МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.2. КЛІТИНА. ТКАНИНИ. ПОНЯТТЯ ПРО ОРГАН, СИСТЕМУ ОРГАНІВ, ОРГАНІЗМ

ЕПІТЕЛІАЛЬНА ТКАНИНА

2. Залозистий епітелій

Залозистий епітелій складається із залозистих клітин - гландулоцитів. Це спеціалізовані клітини, що пристосовані до синтезу, накопичення і виведення секрету.

Розрізняють залози внутрішньої секреції - ендокринні і залози зовнішньої секреції- екзокринні, відповідно, гландулоцити поділяють на ендокриноцити та екзокриноцити. Ендокринні залози становлять ендокринну систему, яка разом із нервовою системою регулює і координує роботу органів усього організму. Характерним для них є те, що свої секрети (гормони) вони виділяють безпосередньо в кров. До таких залоз належать гіпофіз, епіфіз, щитоподібна і прищитоподібні залози, надниркові залози, ендокринні відділи підшлункової та статевих залоз.

Екзокринні залози мають кінцеві секреторні відділи та вивідні протоки. Свій секрет вони виділяють у порожнини (наприклад, у порожнину шлунка) або на поверхню епітеліального пласту.

За кількістю клітин усі залози організму поділяють на одноклітинні та багатоклітинні. Останніх в організмі є велика кількість.

За розташуванням (відносно епітеліального пласту) розрізняють ендоепітеліальні та екзоепітеліальні залози, тобто ті, які лежать у межах епітелію або, відповідно, поза ним. Більшість залоз є екзоепітеліальними (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Різні типи екзокринних залоз: 1 - одноклітинні ендоепітеліальні залози (келихоподібні клітини); 2 - багатоклітинна ендоепітеліальна залоза (слизової оболонки порожнини носа); 3 - багатоклітинна екзоепітеліальна залоза.

Екзокринні залози відрізняються між собою за будовою, способом секреції, складом секрету. За будовою кінцевих відділів і вивідних проток розрізняють декілька їх видів (рис. 1.6).

Рис. 1.6. Морфологічна класифікація екзокринних залоз залежно від будови їх кінцевих відділів і вивідних проток: 1 - проста нерозгалужена трубчаста залоза; 2 - проста нерозгалужена трубчаста залоза з кінцевим відділом у вигляді клубочка; 3 - проста розгалужена трубчаста залоза; 4 - складна розгалужена трубчаста залоза; 5 - проста нерозгалужена альвеолярна залоза; 6 - проста розгалужена альвеолярна залоза; 7 - складна розгалужена альвеолярна залоза; 8 - складна розгалужена альвеолярно-трубчаста залоза.

Проста залоза має нерозгалужену вивідну протоку Цим вона відрізняється від складної залози, вивідна протока якої розгалужена. Для того, щоб розрізнити розгалужену і нерозгалужену залози, необхідно звернути увагу на їх секреторний відділ. Розгалужена залоза завжди має кілька кінцевих відділів. За формою секреторних відділів залози поділяються на трубчасті, альвеолярні та трубчасто-альвеолярні.

За способом виділення секрету із клітини залози поділяють на три типи: мерокринові, апокринові і голокринові (рис. 1.7). При мерокриновому типі секреції залозисті клітини не руйнуються. До мерокринових залоз належать: слинні залози, підшлункова залоза, більша частина потових залоз та ін. При апокриновому типі секреції апікальна частина клітини відокремлюється від неї разом із секретом. Прикладом апокринових залоз є молочні та потові залози пахвових ділянок. При голокриновій секреції руйнується вся клітина. Прикладом голокринової залози є сальна залоза шкіри.

За хімічним складом секрету розрізняють слизові, білкові, змішані (білковослизові), потові та сальні залози.

а б в

Рис. 1.7. Схематичне зображення типів секреції: а - мерокриновий;б - апокриновий;в - голокриновий.