МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.4. ОНТОГЕНЕТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

1.4.3. Біологія індивідуального розвитку

Клінічна та біологічна смерть

Індивідуальний розвиток неминуче завершується смертю - незворотним припиненням життєдіяльності організму. У вищих тварин і в людини розрізняють природну і передчасну смерть. Природна, або фізіологічна, смерть настає в результаті природного старіння організму, передчасна, або патологічна, смерть — внаслідок хвороби чи нещасного випадку. Смерть внаслідок нещасного випадку може бути на будь-якій стадії онтогенезу. Смерть складається з двох етапів: 1) клінічна смерть і 2) біологічна смерть. Ознаки клінічної смерті - втрата свідомості, відсутність серцебиття і дихання. Проте більшість клітин і органів лишаються ще живими, їхній метаболізм ще впорядкований. Після клінічної смерті настає біологічна смерть, при якій метаболізм стає невпорядкованим, починається аутоліз клітин (самоперетравлення) і розкладання. Ці процеси відбуваються в різних тканинах з неоднаковою швидкістю. Першою гине кора головного мозгу, незворотні зміни в якій настають через 5-7 хвилин з моменту клінічної смерті. Волосся, нігті ростуть ще кілька днів. Оскільки між життям і біологічною смертю існує клінічна смерть, то в цей проміжок часу можлива реанімація (оживлення організму) у випадку передчасної смерті, коли залишилися неушкодженими життєво важливі органи. Реанімація включає: штучне дихання, переливання крові, масаж серця, яке зупинилося. З метою продовження періоду клінічної смерті застосовують загальне охолодження організму (гіпотермія). Наука про оживлення організму називається реаніматологією.