МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Акомодація - це здатність ока до чіткого бачення різновіддалених предметів. Суть акомодації полягає у зміні кривизни кришталика, а значить - його заломлювальної здатності.

Аксон - це довгий відросток, який відходить від тіла нервової клітини і передає нервовий імпульс від тіла клітини до інших нейронів або робочих органів.

Алергія (від грец. alios - інший, ergon - дію) підвищена чутливість організму на дію різних речовин антигенної природи, яка призводить до порушень в організмі - запалення, спазму бронхів, некрозу, шоку та ін.

Алкалоз - підвищення лужності крові та інших рідких середовищ організму.

Альбінос - організм, в якого відсутня пігментація.

Альбуміни - це білки плазми крові, що створюють онкотичний тиск, регулюють об'єм циркулюючої крові та інтенсивність утворення сечі, виконують транспортну функцію, мають буферні властивості.

Альтерація (пошкодження) - це зміна структури клітин, міжклітинної речовини, тканин, органів, що супроводжується порушенням їх життєдіяльності.

Аменорея - це відсутність менструацій.

Амілаза - це фермент, що розщеплює полісахарид крохмал до дисахаридів.

Амілаза слини - це фермент, який у слаболужному середовищі слини розщеплює крохмаль (полісахарид) до мальтози (дисахариду).

Амінокислоти замінні - це 12 амінокислот, які можуть синтезуватися в організмі (аланін, цистеїн та ін.).

Амінокислоти незамінні - це 8 амінокислот, які не синтезуються в організмі і обов'язково повинні надходити з їжею (аргінін, лейцин, лізин, триптофан та ін.).

Амітоз - прямий поділ клітини, в якій ядро знаходиться в інтерфазному стані, при якому не відбувається конденсації хромосом і не утворюється веретено поділу. Амітоз призводить до поділу ядра і появи двох- або багатоядерних клітин.

Ампула прямої кишки - це розширена початкова частина прямої кишки.

Анакрота - це ділянка сфігмограми, що відповідає систолі лівого шлуночка.

Аналізатор - це складний нервовий механізм, який складається із рецепторного сприймаючого апарату, провідників нервових імпульсів і мозкового центру, де відбувається аналіз усіх тих подразників, які надходять із зовнішнього середовища і організму людини.

Аналізатор вестибулярний (статичний) відіграє провідну роль у просторовій орієнтації, оскільки сприймає інформацію про прискорення чи сповільнення прямолінійного чи обертового руху, а також про зміну положення голови у просторі.

Аналізатор зору складається із периферійного, провідникового та центрального відділів і служить для сприйняття, передачі й аналізу зорової інформації.

Аналізатор слуху складається із периферійного, провідникового та центрального відділів і служить для сприйняття, передачі і аналізу звукової інформації. Межі сприйняття слухового аналізатора - від 20 до 20000 Гц.

Анаплазія, або катаплазія, - це втрата пухлинними клітинами характерної для диференційованих (зрілих) нормальних клітин здатності утворювати специфічні тканинні структури і виробляти специфічні речовини.

Анастомоз. 1. Сполучення між артеріальними та венозними судинами. 2. Співустя, що накладається під час операції для відновлення прохідності кишкового тракту та ін. Анастомози кава-кавальні - це сполучення між судинами - притоками верхньої та нижньої порожнистих вен.

Анастомози порто-кавальні - це сполучення між судинами - притоками ворітної вени та притоками верхньої та нижньої порожнистих вен. Можуть бути причиною кровотеч у випадку підвищення тиску в системі ворітної вени.

Анатомія - це наука про форму і будову організму людини і його складових - органів та систем, а також про їх розвиток і функції.

Анатомія вікова - розділ анатомії, що вивчає вікові зміни органів і тканин.

Анатомія динамічна - розділ анатомії, що займається вивченням опорно-рухового апарату в аспекті фізичного розвитку людини.

Анатомія екологічна - розділ анатомії, що вивчає особливості будови органів та систем, які виникають під впливом факторів зовнішнього середовища.

Анатомія експериментальна - розділ анатомії, що вивчає будову органів та систем у зв'язку з впливом екзогенних та ендогенних факторів, моделюючи їх на тваринах.

Анатомія описова - розділ анатомії, що проводить опис органів, які спостерігали під час розтинів трупів.

Анатомія патологічна - клінічна дисципліна, що вивчає морфологічні зміни, що виникають в організмі хворої людини.

Анатомія порівняльна - розділ анатомії, що порівнює будову тварин різних класів і людини.

Анатомія системна - розділ анатомії, що проводить вивчення організму за системами - кісткова, м'язова, внутрішні органи тощо.

Анатомія топографічна - розділ анатомії про будову, форму і взаємне розміщення органів і тканин у різних ділянках тіла людини.

Анатомія функціональна - розділ анатомії, що вивчає окремі органи і системи органів у зв'язку з їх функцією.

Анафаза - наступна стадія поділу клітини після метафази, під час якої хромосоми розходяться до протилежних полюсів з утворенням дочірніх зірок, переходить у телофазу.

Анацидний стан (ахлоргідрія) - це відсутність вільної хлороводневої кислоти у шлунковому соку.

Ангіна - це загальне гостре інфекційне захворювання, при якому місцеве гостре запалення уражає лімфоїдну тканину різних мигдаликів глотки, найчастіше піднебінних.

Ангіна гангренозна характерна тим, що некроз має гнильний характер, наліт на виразках набуває брудно-зеленого кольору.

Ангіна гостра катаральна проявляється почервонінням мигдаликів, піднебінних дужок, слизових зіва і глотки, їх набряком, просоченням серозним ексудатом.

Ангіна лакунарна характеризується накопиченням у криптах мигдаликів спочатку серозно-слизового, а потім гнійного ексудату, який поступово виходить на поверхню мигдаликів у вигляді білувато-жовтих точкових нальотів.

Ангіна некротична характеризується переважанням некротичних змін у мигдаликах з утворенням виразок.

Ангіна флегмонозна характеризується злиттям некротичних мас фолікул з утворенням гнійників.

Ангіна фолікулярна характеризується утворенням лейкоцитарних інфільтратів у фолікулах мигдаликів.

Ангіосаркома - це злоякісна пухлина судинного походження.

Ангіотензин-І - це неактивна речовина, попередник ангіотензину-П, що утворюється із білка плазми ангіотензиногену за участю реніну.

Ангіотензин-ІІ (гіпертензин) - це пресорний агент, що циркулює в крові, має здатність звужувати судини і призводить до виходу гормону альдостерону з кори надниркових залоз у кров.

Ангіотензиноген (гіпертензиноген) - це неактивний білок плазми крові (П2-глобулін), попередник ангіотензину-І.

Андроспермії - це сперматозоїди із хромосомним набором (22n+Y), які дають початок організмові чоловічої статі.

Анемія - зменшення кількості еритроцитів та гемоглобіну в крові.

Анізоцитоз - наявність у крові формених елементів крові (переважно еритроцитів), розміри яких виходять за межі їх фізіологічної норми.

Аномалія (від грець, anomalos - неправильний) - це уроджена вада організму, яка сумісна із нормальною життєдіяльністю.

Анорексія - відсутність апетиту.

Антеверзіо - це положення матки, при якому дно її нахилене вперед.

Антефлексіо - це положення матки, при якому тіло її з шийкою утворює кут, відкритий уперед.

Антиген - це білок, що несе чужорідну для організму інформацію.

Антикоагулянти - це речовини, що перешкоджають згортанню крові.

Антитіла - складні білки - імуноглобуліни плазми крові, які синтезуються клітинами лімфоїдної тканини при дії різноманітних антигенів.

Антропологія - це наука, яка вивчає людину в її історичному аспекті розвитку.

Анурія - відсутність сечі. Цей термін застосовують, коли добовий діурез становить 5 % від норми.

Анурія несправжня (постренальна) - зменшення добового діурезу менше 5 % від норми, при якому вироблена нирками сеча не доходить до сечового міхура.

Анурія справжня (ренальна) - зменшення добового діурезу менше 5 % від норми за умови, що нирки не виробляють сечу.

Аорта (aorta) - це найбільша судина тіла, яка дає початок великому колу кровообігу. Апендицит - це запалення червоподібного відростка.

Апендицит гангренозний - це запалення червоподібного відростка, причиною якого є поширення запалення на брижу відростка з наступним тромбозом апендикулярної артерії. Апендицит простий - це запалення червоподібного відростка, що розвивається через декілька годин після появи перших клінічних ознак захворювання, характеризується порушенням кровообігу в стінці відростка - стаз у капілярах, повнокров'я судин, набряк, іноді дрібні крововиливи.

Апендицит флегмонозний - це запалення червоподібного відростка, при якому запальний ексудат набуває гнійного характеру, дифузно просякає всю стінку відростка.

Аплазія - це повне уроджене нерозвиття ембріонального зачатку органа.

Апное - дослівно перекладається як відсутність дихання, але зазвичай цим словом позначають тимчасову зупинку дихання.

Апоневроз - це широкий плоский сухожилок м'яза.

Апоневроз долонний - це сухожилок довгого долонного м'яза.

Аритмія - відсутність ритму чи порушення нормального ритму серцевої діяльності.

Артерії - це судини, по яких кров рухається від серця на периферію (до тканин).

Артерії вінцеві (коронарні) - це артерії, що беруть початок від цибулини аорти і кровопостачають серце.

Артерії коронарні - див. Артерії вінцеві.

Артеріоли - це артерії дрібного калібру, м'язового типу, що знаходяться перед капілярами і регулюють кількість крові, яка протікає через орган.

Артерія пупкова - це парна судина, що проходить у пупковому канатику, через яку венозна кров потрапляє від плода до плаценти.

Артросиндесмологія - наука про з'єднання кісток.

Асиміляція - це процес утворення складних речовин в організмі із більш простих.

Аспірація - відсмоктування.

Астигматизм - це зміна заломлювальної сили ока, яка виникає в результаті того, що кривизна рогівки у вертикальній площині більша, ніж у горизонтальній. Якщо ця різниця не перевищує 0,5 D, то такий астигматизм називається "фізіологічним".

Астма кишкова - див. Пронос алергічний.

Астма серцева (набряк легень інтерстиціальний) - це гостра недостатність кровообігу, при якій спостерігається вихід рідкої частини крові з легеневих капілярів в навколобронхіальні та навколосудинні простори.

Астроцити - гліальні клітини зірчастої форми, мають багато відростків. Астроцити поділяють на дві групи: протоплазматичні та волокнисті.

Асфіксія (ядуха) - стан, який виникає при порушенні процесів надходження та виділення СО2 через дихальні шляхи.

Асцит - це накопичення рідини у черевній порожнині.

Атерокальциноз - це завершальна фаза атеросклерозу, яка характеризується відкладанням у фіброзні бляшки солей кальцію, тобто їх звапнення.

Атеросклероз - це хронічне захворювання, при якому відбувається системне ураження артерій, що виражається у відкладаннях ліпідів і солей кальцію у внутрішній стінці з наступним ущільненням та звуженням просвіту судин.

Атипізм - це відмінність пухлини від тканини, з якої вона утворилася.

Атипізм клітинний - це зміни в клітинах паренхіми, при яких вони втрачають здатність до дозрівання і диференціювання.

Атипізм тканинний - це порушення тканинних співвідношень, притаманних даному органу.

Атлант (atlas) - перший шийний хребець.

Атонія - повна втрата тонусу м'язів, зниження активності нервово-м'язових структур.

Атрофія - це зменшення об'єму органа і зниження його функцій, що відбувається протягом нормального життя або в результаті захворювань.

Аутоагресія - це синтез антитіл до антигенів власних тканин.

Афазія - симптом, що характеризується порушенням мовних функцій.

Афазія моторна - порушення рухової функції мови: хворі розуміють мову, але говорити не можуть.

Афазія сенсорна - порушення функції мови: людина не розуміє мови, але зберігає здатність спонтанно розмовляти плутаною мовою.

Афти - болючі поверхневі виразки на слизовій оболонці ротової порожнини.

Ахілія - це стан, при якому залози шлунка втрачають здатність виділяти хлороводневу кислоту і ферменти.

Ахлоргідрія - див. Анацидний стан.

Ахромазія - це повна кольорова сліпота. Вона зустрічається в 0,01 % випадків. При цьому в колбочках замість пігменту, що сприймає колір, міститься родопсин.

Ацетилхолін - це медіатор парасимпатичної нервової системи, що утворюється в закінченнях парасимпатичних нервів і швидко руйнується в крові.

Ацидоз - це зміщення рН крові в кислу сторону внаслідок накопичення недоокислених продуктів обміну і вуглекислого газу.

Ацинус - це функціонально-структурна одиниця легені, яка складається з дихальних (респіраторних) бронхіол, альвеолярних ходів і альвеолярних мішечків. В ньому відбувається газообмін.

Базофіли тканинні - тучні клітини - це клітини, що синтезують, накопичують і секретують ряд біологічно активних речовин: гепарин, серотонін, гістамін, дофамін і ін. Для морфології тучних клітин характерна наявність в їх цитоплазмі специфічної зернистості, яка за будовою і складом вмісту гранул подібна на базофіли.

Бактеріурія - це наявність у сечі великої кількості бактерій.

Бактеріурія несправжня - це наявність в 1 мл сечі менше 10 бактерій.

Бактеріурія справжня - це наявність в 1 мл сечі більше 10 бактерій.

Баланс азоту - це величина, що характеризує білковий обмін в організмі і обчислюється як різниця між білком, що надійшов з їжею, і білком, що виділився з калом. Барорецептори - це рецептори стінок судин, що є чутливими до змін тиску крові.

Безпліддя (sterilitas) - це відсутність здатності до запліднення у жінок (жіноче безпліддя) і у чоловіків (чоловіче безпліддя).

Безпліддя відносне (ідіопатичне) - це відсутність запліднення за умови, що і чоловік, і дружина здорові.

Безпліддя жіноче абсолютне - це безпліддя, спричинене факторами, які повністю

виключають можливість зачаття (відсутність матки, яєчників).

Безпліддя жіноче відносне - це безпліддя, при якому причина, що його викликала, може бути повністю усунена.

Безпліддя жіноче вторинне - це безпліддя, при якому у жінки раніше була хоча б одна вагітність.

Безпліддя жіноче ендокринне - це безпліддя, спричинене розладами ендокринної системи, що призводять до порушення процесу овуляції.

Безпліддя жіноче первинне - це безпліддя, що характеризується відсутністю у жінки вагітності протягом 1-2 років регулярного статевого життя. Безпліддя ідіопатичне - див. Безпліддя відносне.

Безпліддя імунологічне - це безпліддя, яке характеризується тим, що у дружини або чоловіка розвивається реакція клітинного і гуморального імунітету до спермальних антигенів. Жіноча яйцеклітина також має антигенні властивості, але їх значення в патогенезі безплідності не доведене.

Безпліддя трубне - це зазвичай вторинне безпліддя, яке розвивається в основному внаслідок запального процесу, що призводить до закриття просвіту труб або їх перегинів, зумовлених навколотрубними зрощеннями.

Безпліддя чоловіче - це відсутність у чоловіків здатності до запліднення (impotensio generandi), незважаючи на нормальний статевий акт.

Безплідний шлюб - це шлюб, у якому вагітність не настає протягом двох років нормального статевого життя, тобто без застосування протизаплідних засобів. Бері-бері хвороба - це захворювання, що виникає при авітамінозі Ві, проявляється порушенням рухів аж до паралічів, ураженням нервів, розладами діяльності серця і шлунково- кишкового тракту.

Біла лінія живота (linea alba abdominis) - це щільна сухожилкова стрічка, яка тягнеться від мечоподібного відростка груднини до лобкового симфізу і утворюється внаслідок перехресту сухожилових волокон апоневрозів косих і поперечних м'язів живота. Біла речовина головного та спинного мозку - це скупчення нервових волокон.

Білірубін - це пігмент, який утворюється при розпаді гемоглобіну в клітинах макрофагів, виділяється з жовчю і тому називається жовчним пігментом. Білірубін кон'югований - див. Білірубін прямий. Білірубін некон'югований - див. Білірубін непрямий.

Білірубін непрямий (некон'югований) - це нерозчинний у воді пігмент, дає непряму реакцію з діазореактивом, тобто реакція відбувається лише після попередньої обробки спиртом.

Білірубін прямий (кон'югований) - це з'єднаний (кон'югований) з глюкуроновою кислотою глюкуронід білірубіну, який розчиняється у воді і дає пряму реакцію з діазореактивом.

Білірубіну глюкуронід - див. Білірубін прямий.

Білки - це складні високомолекулярні сполуки, до складу яких входить азот. Білки повноцінні - це білки, до складу яких входять усі необхідні для організму амінокислоти. Білковий коефіцієнт - це коефіцієнт, що вказує на вміст азоту в білку (у білку знаходиться 16 % азоту, тобто 1 г азоту в 6,25 г білка).

Білковий оптимум - це та кількість спожитого добового білка, що забезпечує не тільки азотисту рівновагу, а й високу працездатність, відмінне самопочуття, високі захисні сили організму, а для дітей - нормальний фізичний і розумовий розвиток.

Біологія - наука про закони виникнення і розвитку живої природи. Біофлавоноїди - див. Вітамін Р.

Біфуркація трахеї - це місце поділу трахеї на два головних бронхи.

Бластомогенні фактори - див. Канцерогенні фактори.

Близорукість - див. Міопія.

Блювання (vomitus) - рефлекторний зворотний викид вмісту шлунка чи стравоходу назовні, викликаний подразненням глотки, травного каналу, жовчовивідних шляхів, очеревини або нервових центрів.

Блювання церебральне - це блювання, яке виникає при захворюваннях головного мозку, часто поєднується з головним болем і не залежить від приймання їжі.

Бляшки фіброзні - це атеросклеротичні зміни внутрішньої оболонки судин; це щільні, овальної або округлої форми, білого або біло-жовтого кольору утвори, які підіймаються над поверхнею внутрішньої оболонки і містять ліпіди.

Брадикардія - зменшення частоти скорочень серця нижче 60 ударів за 1 хв.

Брадипное - це зменшення частоти дихальних рухів за одиницю часу.

Брижа - це дуплікатура очеревини, на якій підвішуються органи.

Бронхіола - це кінцеве розгалуження бронха, у стінці якого немає хряща.

Бронхіола дихальна (респіраторна) - є дихотомічним розгалуженням кінцевих (термінальних) бронхіол, яка входить до складу легеневого ацинуса і бере участь у газообміні.

Бронхіола респіраторна - див. Бронхіола дихальна.

Бронхіт гострий - це гостре запалення слизової оболонки бронхів.

Бронхіт хронічний - це дифузне запалення слизової оболонки і глибших шарів бронхіальної стінки, що характеризується тривалим перебігом з періодичними загостреннями.

Бронхіт хронічний вторинний розвивається на фоні інших захворювань, як легеневих (туберкульоз, бронхоектатична хвороба та ін.), так і позалегеневих (уремія, хронічна серцева недостатність). Для нього більш характерним є сегментарне (локальне) ураження.

Бронхіт хронічний первинний - це самостійне захворювання, для нього характерне дифузне ураження бронхіального дерева.

Бронхоектазії - це регіонарні розширення бронхів.

Бронхоектатична хвороба - набуте (в окремих випадках уроджене) захворювання, що характеризується хронічним гнійним процесом в незворотно змінених (розширених, деформованих) і функціонально неповноцінних бронхах, переважно нижніх часток легень. Бульбогастрон - це гормон шлунково-кишкового тракту, що має здатність гальмувати моторику шлунка.

Вагітність несвоємісна - див. Вагітність позаматкова.

Вагітність позаматкова (несвоємісна) - це вагітність, при якій запліднена яйцеклітина імплантується не в порожнині матки, а в іншому місці, звідки немає природного виходу для народження плода.

Вагітність починається з імплантації яйцеклітини в слизову оболонку матки і закінчується народженням плода.

Вагітність трубна - це позаматкова вагітність, що розвивається у матковій трубі. Трапляється у 99,5 % випадків позаматкової вагітності.

Вагітність черевна - це позаматкова вагітність, при якій запліднена яйцеклітина імплантується в черевній порожнині. Трапляється дуже рідко - в 0,4-0,11 % випадків. Вагітність черевна вторинна - це позаматкова вагітність, яка виникає після переривання трубної вагітності. При цьому плацента імплантується близько труби - в широкій зв'язці матки, а плодовмістилище при цьому складається з амніону, прилеглих відділів сальника, кишкових петель.

Вагітність черевна первинна - це позаматкова вагітність, при якій запліднена яйцеклітина імплантується безпосередньо в черевній порожнині (на очеревині, сальнику, стінці кишки, печінці, шлунку, селезінці); при цьому ні труби, ні яєчники, ні широкі зв'язки не змінені.

Вагітність яєчникова - це позаматкова вагітність, при якій запліднена яйцеклітина імплантується в яєчнику. Зустрічається дуже рідко (в 0,1 -0,2 % усіх випадків). Вагітність яєчникова перифолікулярна - це позаматкова вагітність, при якій запліднена

яйцеклітина імплантується на поверхні фолікула.

Вагітність яєчникова справжня (інтрафолікулярна) - це позаматкова вагітність, при якій запліднена яйцеклітина імплантується всередині фолікула, який розірвався. Вада серця - це уроджені або набуті морфологічні зміни клапанного апарату, перегородок серця або магістральних судин, що відходять від нього.

Вади серця уроджені - захворювання серця і великих судин, що характеризуються аномалією положення і морфологічної структури внаслідок порушення або незавершення їх утворення у внутрішньоутробному, рідше в постнатальному періоді розвитку. Вади серця набуті - це стани, що розвиваються протягом життя хворого в результаті захворювань або травматичних пошкоджень серця.

Вазодилататори - це нервові волокна, що розширюють судини.

Вазоконстриктори - це нервові та гуморальні фактори, що звужують судини. Вазопресин - це гормон задньої частки гіпофіза.

Варикозне розширення вен нижніх кінцівок - це захворювання вен, що супроводжується збільшенням довжини і наявністю змієподібної звивистості підшкірних вен, мішкоподібним розширенням їх просвіту.

Вена ворітна (печінки) v.portae (hepatis) - це судина, що входить у ворота печінки і збирає кров від усіх непарних органів черевної порожнини, крім печінки. Вена пупкова - це непарна судина, що проходить у пупковому канатику, і через неї артеріальна кров надходить від плаценти до плода.

Вени - це судини, по яких кров рухається з периферії (від тканин) до серця.

Вени комунікантні - це анастомози між поверхневими і глибокими венами.

Вентиляція легень - див. Дихання зовнішнє.

Венули - це вени невеликого діаметра, що знаходяться близько капілярів.

Вестибулярний орган - це периферійний відділ вестибулярного аналізатора, який складається з отолітового апарату і трьох півколових каналів. Руйнування вестибулярного органа спричинює втрату відчуття рівноваги.

Вивих (luxatio) - це повне зміщення суглобових кінців кісток, при якому втрачається дотик їх суглобових поверхонь у ділянці сполучення.

Вивих патологічний є наслідком руйнування суглобових поверхонь та інших структур суглоба хворобливим процесом (туберкульоз, сифіліс, пухлина, гнійне запалення суглоба). Такі вивихи розвиваються поступово під впливом тяги м'язів і навантажень. Вивих травматичний виникає раптово під дією зовнішньої сили і супроводжується розривом тканини суглоба (капсули, зв'язок, судин тощо).

Виразка-рак - це злоякісна пухлина, що розвивається в краях хронічної виразки шлунка. Виразка - це дефект тканини, що поширюється на підслизову основу (у випадку ураження слизової облонки) або власне дерму (при ураженні шкіри). Виразка кальозна - це дефект слизової оболонки з проникненням у підслизову основу, а інколи і в глибші шари стінки органа, що характеризується різким сполучнотканинним потовщенням країв і запально- рубцевими змінами навколо.

Виразка пенетруюча - це глибока виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки, яка проникає через шари стінки безпосередньо в сусідній орган (печінку, підшлункову залозу, сальник тощо).

Виразка перфоративна - це виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки, яка при прогресуванні некрозу відкривається безпосередньо в черевну порожнину. Виразка проста — це дефект слизової оболонки з проникненням у підслизову основу, що має м'які краї без виражених рубцевих змін у них.

Виразкова хвороба - це хронічне захворювання з циклічним перебігом і схильністю до прогресування, яке характеризується утворенням дефекту у слизовій оболонці шлунка чи дванадцятипалої кишки внаслідок зниження її захисних властивостей або підвищення агресивності шлункового вмісту. Вирізка серцева - це місце прилягання перикарда (серцевої сорочки) до лівої легені.

Відрижка (eructatio) - це вихід із шлунка в порожнину рота повітря чи газів, що утворилися в результаті бродіння або гниття їжі.

Відросток червоподібний відходить від внутрішньо-задньої поверхні сліпої кишки, а його слизова містить багато лімфоїдної тканини, тому його називають мигдаликом черевної порожнини.

Вілікінін - це гормон слизової оболонки кишки.

Вільна кінцівка верхня - частина скелета, утворена плечем (плечова кістка), передпліччям (променева та ліктьова кістки) та кистю (має три частини: зап'ясток, п'ясток, фаланги пальців).

Вільна кінцівка нижня - частина скелета, утворена стегном (стегнова кістка), гомілкою (велика і мала гомілкові кістки) і стопою (має три відділи: заплесно, плесно і фаланги пальців).

Вітамін А (ретинол) має специфічний вплив на функції зору і розмноження, забезпечує нормальний фізичний розвиток і ріст.

Вітамін Вj (тіамін) відіграє велику роль в обміні вуглеводів, білків, жирів. Він бере участь у проведенні нервового збудження, впливає на діяльність центральної нервової системи, зокрема кори головного мозку.

Вітамін В12 (ціанокобаламін) ще називають зовнішнім фактором Кастла. Він всмоктується, з'єднавшись із білком шлункового соку (внутрішнім фактором Кастла). При порушенні цього процесу розвивається анемія, затримується утворення еритроцитів і тромбоцитів.

Вітамін Вг (рибофлавін) входить до складу клітин і бере участь у клітинному диханні, впливає на ріст та розвиток плода і дитини.

