МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.4. ОНТОГЕНЕТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

1.4.2. Основи генетики людини

Імуногенетика

Імуногенетика - наука, яка вивчає закономірності успадкування антигенної специфічності і генетичну зумовленість імунних реакцій. В організмі людини є головний комплекс гістосумісності (Major Histocompatibility Complex - МНС) - система антигенів, яка властива певній людині і зумовлює тканинну несумісність донора і реципієнта. Антигени МНС добре виражені на поверхні лейкоцитів периферичної крові, тому головний комплекс гістосумісності в людини одержав назву HLA-система (Human Leucocyte Antigen - людські лейкоцитарні антигени). Синтез цих антигенів контролюється групою тісно зчеплених генів, які розміщені в 6-й парі хромосом. Тут є локуси А, В, С, D, D₂, R. Кожний ген має по декілька алелей. Відомо понад 20 алелей гена А, близько 50 алелей - гена В, 8 - гена С. Комбінація цих алелей створює різноманітність генотипів людей за антигенами в популяціях. Для визначення у людини HLA-антигенів використовуються панелі сироваток у мікротестах токсичності. Визначення антигенів гістосумісності має велике значення для пересадки органів і тканин, створення банків даних про антигени реципієнтів і донорських органів. Крім того, є дані про зв'язок між деякими захворюваннями і певними HLA-антигенами. Наприклад, антигени HLA-B27 зустрічаються в 70-100 % людей, хворих на анкілозируючий спондиліт, і в 3-12 % здорових. Гени головного комплексу гістосумісності контролюють функціонування імунної системи, забезпечують утворення трансплантаційного імунітету.