Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Лімфатична система systema lymphaticum [systema lymphoideum] - Загальні відомості

Поряд з кровоносною системою, в організмі людини функціонує лімфатична система, systema lymphaticum (PNA, BNA); [systema lymphoideum] (рис. 99) Це відділ судинної системи, у складі якого об’єднуються шляхи транспорту лімфи: лімфатичні капіляри, синуси лімфатичних вузлів, лімфатичні судини, лімфатичні стовбури та лімфатичні протоки а у тварин також і лімфатичні серця (В. В. Купріянов та співавт., 1983). Лімфатична система (ендотелієм лімфатичних капілярів) здійснює резорбцію міжклітинної рідини, в результаті чого утворюється лімфа, яка потім проходить через лімфатичні судини, лімфатичні вузли, лімфатичні стовбури та протоки і надходить у венозну систему; таким чином вона є складовою частиною судинної системи Лімфатична система у співдружності з венозною, здійснює дренаж тканин, а з органами імунного захисту виконує також ряд специфічних функцій: бар’єрну, лімфопоетичну, імунну та інші.

Поряд з цим, у лімфатичні капіляри всмоктується рідина із серозних порожнин (черевної, плевральної, перикардіальної), а також синовіальна рідина із суглобових порожнин. У початкові відділи лімфатичної системи - можуть проникати колоїдні розчини великодисперсних білків, часточки зависей із порожнин і сторонні часточки, в тому числі бактерії, а також клітини злоякісних пухлин.

Лімфа (лат. lympha, чиста вода, чисте джерело; грецьк. - лімфе, як видозмінене німфе (богині полів)) - рідка тканина організму, яка знаходиться у лімфатичних судинах і вузлах Лімфа має жовтий колір, солона на смак, прозора і за вмістом клітинних компонентів нагадує плазму крові. Іноді лімфа має світло- рожевий колір від наявності еритроцитів, або опалова - від частинок жиру.

Лімфа утворюється із «тканинної рідини», яка проходить через живу плазматичну мембрану - ендотелій лімфатичних капілярів, а потім надходить у лімфатичні судини, лімфатичні вузли, лімфатичні стовбури та протоки В ній містяться колоїдні розчини білків, кристалоїди, клітинні елементи (лімфоцити). На відміну від крові, яка циркулює по замкненому колу, лімфа тече в одному напрямку, від периферії до центру, «лімфа тече від крові до крові» (за висловом С. К. Drinker). Лімфа бере участь в імунних реакціях організму шляхом транспортування із лімфоїдних органів клітин плазматичного ряду, макрофагів, імунних лімфоцитів, антитіл та інших речовин.

За даними окремих дослідників (І. Русняк, М. Фельді, Д. Сабо, 1957) у лімфатичних судинах та синусах лімфатичних вузлів людини знаходиться від 1 до 2 літрів лімфи.

Рис. 99. Загальна схема лімфатичної системи тіла людини (за Д. А. Ждановим)

Рис. 100. Нервові закінчення на лімфатичному капілярі. Ін’єкція лімфатичних судин нітратом срібла, нервових елементів за Бильшовським - Грос. ок. 90, ок 7 хв. Препарат К. С Кабак і А. К. Коломійцева

Лімфатична система людини, у порівнянні з кровоносною, не має органу у вигляді серця, який сприяв би рухові лімфи по судинних ланках. Постійний лімфовідтік по лімфатичних судинах зумовлений такими чинниками: пульсацією кровоносних судин, кінцевим тиском лімфи в лімфатичних капілярах, скороченням стінок лімфангіонів лімфатичних судин, скороченням посмугованих та гладких м’язів внутрішніх органів, присмоктуючою дією грудно і порожнини, скороченнями серця та діафрагми, активними рухами кінцівок. Поряд з цим постійний лімфовідтік від органів залежить від функціонального стану ланок кровоносного мікроциркуляторного русла, а також від структури та функції ендотелію лімфатичних капілярів.

Рис. 101 А. Б. Схема будови: А - лімфатичного капіляра; Б - лімфатичної судини

Діяльність лімфатичної системи знаходиться під впливом нервової системи. Під її впливом лімфатичні судини можуть змінювати просвіт або повністю закриватися, виключатися із лімфотоку. Нервові волокна супроводжують нервові капіляри на більшій або меншій відстані, або перетинають їх, а інколи оточують капіляр у вигляді кілець. В деяких органах, впродовж лімфатичних судин і капілярів, зустрічаються нейрони або ганглії. Окрім нервових волокон і нейронів, з лімфатичними капілярами зв’язані численні нервові закінчення у вигляді петельки, ґудзика, сіточки, кущиків, а також неінкапсульовані та інкапсульовані клубочки (рис. 100). Таким чином, початкові відділи лімфатичної системи мають спеціальну іннервацію для регуляції всмоктування тканинної рідини, лімфотоку, зміни просвіту судин і капілярів.

Функції лімфатичної системи

Головною функцією лімфатичної системи є утворення і проведення лімфи від тканин та органів у венозну систему. Поряд з цим лімфатична система здійснює всмоктування із тканин тканинної рідини (дренуюча функція), її інколи порівнюють із підгрунтовими водами. Вона підтримує постійний вміст та об’єм інтерстиціальної рідини, тобто бере участь у підтриманні гомеостазу внутрішнього середовища. Лімфатична система здійснює гуморальний зв’язок між міжклітинною рідиною, лімфоїдними утвореннями і кров’ю, а також здійснює резорбцію із тканин води, колоїдних розчинів, білків, розчинених у воді кристалоїдів та продуктів розпаду клітин, які не всмоктуються у кровоносні капіляри. Вона сприяє всмоктуванню і перенесенню ряду компонентів розщеплення харчових продуктів із кишечника у венозну систему, а також рідини із серозних порожнин. Впродовж лімфатичних судин розташовані лімфатичні вузли. Вони виконують бар’єрну функцію, тому що в них затримуються сторонні часточки та клітини злоякісних пухлин, а також знешкоджуються мікроби, що проникають в організм. Лімфатичні вузли здійснюють лімфоцитопоетичну функцію (лімфопоез), оскільки виробляють лімфоцити, котрі потрапляють у лімфатичне та кровоносне русло. В організмі людини міститься близько трьох трильйонів лімфоцитів. Поряд з цим лімфатичні вузли беруть участь в імунних реакціях, так як в них утворюються плазматичні клітини, які виробляють антитіла, знаходяться Т-1 В-лімфоцити - відповідальні за гуморальний і клітинний імунітет.