МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.4. ОНТОГЕНЕТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

1.4.3. Біологія індивідуального розвитку

Онтогенез і його періодизація

Онтогенез (грец. ontos - істота, genesis - розвиток), або індивідуальний розвиток, - розвиток особини від моменту запліднення і утворення зиготи (при статевому розмноженні) і до смерті. Його основу складає реалізація генетичної інформації на всіх стадіях онтогенезу за певних умов середовища. Онтогенез тісно пов'язаний з філогенезом (історичним розвитком). Закономірності індивідуального розвитку вивчає наука - біологія розвитку. Розрізняють два типи онтогенезу - непрямий і прямий. Непрямий розвиток існує в личинковій формі, прямий - у неличинковій і внутрішньоутробній.

Непрямий розвиток. Непрямий, або личинковий, розвиток зустрічається у видів, яйця яких бідні на жовток. Ці організми в своєму розвитку мають одну або декілька личинкових стадій, які за будовою більше чи менше відрізняються від дорослої форми. Личинки ведуть активний спосіб життя, у більшості випадків самі добувають їжу, але в деяких видів (переважно паразитичних) мають лише органи розселення (мірацидії і церкарії сисунів, корацидії ряду стьожкових червів). Для здійснення життєвих функцій у личинок є ряд провізорних (тимчасових) органів, які відсутні в дорослому стані. Цей тип розвитку супроводжується перетворенням - метаморфозом.

Прямий розвиток. Неличинкова форма прямого розвитку має місце у видів, яйця яких багаті на жовток і його достатньо для завершення онтогенезу (риби, рептилії, птахи). Особина, яка з'являється на світ, має будову, характерну для дорослої форми, але відрізняється меншими розмірами, незрілістю органів і систем. Внутрішньоутробна форма прямого розвитку характерна для вищих ссавців і людини. Яйцеклітина при цьому типі розвитку майже не містить поживного матеріалу. Всі життєві функції зародка здійснюються через материнський організм за допомогою провізорного органу - плаценти. Цей, найбільш пізній у філогенетичному відношенні тип онтогенезу, найкращим чином забезпечує виживання зародка, але новонароджений організм не здатний до самостійного життя, тому що потребує специфічного живлення секретом молочних залоз материнського організму - молоком.

Періоди онтогенезу- ембріональний, або зародковий, і постембріональний, або післязародковий. У вищих тварин і людини прийнятий поділ на пренатальний або антенатальний (до народження) і постнатальний (після народження) періоди. Крім ембріонального і постембріонального періодів, в онтогенезі виділяють ще передзиготний період.