а в юрському періоді - річієві, сферокарпальні та сфагнові.

Переважна більшість мохоподібних - багаторічні рослини, але, незважаючи на тривалість життя, усі вони низькорослі. Ця група відрізняється порівняно простою зовнішньою та внутрішньою організацією: покривні, механічні, запасні та провідні тканини виражені досить слабо (у деяких групах не простежуються), спеціалізовані вегетативні органи практично відсутні (у деяких групах умовно можна виділити листя та стебла). Пояснюється це тим, що структурні можливості гаметофіта порівняно зі спорофітом більш обмежені, що спричиняє поганий розвиток провідної системи та обмежений ріст угору.

Проблема походження мохоподібних викликає суперечки, оскільки проміжних форм між ними та іншими сучасними вищими рослинами поки що не знайдено. Унаслідок цього сьогодні сформувалася думка про розвиток мохоподібних безпосередньо від водоростей (давні зелені водорості), незалежно від інших рослин. Ця гіпотеза, підтримувана Р. Веттштейном, Д.К. Зеровим та іншими, підтверджується даними з різних галузей біології, зокрема наявністю спільних біохімічних, цитологічних, генетичних ознак: наявність однакових хлорофілів а і Ь, подібних каротиноїдів, крохмалю, целюлозно-пектинової оболонки тощо.

Проте схожість у більшості безнасінних рослин статевих органів і спорангіїв суперечить цим поглядам. Тому деякі ботаніки вважають, що мохоподібні та судинні рослини мають спільне походження. Так, було висловлено гіпотезу про походження мохоподібних від риніофітів унаслідок загальної редукції спорофіта та прогресивного розвитку гаметофіта (Б.М. Козо-Полянський, А.Л. Тахтаджян та ін.). У такому разі редукція спорофіта вважається наслідком пристосування мохоподібних до специфічних умов існування - підвищеної вологості.