Вітамін В6 (піридоксин) бере участь в обміні та синтезі амінокислот, зменшує накопичення холестерину в стінках артерій, забезпечує використання заліза в організмі, впливає на кровотворення.

Вітамін Д (кальциферол) регулює обмін кальцію і фосфору. Цей вітамін важливий для нормального розвитку дитини.

Вітамін Е (токофероли) бере участь в окисно-відновних процесах, обміні білків, укріпленні судинної стінки, біохімічних процесах при м'язовому скороченні.

Вітамін К (філохінони) сприяє нормальному згортанню крові.

Вітамін Р (біофлавоноїди) разом з вітаміном С укріплює судинну стінку, зменшує проникність капілярів.

Вітамін С (аскорбінова кислота) бере участь в окисно-відновних процесах, укріплює судинну стінку, підвищує антитоксичну функцію печінки, забезпечує опірність організму до інфекцій.

Вітаміни - це активні речовини, які надходять в організм у дуже малих кількостях та беруть участь в усіх видах обміну речовин, становлячи собою частину молекул ферментів. Включення - необов'язкові компоненти клітини, що виникають і зникають залежно від її функціонального стану. Вони можуть складатись із хімічних речовин різноманітної природи: ліпідів, вуглеводів, білків, вітамінів.

Водяниста волога - це рідина, яка виповнює камери ока, виробляється війками ціліарного тіла і відтікає у венозну систему.

Волокна еластичні - різновид волокон сполучної тканини, які побудовані з білка еластину.

Волокна колагенові - різновид волокон сполучної тканини, які побудовані з білка колагену.

Волокна нервові - загальна назва відростків нервових клітин, оточених гліальною оболонкою. Бувають мієлінові та безмієлінові.

Волокна нервові безмієлінові - різновид нервових волокон, які не мають мієлінової оболонки, характеризуються низькою швидкістю проведення нервових імпульсів. Складаються з осьового циліндра, нейролеми і базальної мембрани.

Волокна нервові мієлінові - різновид нервових волокон, що характеризуються високою швидкістю проведення нервових імпульсів. Складаються з осьового циліндра, оточеного мієліновою оболонкою та шванівською оболонкою. Складають переважну більшість нервових волокон.

Волокна Пуркіньє - це волокна провідної системи серця, що охоплюють робочий міокард шлуночків.

Волюмрецептори - це рецептори, які сприймають об'єм крові, що протікає до лівого передсердя.

Ворота легень - це місце на середостінній поверхні легень, куди входять головний бронх, легенева артерія і нерви, а виходять по дві легеневі вени, лімфатичні судини. Ворота нирки - це заглибина, що знаходиться посередині увігнутого краю нирки, обмежена передньою і задньою губою, через яку в паренхіму органа входить ниркова артерія і нерви, а виходять ниркова вена, сечовід, лімфатичні судини. Ворота органа - це місце входу та виходу його судин і нервів.

Ворота печінки - це глибока поперечна борозна на вісцеральній поверхні печінки, через яку в печінку входять власна печінкова артерія та ворітна вена.

Всмоктування - це перехід поживних речовин з порожнини травного тракту у внутрішнє середовище організму - кров і лімфу.

Втома - це тимчасове зниження працездатності в результаті роботи.

Вузли лімфатичні (nodi lymphatici) - це утвори різноманітної форми (округлої, овальної, бобоподібної та ін.), розміром від 1 до 20 мм, які беруть участь у захисних реакціях організму і регулюють рух лімфи.

Вузол передсердно-шлуночковий (Ашоф-Тавара) - це складова частина провідної системи серця, розташований у товщі міжпередсердної перегородки на межі передсердь і шлуночків.

Вузол синусний- це так званий водій ритму, що розташований у правому передсерді між гирлами верхньої та нижньої порожнистих вен і генерує збудження, яке є причиною серцевих скорочень із частотою в середньому 60-70 ударів за 1 хвилину. Вушко передсердя - це додаткова порожнина передсердь.

В'язкість крові - це відносна величина, яку порівнюють із в'язкістю води. Остання береться за 1. В'язкість крові становить 5,0, а плазми - 1,7-2,3 і визначається тертям крайніх шарів плазми до стінки судин.

Гайморит - це запалення верхньощелепної (гайморової) пазухи.

Гайморит гострий - це неспецифічне гостре (катаральне або гнійне) запалення слизової оболонки верхньощелепної (гайморової) пазухи.

Гайморит гострий гнійний характеризується вираженою інфільтрацією слизової оболонки верхньощелепної пазухи та невеликим її набряком.

Гайморит гострий катаральний характеризується серозним просочуванням і різким набряком слизової оболонки верхньощелепної пазухи, за рахунок якого вона може потовщуватися в десятки разів, іноді виповнюючи всю пазуху.

Гайморит хронічний - це неспецифічне хронічне (ексудативне, продуктивне або альтеративне) запалення слизової оболонки верхньощелепної (гайморової) пазухи.

Гайморит хронічний альтеративний характеризується розвитком атрофії або некрозу слизової оболонки гайморової пазухи.

Гайморит хронічний ексудативний характеризується появою різного виду і якості ексудату, який накопичується в пазусі і стікає в порожнину носа порціями при певних положеннях голови.

Гайморит хронічний продуктивний характеризується гіпертрофією, інколи з утворенням поліпів слизової оболонки гайморової пазухи, у їх розвитку провідне місце займає алергія.

Гамма-глобуліни - це білки плазми крові, що є антитілами, які виконують захисну функцію і беруть участь у забезпеченні імунітету.

Ганглії базальні - див. Ядра базальні.

Гангрена - це вид некрозу, при якому змертвілі тканини, що перебувають у контакті з навколишнім середовищем, набувають сіро-бурого або навіть чорного кольору (залежно від змін кров'яного пігменту).

Гангрена анаеробна - це самостійне інфекційне захворювання, яке викликається групою певних мікроорганізмів, що розмножуються без доступу кисню.

Гангрена волога розвивається у випадку розмноження патогенної чи умовно патогенної мікрофлори у змертвілих тканинах. Гангрена суха - див. Муміфікація.

Гарячка - це захисно-пристосувальна реакція організму, що виникає у відповідь на дію пірогенних подразників і виражається у перебудові терморегуляції на підтримання температури тіла вищої, ніж у нормі.

Гарячка гектична - це підвищення температури тіла до 41 °С, при якій добові коливання температури складають 3-5°С.

Гарячка інтермітуюча виникає у хворих на малярію. Під час нападу температура тіла різко підвищується і утримується на високому рівні від 30 хв до 2-3 год, а потім знижується до вихідного рівня або навіть нижче.

Гарячка постійна - це підвищення температури тіла, при якій добові коливання температури не перевищують 1°С. Вона характерна для крупозної пневмонії, черевного тифу.

Гарячка ремітуюча - це підвищення температури тіла, при якій добові коливання температури складають 1-2°С. Вона виникає при пневмонії, туберкульозі.

Гаспінг-дихання (від. англ. gasp - ловити повітря, задихатися) - це поодинокі "зітхання", що зменшуються за частотою та силою і спостерігаються під час агонії. Таке дихання називають також термінальним або атональним.

Гастрин - це гормон, що виробляється клітинами слизової оболонки шлунка, всмоктується в кров і через неї діє на залозистий апарат шлунка, активуючи його.

Гастрит - це запалення шлунка, яке найчастіше обмежується його слизовою оболонкою. Гастрит гострий - це дистрофічно-некротичне пошкодження поверхневого епітелію та залозистого апарату слизової оболонки шлунка і розвиток запальних змін у ньому. Гастрит гострий катаральний характеризується потовщенням, запальною гіперемією і набряком слизової оболонки шлунка.

Гастрит корозивний - це форма гастриту, що є наслідком безпосереднього некроти- зуючого впливу на слизову оболонку шлунка концентрованих кислот, лугів, солей важких металів. Він характеризується некротичними запальними змінами, що поширюються з поверхні слизової оболонки шлунка до глибших її шарів, залежно від ступеня хімічного опіку.

Гастрит флегмонозний - див. Флегмона шлунка.

Гастрит хронічний - це хронічне рецидивне вогнищеве або дифузне запалення слизової оболонки шлунка, порушення її фізіологічної регенерації, наслідком чого є розвиток прогресуючої атрофії залозистого епітелію і секреторної недостатності, а також розлади моторної і нерідко інкреторної функцій шлунка, що лежить в основі порушення травлення, обміну речовин і зниження працездатності.

Гастрит хронічний автоімунний (тип А) - це захворювання, в основі якого лежить утворення автоантитіл до клітин шлунка, що виробляють хлороводневу кислоту, і внутрішнього фактора.

Гастрит хронічний бактеріальний або HP-асоційований (асоційований з Helicobacter pylori) хронічний гастрит (тип В) - це захворювання шлунка, в основі якого лежить бактеріальна інвазія слизової оболонки мікроорганізмами Helicobacter pylori. Він є найпоширенішим (до 80 % усіх випадків хронічного гастриту), спостерігається у більшості випадків виразкової хвороби. Гастрит хронічний змішаний (тип АВ) - це захворювання шлунка, якому властиві ознаки як аутоімунного, так і HP-асоційованого гастриту, частіше зустрічається в термінальних стадіях при дифузній атрофії слизової оболонки.

Гастрит хронічний хімічний (істинний лужний рефлюкс-гастрит) - це ураження шлунка, зумовлене закиданням у його порожнину кишкового вмісту. Нерідко розвивається як наслідок резекції шлунка.

Гастроскопія - це метод обстеження, при якому гнучкий гастроскоп із оптичною системою вводять у порожнину шлунка та оглядають слизову оболонку органа.

Гемангіоми - група пухлин судинного походження.

Гемартроз - це крововилив у порожнину суглоба.

Гематокрит - це відношення об'єму клітинних елементів до об'єму крові.

Гематурія - це наявність крові у сечі.

Гемоглобін - це речовина червоного кольору, що міститься в еритроцитах, складається з однієї молекули білка глобіну та чотирьох молекул гему. До складу гему входить атом заліза, що має здатність приєднувати та віддавати кисень.

Гемоглобін відновлений - див. Дезоксигемоглобін.

Гемоглобінурія - це наявність у сечі пігменту крові гемоглобіну у вільному вигляді.

Гемодинаміка - це наука, що вивчає рух крові по судинах.

Гемоліз - це руйнування еритроцитів, при цьому гемоглобін виходить з еритроцитів, розчиняється в плазмі, а кров набуває вигляду "лакової".

Гемоліз біологічний - це руйнування еритроцитів внаслідок дії на них зміїної отрути, отрути бджіл та скорпіонів.

Гемоліз механічний - це руйнування еритроцитів внаслідок перемішування чи порушення правил транспортування донорської крові. Гемолізована кров непридатна для переливання.

Гемоліз осмотичний - це руйнування еритроцитів у гіпотонічному розчині.

Гемоліз хімічний - це руйнування еритроцитів внаслідок введення у кров токсичних речовин (наприклад, ефіру, бензину, хлораміну, аміаку).

Гемометр Салі - це лабораторний прилад, що служить для визначення частки гемоглобіну в крові. Він складається із штатива з трьома пробірками: у крайніх запаяних міститься стандартний розчин солянокислого гематину (16,67 %). В основі методу лежить порівняння кольору досліджуваного розчину крові із стандартним.

Гемоперикард - це накопичення крові в порожнині перикарда.

Гемопоез - процес утворення формених елементів крові.

Гемоптое - це кровотеча з дихальних шляхів.

Геморагія (крововилив) - це накопичення крові в тканинах.

Геморой - це розширення кавернозних тіл прямої кишки.

Гемостаз - зупинка кровотечі.

Гемоторакс - це кровотеча в порожнину плеври.

Гемофілія - це спадкове захворювання системи крові, зумовлене недостатньою кількістю антигемофільного глобуліну та зниження в наслідок цього згортувальності крові.

Гепарин - природний антикоагулянт, який виключає можливість згортання крові. Утворюється у базофілах та тучних клітинах.

Гепатит - це захворювання печінки, в основі якого лежить її запалення, а проявом є дистрофія і некроз гепатоцитів та клітинна інфільтрація проміжної тканини.

Гепатит агресивний - див. Гепатит активний.

Гепатит активний (агресивний) - це запальне захворювання печінки, при якому переважають дистрофія і некроз клітин.

Гепатит персистуючий - це запальне захворювання печінки, при якому переважає вогнищева інфільтрація строми і портальних трактів.

Гепатит холестатичний - це запальне захворювання печінки, що характеризується зупинкою жовчі в жовчних капілярах, вогнищевою інфільтрацією проміжної тканини і дистрофією клітин.

Гепатити вірусні - це група захворювань із фекально-оральним і рановим механізмом зараження, що супроводжуються інтоксикацією і переважним ураженням печінки, нерідко жовтяницею.

Гепатоз - це дистрофічне і некротичне ураження печінки.

Гепатоз жировий (жирова дистрофія печінки) - це хронічне захворювання печінки, що характеризується підвищеним накопиченням жиру в клітинах печінки.

Гепатоз спадковий - це захворювання печінки, яке характеризується дистрофією та некрозом гепатоцитів і розвивається у зв'язку з порушенням обміну жирів (ліпоїдози), вуглеводів (глікогенози), пігментів і мінералів.

Гіалін алкогольний (тільця Маллорі) - це фібрилярний білок, що синтезується гепатоцитами під впливом етанолу і призводить до загибелі печінкових клітин. Гіалоплазма - матрикс цитоплазми, в якій містяться органели та включення і відбуваються обмінні процеси.

Гідатидурія (ехінококурія) - це поява в сечі дрібних ехінококових міхурців. Вони потрапляють у сечові шляхи з ураженої ехінококом нирки.

Гідронефроз - це розтягнення ниркової миски при обтурації сечовода, яка стискає ниркову паренхіму та спричинює її атрофію. Орган перетворюється в тонкостінний мішок, заповнений сечею.

Гідроуретеронефроз - це розширення і розтягнення ниркової миски сечею.

Гінекоспермії - це сперматозоїди із хромосомним набором (22а+Х), які при заплідненні започатковують жіночі організми.

Гіпервітаміноз - це захворювання, що розвивається при надмірному надходженні вітамінів в організм.

Гіперглікемія - це стан, коли рівень цукру крові є вищим ніж 6,66 ммоль/л. Гіперглікемія аліментарна (харчова) - це підвищення рівня глюкози в крові, що розвивається при надходженні в організм надмірної кількості цукру (150-200 г).

Гіперемія (грец. hyper - надмірно, haima - кров) - це надлишковий вміст циркулюючої крові в тій або іншій ділянці судинної системи.

Гіперемія ангіоневротична - це гіперемія, що виникає внаслідок підвищення тонусу судинорозширювальних нервів і характеризується почервонінням, підвищенням температури на окремих ділянках шкіри, слизових оболонках.

Гіперемія вакатна (лат. vacuum - пустий) - це гіперемія, що виникає в зв'язку зі зменшенням барометричного тиску на будь-якій ділянці тіла (наприклад, накладання банок на шкіру).

Гіперемія запальна — це гіперемія, що виникає як результат дії на судини факторів, які викликають запалення.

Гіперемія колатеральна - це гіперемія, що виникає у випадках закупорки просвіту магістральної артерії і переповнення колатералей кров'ю.

Гіперемія після анемії - це гіперемія, що виникає в результаті втрати судинами тонусу під час тимчасової відсутності в них крові (гіперемія судин черевної порожнини після швидкого випускання з неї рідини при асциті).

Гіперкоагуляція - це підвищення згортання крові. Гіперкоагуляція призводить до прискорення утворення тромбів.

Гіперметропія (далекозорість) - це аномалія рефракції, зумовлена неправильним розвитком ока, а саме, його довжини: поздовжня вісь ока вкорочена, тому головний фокус знаходиться позаду сітківки, а не на сітківці, зображення на сітківці розпливчасте. У далекозорих людей ближня точка чіткого бачення віддаляється від ока, порівняно з еметропами.

Гіперплазія - це збільшення кількості клітин, внутрішньоклітинних структур та інтерстиціальної тканини внаслідок їх надмірного утворення.

Гіперпное - це глибоке часте дихання.

Гіперсалівація - це підвищене слиновиділення.

Гіперсекреція шлункового соку - це збільшення кількості секрету шлунка, що поєднується із підвищенням утворення хлороводневої кислоти (гіперхлоргідрією). Гіперстенурія - це підвищення відносної густини сечі до 1,030 і більше.

Гіпертензин - див. Ангіотензин-ІІ.

Гіпертензиноген - див. Ангіотензиноген.

Гіпертензія артеріальна - це, за визначенням Комітету експертів ВООЗ, постійно підвищений систолічний та/чи діастолічний артеріальний тиск.

Гіпертензія артеріальна вторинна (симптоматична) - це постійне підвищення артеріального тиску, що є наслідком будь-якого іншого захворювання (гломерулонефрит, аденома гіпофіза тощо).

Гіпертензія артеріальна злоякісна - це синдром, який характеризується високим рівнем артеріального тиску (як правило, більше 220/120 ммрт. ст.) з крововиливами та ексудатами в сітківці, часто з набряком зорового нерва. Характерним (але не обов'язковим) є ураження нирок з розвитком уремії.

Гіпертензія артеріальна первинна (гіпертензія есенціальна, або гіпертонічна хвороба) - це постійне підвищення артеріального тиску нез'ясованої етіології.

Гіпертензія артеріальна симптоматична - див. Гіпертензія артеріальна вторинна. Гіпертензія есенціальна - див. Гіпертензія артеріальна первинна. Гіпертензія портальна - це підвищення тиску в системі ворітної вени. Гіпертермія (перегрівання) - це підвищення температури тіла вище від нормальних величин, яке не пов'язане із дією пірогенних речовин.

Гіпертермія екзогенна - це підвищення температури тіла вище від нормальних величин у результаті затримки тепла в організмі на виробництвах з високою температурою зовнішнього середовища або в районах із гарячим кліматом.

Гіпертермія ендогенна - це підвищення температури тіла вище від нормальних величин без впливу факторів зовнішнього середовища, внаслідок порушення роботи центру терморегуляції: при патології головного мозку, пухлинах, травмах, крововиливах тощо.

Гіпертонія шлунка - підвищення тонусу шлунка, що звичайно супроводжує гіперкінез.

Гіпертрофія - це збільшення об'єму органа, тканини, клітини або внутрішньоклітинних структур, що супроводжується посиленням їх функції.

Гіпертрофія вакатна - це розростання "ex vacuo" (лат. vacuum - пустий) сполучної або жирової тканини (наприклад, атрофія паренхіми внутрішніх органів, розростання жиру навколо атрофованих нирок, розростання кісткової тканини черепа при атрофіях головного мозку).

Гіпертрофія вікарна (замісна) - це гіпертрофія, що спостерігається при загибелі або оперативному видаленні одного з парних органів. За цих умов орган, що залишився, компенсує порушення функції шляхом посиленої роботи (нирки, легені, яєчко).

Гіпертрофія несправжня - це збільшення об'єму органа за рахунок розростання інтерстиціальної тканини.

Гіпертрофія регенераторна - це гіпертрофія, що виникає при загибелі частини органа або тканини. Так, регенераторна гіпертрофія збереженої м'язової тканини виникає при інфаркті міокарда.

Гіпертрофія робоча (компенсаторна) - це гіпертрофія, що виникає в умовах недостатності функції тієї або іншої тканини, органа і передбачає її компенсацію за тих чи інших патологічних процесів або захворювань.

Гіперфункція імунної системи - це перенапруження цієї системи антигеном, зокрема при надходженні в організм стимуляторів імунної відповіді.

Гіперфункція міокарда ізометрична - це систолічне перевантаження серцевого м'яза, що виникає при недостатності клапана, коли підвищення енергетичних затрат серця зумовлене перекачуванням додаткової кількості крові.

Гіперфункція міокарда ізотонічна - це діастолічне перевантаження серцевого м'яза, що виникає при стенозі, коли надлишкова робота серця використовується на подолання опору

шляхом підвищення тиску.

Гіповолемія - це зменшення об'єму циркулюючої крові.

Гіпоглікемія - це стан, коли рівень цукру у крові є нижчим ніж 4,44 ммоль/л.

Гіпоізостенурія - це монотонна знижена відносна щільність сечі, є ознакою термінальної недостатності нирок.

Гіпокінез - це зниження перистальтики.

Гіпокоагуляція - це зниження згортання крові.

Гіпокоагуляція супроводжується кровотечами.

Гіпоксія - кисневе голодування, типовий патологічний процес, який виникає внаслідок недостатнього постачання тканин киснем або порушення використання його тканинами.

Гіпоплазія - це уроджений недорозвиток органа. При гіпоплазії органи не лише зменшені в розмірах, але й зберігають ембріональну будову.

Гіпосалівація - це зниження секреції слини.

Гіпосекреція шлункового соку - це зменшення кількості секрету шлунка, що звичайно поєднується із зниженням утворення хлороводневої кислоти (гіпохлоргідрією).

Гіпостенурія - це зниження відносної густини сечі до 1,005 і менше.

Гіпотензія артеріальна є сталим зниженням систолічного та діастолічного артеріального тиску (нижче 100 і 60 ммрт. ст.), зумовлена переважно зниженням тонусу судин, крововтратою.

Гіпотермія - це порушення теплового балансу, що характеризується зниженням температури тіла нижче нормальних величин (нижче 35°С).

Гіпотермія екзогенна - це зниження температури тіла нижче нормальних величин при зниженні температури навколишнього середовища (в холодну пору року, під час операцій із використанням льоду, холодної води, охолодженого повітря).

Гіпотермія ендогенна - це зниження температури тіла нижче нормальних величин, що виникає при тривалій гіподинамії, деяких ендокринних захворюваннях (гіпотиреоз, недостатність кори надниркових залоз), введенні деяких лікарських препаратів. Гіпотиреоз - це стан, зумовлений зниженням функціональної активності щитоподібної залози і нестачею її гормонів в організмі.

Гіпотиреоз вторинний - зниження функціональної активності щитоподібної залози, що виникає при нестачі тиреотропного гормону, внаслідок ураження гіпофіза, при розладі гіпоталамічної регуляції.

Гіпотиреоз первинний - зниження функціональної активності щитоподібної залози і нестача її гормонів в організмі, причинами якого можуть бути уроджена аплазія або гіпоплазія залози, генетично зумовлені порушення біосинтезу тироїдних гормонів, ураження залози запальним або автоімунним процесом, оперативне втручання на залозі, рентгенівське опромінення, застосування тиреостатичних препаратів.

Гіпотонія шлунка - зниження тонусу шлунка, що звичайно супроводжує гіпокінез.

Гіпохлоргідрія - це зниження утворення хлороводневої кислоти в шлунку.

Гістамін - це тканинний гормон, що утворюється в стінках шлунка та кишечника, в скелетних м'язах, у шкірі, базофілах.

Глікогенози - це спадкові захворювання, зумовлені порушенням обміну вуглеводів в організмі.

Глобуліни (альфа-, бета-, гамма-глобуліни) - це білки плазми крові.

Гломерулонефрит - це захворювання нирок із переважним ураженням судин клубочків, що розвивається на тлі порушення функції імунної системи.

Гломерулопатії - це захворювання нирок із первинним і переважним ураженням клубочкового апарату, в основі яких лежать порушення клубочкової фільтрації.

Глотка (pharynx) - це частина травного каналу, яка з'єднує порожнину рота із стравохрдом, а також частина дихальної трубки, що з'єднує порожнину рота з гортанню.

Глюкозурія - це поява глюкози в сечі.

Голова медузи - це рисунок розширених, звивистих вен у навколопупковій ділянці. Є симптомом портальної гіпертензії.

Голотопія - це проекція внутрішніх органів на поверхню тіла.

Гомеостаз - це постійність внутрішнього середовища організму.

Гормони - це фізіологічно активні речовини, які синтезуються спеціалізованими клітинами ендокринних залоз. Вони надходять безпосередньо в кров і проявляють свою дію на складні клітинні структури - клітинні мембрани, рецептори, ферментні системи.

Гортань (larynx) - це орган складної будови, що виконує функції проведення повітря та голосоутворення, знаходиться в ділянці шиї на рівні IV-VI шийних хребців, нижче під'язикової кістки.

Горяєва камера - це прилад для підрахунку формених елементів крові (еритроцитів, лейкоцитів).

Гострота зору - це гранична здатність ока розрізняти окремі предмети. її визначають за найменшою відстанню між двома точками, які око бачить окремо.

Градієнт тиску - це величина, що визначає рух крові по судинах і обчислюється різницею між тиском у лівому шлуночку при його систолі та тиском у правому передсерді при його діастолі.

Гранулоцити - це лейкоцити, що характеризуються наявністю в їх цитоплазмі специфічних гранул, що мають різне забарвлення (базофільне, оксифільне чи нейтрофільне). Це, в свою чергу, дозволяє поділити гранулоцити на базофільні, оксифільні (еозинофільні) і нейтрофільні.

Гранулоцити базофільні - різновид гранулоцитів, цитоплазма яких містить базофільну специфічну зернистість з гепарином та гістаміном. Останні регулюють процес згортання крові та впливають на проникність стінки гемокапілярів.

Гранулоцити еозинофільні - різновид гранулоцитів, що містять у цитоплазмі еозинофільну специфічну зернистість.

Гранулоцити нейтрофільні - різновид гранулоцитів, специфічна зернистість яких забарвлюється кислими і основними барвниками.

Гранулоцитопоез - процес утворення гранулоцитів, який після народження відбувається у червоному кістковому мозку.

Грудна клітка бочкоподібна - це циліндрична форма грудної клітки, що розвивається у людей, які тривалий час хворіють на бронхіальну астму, емфізему легень.

Грудна клітка куряча - форма грудної клітки, при якій кут груднини виступає вперед у вигляді кіля птахів.

Грудна протока (ductus thoracicus) - це лімфатична судина, що збирає лімфу із нижніх кінцівок, органів і стінок таза, черевної та лівої половини грудної порожнини, лівої верхньої кінцівки та лівої половини голови і шиї.

Далекозорість - див. Гіперметропія.

