МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.4. ОНТОГЕНЕТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

1.4.3. Біологія індивідуального розвитку

Трансплантація й система імунітету

Можна вважати, що хірургічний етап пересадки органів і тканин вирішений. Хірурги технічно можуть пересадити будь-який орган або тканину. Однак в усіх випадках, крім аутотрансплантації, наступає відторгнення трансплантата через тканинну несумісність донора і реципієнта. Відторгнення трансплантата відбувається за рахунок імунних реакцій, які розвиваються у відповідь на його антигени. Отже, причини відторгнення - генетичні, механізми відторгнення — імунні. Реакція відторгнення трансплантата полягає у формуванні Т-ефекторів (Т-кілерів), які виділяють цитотоксичні речовини. У цьому полягає трансплантаційний імунітет, який знищує "чуже".

Проте в певних випадках організм може сприймати чужі антигени як свої власні і не виробляти проти нього антитіл. Таке явище назване імунологічною толерантністю. Імунологічна толерантність була відкрита в 1953 р. на різних об'єктах незалежно двома вченими - чеським ембріологом М.Гашеком і англійським зоологом П.Медаваром. Проведені ними експерименти показали: якщо на ембріональному етапі розвитку ввести в організм чужорідні білки (антигени), то надалі дорослі тварини будуть сприймати їх як свої власні. Організм буде до них толерантний. Ці дослідження підтвердили гіпотезу Ф.Берета (1949) про те, що створення імунологічного гомеостазу відбувається в ранній період розвитку організму в процесі закладання і формування лімфоїдної тканини. Таким тваринам можна пересаджувати трансплантат, не побоюючись за його відторгнення. Також можливим є утворення в організмі полівалентної толерантності до всіх тканинних антигенів даного виду. Для цього необхідно вводити в організм відразу суміш антигенів від великої кількості тварин. Метод полівалентної толерантності демонструє можливість подолання імунологічної несумісності, а це відкриває нові перспективи для медицини.

Шляхи подолання тканинної несумісності:

1. Підбір донора і реципієнта за HLA-системою. Проблема підбору донора і реципієнта - надзвичайно складна. Для її розв'язання створені спеціальні міжнародні організації, куди поступає інформація про імунологічний, гематологічний і клінічний статус людей, які потребують пересадки. Створені також банки донорських органів, тканин, клітин.

2. Пригнічення імунітету {імунодепресія) шляхом: а) опромінення; б) застосування антиметаболітів, які пригнічують синтез нуклеїнових кислот (імуран та ін.) або блокують білковий синтез (глюкокортикоїди); в) застосування антилімфоцитарної сироватки; г) застосування гепарину, який покращує мікроциркуляцію.

Найважливіше завдання сучасної імунології- пригнічення не імунітету взагалі, а пригнічення саме трансплантаційного імунітету при збереженні функції захисту організму від інфекційних чинників.