МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 2. БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ І МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ

2.4. МЕДИЧНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Актуальні проблеми медичної гельмінтології в Україні

Паразитарні хвороби в Україні є масовою патологією. Щороку ними інвазується близько 20 % населення. До числа найбільш поширених гельмінтозів людини належать геогельмінтози (аскаридоз, трихоцефальоз) і ентеробіоз. Серед біогельмінтозів надзвичайно небезпечними є трихінельоз і ехінококоз. У 1960-1980 pp. в Україні на трихінельоз захворіло 770 осіб, причому 37 % місцевих захворювань виникло у Вінницькій і Хмельницькій областях. Основним джерелом захворювання на трихінельоз були свійські свині. Комплекс протигельмінтозних заходів, який проводився в Україні, сприяв певному зниженню захворюваності на основні гельмінтози. Проте в 90-х роках у зв'язку з соціально-економічною нестабільністю епідемічна ситуація щодо паразитарних хвороб значно погіршилася. В останній час активізувалися осередки трихінельозу. Тепер вони зареєстровані також у південних і центральних областях, де раніше не зустрічалися. Джерелом інвазії є, крім свійської свині, дика свиня (Закарпатська, Херсонська області). На півдні України зросла захворюваність населення на ехінококоз, летальність від якого становить 40 % від загальної летальності, зумовленої паразитозами. В Україні існуть природні осередки опісторхозу, при-чому в басейні р. Дніпро та його притоків ураженість населення коливається від 4,3 до 61,1 %, молюсків - від 0,6 до 2 %, риб - до 2060 %, кішок - до 70 %. Охорона водойм, присадибних ділянок від фекального забруднення (яйцями гельмінтів, цистами найпростіших) особливо актуальна для північно-західних областей України, де захворюваність на геогельмінтози перевищує середньоукраїнський рівень в 2-4 рази. Становлять небезпеку щодо поширення паразитарних хвороб людини міграційні процеси, які в останній час активізувалися на міждержавному і внутрішньодержавному рівнях.