Дальтонізм - це порушення сприйняття кольору, зазвичай є спадковим захворюванням. Ним страждають близько 8 % чоловіків і 0,5 % жінок.

Дезоксигемоглобін (або відновлений гемоглобін) - це гемоглобін, з якого кисень перейшов у тканини.

Дейтеронопи - це люди, що страждають частковою кольоровою сліпотою і не відрізняють зелені кольори від темно-червоних і голубих.

Дейтеронопія - це вид часткової кольорової сліпоти із порушенням сприйняття зеленого, темно-червоного та блакитного кольорів.

Декомпозиція - це розпад ультраструктур клітин і міжклітинної речовини, що супроводжується накопиченням у них продуктів розпаду.

Декомпресія - стан після стиснення.

Дендрит - короткий відросток, який відходить від тіла нервової клітини, має здатність галузитись, проводить нервовий імпульс у напрямку до тіла клітини.

Дерево альвеолярне - це функціонально-структурна одиниця легені, де відбувається газообмін між кров'ю, що знаходиться в капілярах легені, і повітрям, яке заповнює легеневі альвеоли.

Дерево бронхіальне - це розгалуження головних бронхів на часткові, сегментарні, часточкові і т.д., яке слугує для проведення повітря при вдиху і видиху.

Дерево життя - це загальна картина розподілу білої і сірої речовини на розрізі черв'яка мозочка, яка нагадує дерево.

Дерма (corium, dermis) - глибокий шар шкіри, побудований з волокнистої сполучної тканини, незначної кількості еластичних та непосмугованих м'язових волокон.

Дефекація - це рефлекторний акт випорожнення кишечника, що настає внаслідок подразнення механорецепторів прямої кишки каловими масами.

Децеребраційна ригідність - це різке підвищення тонусу м'язів-розгиначів кінцівок, голови і тулуба при перетині мозку (в експерименті) під червоними ядрами. Якщо таку тварину поставити на лапи, то вона буде стояти, як іграшкова: кінцівки витягнуті, голова закинута назад, хвіст піднятий.

Джгут Есмарха - це товста гумова трубка довжиною 1,5 м, на одному кінці якої закріплений металевий ланцюжок, а на іншому - гачок. Він використовується для зупинки кровотечі тільки із судин кінцівок.

Дикротичний підйом - це ділянка сфігмограми, що відповідає удару крові в півмісяцеві клапани.

Диплое - таку назву має губчаста речовина в кістках склепіння черепа, яка знаходиться між їх зовнішньою та внутрішньою пластинками.

Дисбактеріоз - це патологічна зміна складу і розподілу мікрофлори в кишках, що супроводжується порушенням травлення, бар'єрних функцій та інтоксикацією організму. Дисиміляція - це процес розпаду складних речовин в організмі.

Дискінезія жовчовивідних шляхів - це безладні, несвоєчасні, недостатні чи надмірні скорочення жовчного міхура і м'язів жовчних шляхів.

Дискоцити - еритроцити, що мають форму двояковигнутого чи ввігнутого диска.

Дисоційована ендокринна система шлунково-кишкового тракту, або APUD-система,

- це ендокринні клітини, які синтезують біологічно активні речовини, що регулюють синтез і секрецію шлункового соку, моторику та кровопостачання шлунка, а також регулюють діяльність прилеглих до шлунка органів (підшлункова залоза, печінка).

Дисплазія кульшової западини - це уроджений недорозвиток кульшової западини, при якій форма останньої є плоскою, порожнина її виповнена жировою тканиною, що є передумовою уродженого вивиху стегна.

Диспное - див. Задишка.

Дистальна - ділянка (частина органа), яка найбільш віддалена від середини тіла чи органа.

Дистанція вертлюгова (distantia trochanterica) - розмір великого жіночого таза, що дорівнює відстані між великими вертлюгами стегнових кісток (у середньому - 31 см).

Дистанція гребенева (distantia cristarum) - це розмір великого жіночого таза, що дорівнює відстані між найбільш віддаленими точками гребенів клубових кісток (у середньому - 29 см).

Дистанція остиста (distantia spinarum) - це розмір великого жіночого таза, що дорівнює відстані між передніми верхніми остями клубових кісток (у середньому - 26 см). Дистрофія - це складний патологічний процес, в основі якого лежить порушення тканинного метаболізму, що призводить до структурних змін. Дистрофію розглядають як один із видів пошкодження.

Дистрофія змішана - це розлади обміну речовин одночасно і в клітинах, і в міжклітинній речовині.

Дистрофія мезенхімальна - це розлади обміну речовин у проміжній сполучній тканині, яка утворює строму органів і входить до складу судинних стінок.

Дистрофія паренхіматозна виникає у клітинах і характеризується накопиченням у їх цитоплазмі білків, жирів та вуглеводів, що супроводжується зниженням їх функції та появою певних структурних змін.

Дистрофія печінки жирова - див. Гепатоз жировий.

Дистрофія печінки токсична - це гостре (рідко хронічне) захворювання, в основі якого лежить прогресуючий масивний некроз печінкових клітин, що зумовлює швидкоплинну гостру печінкову недостатність.

Дисфункція імунної системи - це порушення співвідношення між різними ланками імунітету, зокрема, порушення співвідношення між функціональною активністю Т- та В- лімфоцитів.

Диференціація - виникнення відмінностей між однорідними клітинами в процесі розвитку.

Дифузний токсичний зоб (хвороба Базедова, Грейвса) - захворювання, в основі якого лежить гіперфункція щитоподібної залози, її гіперплазія та гіпертрофія. Зміни в інших органах і тканинах зумовлені впливом тиреоїдних гормонів.

Дихальна недостатність - це типовий патологічний процес, що розвивається внаслідок порушення зовнішнього дихання, при якому не забезпечується підтримання газового складу артеріальної крові, адекватного потребам організму у стані спокою або під час фізичного навантаження.

Дихальна недостатність обструктивна (від лат. obstructio - перешкода) виникає внаслідок звуження повітроносних шляхів та підвищення опору рухові повітря.

Дихальна недостатність рестриктивна (від лат. restrictio - обмеження, зменшення) пов'язана зі зміною вентиляції альвеол внаслідок зменшення розтягування легень, що призводить до обмеження їх здатності розправлятися.

Дихальний об'єм - це та кількість повітря, яку людина вдихає і видихає при спокійному диханні. У дорослої людини він складає в середньому 500 мл.

Дихальний центр бульбарний - це сукупність нервових клітин у довгастому мозку, що складають дорсальне і вентральне ядра; вони забезпечують ритмічність та почерговість дихальних рухів.

Диханння парадоксальне розвивається на стороні відкритого пневмотораксу. При цьому уражена легеня здійснює слабкі дихальні рухи, зворотні здоровій легені.

Дихання - це сукупність процесів, що забезпечують потреби організму у кисні і виділенні вуглекислого газу.

Дихання агональне - див. Гаспінг-дихання.

Дихання апнейстичне характеризується тривалим судомним зусиллям вдихнути, що зрідка переривається видихом.

Дихання Біота - це періодичне дихання, що характеризується чергуванням періоду дихальних рухів постійної амплітуди з періодами апное.

Дихання внутрішнє (тканинне) - це біологічне окислення в мітохондріях клітин. Дихання зовнішнє (вентиляція легень) - це обмін газів між альвеолами легень і зовнішнім середовищем.

Дихання періодичне - це таке порушення ритму дихання, яке характеризується чергуванням періодів дихання з періодами апное. Існує два типи періодичного дихання - дихання Чейна-Стокса і дихання Біота.

Дихання стенотичне - це дихання, що виникає в умовах збільшення опору рухові повітря у верхніх дихальних шляхах.

Дихання термінальне - див. Г аспінг-дихання.

Дихання тканинне - див. Дихання внутрішнє.

Дихання Чейна-Стокса - це періодичне дихання, що характеризується зростанням глибини вдиху до максимуму, а потім поступовим зменшенням до апное, після чого цикл

повторюється.

Діаліз - метод компенсації недостатньої роботи нирок шляхом штучного виведення із крові продуктів метаболізму.

Діарея (пронос) - це збільшення частоти дефекацій за добу (понад 3) і середньої маси випорожнень (більше 250 г), а також кількості рідини в них (понад 80 %).

Діартроз (суглоб, articulatio) - перервне з'єднання, що характеризується наявністю порожнини між поверхнями кісток, суглобової капсули, синовіальної рідини в порожнині суглоба.

Діастола - розслаблення передсердь та шлуночків, під час якого серце наповнюється кров'ю.

Діафіз - тіло трубчастої кістки.

Діафрагма (diaphragma) - це тонкий, плоский м'яз, який відокремлює грудну порожнину від черевної.

Діафрагма сечостатева представлена глибокими м'язами промежини (глибокий поперечний м'яз промежини, м'яз-стискач сечівника), які покриті верхньою та нижньою фасціями сечостатевої діафрагми.

Діафрагма таза представлена глибокими м'язами промежини (куприковий м'яз, м'яз-підіймач відхідника), які покриті верхньою та нижньою фасціями тазової діафрагми. Діурез - це виділення з організму сечі.

Доброякісний - термін використовується для позначення пухлини, яка не розповсюджується на інші органи і тканини, і тому зазвичай не створює значної небезпеки для життя.

Донор - це людина, що здає тканини, органи для трансплантації (в тому числі кров для

переливання).

Дугласа кишеня (простір) - це заглибина очеревини вмалому тазу жінки, утворена при переході очеревини з матки на пряму кишку.

Дуоденіт - це запалення дванадцятипалої кишки.

Дуплікатура - подвоєння.

Езофагіт - це запальне захворювання слизової оболонки стравоходу.

Екзоцитоз - це транспорт речовин із клітини через клітинну оболонку.

Екскреція - виділення токсичних або шкідливих продуктів метаболізму, які підлягають виведенню за межі організму.

Експансивно - різко, нестримно.

Екстерорецептори - це рецептори, що несуть інформацію в центральну нервову систему про зміни зовнішнього середовища.

Ексудація - це вихід рідкої частини крові, електролітів, білків і клітин із судин у тканини.

Електрокардіограма (ЕКГ) - це крива, що відтворює виникнення, поширення і стихання процесу збудження в серці.

Електрокардіограф - це прилад, що використовують для запису електричної діяльності серця людини.

Електрокардіографія - це методика дослідження електричної активності серця.

Елементи крові формені - загальна назва еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів.

Емболія - це перенос з током крові (або лімфи) тих або інших частинок, що потрапили в неї, з подальшою закупоркою судин дрібного калібру. Ці частинки називають емболами.

Еметропія - це нормальна рефракція ока.

Еміграція - це вихід лейкоцитів з просвіту судин крізь їхню стінку в навколишню тканину.

Емоції - це реакції організму на подразники зовнішнього, внутрішнього середовищ і соціальної сфери, що мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення і охоплюють усі види відчуттів.

Емпієма - накопичення гною в будь-якій порожнині тіла.

Емпієма плеври - це запальний процес у плеврі, для якого характерним є інфікування

ексудату гнійною мікрофлорою.

Емфізема легень (від грець, emphysae - вдувати, роздувати) - це патологічні процеси в легенях, що характеризуються підвищеним вмістом повітря в легеневій тканині. Емфізема легень вторинна - це підвищена повітряність легеневої тканини, причиною якої є хронічні обструктивні захворювання легень (гострі та хронічні бронхіти, бронхіальна астма та ін.).

Емфізема легень первинна - це підвищена повітряність легеневої тканини, в основі якої лежать спадкові фактори, зокрема, спадковий дефіцит ферменту а-1-антитрипсину.

Емфізема стареча - це емфізема легень, що розвивається внаслідок зміни еластичності легеневої тканини і рухливості грудної клітки у похилому віці.

Ендемічний зоб - збільшення щитоподібної залози, викликане нестачею йоду в ґрунті та воді. Окрім йодної недостатності, у розвитку ендемічного зоба істотну роль відіграють зобогенні речовини (тіоцинати та ін., що містяться в окремих видах овочів). Надходження в організм йоду у недоступній для всмоктування формі, генетичні порушення біосинтезу тироїдних гормонів, знижений вміст у біосфері окремих мікроелементів (кобальту, міді, цинку).

Ендокард (endocardium) - це внутрішній шар стінки серця, що вистеляє всі камери серця й утворює його клапани.

Ендолімфа - це рідина, що заповнює перетинчастий лабіринт внутрішнього вуха.

Ендометрій - це слизова оболонка матки.

Ендоскоп - тонкий освітлювальний прилад, що використовується для огляду порожнистих органів і судин. Із різними пристосуваннями може бути використаний для забору тканин на аналіз (біопсія), а також при різних хірургічних втручаннях.

Ендоцитоз - це транспорт речовин у клітину через клітинну оболонку.

Ентерит - це запалення тонкої кишки.

Ентерит атрофічний - це запалення тонкої кишки, яке характеризується деформацією, вкороченням і дистрофією ворсинок, що призводить до порушення ферментативної активності епітелію, погіршення мембранного травлення.

Ентерит гнійний - рідкісна форма запалення тонкої кишки, яка характеризується просоченням стінки кишки гнійним ексудатом.

Ентерит гострий дифтеритичний - це різновид фібринозного запалення тонкої кишки, при якому виникає некроз підслизового прошарку і м'язової стінки, після відторгнення ексудату утворюються виразки.

Ентерит гострий катаральний - це запалення тонкої кишки, що характеризується просякненням слизової оболонки і підслизового прошарку слизово-серозним ексудатом, дистрофією епітелію, його злущуванням, збільшенням кількості клітин, що продукують слиз, появою ерозій.

Ентерит гострий крупозний - це різновид фібринозного запалення тонкої кишки, при якому виникає некроз слизової оболонки.

Ентерит гострий фібринозний - це запалення тонкої кишки, при якому виникає некроз слизової оболонки (крупозний ентерит), чи підслизового прошарку і м'язової оболонки (дифтеритичний ентерит); при відторгненні ексудату утворюються виразки.

Ентерит некротично-виразковий - це запалення тонкої кишки, при якому некрозу піддаються пейєрові бляшки (черевний тиф) або виразкові дефекти мають поширений характер. Відмічається, незалежно від характеру запалення, гіперплазія лімфатичного апарату кишки і лімфовузлів брижі.

Ентерит хронічний - це запалення тонкої кишки, в основі якого лежать порушення процесів регенерації епітелію. Розвивається при інфекціях, інтоксикаціях, вживанні деяких лікарських засобів, порушенні обміну речовин.

Ентерокіназа - це фермент, що утворюється слизовою оболонкою тонкої кишки та активує перетворення трипсиногену у трипсин. Ентероколіт - це запалення усіх відділів тонкої та товстої кишки.

Енурез - це мимовільне сечовипускання уві сні при відсутності органічних змін у сечовій та нервовій системах.

Епендимоцити - клітини нейроглії, що вистеляють порожнини шлуночків головного мозку і центрального каналу спинного мозку, беруть участь в утворенні спинномозкової рідини.

Епідерміс (epidermis) - поверхневий шар шкіри, що побудований із плоского багатошарового епітелію.

Епікард (epicardium) - це зовнішній шар стінки серця, являє собою вісцеральний листок навколосерцевої серозної оболонки - перикарда, покриває зовні серце та початкові частини великих судин.

Епітелій - тканина, що вкриває поверхню і вистеляє порожнини тіла, відмежовує тканини організму від зовнішнього середовища (покривний епітелій) або забезпечує виділення необхідних для життєдіяльності речовин (залозистий епітелій).

Епітелій багатошаровий плоский зроговілий - покриває поверхню шкіри, утворюючи її епідерміс. Характерною особливістю цього епітелію є те, що клітини поверхневих шарів підлягають зроговінню і злущенню.

Епітелій багатошаровий плоский незроговілий - найбільш характерний для слизових оболонок ротової порожнини, стравоходу, зовнішнього шару рогівки. Клітини цього різновиду епітелію не підлягають зроговінню.

Епітелій багатошаровий - складається з кількох шарів клітин, що лежать один на одному, при цьому лише нижній (базальний) шар контактує із базальною мембраною. Епітелій залозистий - складається із залозистих клітин - гландулоцитів, що спеціалізуються на синтезі та секреції необхідних для життєдіяльності організму речовин, входить до складу залоз.

Епітелій одношаровий - утворений одним шаром клітин, що лежать на базальній мембрані.

Епітелій одношаровий багаторядний (псевдобагатошаровий) - різновид одношарового епітелію, що складається з клітин, різних за формою та функцією. Всі клітини лежать на базальній мембрані, ядра цих клітин розташовані на різних рівнях стосовно базальної мембрани, що створює враження його багатошаровості.

Епітелій одношаровий кубічний утворений одним шаром клітин кубічної форми. Він вистеляє ниркові канальці, секреторні відділи і вивідні протоки багатьох залоз. Епітелій одношаровий однорядний - різновид одношарового епітелію, утворений клітинами однакової форми, ядра клітин лежать на одному рівні відносно базальної мембрани.

Епітелій одношаровий плоский - складається із одного ряду плоских клітин, що мають полігональну форму і нерівні краї. Різновидами є мезотелій та ендотелій. Мезотелій вкриває листки плеври, очеревини і серцевої сумки. Ендотелій вистеляє просвіт судин і камер серця.

Епітелій одношаровий призматичний утворений одним шаром клітин циліндричної або призматичної форми. Розрізняють: залозистий (вистеляє зсередини стінку шлунка), миготливий (вистеляє канал шийки матки) та з облямівкою, який вистилає тонку та товсту кишки.

Епітелій перехідний - характерний для сечовивідних шляхів (ниркові миски, сечоводи, сечовий міхур), тобто органів, які здатні розтягуватися (при наповненні) і скорочуватися (при випорожненні).

Епіфіз (проксимальний та дистальний) - кінці трубчастої кістки (ближній та дальній). Ергостерин - це неактивна речовина, що міститься в шкірі і під впливом ультрафіолетових променів перетворюється у вітамін Д.

Ерекція - це збільшення статевого члена, підвищення його пружності, які зумовлені наповненням кров'ю печеристих тіл під час статевого збудження. Ерекція забезпечує змогу виконання статевого акту.

Еритропенія - це зниження концентрації еритроцитів у плазмі крові.

Еритропоез - процес утворення еритроцитів, який відбувається у постнатальному періоді в червоному кістковому мозку.

Еритроцити (червоні кров'яні тільця) - це формені елементи крові, що являють собою круглі двояковвігнуті без'ядерні клітини з діаметром близько 7,5 мкм. У людини вони являють собою постклітинні структури, що втратили в процесі розвитку ядро і майже всі органели.

Еритроцитоз - це підвищення концентрації еритроцитів у плазмі крові понад норму.

Ерозія - це поверхневий дефект слизової обонки, що не проникає у підслизовий прошарок.

Етіологія (грец. aitia - причина, logos - вчення) - вчення про причини й умови виникнення хвороб.

Еупное - це стан, коли людина у спокої дихає без будь-яких видимих зусиль, здебільшого не помічаючи цього процесу.

Ефектор - робочий орган. Це можуть бути скелетні та гладкі м'язи, серцевий м'яз, залози.

Ехінококурія - див. Гідатидурія.

Ехіноцити - еритроцити, плазмолема яких утворює остисті вирости.

Еякуляція - це сім'явиверження.

Єюніт - це запалення слизової оболонки порожньої кишки.

Желатиназа - це фермент, що розщеплює білок сполучної тканини желатин.

Жовтяниця механічна (підпечінкова, обтураційна) - це жовтяниця, що розвивається в результаті часткової або повної непрохідності жовчовивідних шляхів з порушенням надходження жовчі в кишечник; найчастіше вона зумовлена каменями жовчних шляхів, стриктурою великого сосочка дванадцятипалої кишки, пухлиною головки підшлункової залози і жовчовивідних шляхів.

Жовтяниця надпечінкова - див. Жовтяниця гемолітична.

Жовтяниця обтураційна - див. Жовтяниця механічна.

Жовтяниця паренхіматозна (печінкова) - це жовтяниця, що виникає при дії шкідливих факторів на печінку, які порушують її функції. Вона спостерігається при гепатитах, сепсисі, отруєннях.

Жовтяниця печінкова - див. Жовтяниця паренхіматозна.

Жовтяниця підпечінкова - див. Жовтяниця механічна.

Жовч - це травний сік, що безперервно утворюється печінкою, до її складу входить вода, жовчні кислоти і жовчні пігменти, а також холестерин, лецитин.

Жовчний міхур (vesica felled) - це порожнистий орган, що виконує функцію резервуара жовчі, розташований у передньому відділі правої поздовжньої борозни печінки. Жовчнокам'яна хвороба - це захворювання, морфологічним субстратом якого є камені жовчного міхура і жовчовивідних шляхів.

Жування - це рефлекторний акт, у результаті якого відбувається подрібнення їжі зубами. Задишка (диспное) - це суб'єктивне відчуття нестачі повітря і пов'язана з ним потреба посилити дихання, що виникає у людини при деяких патологічних станах, а також при виконанні важкої м'язової роботи.

Задишка експіраторна - це задишка, при якій переважно посилюється видих.

Задишка інспіраторна - це задишка, при якій переважно посилюється вдих.

Закінчення нервові - кінцеві апарати відростків нервових клітин, що забезпечують їх зв'язок з іншими клітинами або тканинними структурами. Розрізняють рецепторні (чутливі) та ефекторні (рухові).

Закінчення нервові вільні - різновид чутливих нервових закінчень, утворених лише розгалуженням дендритів рецепторних нейронів. Закон серця - див. Закон Франка-Старлінга.

Закон Франка-Старлінга ("закон серця"): при підвищенні наповнення серця кров'ю під час діастоли і, відповідно, при збільшенні розтягування серцевого м'яза сила серцевих скорочень зростає.

Залоза альвеолярна - екзокринна залоза, кінцеві секреторні відділи якої мають форму мішечків.

Залоза вилочкова (зобна, загруднинна, тимус) - це центральний орган імунної системи, в якій стовбурові клітини, що потрапляють сюди із током крові, перетворюються у Т- лімфоцити.

Залоза нерозгалужена - екзокринна залоза, у якої вивідна протока закінчується лише одним кінцевим секреторним відділом.

Залоза підшлункова (pancreas) - непарний орган, який розташований позаду шлунка на задній черевній стінці на рівні І-ІІ поперекових хребців, функціонально є залозою змішаної (зовнішньої та внутрішньої) секреції.

Залоза проста - екзокринна залоза, що містить одну нерозгалужену вивідну протоку. Залоза розгалужена - екзокринна залоза, кожна вивідна протока якої закінчується кількома кінцевими секреторними відділами.

Залоза складна - екзокринна залоза, що містить декілька розгалужених вивідних проток.

Залоза трубчаста - екзокринна залоза, кінцеві секреторні відділи якої мають форму трубочок.

Залози бартолінові - це невеликі утвори овальної форми, вивідні протоки яких відкриваються в борозні між основою малих соромітних губ і дівочою перетинкою.

Залози білкові - екзокринні залози, серед секреторних продуктів яких переважають білки.

Залози бруннерові - це залози слизової оболонки дванадцятипалої кишки.

Залози бульбоуретральні (цибулиносечівникові) (glandule bulbourethrales) - це парні органи, лежать в ділянці промежини, виробляють тягучу рідину, яка змащує сечівник, захищаючи його слизову від подразнення сечею.

Залози внутрішньої секреції, або ендокринні залози, - це залози, які не мають вивідних проток і секрет (інкрет, гормон) яких надходить безпосередньо у кров або лімфу. Залози ендокринні - див. Залози внутрішньої секреції. Залози слизові - екзокринні залози, секреторним продуктом яких є слиз. Залози слизисто-білкові - екзокринні залози, що продукують змішаний (білково-слизовий) секрет з переважанням слизового компонента. Запалення - це типовий патологічний процес, який виникає при ушкодженні тканин і характеризується порушенням кровообігу, зміною крові та сполучної тканини у вигляді альтерації, ексудації і проліферації.

Запалення геморагічне - це різновид запалення, що розвивається в разі наявності в ексудаті значної кількості еритроцитів і є характерним для сибірки, чуми, грипу тощо. Запалення гнильне, або іхорозне, - це різновид катарального запалення, що є наслідком проникнення гнильної мікрофлори у вогнище гнійного запалення і призводить до некрозу тканин. Морфологічно воно характеризується прогресуючим некрозом тканин без тенденції до відмежування.

Запалення гранулематозне - це запалення, в основі якого лежить формування вузлика (гранульоми) в тканинах як прояв проліферації та трансформації клітин. Запалення дифтеритичне - це різновид фібринозного запалення, при якому некроз охоплює не тільки поверхневі відділи, а й проникає вглиб тканин. Змертвілі ділянки

просочуються фібринозним ексудатом і утворюється плівка, яка щільно з'єднується із запаленими тканинами органів. При відокремленні плівки утворюються виразки. Запалення катаральне - це вид запалення, при якому ексудат, що виходить на поверхню слизових оболонок, стікає з них; він містить слиз, що є продуктом діяльності слизових залоз.

Запалення крупозне - це різновид фібринозного запалення, при якому некроз охоплює лише поверхневі відділи тих або інших покривів.

Запалення продуктивне (проліферативне) - це запалення, характерною ознакою якого є розмноження клітинних та тканинних елементів, що викликають розвиток вогнищевих та дифузних клітинних інфільтратів.

Запалення серозне - це вид запалення, для якого характерним є утворення серозного ексудату, до складу якого входить до 2 % білка та невелика кількість клітинних елементів. Запалення фібринозне - це вид запалення, для якого характерним є утворення ексудату, що має властивість згортатись внаслідок утворення фібрину.

Заплесно - частина стопи, що складається з таких кісток: надп'яткової, п'яткової, кубоподібної, човникоподібної та клиноподібних кісток - присередньої, проміжної і бічної.

Запліднення - це злиття яйцеклітини із сперматозоїдом у статевих шляхах жінки. Захворювання автоімунні - це прояв порушення фізіологічної імунної толерантності, яка може розвиватися внаслідок мутацій клітин імунної системи і пригнічення так званих заборонених клонів імунних клітин, а також в результаті пошкодження гістогематичних бар'єрів тканин, до яких не сформувалася в нормі імунна толерантність (тканина мозку, щитоподібної залози, внутрішніх статевих органів, кришталика ока).

Збудження - це фізіологічний процес, який розвивається у збудливій тканині при дії подразника і полягає у зміні перебігу процесів обміну речовин у тканині, що викликає характерну для даної тканини діяльність.

Збудливість - це основна фізіологічна властивість тканини, яка полягає у здатності приходити в стан збудження при дії подразника.

Зв'язка венозна - це зв'язка печінки, яка є залишком венозної протоки плода.

Зв'язка печінки кругла - це зв'язка печінки, яка є облітерованою пупковою веною плода.

Зв'язки голосові - це зв'язки гортані, які натягнуті між щитоподібним та черпакуватим хрящами і слугують для голосоутворення.

Згага - див. Печія.

Згортання крові - це захисна реакція організму, яка попереджує значну втрату крові. Здоров'я - це, насамперед, стан організму, в якому поєднуються відповідність структури і функції, а також властивість регулювальних систем підтримувати постійність внутрішнього середовища (гомеостаз). За визначенням ВООЗ (1946): "Здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів".

Зів - це отвір, за допомогою якого ротова порожнина сполучається з глоткою.

Злуки - це аномальні злипання тканин в різних частинах і органах тіла, спричинені запаленням, які призводять до формування рубців.

Зона гемороїдальна - це простір між анальними пазухами й анальним отвором, де скупчені венозні сплетення.

Зондування дуоденальне - це введення дуоденального зонда через рот (або нижній носовий хід) і стравохід у дванадцятипалу кишку з метою визначення кількості і якості жовчі в порціях А, В, С, слизу, мікроорганізмів, лейкоцитів, еритроцитів, кристалів холестерину, білірубіну.

Зондування шлункове - це введення шлункового зонда через рот (або нижній носовий хід) і стравохід у порожнину шлунка з метою аспірації вмісту шлунка, взяття шлункового соку, декомпресії, промивання шлунка, годування хворого.

Ідіосинкразія (від грец. Idios + synkrasis - своєрідна суміш соків) - це особлива чутливість деяких людей до окремих харчових або лікарських засобів.

Ізоволемія - це сталість об'єму рідин внутрішнього середовища.

Ізогідрія - це сталість концентрації іонів водню в рідинах внутрішнього середовища. Ізоіонія - це сталість іонного складу рідин внутрішнього середовища.

Ізостенурія - це монотонна відносна щільність сечі.

Ізотермія - це постійність температури тіла, яка властива теплокровним, або гомойотермним, тваринам.

Ізотонія - це сталість осмотичної концентрації рідин внутрішнього середовища.

Ілеїт - це запалення клубової кишки.

Ілеус - див. Кишкова непрохідність.

Ілеусний крик - це симптом странгуляційної кишкової непрохідності, який полягає у виникненні сильного болю, зумовленого перетисненням брижі із судинами і нервами, може супроводжуватися втратою свідомості, криком.

Імунітет - це спосіб захисту організму від живих тіл і речовин, які мають ознаки чужорідної генетичної інформації.

Імунітет активний - це імунітет до захворювання, що створюється шляхом введення в організм мінімальної дози токсину або ослабленого (атенуйованого) штаму збудника, який є антигеном. У відповідь на це введення організм виробляє антитіла.

Імунітет гуморальний - це ланка імунітету, що опосередковується через імунні антитіла (□ -глобуліни), лізоцим, інтерферон, систему комплементу та ін., що знаходяться в крові. Імунітет клітинний - це ланка імунітету, що забезпечується різними типами лімфоцитів: клітинами - кілерами, хелперами і супресорами.

Імунітет пасивний - це імунітет до захворювання, що створюється шляхом введення в організм сироватки крові людей, які перехворіли. У такій сироватці знаходяться антитіла, які будуть боротися з антигенами.

Імунітет штучний - це імунітет до інфекційних захворювань, що створюється штучно за допомогою щеплень.

Імунна толерантність - це стан, що характеризується відсутністю видимої реакції імунної системи на антиген.

Імунна толерантність патологічна - це відсутність видимої реакції імунної системи на чужі за білковим складом речовини, наприклад, на ракові клітини при пухлинних захворюваннях.

Імунна толерантність фізіологічна - це відсутність видимої реакції імунної системи на білки свого організму.

Імунна толерантність штучна (лікувальна) - це відсутність видимої реакції імунної системи на чужі за білковим складом речовини, яка створюється за допомогою чинників, що здатні знижувати активність органів імунної системи, (імунодепресанти, іонізуюче випромінювання).

Імунодефіцитні синдроми - це патологічні стани організму, що характеризуються дефектом гуморальної або клітинної ланки імунітету.

Імунодефіцитні синдроми вторинні - це дефекти гуморальної або клітинної ланки імунітету, що розвиваються при різноманітних захворюваннях.

Імунодефіцитні синдроми первинні - це спадковий чи набутий дефект гуморальної або клітинної ланки імунітету, що не пов'язаний з інтеркурентними захворюваннями. Інвагінація - це поєднана кишкова непрохідність, при якій одна кишка закупорює просвіт іншої (обтурація) і відбувається перетиснення судин брижі кишки, яка інвагінується (странгуляція).

Інвазія - проникнення.

Інкубаційний період - див. Латентний період.

Інсуломи - це пухлини, що походять з інсулоцитів підшлункової залози. Вони можуть бути доброякісними та злоякісними. У більшості випадків інсуломи призводять до

надмірного підвищення рівня інсуліну.

Інтерорецептори - це рецептори, які знаходяться у внутрішніх органах та уловлюють найтонші зміни внутрішнього середовища організму.

Інтерфаза - стадія життєвого циклу між двома послідовними мітотичними поділами. Інфантилізм - це порушення розвитку статевих органів, при якому дозрівання статевих органів зупиняється на певному етапі.

Інфаркт - це судинний (ішемічний) некроз, який є наслідком гострого порушення кровотоку.

Інфаркт міокарда - це гостре захворювання, зумовлене виникненням одного або декількох вогнищ ішемічного некрозу в серцевому м'язі у зв'язку з абсолютною або відносною недостатністю коронарного кровотоку.

Інфаркт міокарда інтрамуральний - це форма інфаркту міокарда, при якій некроз серцевого м'яза розвивається внутрішньостінково, не досягаючи ендокарда й епікарда. Інфаркт міокарда субендокардіальний - це форма дрібновогнищевого інфаркту міокарда, при якій некроз серцевого м'яза захоплює шари міокарда, що прилягають до ендокарда.

Інфаркт міокарда субепікардіальний - це форма дрібновогнищевого інфаркту міокарда, при якій некроз серцевого м'яза захоплює шари міокарда, що прилягають до епікарда. Інфаркт міокарда трансмуральний - це форма інфаркту міокарда, при якій некроз поширюється на всю товщу міокарда.

Інфільтрація - накопичення в клітинах або позаклітинному середовищі різноманітних речовин, які не можуть утилізуватися внаслідок порушення ферментативних систем (наприклад, інфільтрація холестерином стінок артерій при атеросклерозі).

Інфузія (від лат. infusio - вливання) - внутрішньовенне або підшкірне введення великих доз рідини (фізіологічного розчину, глюкози і т.і.) з додаванням лікарських речовин.

ІХС - див. Ішемічна хвороба серця.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) - це гострий або хронічний патологічний процес у міокарді, зумовлений неадекватним його кровопостачанням внаслідок органічного ураження коронарних артерій, або, значно рідше, внаслідок їх функціональних змін (спазм, недостатнє збільшення кровотоку при зростаючому навантаженні).

Ішемія (місцеве малокрів'я) - це зменшення кровонаповнення тканини чи органа внаслідок недостатнього притоку до них крові, що супроводжується розвитком гіпоксії, тобто кисневим голодуванням.

Йодопсин - це зоровий пігмент, що міститься у колбочках. Він являє собою забарвлений білок, який складається із білкової частини - опсину і речовини, яка поглинає світло - хромофору.

Калитка (scrotum) - це шкірний утвір, поділений перетинкою на дві половини, в кожній з яких лежить яєчко з оболонками, придатком і нижнім відділом сім'яного канатика.

Кальциферол - див. Вітамін Д.

Канал анальний - це звужений дистальний відділ прямої кишки.

Канал кістково-мозковий - порожнина всередині трубчастих кісток, яка у внутрішньоутробному періоді та у новонароджених заповнена червоним кістковим мозком, що в подальшому замінюється на жовтий кістковий мозок.

Канал пахвинний (canalis inguinalis) - це щілинний проміжок, розташований над пахвинною зв'язкою, через який в чоловіків проходить сім'яний канатик, а у жінок - кругла зв'язка матки.

Канал підколінний (груберів) - щілиноподібний утвір між м'язами гомілки, через який проходять задні великогомілкові судини і великогомілковий нерв.

Канал привідний (гунтерів) - це щілиноподібний утвір, що проходить між м'язами нижньої кінцівки від верхівки стегнового трикутника до підколінної ямки та містить судини, нерви.

Канал стегновий - у нормі не існує; утворюється на шляху випинання стегнової грижі. канцерогенні (бластомогенні) фактори - це різноманітні чинники, які здатні спричинити перетворення нормальної клітини в пухлинну.

Капіляри "чергові" - це частина капілярів (до 10 %), які залишаються відкритими у випадку функціонального спокою органа.

Капіляри кровоносні - це кінцеві розгалуження кровоносних судин, стінка яких побудована із одного шару плоских ендотеліальних клітин, що забезпечує виконання ними обмінної функції.

Капіляри лімфатичні - це замкнені ендотеліальні трубки, які утворюють в органах сітки та дають початок лімфатичним судинам.

Капсула гліссонова - це тонка фіброзна капсула печінки, що знаходиться під очеревиною.

Капсула Шумлянського-Боумена - це двостінна капсула ниркового тільця.

Карбгемоглобін (НвСОг) - це транспортна форма глобіну та вуглекислого газу. Таким чином глобін переносить вуглекислий газ від тканин до легень.

Карбогідрази - це ферменти, які розщеплюють вуглеводи.

Карбоксигемоглобін - це сполука гемоглобіну з чадним газом. Є значно стійкішою, ніж оксигемоглобін.

Карбоксиполіпептидаза - це фермент підшлункової залози, що розщеплює білки до пептидів та амінокислот.

Карбонатурія - це високий вміст карбонатів у сечі.

Карбункул - гостре гнійне некротичне запалення групи волосяних фолікул і сальних залоз з утворенням некрозу шкіри і підшкірної клітковини.

Карбункул нирки - це гнійний осередок в нирці, утворений в результаті злиття дрібних гнійників.

Кардіоміцити - клітини, з яких побудовані м'язові волокна серцевого м'яза. Клітини прямокутної форми, у центральній частині яких розміщується 1-2 ядра овальної або видовженої форми. Цитоплазма багата на міофібрили, які займають периферійну частину. Характерною морфологічною ознакою серцевого м'яза є контакти двох сусідніх міоцитів - вставний диск.

Кардіосклероз - це ураження серцевого м'яза, при якому м'язові волокна замінюються сполучнотканинними, що призводить до зниження скоротливої функції міокарда. Кардіосклероз ішемічний (атеросклеротичний) - це дифузне ураження серцевого м'яза, при якому м'язові волокна замінюються сполучнотканинними як результат хронічної гіпоксії міокарда при атеросклеротичному ураженні вінцевих судин.

Кардіосклероз перехідний, або змішаний - це ураження серцевого м'яза, при якому на фоні повільного дифузного розвитку сполучної тканини періодично утворюються фіброзні вогнища після повторних інфарктів міокарда.

Кардіосклероз постінфарктний - див. Кардіосклероз постнекротичний.

Кардіосклероз постнекротичний (постінфарктний) - це ураження серцевого м'яза у формі великого вогнища фіброзу на місці колишнього некрозу.

Карієс зубів - це патологічний процес, що характеризується прогресуючою деструкцією твердих тканин зуба (емалі й дентину) з утворенням дефекту у вигляді порожнини. Каріоплазма - рідкий компонент ядра, в якому розміщені ядерні структури.

Каріотип - сукупність морфологічних ознак хромосомного набору соматичної клітини. Каротин - це жовтий рослинний пігмент, з якого в організмі утворюється вітамін А. Катакрота - це ділянка сфігмограми, що відповідає зниженню тиску в аорті під час діастоли лівого шлуночка.

Катаплазія - див. Анаплазія.

Каудально (лат. cauda - хвіст) - у напрямку до ніг, до хвостової частини тулуба.

Кахексія - це виснаження організму.

Кахексія серцева - це виснаження організму, характерне для термінальної стадії

недостатності кровообігу.

Кератомаляція - це помутніння рогівки і утворення більма - полуди.

Кислота аскорбінова - див. Вітамін С.

Кишка дванадцятипала (duodenum) - це початковий відділ тонкої кишки, в яку відкриваються вивідні протоки печінки та підшлункової залози.

Кишка клубова (jejunum) - це брижова частина тонкої кишки, що знаходиться між порожньою та сліпою кишками.

Кишка ободова висхідна (colon ascendens) - це частина товстої кишки, що є продовженням сліпої і переходить у поперечну ободову кишку.

Кишка ободова низхідна (colon descendens) - це частина товстої кишки, спрямована донизу і на рівні гребеня клубової кістки переходить у сигмоподібну кишку.

Кишка ободова поперечна (colon transversum) - це частина товстої кишки, що тягнеться від правого згину до нижнього кінця селезінки, де переходить у низхідну ободову кишку. Кишка ободова сигмоподібна (colon sigmoideum) - це частина товстої кишки, тягнеться до рівня III крижового хребця, де переходить в пряму кишку.

Кишка порожня (Jejunum) - це брижова частина тонкої кишки, що знаходиться між дванадцятипалою та клубовою кишками.

Кишка пряма (rectum) є передостаннім відділом товстої кишки. Вона знаходиться в порожнині малого таза, пронизує тазове дно і закінчується відхідником.

Кишка сліпа (caecum) - це ділянка товстої кишки, яка розташована нижче місця впадання в неї тонкої кишки в правій клубовій ямці.

Кишка товста (intestinum crassum) - це частина шлунково-кишкового тракту, яка є безпосереднім продовженням тонкої кишки, починається сліпою та закінчується прямою кишкою.

Кишка тонка (intestinum tenue) - це частина шлунково-кишкового тракту, що починається від пілоричного відділу шлунка на рівні І поперекового хребця і, утворивши на своєму шляху ряд вигинів, закінчується в правій клубовій ямці, де переходить у сліпу кишку.

Кишкова непрохідність (ілеус) - це захворювання, яке характеризується частковим або повним порушенням просування вмісту по шлунково-кишковому тракту.

Кишкова непрохідність динамічна - це різновид кишкової непрохідності, що характеризується або стійким спазмом, або стійким парезом кишок.

Кишкова непрохідність обтураційна - це різновид кишкової непрохідності, що виникає у разі механічної перешкоди просуванню вмісту по шлунково-кишковому тракту (наприклад, обтурація просвіту кишки пухлинами, жовчними чи каловими каменями; клубками аскарид тощо).

Кишкова непрохідність странгуляційна - це різновид кишкової непрохідності, що супроводжується розладами кровообігу в судинах брижі; виникає в результаті завороту кишкової петлі навколо своєї осі, утворення вузла між декількома петлями кишок, защемлення кишкових петель у грижових воротах.

Кільце Пирогова-Вальдеєра - це скупчення лімфоїдної тканини при вході в глотку, до якого належать глотковий (1), трубні (2), піднебінні (2) і язиковий (1) мигдалики. Кісткова пластинка - універсальна структурна одиниця зрілої кісткової тканини, яка в губчастій речовині формує трабекули, а в компактній - остеони.

Кісткова речовина губчаста - вид кісткової тканини, в якому кісткові пластинки формують трабекули, що мають різний напрямок та обмежовують комірки, які заповнені червоним кістковим мозком.

Кісткова речовина компактна- структурна основа кістки, яка завжди розміщується на її поверхні й утворює товстий шар у діафізах трубчастих кісток та тонкий зовнішній шар в їх епіфізах, а також у губчастих і плоских кістках. Остеони в компактній речовині розміщуються впорядковано та орієнтовані відповідно до найбільшого навантаження на кістку.

Кіфоз патологічний - це вада постави, що характеризується значним заднім прогином грудного відділу хребта, верхівкою якого є VII грудний хребець.

Кіфоз фізіологічний - це вигини хребтового стовпа дозаду, що сформувалися внаслідок вертикального положення людини (кіфоз грудний, крижовий).

Клазматоз - видалення за межі клітини окремих її структурних компонентів.

Клапан двостулковий (мітральний) - це клапан, що закриває лівий передсердно- шлуночковий отвір.

Клапан мітральний - див. Клапан двостулковий.

Клапани атріо-вентрикулярні (передсердно-шлуночкові) - це складки ендокарда, що закривають правий та лівий передсердно-шлуночкові отвори.

Клишоногість уроджена - це уроджена деформація опорно-рухового апарату, при якій стопа знаходиться у підошвовому згинанні; при цьому її підошвова поверхня повернута всередину і спостерігається її приведення у передньому відділі.

Клімактеричний період (клімакс) - це віковий період, пов'язаний із втратою статевих функцій. У жінок він починається після 50 років: при цьому статеві цикли стають нерегулярними, безовуляторними, настає аменорея. У чоловіків клімакс настає після 60-ти років і характеризується втратою рухливості сперматозоїдів, втратою здатності до запліднення, до еякуляції.

Клітина - це елементарна жива система, що здатна до самовідтворення, побудована із ядра, цитоплазми та оболонки (плазмолеми).

Клітина кровотворна стовбурова - поліпотентний попередник усіх клітин крові, здатна до самопідтримання і диференціації в напрямку до зрілих клітин.

Клітини адвентиційні - клітини, які формують зовнішній шар стінки гемокапіляра, охоплюючи його своїми відростками. У процесі диференціації ці клітини можуть перетворюватися у фібробласти й адипоцити.

Клітини жирові - адипоцити, специфічною функцією яких є накопичення жиру.

Клітини нюхові - це нервові закінчення нюхового нерва, які становлять рецептор нюхового аналізатора.

Клітини пігментні - меланоцити, їх цитоплазма вміщує пігмент меланін. Вони мають відросткову форму і поділяються на два види - меланоцити, які виробляють пігмент, і меланофори, які можуть лише накопичувати його в цитоплазмі.

Клітини Штернгеймера-Мальбіна - це лейкоцити сечі, які змінили свої властивості внаслідок зниження осмотичної густини сечі. їх виявляють при забарвленні осаду сечі водно-спиртовою сумішшю генціанвіолету чи сафраніну.

Клітор (clitoris) - це зовнішній статевий орган жінки, який є аналогом печеристих тіл статевого члена.

Клонально-селекційний механізм - це "запам'ятовування" клітинами імунної системи білкового складу свого організму.

Клони - ряд поколінь спадково однорідних спадкоємців, які утворюються шляхом нестатевого розмноження.

Ключ суглоба Лісфранка - це присередня заплесно-плеснова міжкісткова зв'язка.

Ключ суглоба Шопара - роздвоєна зв'язка, яка йде від надп'яткової кістки до човникоподібної і кубоподібної кісток.

Ковтання - це рефлекторний акт, у результаті якого харчова грудка із ротової порожнини потрапляє в стравохід.

Колапс - це гостра судинна недостатність, що характеризується різким зниженням судинного тонусу і/або зменшенням об'єму циркулюючої крові. Він проявляється різким зниженням артеріального і венозного тиску, короткочасною втратою свідомості, ознаками гіпоксії головного мозку та пригніченням життєво важливих функцій.

Колбочки - це фоторецептори денного кольорового бачення. Вони мають малу світлову чутливість, але велику роздільну здатність і велику швидкість відповіді. У них міститься зоровий пігмент йодопсин.

Коліт - це запалення товстої кишки.

Коліт гострий - це гостре запалення товстої кишки.

Коліт гострий катаральний - це гостре запалення товстої кишки, що характеризується поширенням запалення на слизову і підслизову. В ексудаті багато слизу.

Коліт гострий фібринозний - це гостре запалення товстої кишки, при якому гинуть клітини слизової і злущуються в просвіт кишки, на слизовій утворюються фібринозна плівка, після відторгнення якої спостерігаються помірні крововиливи, виразки.

Коліт некротичний - це запалення товстої кишки, що характеризується змертвінням тканин, яке поширюється на слизову оболонку і підслизовий прошарок, а при відторгненні некротичних мас утворюються виразки.

Коліт неспецифічний виразковий - це гостре або хронічне запалення всієї або окремих частин товстої кишки неспецифічного характеру з виразкуванням слизової оболонки, нагноєнням, геморагіями і переходом у склеротичну деформацію.

Коліт хронічний - це хронічне запально-дистрофічне захворювання товстої кишки, що призводить до морфологічних змін слизової оболонки і порушення моторної, секреторної, всмоктувальної та інших функцій кишечника.

Коло кровообігу - це шлях, по якому кров іде від серця по артеріальних судинах і до серця - по венозних судинах.

Коліка жовчна - див. Коліка печінкова.

Коліка печінкова (жовчна) - це клінічний прояв жовчнокам'яної хвороби, що характеризується певним характером, локалізацією та іррадіацією больових відчуттів. Кома (грец. кота - глибокий сон) - стан глибокого пригнічення функцій центральної нервової системи, що супроводжується втратою свідомості, відсутністю реакцій на зовнішні подразники і глибокими розладами регуляції життєво важливих функцій організму. Кома є тяжким і небезпечним для життя станом.

Кома гіперкетонемічна (діабетична) - виникає у хворих на цукровий діабет, патогенетичною основою є накопичення кетонових тіл і порушення всіх видів обміну. Кома гіперосмолярна - виникає у хворих на цукровий діабет, в основі її лежить висока гіперглікемія та гіпернатріємія.

Кома гіпоглікемічна - це реакція-відповідь організму на швидке зниження утилізації глюкози головним мозком. Може розвинутися в результаті передозування інсуліну при лікуванні цукрового діабету.

Кома печінкова - це нервово-психічні розлади, що виникають при захворюваннях печінки із вираженими порушеннями її функцій.

Кома уремічна є результатом накопичення в організмі речовин, які в нормі виводяться із сечею.

Комплекс Гольджі - мікроскопічна мембранна органела загального призначення; на препаратах, оброблених азотнокислим сріблом, виглядає, як скупчення переплетених темних ниток. Забезпечує накопичення, дозрівання та виведення секреторних речовин.

Кон'югата гінекологічна (істинна) - розмір малого жіночого таза, що дорівнює відстані між найбільш виступаючою частиною лобкового симфізу і мисом (10,5 см).

Кон'югата діагональна - розмір малого жіночого таза, що дорівнює відстані між нижнім краєм симфізу і мисом (12,5-13 см).

Кон'югата зовнішня - розмір малого жіночого таза, що дорівнює відстані між лобковим симфізом і заглибиною, що утворюється V поперековим і І крижовим хребцями (2021 см).

Кон'юнктива - прозора слизова оболонка, яка покриває повіки та очне яблуко.

Конвекція - це тепловіддача шляхом перенесення тепла через більш холодні шари повітря.

Конституція - це комплекс морфологічних, функціональних, у тому числі й психічних, особливостей організму, досить стійких, що визначають його реактивність і склалися на спадковій основі під впливом факторів довкілля.

Копрограма - це результати мікроскопічного дослідження кишкових випорожнень. Корінь легень - це утвори, які входять у ворота легень (головний бронх, легенева артерія і нерви, дві легеневі вени, лімфатичні судини).

Коронарний (вінцевий) - той, що відноситься до корони. Наприклад, коронарні артерії, розгалуження яких утворюють своєрідну корону над серцем.

Краніальний (лат. cranium - череп) - відноситься до черепа, черепний.

Кретинізм - захворювання, яке розвивається при вродженій аплазії або гіпоплазії щитоподібної залози, проявляється відставанням у розумовому і фізичному розвитку, сповільненням появи точок скостеніння, можливі глухонімота й органічні ураження нервової системи.

Крипторхізм - це незавершене опущення яєчка в калитку.

Кришталик - частина очного яблука, має форму двоопуклої лінзи, що розташована позаду камер очного яблука. Речовина кришталика безбарвна, прозора, щільна, не містить судин і нервів.

Кров - рідка тканина організму, що циркулює в системі замкнених трубок - судин. Складається з рідкої частини (плазми) та формених елементів крові (еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів). Разом із лімфою та всіма різновидами сполучної тканини належить до тканин внутрішнього середовища.

Кров "лакова" - це кров, у плазмі якої розчинений гемоглобін внаслідок руйнування еритроцитів.

Кров дефібринована - це кров, із якої видалено фібриноген. Така кров не здатна згортатися.

Кров резус-негативна (Rh-) - на мембрані відсутні еритроцити Д-аглютиногену. Останній є домінантним у системі груп крові СДЕ.

Кров резус-позитивна (Rh+) - на мембрані наявні еритроцити Д-аглютиногену.

Кров нитратна - це кров, яка не здатна згортатися внаслідок додавання до неї лимоннокислого натрію.

Крововилив - див. Геморагія.

Кровозамінники - ізотонічні та ізоонкотичні розчини (розчини, що мають такий самий осмотичний та онкотичний тиск, як і плазма крові), що в медичній практиці використовують для часткового заміщення крові або відновлення гемодинамічних констант.

Кровообіг колатеральний - це рух крові по обхідних (колатеральних) судинах, що звичайно виникає у випадку порушення прохідності магістральних судин.

Кровотеча - це вихід крові за межі судин.

Ксерофтальмія - це сухість кон'юнктиви ока.

Кульшова суглобова западина - анатомічний утвір на тазовій кістці, що знаходиться у місці зрощення тіл клубової, лобкової та сідничної кісток, куди входить головка стегнової кістки.

Кут ілеоцекальний (клубово-сліпокишковий) - це перехід тонкої кишки в товсту. Лактаза - це фермент, що розщеплює молочний цукор до моносахариду глюкози. Лактація - це рефлекторний акт виділення із молочних залоз молока у відповідь на механічне подразнення під час смоктання.

Лакуна м'язова - анатомічний утвір між пахвинною зв'язкою і кістками таза, через який проходить клубово-поперековий м'яз і стегновий нерв.

Лакуна судинна - простір між пахвинною зв'язкою і кістками таза, через який проходять стегнові артерія і вена з порожнини таза на стегно.

Лангерганса острівці - це внутрішньосекреторна частина підшлункової залози, клітини якої виділяють гормони (інсулін та глюкагон) безпосередньо в кров.

Ларингіт - це запалення слизової оболонки гортані.

Ларингіт гострий - це гостре запалення слизової оболонки гортані, в етіології якого мають значення переохолодження, перенапруження голосу (професійні шкідливості). Ларингіт хронічний - це хронічне неспецифічне запалення слизової оболонки гортані, в якому розрізняють три форми: катаральну, гіпертрофічну й атрофічну.

Латентний період (стосовно інфекційних хвороб - інкубаційний період) триває від моменту впливу причини до появи перших клінічних ознак захворювання.

Легеневий стовбур (truncus pulmonalis) - це судина, що починається із правого шлуночка серця і несе венозну кров із серця до легень.

Лейкопенія - це зменшення кількості лейкоцитів у крові нижче 4х 10%.

Лейкоцити - білі кров'яні тільця - складають групу морфологічно та функціонально різноманітних формених елементів, що циркулюють у крові і беруть участь у захисних реакціях організму після міграції у сполучну тканину. Усі лейкоцити є ядерними формами. Ці клітини мають здатність активно рухатись. їх пересування відбувається за допомогою виростів цитоплазми (псевдоподій). Лейкоцити поділяють на гранулоцити та агранулоцити.

Лейкоцити активні - це лейкоцити, які здатні до броунівського руху в нативному мазку сечі.

Лейкоцитоз - це збільшення кількості лейкоцитів у крові понад 9х 109л.

Лейкоцитоз м'язовий - це збільшення кількості лейкоцитів у крові, що виникає при інтенсивному фізичному навантаженні.

Лейкоцитоз новонароджених - це фізіологічне збільшення кількості лейкоцитів у крові новонароджених до 10-30x10 /л.

Лейкоцитоз патологічний - це збільшення кількості лейкоцитів у крові, що виникає при запальних та інфекційних захворюваннях.

Лейкоцитоз перерозподільний - див. Лейкоцитоз фізіологічний.

Лейкоцитоз травний - це збільшення кількості лейкоцитів в крові, що виникає при надмірному споживанні їжі.

Лейкоцитоз фізіологічний (перерозподільний) - це збільшення кількості лейкоцитів у крові, що виникає при інтенсивному фізичному навантаженні (м'язовий лейкоцитоз), при надмірному споживанні їжі (травний лейкоцитоз). Фізіологічним є лейкоцитоз новонароджених (до 10-30x10 /л).

Лейкоцитурія - це наявність лейкоцитів у сечі.

Лейоміома - це доброякісна пухлина з гладких м'язів.

Лейоміосаркома - це злоякісна мезенхімальна пухлина, що виникає із гладкої м'язової тканини.

Ліберини - це рилізинг-гормони, які продукуються нейросекреторними клітинами гіпоталамуса та стимулюють вивільнення гормонів аденогіпофіза.

Лізосоми - субмікроскопічні мембранні органели загального призначення - обмежені мембраною пухирці - необхідні для внутрішньоклітинного травлення.

Ліквор (спинномозкова рідина, liquor cerebrospinalis) - це рідина, що циркулює у підпавутинному просторі, шлуночках і каналах головного та спинного мозку, є амортизатором для головного та спинного мозку, бере участь у живленні та метаболічних процесах нервової тканини, у захисті від водно-осмотичних зрушень, забезпечує нормальний кровообіг у порожнині черепа.

Лімфа - аналог тканинної рідини або плазми крові з великим умістом білку, протікає у лімфатичних судинах. Вона складається із лімфоплазми і формених елементів, серед яких переважають лімфоцити та моноцити.

Лімфоїдна тканина - кровотворна тканина, яка розташована в селезінці, лімфатичних вузлах і тимусі, в ній відбувається розмноження та дозрівання лімфоцитів.

Лімфопоез - процес утворення та диференціації попередників лімфоїдних клітин, внаслідок якого утворюються зрілі Т- та В-лімфоцити.

Меланома - пухлина з меланінпродукуючої тканини, одна з найбільш злоякісних пухлин, що розвивається з невусів (частіше), або без попередніх змін.

Меланофори - пігментні клітини, які не здатні виробляти пігмент, а лише накопичують його в цитоплазмі.

Меланоцити - див. Клітини пігментні.

Мембранний потенціал спокою - електричний струм, що виникає між внутрішньою і зовнішньою поверхнями клітинної мембрани в стані спокою. У різних клітинах він коливається від 50 до 90 мв.

Менархе - це перша менструація.

Менструація - це періодичне витікання крові із матки, пов'язане із дозріванням фолікула і овуляцією.

Мертвий простір анатомічний - це повітря, яке знаходиться в повітроносних шляхах (ніс, носоглотка, гортань, трахея, бронхи) і не бере участі в газообміні. Метаболізм - обмін речовин.

Метастазування (грец. meta ~ середина і stasis - положення) - це імплантація пухлинних клітин у тканини організму. Метастазування властиве злоякісним пухлинам. Метастазування гематогенне - це перенесення пухлинних клітин з током крові. Метастазування лімфогематогенне - це перенесення пухлинних клітин із током крові та лімфи.

Метастазування лімфогенне - це перенесення пухлинних клітин з током лімфи. Метастазування периневральне - це перенесення пухлинних клітин по периневральних просторах.

Метафаза - наступна фаза поділу клітини після профази, в якій хромосоми збираються на екваторі клітин, формуючи материнську зірку, переходить у анафазу.

Метафіз - проксимальная или дистальная часть тела трубчастої кістки, що розміщена між епіфізом і діафізом, хрящ цієї зони забезпечує її ріст у довжину.

Метгемоглобін - це сполука гемоглобіну з киснем, в якому залізо перетворюється у тривалентне під дією сильних окисників.

Метрорагія - це кровотеча з порожнини матки.

Механорецептори - це рецептори, які реагують на тиск та розтягування органа.

Мигдалики - це скупчення лімфоїдної тканини у стінці глотки.

Мислення абстрактне - продукт діяльності другої сигнальної системи. Властиве лише людині, проявляється логічним мисленням.

Мислення конкретне - продукт діяльності першої сигнальної системи, є конкретно- чуттєвим відображенням об'єктивного світу, який включає в себе найпростіші форми пізнання: відчуття, сприйняття й уявлення.

Мієлоархітектоніка - це пошарове розміщення тангенціальних пучків нервових волокон (смужок) у межах кори великих півкуль головного мозку.

Мієлопоез - процес утворення еритроцитів, гранулоцитів, моноцитів і тромбоцитів у червоному кістковому мозку.

Мікрогематурія - це домішки крові у сечі, які виявляють лише під мікроскопом.

Мікроглія - це сукупність гліальних макрофагів, які мають моноцитарне походження і виконують захисну функцію.

Мікроскопія світлова - метод дослідження, що базується на розгляданні збільшених зображень об'єктів, з використанням при цьому світлового мікроскопа. Мікрофаги - це клітини, що мають здатність до фагоцитозу. До мікрофагів належать поліморфноядерні нейтрофіли. Вони належать до так званих "професійних фагоцитів". Мікроцити - це еритроцити, діаметр яких становить менше 6 мкм.

Мікседема - це тип набряку, зумовлений просочуванням тканин муцином (від грец. туха - слиз, oedema - набряк). Він дав назву захворюванню, що виникає при гіпофункції щитоподібної залози (гіпотиреоз).

Міоглобінурія - це накопичення у сечі червоно-бурого пігменту, яке спостерігається при травматичному токсикозі (синдромі стискання).

Міокард (myocardium) - це середній шар стінки серця, що складається із особливої серцевої посмугованої м'язової тканини. Міома - це доброякісна пухлина з м'язової тканини.

Міометрій - це м'язова оболонка матки.

Міопія (близорукість) - це аномалія рефракції, зумовлена неправильним розвитком ока, а саме, його довжини: поздовжня вісь ока видовжена, тому головний фокус знаходиться перед сітківкою, а не на сітківці. Для виправлення короткозорості необхідні двояковвігнуті лінзи.

Міосаркома - це злоякісна мезенхімальна пухлина, що виникає із м'язової тканини.

Міосателітоцити - одноядерні малодиференційовані клітини, що лежать по периферії посмугованого м'язового волокна, між його плазмолемою та базальною мембраною.

Міоцити гладкі - клітини веретеноподібної форми, що є структурно-функціональними елементами гладкої м'язової тканини.

Мітоз - основний спосіб розмноження клітин. У ньому розрізняють чотири фази: профазу, метафазу, анафазу, телофазу. Мітоз характерний для поділу соматичних клітин, які мають подвійний (диплоїдний) набір хромосом.

Мітохондрії - мікроскопічні мембранні органели загального призначення - у світловому мікроскопі виглядають як короткі палички і ниточки. Вони здійснюють синтез АТФ, забезпечують клітину енергією.

Мова - це звуковий прояв вищої нервової діяльності людини, яка спрямована на відображення об'єктивної реальності та робить можливим спілкування між людьми. Моноцитарно-фагоцитарна система фагоцитів - це сукупність макрофагів в організмі, які розташовані в різних органах та тканинах: у сполучній тканині, навколо базальних мембран кровоносних судин, у легенях (альвеолярні макрофаги), в печінці (клітини Купфера).

Моноцити - лейкоцити, що належать до агранулоцитів. Мають найбільші розміри серед клітин крові, базофільну цитоплазму, бобоподібне ядро; вийшовши за межі судин, перетворюються у макрофаги.

Моноцитопоез - процес утворення моноцитів.

Морська хвороба - це патологічний симптомокомплекс, що проявляється при значних навантаженнях на вестибулярний апарат.

Морфогенез - це динаміка змін морфологічних структур у процесі розвитку захворювання, одужання або смерті.

Морфологія - наука про форму, будову і розвиток організму, до складу якої входять анатомія, гістологія, цитологія та ембріологія.

Мотивація - це емоційно забарвлене збудження, яке виникає на різних рівнях мозку у відповідь на потребу організму.

Мотилін - це гормон шлунково-кишкового тракту, що має здатність підсилювати моторику шлунка.

Муміфікація - це суха гангрена, яка виникає в тих випадках, коли змертвілі тканини, що розташовані на поверхні тіла, віддають вологу в навколишнє середовище, висихають, стають ущільненими. При цьому кров дифундує в навколишні змертвілі тканини, в яких кров'яний пігмент розкладається і перетворюється в сірчасте залізо, надаючи змертвілим тканинам чорного кольору

Мутагенна дія — це здатність певних чинників прямо чи опосередковано впливати на геном клітини, що призводить до мутацій.

Мутація - зміна спадкових ознак внаслідок порушень в генетичному матеріалі організму. Набір хромосом гаплоїдний - набір хромосом, що міститься в статевих клітинах. Включає половину хромосом, утворюється в результаті мейотичного поділу (22 ауто-соми і одна статева хромосома).

Набір хромосом диплоїдний - подвійний набір хромосом. Характерний для соматичних клітин. Включає 22 пари аутосом і одну пару статевих хромосом.

Набряк легень альвеолярний - це найтяжча форма гострої серцевої недостатності, що розвивається як наслідок серцевої астми, коли подальше проникнення рідини із судин у тканину легень призводить до накопичення її в просвіті альвеол.

Набряк легень інтерстиціальний - див. Астма серцева.

Напівсуглоб (симфіз) - це перехідна форма між неперервними і перервними з'єднаннями, при якій у сполучній тканині (хрящі), що знаходиться між поверхнями кісток, є щілина.

Напруженість пульсу - це та сила, яку необхідно прикласти до артерії, щоб зупинити пульсову хвилю.

Нативний - той, що знаходиться в природному стані.

Натоптень - груба мозолистість на підошві.

Натрійурез - це виділення іонів натрію з сечею.

Невус - пухлиноподібний утвір, що розвивається із меланоцитів, найчастіше спостерігається в ділянці обличчя і тулуба у вигляді виступів над поверхнею шкіри. Недостатність кровообігу гостра - це раптова м'язова недостатність шлуночків серця, основними клінічними проявами якої є кардіогенний шок, серцева астма (інтерстиціальний набряк легень), альвеолярний набряк легень.

Недостатність кровообігу за лівошлуночковим типом - це порушення роботи лівого шлуночка, внаслідок чого розвивається застій у венах малого кола кровообігу, що може призвести до набряку легень.

Недостатність кровообігу за правошлуночковим типом - це порушення роботи правого шлуночка, внаслідок чого застійні явища переважають у венах великого кола кровообігу, при цьому збільшується печінка, з'являються набряки на ногах, накопичується рідина в черевній порожнині (асцит).

Недостатність кровообігу хронічна - це порушення нагнітальної функції серця, яка розвивається при його різноманітних захворюваннях. Основним пусковим механізмом серцевої недостатності є зниження серцевого викиду, внаслідок чого зменшується кровонаповнення органів на шляхах відтоку.

Недостатність нирок - захворювання, при якому порушуються всі функції нирок, а саме: виведення з організму продуктів азотистого обміну, водно-електролітний баланс, кислотно-основний стан, еритропоез та інші процеси.

Недостатність нирок гостра - це раптове різке порушення всіх або майже всіх функцій нирок.

Недостатність нирок транзиторна - див. Недостатність нирок функціональна. Недостатність нирок функціональна (транзиторна) - це скороминучий зворотний стан порушення функцій нирок.

Недостатність нирок хронічна - це симптомокомплекс, який розвивається внаслідок поступового відмирання значної кількості нефронів при прогресуючих захворюваннях. Недостатність печінки - це стан, за якого функціональна діяльність органа не забезпечує підтримання гомеостазу.

Недостатність печінки абсолютна - це зниження функції органа, зумовлене його ураженням.

Недостатність печінки відносна - це стан, за якого функціональна активність органа не відповідає потребам організму.

Недостатність печінки екскреторна (холестатична) - це зниження функції органа, що виникає внаслідок порушення жовчоутворювальної і жовчовидільної функцій печінки. Недостатність печінки парціальна - це порушення окремих функцій органа. Недостатність печінки печінково-клітинна - це зниження функції органа, зумовлене дистрофічним і некротичним ураженням гепатоцитів.

Недостатність печінки судинна - це зниження функції органа, що виникає внаслідок

порушення кровообігу в ньому.

Недостатність печінки тотальна - це порушення усіх функцій органа.

Недостатність печінки холестатична - див. Недостатність печінки екскреторна. Недостатність серцева - це невідповідність навантаження на серце його здатності виконувати роботу, яка зумовлена порушенням нагнітальної функції одного або обидвох шлуночків чи збільшенням опору серцевому викиду.

Нейроглія - додаткові клітини нервової тканини. Забезпечують трофічну, секреторну та захисну функції. Розрізняють макроглію, що включає епендимоцити, астроцити та олігодендроцити, та мікроглію (гліальні макрофаги).

Нейрони (нейроцити) - основні структурно-функціональні елементи нервової тканини, що сприймають подразнення, генерують і передають імпульс.

Некроз (місцева смерть) - це загибель окремих клітин, ділянок тканин, частини органа чи цілого органа в живому організмі.

Нексус - щілинний міжклітинний контакт, що забезпечує метаболічний зв'язок між цитоплазмами клітин.

Нерв депресорний - це нерв, подразнення якого викликає розширення артерій і зниження артеріального тиску.

Нерв пресорний - це нерв, подразнення якого викликає звуження артерій і підвищення артеріального тиску.

Нерви відцентрові - це рухові (секреторні) нервові волокна, по яких збудження від центральної нервової системи передається до робочих органів.

Нерви доцентрові - це чутливі нервові волокна, по яких збудження від рецепторів передається у центральну нервову систему.

Нервова система - сукупність нейронів та клітин глії, що інтегрує органи та системи у єдиний організм і забезпечує його взаємодію з навколишнім середовищем.

Нервова система автономна (або вегетативна) - це відділ нервової системи, який впливає на процеси рослинного життя, що є спільним для тварин і рослин (обмін речовин, дихання і т.п.), тому вона і називається вегетативною - рослинною.

Нервова система анімальна (або соматична) - це відділ нервової системи, що забезпечує зв'язок організму із зовнішнім середовищем шляхом подразнення рецепторів і скорочення посмугованої мускулатури. Внаслідок того, що функції сприйняття подразнень рецепторами і функції руху притаманні тваринам і відрізняють їх від рослин, ця частина нервової системи отримала назву анімальної (тваринної).

Нервова система вегетативна - див. Нервова система автономна.

Нервова система периферична - це частина нервової системи, що включає спинномозкові та черепномозкові нерви, вузли, сплетення.

Нервова система соматична - див. Нервова система анімальна.

Нервова система центральна - центральна частина нервової системи, що включає головний і спинний мозок.

Нервовий центр - сукупність нервових клітин, які розташовані в різних відділах центральної нервової системи і регулюють одну й ту ж функцію організму.

Нервовий центр рефлекторної дуги - це скупчення нейронів на певному рівні центральної нервової системи, в якому відбувається обробка інформації, що надходить від рецепторів.

Нервові закінчення ефекторні - закінчення аксонів ефекторних нейронів у робочих органах. їх поділяють на рухові та секреторні.

Нервові закінчення капсульовані - різновид чутливих нервових закінчень, у формуванні яких бере участь сполучнотканинна капсула. До цього виду нервових закінчень належать пластинчасті тільця Фатер-Пачіні, дотикові тільця Мейснера, кінцеві колби Краузе, нервово-м'язові веретена і нервово-сухожилкові веретена та тільця Руффіні. Нефрон - це структурна морфо-функціональна одиниця нирки, що складається з ниркового тільця, від якого відходить проксимальний відділ нефрона, петля нефрона (петля Генле), дистальний відділ.

Нирка (геп) - це парний орган, який знаходиться в поперековій ділянці на задній стінці черевної порожнини, бере участь в утворенні сечі та регуляції гомеостазу.

Нирки вториннозморщені - це морфологічні зміни нирок, характерні для термінальної стадії гломерулонефриту. При цьому нирки значно зменшені в розмірах, мають зернисту поверхню, стоншену кіркову речовину.

Ніздрі - це отвори, через які носова порожнина сполучається із зовнішнім середовищем. Ністагм - це несвідомі, швидкі рухи очей з однієї сторони в іншу (рідше - колові або угору і вниз) при деяких захворюваннях центральної нервової системи та внутрішнього вуха. Причиною виникнення ністагму є контакт вестибулярних ядер із окоруховими.

Нозологія - вчення про хвороби та їх класифікацію.

Норадреналін - це гормон мозкового шару надниркових залоз.

Нудота - це неприємне відчуття в ділянці надчерев'я та глотці; часто є попередником блювання. Виникає при споживанні неякісної їжі, захворюваннях органів черевної порожнини, ЦНС та ін.

Нутрощі - - це внутрішні органи, які лежать у порожнинах тіла (ротовій, порожнині шиї, грудній, черевній, тазовій) і забезпечують в організмі обмінні процеси із зовнішнім середовищем, а статеві органи виконують функцію розмноження.

Облітерація - зарощення, знищення просвіту.

Обмін загальний - це енергетичні затрати організму у звичайних умовах.

Обмін основний - це енергетичні затрати організму в умовах спокою.

Оболонка серозна - це сполучнотканинна оболонка, зовнішня поверхня якої вкрита одношаровим плоским епітелієм. Вона вистеляє грудну та черевну порожнини, частково фіксує внутрішні органи.

Оболонки мозкові - три оболонки, що оточують головний і спинний мозок - м'яка, павутинна і тверда.

Обструкція - перешкода.

Обтурація - закриття, закупорка.

Овогенез - це процес розвитку жіночих статевих клітин.

Овуляція - це розрив одного із яєчникових фолікул і вихід найбільш зрілої яйцеклітини у черевну порожнину.

Одужання - процес відновлення порушених функцій організму.

Озноб - це відчуття холоду.

Окістя - покриває зовні кістку (крім суглобових поверхонь), складається з поверхневого волокнистого шару, утвореного пучками колагенових волокон, та глибокого остеогенного шару (в ньому розміщені остеобласти та остеокласти). За рахунок окістя, яке пронизане судинами та нервами, здійснюється живлення кісткової тканини; клітинні елементи остеогенного шару забезпечують ріст кістки у ширину та її регенерацію.

Око редуковане - це спрощена модель, яка використовується для побудови зображення в оці і у якій всі середовища мають однаковий показник заломлення і єдину сферичну поверхню.

Оксигемоглобін - це сполука гемоглобіну з киснем, є нестійкою, виконує функцію транспорту кисню в організмі.

Олігодендроцити - найчисельніша група гліоцитів - невеликі клітини з короткими відростками. Вони обмежовують тіла нейронів, входять до складу нервових волокон і нервових закінчень.

Олігурія - це зменшення кількості сечі, що виділяється нирками (менше 500 мл на добу). Онкологія (від грец. опсоз - пухлина) - це наука, завданням якої є розробка методів розпізнавання, лікування та профілактики пухлин.

Опір судин - це гемодинамічний показник, що впливає на рух крові по судинах та

знаходиться в прямо пропорційній залежності від в'язкості крові і в обернено пропорційній - від радіуса судини.

Опсіурія - це сповільнене, пізнє виділення великої кількості сечі (через добу і більше) після надмірного вживання рідини; спостерігається при гіперглікемії, недостатності серця, нирок та ін.

Оптична система ока є складною лінзовою системою, що формує на сітківці дійсне перевернуте і зменшене зображення зовнішнього світу. Вона складається із прозорої рогівки, передньої та задньої камер з водянистою вологою, кришталика і склистого тіла.

Оргазм - це пристрасні відчуття, якими супроводжується еякуляція.

Органели - структури цитоплазми, які мають певну будову і виконують спеціалізовану функцію. їх поділяють на органели загального та спеціального призначення, мікроскопічні та субмікроскопічні, мембранні та немембранні.

Органи внутрішні - це всі утвори, які лежать під шкірою.

Органи лімфоїдні - це органи, в яких утворюються і дозрівають лімфоцити. Органи чуття - це анатомічні утвори, які сприймають енергію зовнішнього подразнення, трансформують її в нервовий імпульс і передають його у центральну нервову систему.

Організм - це жива біологічна цілісна система, яка має здатність до самовідтворення, саморозвитку і самокерування.

Ортогнатія - варіант прикусу, при якому верхні і нижні різці змикаються вільними краями.

Осердя - див. Перикард.

Осморецептори - це чутливі нервові закінчення в різних органах та тканинах, які реагують на зміну осмотичного тиску.

Остеобласти - це молоді клітини кісткової тканини, які синтезують міжклітинну речовину. Локалізуються у глибоких шарах окістя; перетворюються в остеоцити.

Остеодисплазія - це спадкові системні захворювання скелета, характерним для яких є порушення або спотворення формоутворення кісткової тканини.

Остеодистрофія - це дистрофія кісткової тканини, яка зумовлена розладами внутрішньокісткового обміну речовин і характеризується заміщенням кісткової тканини фіброзною тканиною або остеоїдом.

Остеодистрофія деформуюча - див. Хвороба Педжета.

Остеокласти - це великі багатоядерні клітини з гофрованою облямівкою, які беруть участь у резорбції кістки.

Остеоліз - це локальне (місцеве) розсмоктування кістки, яке не супроводжується заміщенням іншою тканиною.

Остеологія - вчення про кістки. Остеома - пухлина із кісткової тканини.

Остеомаляція - це зменшення мінеральної частки кісткової тканини, що призводить до розм'якшення кісток і деформації скелета. Остеомаляція спостерігається при рахіті.

Остеон - структурно-функціональна одиниця компактної кісткової речовини. Він утворений концентричними пластинками, що обмежовують центральний канал, в якому проходять судини і нерви.

Остеонекроз - це загибель ділянки кісткової тканини, що супроводжується відокремленням та інкапсуляцією ділянок кістки з утворенням секвестрів.

Остеопороз - це патологічний стан скелета, що характеризується порушенням рівноваги між процесами утворення і руйнування кісткової тканини і супроводжується її розрідженням, тобто зменшенням маси на одиницю об'єму (густини), що призводить до підвищення ламкості кістки.

Остеопороз віковий - це розрідження кісткової тканини у людей похилого та старечого віку.

Остеопороз вторинний - це патологічна втрата кісткової тканини, яка виникає на фоні інших захворювань.

Остеопороз первинний (ідіопатичний) - це патологічна втрата кісткової тканини, яка виникає без видимої причини.

Остеосаркома - це злоякісна пухлина із кісткової тканини.

Остеофіт - кісткові розростання на поверхні кісткової тканини внаслідок скостеніння окістя або інших тканин, що прилягають до кістки.

Остеохондроз (міжхребцевий хондроз) - це тяжка форма дегенеративного ураження хребтового стовпа, спричинена патологією міжхребцевих дисків, дрібних суглобів хребта та тіл хребців.

Остеоцити - це зрілі клітини кісткової тканини, що утворюються із остеобластів, мають відросткову форму, лежать в кісткових лакунах.

Отвір овальний - 1. Отвір у міжпередсердній перегородці, через який у внутрішньо- утробному періоді змішана кров надходить у ліве передсердя. 2. Отвір у крилі крилоподібної кістки.

Очеревина - це серозна оболонка, яка вистеляє порожнину живота, черевну порожнину і в тій чи іншій мірі покриває внутрішні органи.

Очеревина вісцеральна - це листок очеревини, що покриває внутрішні органи черевної порожнини.

Очеревина парієтальна - це листок очеревини, що покриває стінки черевної порожнини. Пазуха вінцева - це широка венозна судина, розміщена на задній поверхні серця, у вінцевій борозні, у яку впадає більшість вен серця.

Палички - це фоторецептори сутінкового зору. Вони мають велику світлову чутливість. У них міститься зоровий пігмент родопсин.

Пам'ять - це функція вищої нервової діяльності, яка проявляється збереженням інформації про подразник після припинення його дії. Панколіт - це запалення всієї товстої кишки. Панкреатит - це запалення підшлункової залози.

Панкреатит гострий - це захворювання підшлункової залози, в основі якого лежать дегенеративно-запальні процеси, викликані автолізом її тканини власними ферментами. Панкреатит хронічний - це прогресуюче запалення підшлункової залози з періодичними загостреннями і ремісіями, пов'язане з процесом автолізу і з розвитком фіброзу органа та високим ризиком малігнізації.

Папілома - це доброякісна пухлина, що розвивається із покривного епітелію в шкірі, слизовій оболонці глотки, голосових зв'язок, сечового міхура, сечоводів і ниркових мисок.

Паракринні залози і клітини - це залози та клітини, які розміщені в органах (шлунок, сечівник, нирки) серед інших тканин і секретують тканинні гормони.

Параметрій - це близькоматкова жирова клітковина.

Паранефрит - це запалення навколониркової клітковини.

Парантеральне введення - це введення внутрішньовенне, внутрішньом'язове та підшкірне.

Парез - неповний параліч, послаблення свідомих рухів.

Паренхіма - це основна тканина, яка забезпечує функцію органа.

Пародонтит - це запально-дистрофічний процес, що уражає тканини пародонта (тобто тканини, що оточують корінь зуба - періодонт, кісткова тканина зубної комірки, ясна, окістя). Проявом пародонтиту є резорбція зубних комірок, гноєтеча з ясенних закутків, розхитування і випадання зубів.

Патогенез - вчення про загальні закономірності розвитку, перебігу і завершення хвороби.

Патологія - це розділ медико-біологічних знань, що розглядає закономірності виникнення, розвитку і завершення захворювань.

Патологія загальна - наука, яка вивчає загальні для різних хвороб закономірності і типові процеси, що лежать в їх основі (атрофію, дистрофію, запалення, лихоманку, порушення лімфо-, кровообігу тощо).

Патологія спеціальна - розділ науки патології, який вивчає конкретні хвороби, їх причину, механізм розвитку, ускладнення та завершення.

Пейєрові бляшки - це групові лімфоїдні фолікули слизової оболонки клубової кишки. Пепсин - це фермент, що виробляється головними гландулоцитами і має здатність гідролізувати (розщеплювати) білки.

Пепсиноген - це профермент, який у порожнині шлунка перетворюється на активну форму фермента - пепсин.

Передраки облігатні - це патологічні процеси та стани, які майже завжди спричинюють виникнення злоякісних новоутворів.

Передраки факультативні - це патологічні процеси та стани, які можуть (необов'язково) спричинити виникнення злоякісних новоутворів (наприклад, тривало існуючі дефекти шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів, ерозії шийки матки, поліпи шлунка, жовчнокам'яна хвороба).

Передсердя - це камери серця, що приймають кров із судин та виштовхують її у шлуночки.

Перелом кістки - це порушення цілісності кістки, яке настало раптово під впливом зовнішньої сили і супроводжується пошкодженням м'яких тканин.

Перелом кістки відкритий - це порушення цілісності кістки, при якому над переломом знаходиться рана.

Перелом кістки закритий - це порушення цілісності кістки, при якому шкірні покриви залишаються неушкодженими.

Перелом патологічний - це перелом, що спричинений хворобливим станом кісткової тканини - ураженням її пухлиною, остеомієлітом, остеодистрофією, остеопорозом тощо.

Перелом підокісний (або перелом за типом зеленої гілки) - це різновид переломів з неушкодженим окістям, що зустрічається у дітей, оскільки в них воно добре розвинене.

Перелом травматичний - це перелом, що виникає під дією надпорогової зовнішньої сили.

Перикард (осердя) - це навколосерцева серозна оболонка, що складається із двох шарів: зовнішнього - фіброзного і внутрішнього - серозного.

Перилімфа - це рідина, що знаходиться між кістковим і перетинчастим лабіринтами внутрішнього вуха.

Периметрій - це серозна оболонка матки (очеревина).

Перистальтика - це моторика порожнистого органа, яка виникає при узгодженому скороченні циркулярних і поздовжніх м'язових шарів його стінки.

Перитоніт - це гостре або хронічне запалення очеревини, що супроводжується як загальними, так і місцевими симптомами захворювання, тяжкими розладами діяльності органів і систем організму.

Перитоніт абактеріальний - див. Перитоніт асептичний.

Перитоніт асептичний (абактеріальний) - це запалення очеревини, що розвивається при проникненні в черевну порожнину різних неінфекційних агентів, які мають агресивний вплив на очеревину (кров, сеча, жовч, панкреатичні ферменти).

Перитоніт вторинний - це запалення очеревини, зумовлене проникненням мікрофлори із запально змінених органів черевної порожнини (апендикс, жовчний міхур тощо), внаслідок перфорації порожнистих органів, проникних поранень живота.

Перитоніт мікробний - це запалення очеревини, викликане мікрофлорою кишкового тракту (кишкова паличка, протей, ентерококи тощо) або позакишковими збудниками (гонококи, мікобактерії туберкульозу, пневмококи та ін.).

Перитоніт первинний - це запалення очеревини, при якому мікрофлора потрапляє в черевну порожнину гематогенним, лімфогенним шляхом або через маткові труби.

Пероксисоми - субмікроскопічні мембранні органели загального призначення, нагадують лізосоми, забезпечують утилізацію атомаркого кшжю, детоксикацію клітин..

Перфорація - отвір, утворений ерозією стінки органа чи судини.

Перша сигнальна система - це аналіз і синтез корою великих півкуль тих сигналів (подразнень), що надходять сюди із рецепторів організму. Ця система є спільною для тварин і людини.

Петля Генле - це петля нефрона.

Печінка (кераг) - це залозистий орган масою близько 1500 г, який розташований у верхньому поверсі черевної порожнини та виконує численні функції (у т. ч. виробляє жовч).

Печія, згага (ругояія) - це неприємні відчуття в надчеревній ділянці і за грудниною внаслідок закидання кислого шлункового вмісту в стравохід.

Пігмент жовчний - див. Білірубін.

Підвивих - це неповне зміщення суглобових поверхонь кісток.

Пієліт - це запалення ниркової миски.

Пієлонефрит - це неспецифічний інфекційно-запальний процес, при якому одночасно чи послідовно уражаються ниркова миска, чашечки і ниркова паренхіма, головним чином проміжна (інтерстиціальна) її тканина.

Пілорус - див. Частина шлунка пілорична.

Піноцитоз - поглинання рідини клітиною за участю плазмолеми.

Піонефроз - це накопичення гною в атрофованій нирці, що є наслідком інфікування гідронефрозу.

Шридоксин - див. Вітамін В6.

Шрогени - див. Речовини пірогенні.

Пірогени первинні - це речовини, які утворюються в організмі внаслідок ушкодження або руйнування власних тканин і не викликають гарячки, а сприяють синтезу вторинних антигенів.

Піурія - це помутніння сечі, спричинене домішками великої кількості лейкоцитів (гній у сечі).

Плазма крові - колоїдний розчин, у якому в завішеному стані знаходяться формені елементи крові. Вона містить від 90 до 93% води і 7-10% сухої речовини. Із сухої речовини близько 6,6-8,5 % складають білкові речовини, а 1,5-3,5 % - інші органічні та мінеральні сполуки.

Плазмоцити - похідні В-лімфоцитів, беруть участь у реакціях гуморального імунітету, виробляючи антитіла (імуноглобуліни) проти чужорідних білків, мікроорганізмів і їх токсинів.

Плевра - серозна оболонка, яка покриває легені з усіх боків і в ділянці кореня переходить на стінки грудної порожнини, утворюючи навколо легень замкнений плевральний мішок, окремий для кожної легені.

Плевра вісцеральна (легенева) - це листок плеври, що покриває легені і зростається з їх поверхнею.

Плевра парієтальна (пристінкова) - це листок плеври, що вистеляє стінки грудної порожнини.

Плевра пристінкова - див. Плевра парієтальна.

Плеврит - це запалення листків плеври з утворенням на їх поверхні фібрину або з накопиченням в плевральній порожнині ексудату.

Плеврит інфекційний - це запалення листків плеври, викликане впливом на неї того чи іншого збудника (бактерії, віруси, рикетсії тощо).

Плеврит неінфекційний (асептичний) - це запальний процес у плеврі, який виникає без прямої дії патогенних мікроорганізмів. Найчастішими причинами є пухлини, системні захворювання сполучної тканини, травма і оперативні втручання.

Плеврит серозний або серозно-фібринозний - це запальний процес у плеврі, при якому

швидкість ексудації перевищує можливості всмоктування ексудату.

Плеврит сухий - див. Плеврит фібринозний.

Плеврит фібринозний (сухий) - це запалення листків плеври, для якого характерний помірний ексудат і задовільне всмоктування.

Плодовмістилище - це орган, у який імплантується запліднена яйцеклітина. При фізіологічній вагітності це є матка, при позаматковій вагітності може бути маткова труба, яєчник, черевна порожнина.

Плоїдність - кількість хромосомних наборів у клітині, позначають літерою п.

Плями жирові - це атеросклеротичні зміни інтими судин, що являють собою ділянки жовтого або жовто-сірого кольору, які зливаються між собою і утворюють смуги. Жирові плями та смуги вміщують ліпіди, не виступають над поверхнею інтими судини.

Пневматизація (гр. рпеита - дихання) - збагачення повітрям.

Пневматурія - це виділення із сечею повітря або газу.

Пневмонія вогнищева - це гостра пневмонія, при якій запальний процес захоплює часточки або групи часточок в межах одного або декількох сегментів.

Пневмонія гостра - це запальний процес інфекційної природи з переважним ураженням альвеол, найчастішими збудниками якого є пневмококи.

Пневмонія крупозна - це гостра пневмонія, при якій запальний процес захоплює цілі частки легені.

Пневмонія хронічна - це запальний процес у легеневій тканині, що виникає як наслідок невилікуваної гострої пневмонії і характеризується тривалим перебігом з періодами загострень та ремісій.

Пневмоторакс - це накопичення повітря в плевральній порожнині.

Пневмоторакс відкритий - це пневмоторакс, при якому є вільне сполучення плевральної порожнини з атмосферним повітрям.

Пневмоторакс закритий - це пневмоторакс, при якому повітря, яке потрапило в плевральну порожнину, не сполучається з атмосферним повітрям.

Пневмоторакс клапанний виникає при такому виді каналу рани або пошкодженні легені, коли повітря входить в плевральну порожнину, але вийти з неї не може, тому що канал рани під час видиху прикривається тканинами її країв або тканиною легені. Пневмоторакс напружений - це пневмоторакс, який супроводжується стисненням легені, вен середостіння, зміщенням середостіння в здорову сторону, важкими розладами дихання і гемо динаміки.

Поживні речовини - білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вода і вітаміни, що входять до складу їжі, необхідні для життєдіяльності організму. Вони є джерелом енергії та будівельним матеріалом

Пойкілоцитоз патологічний - стан, при якому кількість різноманітних форм еритроцитів перевищує 20 %.

Пойкілоцитоз фізіологічний - наявність у крові до 20 % різноманітних форм еритроцитів.

Поліноз (від лат. роїіеп - пилок) - це алергічні реакції, при яких алергенами є пилок і ефірні олії рослин (сінна гарячка і сінна астма).

Поліпи - доброякісні утвори з епітелію слизової оболонки.

Поліурія - це збільшення кількості сечі, виділеної за добу, понад 2 л.

Положення органа екстраперитонеальне - це положення органа в черевній порожнині, при якому вісцеральний листок очеревини покриває його лише з однієї сторони. Положення органа інтраперитонеальне - це положення органа в черевній порожнині, при якому вісцеральний листок очеревини покриває його з усіх сторін.

Положення органа ретроперитонеальне - це положення органа поза черевною порожниною, при якому одна стінка його покрита її парієтальним листком.

Положення органа мезоперитонеальне - це положення органа в черевній порожнині, при якому вісцеральний листок очеревини покриває його з трьох сторін.

Полуда - це більмо ока.

Поріг подразнення - це мінімальна сила, яка викликає збудження тканини. Порожнина очеревини - це система щілин, розташована між вісцеральним і парієтальним листками очеревини, в якій міститься серозна рідина (1-2 мл). Порожнина плевральна - це щілиноподібний простір, що знаходиться між вісцеральним та парієтальним листками плеври, в якому є 1 -2 мл серозної рідини для зменшення тертя між листками під час дихання.

Порожнина тазова - безпосереднє продовження черевної порожнини донизу, обмежена з боків кістками і м'якими тканинами, що розміщені нижче межової лінії, а знизу - тазовою і сечостатевою діафрагмами.

Порожнина черевна - це порожнина, яка обмежована угорі діафрагмою, внизу переходить в порожнину таза, бічні і задні її стінки представлені поперековим відділом хребта і м'язами, а передня - широкими м'язами живота та їхніми сухожилковими розтягами (апоневрозами). Постнатальний - післяпологовий.

Потенціал дії - це швидке коливання мембранного потенціалу, яке виникає при збудженні клітин.

Поштовх верхівковий - це тиск, який можна відчути у вигляді поштовху, приклавши руку в V міжребер'ї зліва, на 1 см вправо від лівої середньоключичної лінії. Він створюється, коли в момент скорочення серця його верхівка підіймається і притискається до передньої грудної стінки.

Права лімфатична протока - це лімфатична судина, що збирає лімфу з правої половини голови, шиї, грудної порожнини та правої верхньої кінцівки і впадає у праву підключичну вену. Утворюється при злитті правих підключичного, яремного та бронхосередостінного стовбурів.

Пресбіопія - це вікова далекозорість, що розвивається після 40 років, при якій найближча точка чіткого бачення поступово віддаляється від ока.

Преципітація - імунна реакція осідання комплексу антигену з антитілом. Цю реакцію застосовують для діагностики інфекційних захворювань та в судовій медицині. Прикус - це співвідношення зубів верхньої і нижньої щелеп.

Прилад Панченкова - це прилад для визначення величини ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів), який складається з градуйованих капілярних піпеток, що знаходяться у вертикальному положенні на штативі.

Присінок ротової порожнини - це щілина, яка розташована між губами і щоками ззовні (спереду), а також зубами і яснами зсередини (ззаду).

Причина хвороби - це патогенний фактор, що викликає хворобу і визначає особливості її перебігу.

Провідна система серця - це система клітин і відростків, які розташовані між кардіоміоцитами та забезпечують почерговість і ритмічність скорочення шлуночків та передсердь.

Провідні шляхи головного та спинного мозку - це пучки нервових волокон та нейронів, що з'єднують між собою різні ділянки нервової системи.

Провідні шляхи головного та спинного мозку асоціативні - це пучки нервових волокон, що з'єднують між собою окремі ділянки однієї півкулі головного мозку.

Провідні шляхи головного та спинного мозку висхідні (аферентні) - це пучки чутливих нервових волокон, що проводять нервові імпульси з периферії до центральної нервової системи.

Провідні шляхи головного та спинного мозку комісуральні - це пучки нервових волокон, що з'єднують між собою симетричні ділянки правої та лівої півкуль. Провідні шляхи головного та спинного мозку низхідні (еферентні) - це пучки рухових нервових волокон, що несуть інформацію від розташованих вище нервових центрів на периферію.

Провідні шляхи головного та спинного мозку проекційні - це пучки нервових волокон, що з'єднують між собою функціонально однорідні відділи нервової системи, які знаходяться на різних ієрархічних рівнях (від периферії до кори головного мозку). Провідність - це властивість серцевого м'яза, що полягає у його здатності проводити імпульси, генеровані "водієм ритму", до усіх ділянок міокарда. Прогенія - варіант прикусу, при якому нижні різці розміщені попереду верхніх. Прогнатія - це фізіологічний вид прикусу, при якому верхні різці виступають над відповідними зубами нижньої щелепи і частково покривають їх.

Продромальний період - відрізок часу від перших ознак хвороби до повного її прояву. Проктит - це запалення прямої кишки.

Пролежень - це різновид гангрени, при якому змертвіння ділянок тіла (шкіра, м'які тканини) відбувається в результаті їх тривалого стискування. Пролежні з'являються в крижовій ділянці, ділянці остистих відростків хребта, великого вертлюга стегнової кістки у важких хворих при серцево-судинних, інфекційних або нервових захворюваннях.

Проліферація - збільшення кількості клітин у результаті їх розмноження.

Промежина - це комплекс м'яких тканин та органів, які закривають вихід із порожнини малого таза.

Промені рентгенівські - це короткохвильове випромінювання, яке використовується в медицині для проникнення в тканини тіла з діагностичною (для отримання рентгенівських знімків) або терапевтичною (для знищення пошкодженої тканини) метою.

Пронація - обертальний рух досередини. Пронос - див. Діарея.

Пронос алергічний ("астма кишкова") - це збільшення частоти дефекацій за добу, зумовлене споживанням деяких харчових продуктів.

Пропріорецептори - це рецептори, що несуть інформацію про положення тіла в просторі.

Простатит - це запалення передміхурової залози.

Протеази - це ферменти, які розщеплюють білки.

Протез - це штучне пристосування, що замінює частину тіла чи орган.

Протеїнурія - це збільшення кількості протеїну в сечі понад 0,033 г/л. Протеїнурія несправжня - це збільшення кількості протеїну в сечі, зумовлене появою домішок крові та гною.

Протеїнурія справжня - це збільшення кількості протеїну в сечі внаслідок порушення фільтрації та реабсорбції протеїнів плазми.

Протока артеріальна (Боталова протока) - це судина, яка функціонує лише у внутрішньоутробному періоді розвитку та через яку основна частина крові з легеневого стовбура переходить в аорту, а звідси - до всіх органів і тканин. Після облітерації судини формується однойменна зв'язка.

Протока венозна (Аранциєва протока) - це судина, яка функціонує лише у внутрішньоутробному періоді розвитку та несе артеріальну кров від пупкової вени до нижньої порожнистої вени. Після облітерації судини формується однойменна зв'язка.

Протока сім'явиносна - це трубка довжиною близько 40 см, яка входить до складу сім'яного канатика і продовжується від протоки придатка яєчка до з'єднання із протокою сім'яного піхурця.

Протока сім'явипорскувальна - утворюється після з'єднання сім'явиносної протоки із протокою сім'яного піхурця.

Протонопи - це люди, що страждають на часткову кольорову сліпоту та плутають червоний колір з чорним, темно-сірим, коричневим.

Протонопія - це вид часткової кольорової сліпоти, що характеризується відсутністю сприйняття червоного кольору.

Протромбокіназа - це фермент, що утворюється у першій стадії згортання крові і за участю якого білок плазми протромбін перетворюється в активний фермент тромбін.

Профаза - перша фаза поділу клітини, в якій спіралізуються хромосоми та зникає ядерна

оболонка.

Прямий розмір виходу із малого таза - розмір малого жіночого таза, що дорівнює відстані між нижнім краєм лобкового симфізу і верхівкою куприка (10 см).

Псевдоартроз - див. Несправжній суглоб.

Пульпа - це м'якоть (селезінки, зуба).

Пульпа селезінки - м'якоть селезінки, що розташована між трабекулами.

Пульс "наполеонівський" - це брадикардія у спокої (40-50 ударів за хвилину), яка найчастіше буває у спортсменів.

Пульс аритмічний - це пульс, що характеризується різними інтервалами між сусідніми пульсовими коливаннями.

Пульс артеріальний - це ритмічне коливання стінок артерій у зв'язку з діяльністю серця. Пульс ритмічний - це пульс, що характеризується однаковими інтервалами між сусідніми пульсовими коливаннями.

Пупок - це ямка, розташована на передній черевній стінці в ділянці білої лінії живота, яка оточена пупковим кільцем із рубцевої тканини і заповнена жиром. У внутрішньоутробному періоді через це кільце проходить пупковий канатик. Пухлина - це надмірне некоординоване організмом розростання клітин, яке характеризується безперервним їх розмноженням, порушенням процесів росту та диференціювання, що зумовлено змінами в їх генетичному апараті.

Пухлини злоякісні - це пухлини, що супроводжуються клітинним і тканинним атипізмом, інфільтруючим (інвазивним) ростом, метастазуванням і рецидивуванням, а також вираженим негативним впливом на організм в цілому.

Пучок Гіса - це волокна провідної системи серця, що проходять через передсердно- шлуночкову перегородку та йдуть уздовж міжшлуночкової перегородки, ділячись на праву та ліву ніжки.

Рабдоміома - це доброякісна пухлина із посмугованих м'язів.

Рабдоміосаркома - це злоякісна мезенхімальна пухлина, що виникає із посмугованих м'язів.

Райдужка - це передня частина судинної оболонки ока, епітеліальні клітини якої містять пігмент. Залежно від кількості пігменту райдужка має різне забарвлення. Рак (сапсег) - це злоякісна пухлина, що розвивається із мало диференційованих або недиференційованих клітин епітелію.

Рак бляшкоподібний (маленький) - це злоякісна пухлина, що росте із слизової оболонки, має форму бляшки білуватого кольору, розміщується в слизовій оболонці і підслизовому прошарку. Рак грибоподібний - див. Рак поліпозний.

Рак дифузний (інфільтративний) - це злоякісна пухлина, що не має окремого вузла, а дифузно проростає всі шари органа. Рак інфільтративний - див. Рак дифузний.

Рак легень периферійний - це злоякісна пухлина легень, що походить із дрібних бронхів.

Рак легень центральний - це злоякісна пухлина легень, що походить із головного, часткового або сегментарного бронхів.

Рак нирок - це злоякісна пухлина, що розвивається з епітелію різних відділів нефрона і збиральних трубочок.

Рак печінки вторинний - це метастатичне ураження печінки.

Рак печінки первинний - це злоякісна пухлина із печінкових клітин та з епітелію жовчних шляхів.

Рак поліпозний (грибоподібний, фунгозний) - це злоякісна пухлина, що росте із слизової оболонки у вигляді вузлика на ніжці; при утворенні додаткових соскоподібних виростів такий вузол нагадує цвітну капусту і схожий на гриб. Рак фунгозний - див. Рак поліпозний.

Рахіт - це захворювання, спричинене нестачею вітаміну Д в організмі, що призводить до порушення обміну мінеральних речовин, насамперед кальцію та фосфору. Найчастіше на рахіт хворіють діти першого року життя.

Реабсорбція - це етап сечоутворення, при якому відбувається зворотне всмоктування різних речовин (вода, глюкоза, амінокислоти, солі) із первинної сечі у кров.

Реакція крові (рН) - співвідношення у крові водневих та гідроксильних іонів. Реаніматологія (від. лат. ге - знову, апітаге - оживляти) - сучасна наука про оживлення організму, патогенез, профілактику і лікування термінальних станів, під якими розуміють стани, що межують між життям і смертю.

Регенерація - це відновлення структурних елементів тканини замість пошкоджених або загиблих.

Регенерація репаративна - відновлення організмом пошкоджених в результаті травми або патологічного процесу клітин або тканин.

Регенерація фізіологічна - відновлення організмом тканинних елементів, що змінюються або відмирають в процесі нормальної життєдіяльності.

Резервний об'єм вдиху (РОвдиху) - це та максимальна кількість повітря, яку людина може додатково вдихнути після спокійного вдиху. Це приблизно 2500 мл.

Резервний об'єм видиху (РОвидиху) - це та кількість повітря, яку людина може додатково видихнути після спокійного видиху. Він складає в середньому 1000 мл.

Резорбція - розсмоктування.

Резус-фактор - міститься на мембрані еритроцитів у 85 % людей і визначається наявністю в мембрані еритроцитів антигенів С, Д, Е.

Рекреція - видалення з клітин речовин, які не змінюють своєї хімічної структури в процесі внутрішньоклітинного метаболізму (вода, мінеральні солі).

Ректороманоскопія - це метод обстеження, при якому за допомогою приладу ректороманоскопа, який вводять через анальний отвір, оглядають слизову оболонку прямої та сигмоподібної кишки на висоті до 35 см.

Ремісія - тимчасове послаблення або зникнення проявів хвороби.

Ренін - це речовина, що утворюється в нирках при зменшенні їх кровопостачання та бере участь в регуляції артеріального тиску, сприяючи перетворенню неактивного білка плазми ангіотензиногену в ангіотензин-І.

Ретикулярна (сітчаста) формація - це скупчення нейронів у стовбурі головного мозку із досить розгалуженими відростками, які утворюють густу сітку.

Ретинол - див. Вітамін А.

Ретракція - це стиснення згустка крові під дією тромбостеніну.

Рефлекс - це реакція-відповідь організму на подразнення за обов'язкової участі центральної нервової системи. Прикладом рефлекторного механізму регуляції може бути відсмикування руки при уколі пальця, звуження зіниці ока при дії світла.

Рефлекс Бейнбріджа - рефлекс, який виникає при надмірному наповненні вен кров'ю та збудженні барорецепторів, розташованих у порожнистих венах у ділянці їх впадання в праве передсердя. При цьому збільшують свою активність симпатичні серцеві центри, що знаходяться у спинному мозку, і по симпатичних нервах викликають підвищення діяльності серця.

Рефлекс Г ерінга-Бреєра - це рефлекс із механорецепторів, які розташовані у гладеньких м'язах трахеї і бронхів. Він запобігає перерозтягненню легень при вдиханні більше 1,5 л повітря.

Рефлекс Герінга - рефлекс, який виникає при збільшенні тиску та подразненні барорецепторів, які знаходяться в ділянці розгалуження загальної сонної артерії; це призводить до підвищення тонусу блукаючого нерва і як наслідок - зменшення сили і частоти серцевих скорочень.

Рефлекс з дуги аорти - див.

Рефлекс Ціона-Людвіга.

Рефлекс пілоричний затульний - це рефлекторний акт, який забезпечує порційне

проходження хімусу із шлунка у дванадцятипалу кишку.

Рефлекс Ціона-Людвіга (рефлекс з дуги аорти) - рефлекс, який виникає при збільшенні тиску крові в дузі аорти та подразненні барорецепторів, що призводить до підвищення тонусу блукаючого нерва і як наслідок - зменшення сили і частоти серцевих скорочень. Рефлекс-гастрит істинний лужний - див. Гастрит хронічний хімічний.

Рефлекси безумовні - це рефлекси, що сформувались і закріпились у процесі еволюції, закодовані генетично і передаються нащадкам.

Рефлекси умовні - це рефлекси, що з'являються, закріплюються, згасають і зникають протягом життя конкретної людини, тобто є індивідуальними на основі "життєвого досвіду".

Рефлекторна дуга - це шлях, по якому проходить збудження при здійсненні рефлексів.

Рефрактерний період - це проміжок часу, протягом якого під час максимального розвитку збудження тканина на деякий час стає незбудливою.

Рефрактерність - максимальне збудження тканини, при якому вона на деякий час стає незбудливою.

Рефрактерність абсолютна - це період незбудливості тканини, під час якого подразнення будь-якої сили, яке діє в цей момент на м'яз чи нерв, не може викликати ніякого ефекту.

Рефрактерність відносна - це період незбудливості тканини, під час якого подразнення порогової сили неефективне, але подразнення більшої сили спроможне викликати збудження.

Рефракція ока - це оптичні властивості ока без акомодаційних змін.

Рецептори - це кінцеві апарати дендритів чутливих нейронів, які пристосовані до сприйняття подразнень, що надходять до організму. Розрізняють екстерорецептори, які сприймають подразнення із зовнішнього середовища, пропріорецептори, подразнення до яких надходять від власних тканин організму, та інтерорецептори, подразнення до яких надходять від внутрішніх органів.

Рецептори іритантні - це рецептори, що знаходяться в епітеліальному шарі повітро- носних шляхів та подразнюються частинками пилу, слизом, парами їдких речовин (аміак, тютюновий дим), холодним повітрям, біологічно активними речовинами (гістамін). їх подразнення викликає захисні рефлекторні реакції - кашель, чхання.

Рецептори смакові - це хеморецептори, які є чутливими до хімічного складу їжі. Вони розташовані в слизовій оболонці язика (грибоподібні, листоподібні і валикоподібні сосочки), м'якого піднебіння, задньої стінки глотки.

Рецепторне поле рефлексу - це сукупність рецепторів, подразнення яких викликає певний рефлекс.

Рецидив (повернення хвороби) - це новий прояв хвороби після удаваного або неповного її припинення.

Реципієнт - це людина, якій пересаджують донорські органи, тканини (в тому числі переливають кров).

Речовина міжклітинна - продукт діяльності клітин, являється структурним компонентом сполучних тканин і складається з волокон та основної аморфної речовини.

Речовина основна - аморфний компонент міжклітинної речовини сполучної тканини, що створює мікрооточення для клітин та волокнистих структур.

Речовини жаронесучі - див. Речовини пірогенні.

Речовини пірогенні (жаронесучі), пірогени - це речовини, які, потрапивши в організм зовні або утворюючись всередині нього, спричинюють гарячку.

Рибосома - субмікроскопічна немембранна органела загального призначення - гранула рибонуклеопротеїну, що складається із двох субодиниць - великої та малої.

Рибофлавін - див. Вітамін Вг.

Риніт гострий - це гостре неспецифічне запалення слизової оболонки порожнини носа.

Риніт хронічний - це неспецифічний дистрофічний процес слизової оболонки порожнини носа, що проявляється трьома основними формами: катаральною, гіпертрофічною і атрофічною.

Риніт хронічний атрофічний - процес, який характеризується дифузною або місцевою атрофією слизової оболонки порожнини носа.

Риніт хронічний гіпертрофічний - процес, який характеризується такими ознаками: рясний слизовий або слизово-гнійний ексудат, розростання і потовщення слизової оболонки порожнини носа.

Риніт хронічний катаральний характеризується морфологічними змінами в основному в поверхневих шарах слизової оболонки.

Ритм пульсу - це тривалість інтервалів між сусідніми пульсовими коливаннями.

Робота м'яза динамічна - це робота, при якій м'язи скорочуються, змінюючи свою довжину.

Робота м'яза статична - це робота, при якій м'язи скорочуються, не змінюючи своєї довжини, а лише збільшуючи напругу (ізометрично).

Родопсин - це зоровий пігмент, що міститься у паличках. Являє собою забарвлений білок, який складається із білкової частини - опсину і речовини, яка поглинає світло - хромофору ретинолу-альдегіду вітаміну А.

Розмноження - це комплекс процесів, які включають статеве дозрівання, формування статевих мотивацій, статеву поведінку, статевий акт, запліднення, вагітність, пологи, лактацію і виховання нащадків.

Розчин гіпертонічний - це розчин з більшим, ніж у крові, осмотичним тиском.

Розчин гіпотонічний - це розчин з меншим, ніж у крові, осмотичним тиском.

Розчин Рінгера-Локка - це розчин для інфузій, який за своїм складом близький до плазми.

Розчин Рінгера - це розчин для інфузій.

Русло мікроциркулярне - проміжна ланка кровоносного русла між артеріями та венами, що складається з артеріол, прекапілярів, капілярів, посткапілярів, венул та забезпечує обмінну і трофічну функції.

Сагітальний - розміщений в передньо-задньому напрямку (стрілоподібний).

Сальник (чепець) великий - це складка вісцеральної очеревини, яка вільно звисає у вигляді "чепця" у черевній порожнині, починається від шлунка і покриває петлі кишок, утворена 4 листками очеревини.

Сальник малий утворений очеревиною, яка в ділянці воріт печінки переходить на малу кривизну шлунка і дванадцятипалу кишку, утворюючи печінково-дванадцятипалу та печінково-шлункову зв'язки.

Сапрофіти - нехвороботворні мікроорганізми, які при зниженні опірності організму можуть викликати захворювання.

Саркоми - це злоякісні мезенхімальні пухлини. На розрізі вони нагадують риб'яче м'ясо (грец. сагсоз - м'ясо).

Свідомість - це відображення об'єктивної дійсності, що регулює взаємовідносини особистості з навколишнім середовищем; еволюційно сформувалась у людини в процесі загальної трудової діяльності.

Секвестр - це ділянка змертвілої тканини, що не розплавляється під дією ферментів, не заміщується сполучною тканиною і вільно розташовується серед живих тканин.

Секретин - це гормон, що виробляється клітинами слизової кишки, всмоктується в кров і, надходячи до залоз шлунка, гальмує їх секрецію, але стимулює виділення пепсиногену. Секреція - виділення клітиною продуктів її синтетичної діяльності, які необхідні для нормального функціонування органів та систем організму. 2. Етап сечоутворення, при якому відбувається виділення речовин із крові через клітини канальців у сечу.

Середостіння - це комплекс органів, які розташовані між двома середостінними (медіастинальними) плеврами.

Серотонін - це гуморальна речовина, що продукується нейронами головного мозку і в слизовій оболонці кишок, а також утворюється при розпаді тромбоцитів.

Серце - це непарний порожнистий м'язовий орган середостіння, що розташований в лівій половині грудної порожнини (2/3 органа), діяльність якого забезпечує рух крові по судинах.

Серцевий викид - див. Хвилинний об'єм кровообігу.

Сечовий міхур - це непарний порожнистий орган, який є резервуаром для сечі.

Сечовипускання - рефлекторний акт, який починається із подразнення барорецепторів сечового міхура при розтягненні сечею його стінок.

Сечовід - трубка довжиною близько 30 см, по якій сеча потрапляє із ниркової миски у сечовий міхур.

Сечокам'яна хвороба - патологічний процес, який характеризується утворенням каменів в ниркових мисках, чашечках і сечоводах.

Сивцева таблиця - це таблиця, якою користуються для визначення гостроти зору. Вона складається із двох таблиць - одна з літерними знаками (оптотипами) і друга - з кільцями Ландольта (незамкнуті кільця різних розмірів).

Сигмоїдит - це запалення сигмоподібної кишки.

Сила м'яза абсолютна - це відношення максимальної сили до площі фізіологічного перерізу м'яза.

Сила м'яза максимальна - визначається максимальним вантажем, який здатен підняти м'яз.

Симпласт - багатоядерна неклітинна структура, що складається з великого об'єму цитоплазми з численними ядрами і утворюється внаслідок злиття клітин. Прикладом симпласту може бути посмуговане м'язове волокно.

Симфіз - див. Напівсуглоб.

Синапс - спеціалізований контакт між двома нервовими клітинами, нервового волокна з м'язом, який забезпечує односторонню передачу нервового імпульсу.

Синартроз - неперервне з'єднання між кістками, при якому між їхніми поверхнями є прошарок сполучної хрящової або кісткової тканини.

Синдесмоз - вид неперервного з'єднання між кістками, при якому в проміжку між ними після народження залишається сполучна тканина (наприклад, міжкісткова мембрана на передпліччі).

Синергізм - це дія в одному напрямку. З точки зору кібернетики - це прояв принципу дублювання, надлишковості, яка забезпечує високу надійність у підтримуванні гомеостазу.

Синовіальна оболонка - це оболонка, що вистеляє суглобові поверхні кісток або оточує сухожилки і за участю синовільної рідини забезпечує вільні рухи в суглобі.

Синовіальна рідина - це рідина, що заповнює порожнину суглоба та змочує суглобові поверхні для зменшення тертя під час рухів.

Синостоз - вид неперервного з'єднання між кістками, при якому в проміжку між ними сполучна тканина переходить в кісткову (наприклад, тазова кістка).

Синхондроз - вид неперервного з'єднання між кістками, при якому в проміжку між ними сполучна тканина переходить у хрящ (наприклад, між І ребром і грудниною).

Синцитій - сукупність клітин, зв'язаних між собою цитоплазматичними містками. Утворюється при незавершеному поділі гаметогоній.

Сироватка - це дефібринована (тобто не містить фібрину) плазма. Саме тому сироватка не згортається.

Сироваткова хвороба - це патологічні явища, що виникають інколи у хворих після парентерального введення чужорідної сироватки з лікувальною метою.

Система гемостазу - це система, що забезпечує збереження крові у рідкому стані, запобігає кровотечі і відповідає за структуру стінок кровоносних судин.

Система дихальна - це система, що забезпечує насичення організму киснем і виведення з нього вуглекислоти.

Система імунна - це система, що об'єднує органи та тканини, які захищають організм від генетично чужорідних клітин чи речовин, які утворюються в організмі або надходять зовні.

Система кровоносна - сукупність артерій, вен, мікроциркуляторного русла, що забезпечує циркуляцію крові в організмі.

Система лімфатична - це розгалужена система судин із лімфатичними вузлами, які забезпечують циркуляцію лімфи в організмі.

Система органів - це сукупність однорідних органів, які подібні за будовою, функцією, розвитком.

Система ренін-ангіотензин-альдостеронова - це складний комплекс речовин, взаємодія яких регулює рівень артеріального тиску.

Система сечовидільна - сукупність органів, які забезпечують вироблення (нирки) та виділення (сечовидільні шляхи) з організму сечі.

Система серцево-судинна - інтегруюча система організму, що включає в себе серце, артерії, вени, мікроциркуляторне русло та забезпечує циркуляцію крові.

Система статева - сукупність зовнішніх і внутрішніх статевих органів, які забезпечують репродуктивну функцію.

Система фізіологічна - це сукупність органів, що виконують певну функцію і мають загальні механізми регуляції.

Системи буферні - це речовини крові, які зв'язують гідроксильні та водневі іони і забезпечують постійність її рН. До буферних речовин належать гемоглобін, бікарбонати, фосфати та білки.

Систола - скорочення передсердь та шлуночків серця, під час якого кров виштовхується в артерії.

Систолічний (ударний) об'єм - це кількість крові, що викидається лівим шлуночком серця при кожному скороченні. В середньому він становить 60-70 мл крові.

Сік панкреатичний - це безколірна рідина, що виробляється підшлунковою залозою, має лужну реакцію і містить ферменти, які розщеплюють білки, жири і вуглеводи.

Сік шлунковий - це багата ферментами, безколірна, прозора рідина, яка містить соляну кислоту. Він виробляється залозами шлунка: головними, парієтальними (обкладковими) і додатковими. За добу секретується 2,0-2,5 л шлункового соку.

Сім'яна рідина - це сперма і секрети додаткових статевих залоз.

Сім'яний канатик - анатомічний утвір, що тягнеться від внутрішнього пахвинного кільця до яєчка, до складу якого входять сім'явиносна протока, яєчкові венозні сплетення та артерія, лімфатичні судини, нерви.

Сім'яні піхурці - парні внутрішні чоловічі статеві органи, що розташовані латерально від сім'явиносних проток, між сечовим міхуром і прямою кишкою.

Сіра речовина головного та спинного мозку - це скупчення тіл нервових клітин.

Сітка ендоплазматична - субмікроскопічна мембранна органела загального призначення - являє собою систему канальців і сплющених цистерн.

Сітківка - світлочутлива оболонка ока.

Скелет - це комплекс щільних утворів, які розвиваються із мезенхіми і мають механічне значення (сукупність кісток організму).

Скелетотопія - це розміщення внутрішніх органів відносно кісток скелета.

Складки голосові - це складки слизової гортані, в товщі яких є голосові зв'язки.

Склисте тіло - прозора драглиста маса, яка розташована в ядрі ока між кришталиком і сітківкою, не містить судин і нервів.

Сколіоз - це стійке бічне викривлення хребтового стовпа.

Сколіоз уроджений - це бічне викривлення хребетного стовпа, що виникає в результаті аномалії розвитку хребетного стовпа.

Сколіоз набутий - це бічне викривлення хребетного стовпа, що виникає в процесі життя частіше на фоні рахіту, уражень суглобів нижніх кінцівок, міопатії, поліомієліту та інших захворювань.

Сколіотична хвороба - це комплекс патологічних зрушень в організмі, що виникають в результаті сколіотичного викривлення хребетного стовпа. Сліпота куряча -це порушення зору в сутінках при авітамінозі А.

Смакова брунька утворена 10-15 смаковими рецепторними клітинами, що мають волоски. Кожна смакова брунька складається із смакових і підтримуючих клітин. Смерть - це припинення життя, під яким розуміють незворотну зупинку функцій організму, що робить неможливим його існування.

Смерть біологічна - це незворотний етап умирання, що характеризується припиненням метаболізму в мозку, а пізніше і в інших органах, в тканинах яких розвиваються незворотні, несумісні з життям зміни.

Смерть клінічна - це зворотний етап умирання, для якого характерна відсутність дихання і скорочень серця. При цьому протягом деякого часу зберігається обмін речовин в мозку з можливим відновленням його життєдіяльності.

Сон - це внутрішнє гальмування, іррадійоване, поширене на всю масу півкуль і на нижчі відділи головного мозку (за І.П. Павловим).

Сон гіпнотичний - це сон, що викликає гіпнотизер. Основою цього виду сну є також внутрішнє гальмування кори великих півкуль, але з вогнищем збудження, через яке гіпнотизер може навіяти потребу в тих або інших діях.

Сон наркотичний - це сон, що виникає при дії наркотичних речовин, які спричинюють гальмування у корі головного мозку.

Сон патологічний - це сон, що настає при порушенні кровообігу в головному мозку, руйнуванні ділянок мозку.

Соромітні губи великі - це складки шкіри, які містять багату жиром сполучну тканину та оточують статеву щілину.

Соромітні губи малі - це складки шкіри, які знаходяться в щілині між великими соромітними губами.

Сосочок малий дванадцятипалої кишки - це сосочок дванадцятипалої кишки, на якому відкривається додаткова протока підшлункової залози.

Сосочок великий (фатерів) - сосочок дванадцятипалої кишки, на якому відкриваються загальна жовчна протока і протока підшлункової залози.

Сперма - це сім'яна рідина, яка має тягучу, в'язку консистенцію, складається із секрету сім'яних міхурців, цибулино-сечівникових та передміхурової залоз, в якому знаходяться сперматозоїди у кількості 3x10 .

Сперматогенез - це процес розвитку чоловічих статевих клітин.

Сперматозоїди (спермії) - це чоловічі статеві клітини, які розмножуються і дозрівають у звивистих сім'яних трубочках яєчка чоловіка. Сперматурія - це наявність в осаді сечі елементів сперми. Спермії - див. Сперматозоїди.

Специфічно-динамічна дія їжі - це підвищення обміну речовин і затрат енергії після приймання їжі.

Спина кругла - це вада постави, що характеризується збільшенням грудного кіфозу у поєднанні із збільшенням поперекового лордозу.

Спина плоска - це вада постави, що характеризується повним згладжуванням поперекового лордозу, слабко вираженими згинами шийного і грудного відділів хребтового стовпа. Спина сутула - вада постави, для якої характерним є збільшення фізіологічного кіфозу в

грудному відділі хребта; поперековий лордоз і нахил таза є незначними.

Спіральний (кортіїв) орган - це рецепторний апарат органа слуху.

Спірограма - це графічний запис легеневих об'ємів та життєвої ємності легень.

Спірографія - це метод реєстрації легеневих об'ємів та життєвої ємності легень.

Спланхнологія - вчення про нутрощі.

Спотворений синтез - це синтез у клітинах або в міжклітинному матриксі речовин, які не зустрічаються в нормі (амілоїд, алкогольний гіалін).

Стаз - це такі розлади кровообігу (головним чином у капілярному руслі), при яких припиняється рух крові, і капіляри, а також дрібні вени різко розширюються, виповнюються еритроцитами, які при цьому склеюються між собою, втрачають значну частину гемоглобіну, набрякають, плазма з гемоглобіном виходить за межі судин і може зафарбовувати тканини в мідно-червоний колір.

Статевий акт - це парний фізіологічний процес, який починається із введення статевого члена у піхву і закінчується еякуляцією і оргазмом.

Статини - це рилізинг-гормони, які продукуються нейросекреторними клітинами гіпоталамуса та гальмують вивільнення гормонів аденогіпофіза.

Стеноз - звуження.

Стенокардія (грудна жаба) - це клінічний прояв ішемії міокарда, типовим для якої є напад загруднинного болю.

Стеркобілін - це кінцева форма перетворення білірубіну, що утворюється при окисленні стеркобіліногену в прямій кишці та виділяється з калом, надаючи йому коричневого кольору.

Стеркобіліноген - це відновлена форма білірубіну, що утворюється у товстій кишці із мезобіліногену за участю анаеробної мікрофлори.

Стілець ахолічний - це кал кольору білої глини внаслідок відсутності жовчних пігментів.

Стовбур плечоголовний - гілка дуги аорти.

Стовбур черевний - непарна вісцеральна гілка черевної аорти.

Стоматит - це запальне захворювання слизової оболонки порожнини рота.

Стоматит афтозний характеризується появою поодиноких або множинних афт на слизовій оболонці порожнини рота.

Стоматит інфекційний - це запалення слизової оболонки порожнини рота при кору, скарлатині, дифтерії, малярії, грипі тощо.

Стоматит катаральний характеризується набряком, гіперемією, інфільтрацією слизової оболонки порожнини рота, яка покривається спочатку білим, а потім коричневим нальотом.

Стоматит некротичний характеризується утворенням некротичних виразок на слизовій оболонці порожнини рота, які іноді проникають глибоко в тканини.

Стоматит симптоматичний - це запалення слизової оболонки порожнини рота, що розвивається у результаті загального захворювання (травного тракту, серцево-судинної системи, нервової, ендокринної систем і ін.).

Стоматит специфічний - це запалення слизової оболонки порожнини рота при сифілісі, туберкульозі, грибкових ураженнях, а також променевий, медикаментозний і токсичний. Стоматит травматичний - це запалення слизової оболонки порожнини рота, спричинене її механічним, хімічним або фізичним пошкодженням.

Стравохід - це вузька довга трубка, довжиною 25 см, яка з'єднує глотку зі шлунком.

Странгуляція - перетиснення.

Стрес - це неспецифічна реакція організму, що виникає під впливом будь-яких сильних подразників (стресорів) і супроводжується перебудовою захисних сил організму.

Стриктура - стиснення, звуження.

Строма - це сполучна тканина, яка покриває орган ззовні і пронизує його в різних напрямках.

Структура мікроскопічна - об'єкт, який можна побачити лише за допомогою світлооптичного мікроскопа.

Структури організму неклітинні - сукупність компонентів органів і тканин, що не мають клітинної будови. Розрізняють ядерні (симпласт, синцитій) і без'ядерні (міжклітинна речовина).

Суглоб або діартроз, - перевне з'єднання, що характеризується наявністю суглобних поверхонь, порожнини між ними, суглобової капсули, синовіальної рідини в порожнині.

Суглоб колінний утворений внаслідок зчленування трьох кісток: виростків великогомілкової та стегнової кісток і наколінка.

Суглоб кульшовий утворений суглобовою поверхнею головки стегнової кістки та кульшовою западиною тазової кістки.

Суглоб Лісфранка - це суглоб заплесна, виділений з практичних міркувань (дистальна ампутація стопи), який утворюють плоскі малорухомі заплесно-плеснові суглоби. Суглоб надп'ятковий (гомілковостопний) утворений нижніми кінцями малогомілкової та великогомілкової кісток, суглобові поверхні яких, як вилка, охоплюють надп'яткову кістку.

Суглоб несправжній (псевдоартроз) - це стійка рухомість у будь-якій ділянці діафіза кістки. Псевдоартрози бувають уроджені та набуті.

Суглоб Шопара (поперечний суглоб заплесна) - це суглоб заплесна, виділений з практичних міркувань (проксимальна ампутація стопи), який утворюють надп'ятково- човникоподібний і п'ятково-кубоподібний суглоби.

Судини колатеральні - це судини, що забезпечують кровопостачання певної ділянки тіла чи органа за умови порушення кровотоку по магістральній судині.

Судини кровоносні - це артерії, артеріоли, капіляри, вени та венули, по яких рухається кров.

Судиноруховий центр - це скупчення нервових клітин в довгастому мозку, які забезпечують певний ступінь звуження судин - тонус артерій.

Сумка сальникова - це частина порожнини очеревини, яка знаходиться позаду малого чепця і обмежена органами та зв'язками.

Сурфактант - це поверхнево-активна речовина, що продукується альвеолярними клітинами і запобігає спаданню стінок альвеол.

Сухожилок м'яза - це пасивна частина м'яза, за допомогою якої останній кріпиться до кісток.

Сфероцити - еритроцити, що мають кулясту форму.

Сфігмограма - це графічний запис артеріального пульсу.

Сфігмографія - це запис артеріального пульсу.

Сфігмоманометр Ріва-Роччі - це прилад, що використовується для вимірювання артеріального тиску. Він складається з порожнистої гумової манжети, з'єднаної з гумовою грушею і ртутним манометром, що має шкалу.

Таз - частина скелета, утворена тазовими, крижовою кістками, куприком та їх зчленуваннями; вмістище для статевих органів, прямої кишки. Таз великий - частина скелета, утворена розгорнутими крилами тазових кісток. Таз малий - частина скелета, утворена тазовими поверхнями крижової кістки і куприка, сідничими та лобковими кістками

Тазова кістка до 16 років складається з окремих кісток: клубової, лобкової та сідничої, які в подальшому зростаються своїми тілами в одну кістку. Тазовий пояс - частина скелета, утворена парною тазовою кісткою. Тампонада серця - це стиснення серця, причиною якого можуть бути кровотечі із рани серця в порожнину серцевої сорочки, поранення судин перикарда чи коронарних судин.

Тангенціальний - дотиковий.

Тахікардія - це прискорення скорочень серця понад 100 ударів за хвилину.

Тахіпное - це часте поверхневе дихання.

Тварини гомойотермні (теплокровні) - це тварини, які здатні підтримувати постійну температуру тіла.

Тварини пойкілотермні (холоднокровні) - це тварини, температура тіла яких залежить від зміни температури зовнішнього середовища.

Телофаза - остання фаза мітозу, під час якої формуються ядра дочірніх клітин і відбувається поділ клітинного тіла.

Теплопровідність - це тепловіддача шляхом нагрівання навколишніх предметів, з якими стикається тіло.

Тератологія - це наука про уроджені вади організму. Терморегуляція фізична - це забезпечення постійної температури тіла шляхом зміни тепловіддачі організмом.

Терморегуляція хімічна - це забезпечення постійної температури тіла за рахунок змін рівня теплоутворення під дією зовнішнього середовища. Терморецептори - це рецептори, які сприймають зміни температури. Тетанус (тетанічне скорочення м'яза) - тривале скорочення м'яза, яке виникає у випадку, коли м'яз отримує ряд імпульсів, що надходять з великою частотою один за одним, і поодинокі скорочення додаються.

Тетанус гладкий - це тривалі скорочення м'яза, що виникають у випадку, коли дія наступного подразнення виникає в період скорочення м'яза.

Тетанус зубчастий - це тривалі скорочення м'яза, що виникають у випадку, коли наступне подразнення діє на м'яз в період його розслаблення. Тимус - див. Залоза вилочкова.

Тип секреції апокриновий - тип секреції, при якому апікальна частина клітини відривається разом із секретом. Прикладом апокринових залоз є молочні та частина потових залоз.

Тип секреції голокриновий - тип секреції, що супроводжується повним руйнуванням клітин і включенням їх компонентів до складу секрету. Прикладом голокринової залози є сальна залоза шкіри.

Тип секреції мерокриновий - тип секреції, при якому залозисті клітини виділяють секрет без пошкодження апікальної ділянки цитоплазми.

Тиск діастолічний - це мінімальний тиск, що виникає під час діастоли лівого шлуночка. У здорових людей середнього віку діастолічний тиск в середньому дорівнює 60-80 мм рт. ст.

Тиск крові онкотичний - це тиск, що створюють білки плазми крові. Тиск крові осмотичний - це такий тиск, що створюється розчиненими у плазмі та формених елементах крові речовинами. В нормі він становить 7,5 атм 9300 мосм/л. Тиск пульсовий - це різниця між систолічним і діастолічним тиском. В середньому він складає 35-50 мм рт. ст.

Тиск систолічний - це максимальний тиск крові у судинах, який виникає під час систоли, коли кров викидається лівим шлуночком в аорту. У дорослої людини середнього віку він дорівнює 110-125 мм рт. ст.

Тифліт - це запалення сліпої кишки.

Тіамін - див. Вітамін Вj.

Тільце Барра - тільце статевого хроматину - є конденсованою однією з двох X хромосом. У нейтрофільних гранулоцитах має вигляд барабанної палички, характерне для жіночого організму.

Тільця Маллорі - див. Гіалін алкогольний.

Тім'ячка - залишки перетинчастого черепа у новонароджених і дітей грудного віку.

Тканина - це сформована в процесі філогенезу система організму, що складається із клітин і неклітинних структур, які мають спільне походження, будову та функції. Тканина жирова - різновид сполучної тканини із спеціальними властивостями, представлена клітинами - адипоцитами, які, залежно від будови, утворюють білу та буру жирові тканини.

Тканина кісткова - різновид скелетної сполучної тканини, для якої характерний високий ступінь мінералізації міжклітинної речовини, що зумовлює значну міцність. Розрізняють грубоволокнисту та пластинчасту її форми.

Тканина лімфоїдна - це тканина, яка утворює лімфоїдні органи.

Тканина м'язова гладка - різновид м'язової тканини, яка утворена сукупністю клітин - гладких міоцитів. Розташовується у стінках судин і більшості порожнистих внутрішніх органів - стравоходу, шлунка, кишок, сечового міхура, матки.

Тканина м'язова посмугована - різновид м'язової тканини, яка побудована з м'язових волокон, у складі яких під світловим мікроскопом можна розрізнити характерну поперечну посмугованість.

Тканина м'язова посмугована серцева - різновид посмугованої м'язової тканини, з якої побудований серцевий м'яз (міокард). Серцева м'язова тканина утворена клітинами - кардіоміоцитами, які розташовуються у вигляді серцевих м'язових волокон, що з'єднані між собою анастомозами.

Тканина м'язова посмугована скелетна. Структурно-функціональною одиницею цієї тканини є м'язове волокно - симпласт. З неї побудовані скелетні м'язи.

Тканина мієлоїдна - так називають гемопоетичну тканину червоного кісткового мозку, в якій утворюються еритроцити, гранулоцити, моноцити та тромбоцити.

Тканина нервова - тканина, яка побудована з клітин-нейроцитів, що здатні проводити нервовий імпульс, та допоміжних клітинних елементів - нейроглії.

Тканина ретикулярна - різновид сполучної тканини із спеціальними властивостями, створює мікрооточення для кровотворних елементів в органах кровотворення. Вона складається з ретикулярних клітин і ретикулярних волокон, які переплітаються між собою і утворюють сітку.

Тканина слизова - різновид сполучної тканини із спеціальними властивостями (ембріональна), міжклітинна речовина якої має драглисту консистенцію.

Тканина сполучна волокниста щільна - різновид волокнистої сполучної тканини, що характеризується високим вмістом волокон (переважно колагенових) та низьким вмістом основного аморфного компонента у складі міжклітинної речовини.

Тканина сполучна волокниста щільна неоформлена - у її складі товсті пучки колагенових волокон ідуть у різних напрямках. Зустрічається в сітчастому шарі дерми шкіри.

Тканина сполучна волокниста щільна оформлена - різновид волокнистої сполучної тканини, в міжклітинній речовині якої волокна лежать паралельними пучками. Знаходиться у складі фіброзних мембран, зв'язок, сухожилків.

Тканина сполучна - група тканин, які разом із кров'ю і лімфою складають внутрішнє середовище організму. До неї належать волокнисті сполучні тканини (пухка та щільна), скелетні (хрящова та кісткова) та сполучні тканини із спеціальними властивостями (жирова, пігментна, слизова та ретикулярна). Для сполучної тканини характерний високий вміст міжклітинної речовини.

Тканина сполучна пігментна - різновид сполучної тканини із спеціальними властивостями, що містить пігментні клітини - меланоцити.

Тканина хрящова - різновид скелетної сполучної тканини, яка складається з клітин (хондроцитів, хондробластів), що знаходяться у міжклітинній речовині. Остання може містити або колагенові, або еластичні волокна.

Тканини м'язові - це група тканин, що забезпечує рухові процеси в організмі. Це відбувається за допомогою скоротливих структур - міофіламентів. Розрізняють гладку тапосмуговану м'язові тканини.

Токофероли - див. Вітамін Е.

Токсин - це отрута, що виробляється бактеріями.

Толерантність - здатність переносити негативні впливи середовища.

Тонзиліт хронічний - це хронічний запальний процес в піднебінних мигдаликах.

Тони серця - це звукові явища, які супроводжують роботу серця.

Тонометр - це прилад, що використовується для вимірювання артеріального тиску.

Трабекули - це сполучнотканинні перегородки, що ділять орган на часточки.

Травлення - це складний фізіологічний процес, під час якого їжа, що потрапила в травний канал, підлягає механічним і хімічним перетворенням, а поживні речовини, які в ній містяться, після деполімеризації всмоктуються в кров і лімфу.

Травлення мембранне (пристінкове) - це кінцевий гідроліз речовин у зоні кишкового епітелію за допомогою ферментів, які фіксуються на мікроворсинках кишкового епітелію.

Травлення порожнинне - це розщеплення поживних речовин у порожнині шлунково- кишкового тракту.

Травлення пристінкове - див. Травлення мембранне.

Трансверзит - це запалення поперечної ободової кишки.

Трансформація - це процес, при якому внаслідок певних причин замість продуктів одного виду утворюються речовини, властиві іншому виду обміну, наприклад, білки трансформуються в жири або вуглеводи.

Трахеїт - це запалення слизової оболонки трахеї.

Трахея - дихальне горло - є продовженням гортані і тягнеться від VI шийного хребця до V грудного, де ділиться на два головних бронхи.

Трикутник стегновий (скарпівський) - анатомічна ділянка передньої поверхні верхньої третини стегна, яку виділяють з практичних міркувань. Трипсин - це фермент, що розщеплює білки до пептидів та амінокислот.

Трипсиноген - це неактивна форма ферменту трипсину, що виробляється підшлунковою залозою і під впливом ентерокінази переходить у трипсин (активна форма ферменту).

Тританопи - це люди, що страждають на часткову кольорову сліпоту та не сприймають синього кольору.

Тританопія - це вид часткової кольорової сліпоти, що характеризується порушенням сприйняття синього кольору.

Тріщина кістки - це один із видів неповного перелому, який являє собою порушення цілісності кістки не на всьому її протязі.

Тромбоз ( кров, що згорнулась) - це процес прижиттєвого згортання крові в просвіті судини або в порожнині серця, що перешкоджає її току.

Тромбоцити - кров'яні пластинки - постклітинні структури, які утворились із фрагменту цитоплазми гігантської клітини кісткового мозку - мегакаріоцита. Це найменші формені елементи крові (2-3 мкм).

Тромбоцитопенія - це зменшення кількості тромбоцитів у крові нижче 180х 10 /л.

Тромбоцитопоез - процес утворення тромбоцитів, який після народження відбувається у червоному кістковому мозку.

Тубулопатії - це захворювання нирок, зумовлені стійким порушенням транспорту різних речовин у ниркових канальцях.

Тютюноконіоз - це дифузний пневмосклероз, спричинений тривалим курінням.

Ударний об'єм - див. Систолічний об'єм.

Уратурія - це високий вміст солей сечової кислоти (уратів) у сечі.

Уремія - це стан, що виникає при гострій або хронічній недостатності видільної функції нирок і при якому токсичні продукти метаболізму, які в нормі виводяться із сечею, накопичуються в крові і викликають отруєння організму.

Уробіліноген - див. Мезобіліноген.

Уроджений - захворювання чи вади, наявні з моменту народження.

Уроджений вивих стегна - це уроджена деформація опорно-рухового апарату, що розвивається на фоні дисплазії кульшової западини та характеризується зміщенням головки стегнової кістки відносно кульшової западини.

Фагосома - це вакуоля, що утворюється в цитоплазмі макрофага, оточена плазматичною мембраною і містить чужорідне тіло.

Фагоцитоз - поглинання клітиною твердих частинок шляхом обволіканння їх ділянкою плазмолеми з наступним втягненням всередину цитоплазми.

Фагоцитоз (від лат. рка§о$ - той, що пожирає) - це здатність клітин наближатися, захоплювати і переварювати чужорідний об'єкт (мікроорганізми, сторонні тіла, продукти розпаду тканин).

Фактор Кастла внутрішній - це білок шлункового соку, який бере участь у всмоктуванні вітаміну В12.

Фактор Кастла зовнішній - див. Вітамін Вn.

Фактори згортання плазми - це речовини, що беруть участь у згортанні крові. їх нараховують тринадцять, вони позначаються римськими цифрами: І, II, III... XIII.

Фарингіт гострий - це гостре запалення слизової оболонки глотки, рідко має ізольований характер. Частіше це захворювання зустрічається при гострому катарі верхніх дихальних шляхів, а також при деяких інфекційних захворюваннях - при кору, скарлатині, грипі та ін.

Фарингіт хронічний - це хронічне запалення слизової оболонки глотки. Фарингіт хронічний атрофічний характеризується стоншенням слизової оболонки глотки, частковим заміщенням її лімфоїдної тканини сполучнотканинними волокнами. Фарингіт хронічний гіпертрофічний характеризується потовщенням і набряковим розпушуванням сполучнотканинної основи слизової оболонки та підслизового прошарку глотки.

Фарингіт хронічний простий катаральний характеризується гіперемією, помірним набряком і потовщенням слизової оболонки глотки.

Фасція - оболонка із волокнистої сполучної тканини, що покриває групи м'язів.

Фемінізація - це поява вторинних жіночих ознак в осіб чоловічої статі (атрофія яєчок, гінекомастія, оволосіння за жіночим типом) в результаті ендокринних розладів в організмі.

Ферменти ліполітичні - це ферменти, що розщеплюють жири і фосфоліпіди до жирних кислот та гліцерину.

Ферменти протеолітичні - це ферменти, що розщеплюють білки до пептидів та амінокислот.

Ферментурія - це поява в сечі ферментів.

Фібриноген - це розчинений білок плазми крові, що бере участь у згортанні крові. Фібриноліз - це процес розщеплення фібрину.

Фібринурія - це домішки плівок фібрину в сечі.

Фібробласти - найбільш поширені і функціонально ведучі клітини пухкої волокнистої сполучної тканини. Мають відросткову форму, базофільну цитоплазму з добре розвиненою гранулярною ендоплазматичною сіткою та елементами комплексу Гольджі, продукують міжклітинну речовину сполучної тканини. Фіброз - розростання волокнистої сполучної тканини.

Фіброма - це доброякісна пухлина, що розвивається із зрілої волокнистої сполучної тканини.

Фібросаркома - це злоякісна мезенхімальна пухлина, що виникає із волокнистої сполучної тканини.

Фізіологія нормальна - наука про функції організму і механізми їх регуляції. Фізіологія патологічна - експериментальна наука, основним методом якої є патофізіологічний експеримент, об'єктом вивчення - хвороба.

Філохінони - див. Вітамін К.

Фільтрація - це початковий етап сечоутворення, який відбувається у ниркових клубочках і закінчується утворенням первинної сечі.

Флегмона шлунка (гастрит флегмонозний) - це один із найтяжчих і найнебезпечніших різновидів гастриту, коли гнійне запалення, що виходить з підслизового прошарку, поширюється на всі шари стінки шлунка аж до серозної оболонки.

Фолікул - міхурець в органах тварин та людини, який виконує різні функції. Наприклад, зрілий фолікул яєчника містить яйцеклітину.

Фонендоскоп - це невелика капсула, обтягнута мембраною, за допомогою якої вислуховують тони серця, дихальні, перистальтичні шуми тощо. Від капсули відходять гумові трубки з наконечниками. При вислуховуванні капсулу прикладають до грудей, а гумові трубки вставляють у вуха.

Формені елементи крові - це клітини крові, що містяться в плазмі: еритроцити (червоні кров'яні тільця), лейкоцити (білі кров'яні тільця), тромбоцити (кров'яні пластинки). Формула лейкоцитарна - процентне співвідношення різних видів лейкоцитів у мазку периферійної крові.

Фосфоліпаза - це ліполітичний фермент, що розщеплює фосфоліпіди.

Фрикції - це ковзні рухи статевого члена у піхві під час статевого акту.

Фронтальний (лобовий) - той, що належить до передньої сторони тіла або частини тіла. Функціональні розлади стравоходу - це зміна проведення їжі з порожнини глотки в шлунок без видимих органічних уражень стравоходу.

Функція - це діяльність органа чи систем організму.

Фурункул - гостре гнійне запалення волосяного фолікула і навколишніх тканин. Хвилинний об'єм кровообігу (ХОК), або серцевий викид, - це величина, що характеризує нагнітальну функцію серця та визначається за формулою: ХОК = СО (систолічний об'єм) • ЧСС (частота серцевих скорочень). В стані спокою у дорослої людини хвилинний об'єм кровотоку в середньому складає 5 л.

Хвороба - це порушення нормальної життєдіяльності організму внаслідок дії на нього пошкоджувальних факторів, в результаті чого знижуються пристосувальні можливості. Хвороба базедова - див. Дифузний токсичний зоб.

Хвороба висотна - це симптомокомплекс, що розвивається при підніманні на висоту 4-5 км, його причиною є різке зниження напруги вуглекислого газу в крові (він інтенсивно виводиться при гіпервентиляції).

Хвороба гіпертонічна - див. Гіпертензія артеріальна первинна.

Хвороба Грейвса - див. Дифузний токсичний зоб.

Хвороба кесонна - це симптомокомплекс, що розвивається при швидкому підйомі водолазів від високого тиску на глибині до нормального на поверхні. Вона зумовлена виходом азоту із тканин і закупоркою дрібних судин бульбашками азоту в крові - газовою емболією, що порушує циркуляцію крові і може призвести до смерті.

Хвороба Педжета (остеодистрофія деформуюча) - захворювання кісток скелета, що зустрічається переважно у чоловіків віком понад 40 років. Характеризується дистрофічними змінами та характерною перебудовою кісткової тканини. Кістки кінцівок деформуються, часто виникають переломи, кістки черепа потовщуються, спричинюючи перетискання різних утворів і центрів головного мозку. Захворювання є невиліковним і повільно прогресує до кінця життя.

Хвороба серця ішемічна хронічна - це захворювання, в основі розвитку якого лежить коронарна недостатність - результат порушення рівноваги між потребою міокарда в кисні і можливістю його доставки з кров'ю. Вона включає захворювання із хронічним перебігом: стабільну стенокардію, дифузний атеросклеротичний і постінфарктний кардіосклероз.

Хвороботворні умови - фактори, які самостійно не викликають певного захворювання, але сприяють його виникненню.

Хелікобактер пілорі - це мікроорганізм, якому на сучасному етапі надають великого значення як етіологічному фактору виразкової хвороби. Зокрема, його виявляють майже у 100 % хворих з виразковим ураженням дванадцятипалої кишки і у 50-70 % хворих з виразковою хворобою шлунка.

Хемоантрактанти - це речовини, що визначають напрямок руху макрофагів. До них належать лімфокініни, продукти деградації фібрину, колагену, клітин тощо. Хеморецептори - це рецептори стінок судин, що є чутливими до змін газового складу крові.

Хемотаксис - це рух клітин у певному напрямку, який визначається певними хімічними речовинами - хемоатрактантами.

Хемотрипсин - це активна форма ферменту, що розщеплює білки до пептидів та амінокислот.

Хемотрипсиноген - це неактивна форма ферменту хемотрипсину, що виробляється підшлунковою залозою і під впливом трипсину переходить в хемотрипсин (активна форма ферменту).

Хілурія - це домішки лімфи в сечі, що надає їй кольору та консистенції молока.

Хімозин - це фермент, який розщеплює білки молока, виробляється переважно у дитячому віці.

Хімус харчовий - це харчова кашка, що складається із їжі та травних соків.

Хоани - це отвори, через які носова порожнина сполучається із носоглоткою.

Холецистит - це запалення стінки жовчного міхура.

Холецистокінін-панкреозимін - це гормон, що виробляється клітинами слизової кишки, всмоктується в кров і, надходячи до залоз шлунка, гальмує їх секрецію, але стимулює виділення пепсиногену.

Хондробласти - молоді клітини, які можна зустріти у глибокому шарі охрястя. Ці клітини виробляють міжклітинну речовину хряща і перетворюються у хондроцити. За їх допомогою відбувається периферійний ріст хряща.

Хондрома - це доброякісна пухлина із гіалінового хряща, росте у вигляді щільного одного або декількох вузлів у ділянці суглобів кисті, стопи, хребта, таза.

Хондросаркома - злоякісна пухлина, що складається з атипових хрящових клітин, тканина її нерідко ослизнюється і некротизується.

Хондроцити - зрілі клітини хрящової тканини, які розташовані ізогенними групами.

Хорди сухожилкові - це сухожилкові нитки, які з'єднують стулки клапанів із сосочковими м'язами.

Хроматин - це структура ядра, яка добре фарбується основними барвниками, спіралізована неактивна ділянка хромосоми.

Хромосоми - це щільні паличко- або ниткоподібні тільця, які добре виражені в ядрі клітини під час мітотичного поділу.

Хрящ волокнистий - розташований у складі міжхребцевих дисків. У міжклітинній речовині волокнистого хряща міститься велика кількість колагенових волокон, які лежать товстими пучками.

Хрящ гіаліновий - напівпрозорий, голубувато-білого кольору. Зустрічається у ребрових хрящах, хрящах трахеї та бронхів.

Хрящ еластичний - утворює вушну мушлю, деякі хрящі гортані. Містить велику кількість еластичних волокон, ніколи не звапнюється.

Центр мови Брока - центральний аналізатор усної мови (моторний), розміщений у лівій півкулі в нижній лобовій звивині. Його ушкодження призводить до моторної афазії: хворі розуміють мову, але говорити не можуть.

Центр мови Верніке - центральний аналізатор усної мови (сенсорний), розміщений у задніх відділах верхньої скроневої звивини. При його ураженні людина чує, але не розуміє мови і зберігає здатність спонтанно розмовляти плутаною мовою.

Центр пневмотаксичний - це нервовий центр, що розташований у мості і зумовлює

зміну дихальних фаз, тривалість вдиху і видиху, періодичну діяльність дихального центру.

Центр судиноруховий - це скупчення нервових клітин в довгастому мозку, які забезпечують певний ступінь звуження судин - тонус артерій.

Центросома - (клітинний центр) - мікроскопічна немембранна органела загального призначення, утворена двома центріолями, які являють собою циліндрики, що лежать під прямим кутом один до одного. Стінка циліндрика складається із дев'яти триплетів мікротрубочок. Під час мітозу або мейозу забезпечують рівномірний розподіл генетичного матеріалу.

Цибулина присінка - це густе венозне сплетення, яке подібне до кавернозної тканини і являє собою парний орган, що розташовується з обидвох боків піхви і сечівника. Цикл дихальний - це вдих і видих, що періодично йдуть один за одним.

Циліндрурія - це наявність циліндрів у сечі.

Цинга - це захворювання, що розвивається при авітамінозі С. При цьому зазнають змін стінки кровоносних судин, з'являється кровоточивість ясен, крововиливи.

Циркумдукція - периферійне обертання, що описує конус.

Цироз печінки - це хронічне захворювання, для якого характерна прогресуюча печінкова недостатність у зв'язку із рубцевим зморщуванням і перебудовою органа. Цироз печінки біліарний - це різновид цирозу печінки, який характеризується застоєм жовчі в жовчних шляхах, дистрофічними змінами в них і в гепатоцитах, склерозом жовчних шляхів.

Цироз печінки великовузловий - див. Цироз печінки постнекротичний. Цироз печінки дрібновузловий - див. Цироз печінки портальний. Цироз печінки змішаний - це різновид цирозу печінки, який має ознаки портального і постнекротичного.

Цироз печінки портальний (дрібновузловий) - це різновид цирозу печінки, при якому вузлова гіперплазія печінкової тканини визначається розростанням фіброзних відростків (септ) в печінкові часточки, розділяючи їх на маленькі несправжні часточки. При цьому навкруги зберігається запальна інфільтрація.

Цироз печінки постнекротичний (великовузловий) - це різновид цирозу печінки, при якому провідною морфогенетичною ознакою є некроз паренхіми. Некроз розсмоктується, строма печінки ущільнюється, і в цих ділянках розростається сполучна тканина.

Цистит - це запалення слизової оболонки сечового міхура.

Цитоархітектоніка - це пошарове розташування нейроцитів у складі кори головного мозку.

Ціанкобаламін - див. Вітамін В.

Ціаноз - це характерне синюшне забарвлення шкіри і слизових оболонок, зумовлене підвищенням кількості відновленого гемоглобіну в крові внаслідок порушення кровообігу в легенях.

Цукровий укол Клода Бернара - це експериментальна модель французького вченого: після уколу голкою в дно IV шлуночка (на рівні довгастого мозку) кролика у тварини виникає підвищення концентрації цукру в крові і його поява в сечі.

Частина шлунка кардіальна - це частина шлунка, яка прилягає до місця входження в нього стравоходу.

Частина шлунка пілорична (пілорус, воротар) - це ділянка шлунка, яка переходить в дванадцятипалу кишку.

Частота пульсу - це кількість пульсових коливань стінки артерії за 1 хвилину.

Черевце м'яза - активна частина м'яза, яка складається із пучків посмугованих м'язових волокон, що з'єднуються за допомогою пухкої сполучної тканини.

Чудесна сітка нирки - це назва розгалуження судин нирки, у якій існує дві капілярні сітки: кров з артерії потрапляє в капіляри, а потім - знову в артерію.

Швидкість кровообігу - це час, протягом якого певна кількість крові проходить через велике і мале кола кровообігу.

Швидкість кровотоку лінійна - це гемодинамічний показник, що є відображенням швидкості руху частинок крові уздовж судини і залежить від площі її поперечного перерізу: чим більша площа перерізу, тим меншою є швидкість, з якою протікає кров по цій судині.

Швидкість кровотоку об'ємна - це кількість крові, яка протікає через поперечний переріз судини за одиницю часу.

Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) - це здатність еритроцитів осідати на дно циліндра після додавання до крові лимоннокислого натрію. Величина ШОЕ залежить від білкового складу плазми: гамма-глобуліни та фібриноген збільшують, а альбуміни - зменшують ШОЕ. В нормі у чоловіків ШОЕ становить 1-10мм/год, а у жінок - 215 мм/год.

Шкіра гусяча - так проявляється скорочення м'язів волосяних цибулин, метою якого є зменшення тепловіддачі.

Шлунково-інгібуючий пептид - це гормон шлунково-кишкового тракту, що має здатність гальмувати моторику шлунка.

Шлунок - це розширена частина травного каналу, розташована у верхньому поверсі черевної порожнини.

Шлуночки гортані - це заглибина, розташована у порожнині гортані між верхніми (присінковими) та нижніми (голосовими) складками.

Шлуночки мозку - порожнини головного мозку, заповнені спинномозковою рідиною.

Шлуночки серця - камери серця, що забезпечують нагнітання крові в судини.

Шляхи повітроносні - це система трубок (носова порожнина, гортань, трахея і бронхи), по якій повітря із зовнішнього середовища потрапляє в легеневі альвеоли.

ШОЕ - див. Швидкість осідання еритроцитів.

Шок (від англ. акоск - удар, струс) - це типовий патологічний процес, що має фазовий перебіг і виникає внаслідок розладу нейрогуморальної регуляції. Його розвиток зумовлений впливом надмірних ушкоджуючих чинників і різким зменшенням кровопостачання тканин, що призводить до гіпоксичного ушкодження клітин.

Шок анафілактичний - це алергічна реакція негайного типу у відповідь на з'єднання антигенів різного походження з антитілами, фіксованими на клітинних мембранах.

Шок гемотрансфузійний (гемо - кров, трансфузія - переливання) - це патологічна реакція організму, що виникає у відповідь на переливання несумісної крові.

Шок гіповолемічний - гостра серцево-судинна недостатність, яка розвивається в результаті значної втрати крові, плазми, рідин організму.

Шок гістаміновий - це зміни, що виникають в організмі при введенні великих доз гістаміну.

Шок кардіогенний - це гостра недостатність кровообігу, в основі якої лежить порушення скоротливої функції лівого серця, зниження серцевого викиду артеріальної крові.

Шок септичний - поліорганна недостатність на мікробні антигени, в тому числі на власні мікробні сапрофіти.

Шок травматичний виникає при дії на організм механічної травми.

Штам - це група мікроорганізмів, що утворилися шляхом поділу однієї клітини.

Штам атенуйований - це ослаблена жива культура мікроорганізмів, що втратили патогенні властивості, але зберігають антигенні.

Шум серцевий - це додатковий звук, який вислуховують разом із серцевим тоном при різних вадах серця, порушеннях стану міокарда.

Щілина голосова - це проміжок між правою і лівою голосовими складками.

Ядерце є структурою ядра, що формує рибосоми. Це найщільніша структура ядра, яка добре фарбується.

Ядра (ганглії, вузли) базальні - це скупчення сірої речовини усередині півкуль головного мозку.

Ядро - це обов'язковий компонент клітини кулястої форми, що містить увесь генетичний матеріал.

Яєчко - це парний орган, знаходиться в калитці. Є чоловічою статевою залозою зовнішньої та внутрішньої секреції, яка продукує сперматозоїди та гормон тестостерон.

Яєчник - це парний орган, що належить до залоз змішаної секреції, яка виділяє гормони, що впливають на розвиток вторинних статевих ознак, та жіночі статеві клітини - яйцеклітини.

Язик - це м'язовий орган, який бере участь у механічній обробці їжі, формуванні харчової грудки, акті ковтання; він є органом смаку і мови.

Яйцеклітина - це жіноча статева клітина, яка розвивається у яєчнику жінки.

Ямка ліктьова розміщена на згинальній поверхні однойменної ділянки верхньої кінцівки, має форму ромба, виповнена клітковиною.

Ямка овальна - це заглибина у міжпередсередній перегородці, що залишається після закриття овального отвору у постнатальному періоді.

Ямка пахвова розміщена в однойменній ділянці верхньої кінцівки, за формою нагадує піраміду, обернену верхівкою угору, основою - униз; має 4 стінки: передню, задню, присередню, бічну.

Ямка підколінна контурується на тильній поверхні колінного суглоба при згинанні стегна і обмежена вгорі сухожилками м'язів задньої групи стегна, внизу - головками литкового м'яза.