Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009
Опорно-руховий апарат
Скелет тулуба
З'єднання й розвиток кісток хребта
В хребетному стовпі є всі види синартрозів: синхондрози, синдесмози, синостози, діартрози. Потилична кістка своїми суглобовими виростками з’єднується з верхніми суглобовими ямками атланта, утворюючи при цьому парний атлантопотиличний суглоб еліпсоподібної форми. Рухи відбуваються одночасно в правому і лівому суглобах. У цьому суглобі такі рухи: згинання і розгинання, навколо поперечної осі (кивальні рухи), та відведення і приведення — рухи навколо сагітальної осі, це нахиляння голови праворуч і ліворуч.
Між атлантом і осьовим хребцем є ще три самостійні суглоби (рис. 22), які також функціонально об’єднані в єдиний комбінований суглоб. Бічний атлантоосьовий суглоб (правий і лівий) утворений верхніми суглобовими поверхнями осьового хребця й нижніми суглобовими ямками атланта.
Серединний атлантоосьовий суглоб утворений суглобовими поверхнями передньої дути атланта й передньою суглобовою поверхнею зуба осьового хребця. Три вищеописаних суглоби укріплюються крилоподібними зв’язками, зв’язкою верхівки зуба та покривною перетинкою. Суглоб виконує функцію обертання голови, його вісь розташована вертикально і збігається з віссю зуба. За формою цей суглоб циліндричної форми.
Між хребцями лежать міжхребцеві диски, утворені з волокнистого хряща. Напрямок волокон круговий, у центрі диска є драглисте ядро — залишок хорди. Висота дисків у хребетному стовпі неоднакова, вони тонші у верхніх відділах і товщі в поперековому. Перший міжхребцевий диск лежить між другим і третім шийними хребцями, а останній — між п’ятим поперековим хребцем і крижовою кісткою. Між шийними першим і другим хребцями диска немає.
Між суглобовими відростками є суглоби плоскої форми, вони малорухомі. В поперековому відділі між суглобовими відростками суглоби також циліндричної форми. Хребці в крижі та куприку з’єднані синостозами.
Синдесмози хребта — це довгі й короткі зв’язки. До довгих відносять передню та задню поздовжні зв’язки. Передня поздовжня зв’язка тягнеться по передній поверхні тіл хребців від переднього горбка І шийного хребця до крижової кістки. Задня поздовжня зв’язка розміщується у хребетному каналі по задній поверхні тіл хребців від II шийного хребця до крижової кістки.
До коротких зв’язок входять жовті зв’язки, які з’єднують дуги сусідніх хребців, до їхнього складу входять еластичні волокна жовтого кольору. Міжостисті зв’язки з’єднують остисті відростки, а міжпоперечні зв’язки — поперечні відростки суміжних хребців. Надостна зв’язка фіксує верхівки всіх остистих відростків, а її продовженням у ділянці шиї є широка зв’язка вийна. Вона йде від остистого відростка сьомого шийного хребця до зовнішньої потиличної горбистості. Ця зв’язка в своєму складі має значну кількість еластичних волокон.
Довжина хребта у чоловіків у середньому дорівнює 73—75 см, а у жінок — 69—71 см. Хребетний стовп дорослої людини має вигини — лордози й кіфози (рис. 23). Лордози — вигини хребта у шийному та поперековому відділах, спрямовані випуклістю вперед, а кіфози — в грудному та крижовому, спрямовані випуклістю назад. Лордози й кіфози сприяють пружності хребетного стовпа, діючи як амортизатори, що гасять струси тіла під час ходіння, бігу, стрибків та ін.
Рис. 22. Зв'язки й суглоби шийного відділу хребта:
1 — атлант; 2 — капсула атлантоосьового суглоба; 3, 5 — дуговідростчаті суглоби; 4 — передня поздовжня зв’язка; 6 — реберна ямка поперечного відростка Грудного хребця; 7 — надостьова зв’язка; 8 — міжостна зв’язка; 9 — сьомий шийний хребець (виступаючий); 10 — зв’язка вийна; 11 — перетинка атлантопотилична задня
Хребетний стовп новонародженого має лише один вигин — крижовий кіфоз. У процесі росту й життя дитини у віці 1,5—2 міс. першим утворюється шийний лордоз внаслідок того, що вона починає тримати голову. В 5—7 міс. з’являється грудний кіфоз, у цей період дитина може сидіти, а в 10—12 міс. утворюється поперековий лордоз, коли дитина починає ходити.
Формування вигинів хребетного стовпа остаточно закінчується лише у 18—20 років. У горизонтальному положенні хребетний стовп на 2—3 см довший, ніж у вертикальному, бо під масою тіла міжхребцеві диски сплощуються й стають нижчими. Довжина хребетного стовпа відносно всієї довжини тіла становить приблизно 70 %. Хребетний стовп у дітей і жінок відносно довжини тіла більший, ніж у чоловіків. Це залежить не лише від висоти тіл хребців, а й від висоти міжхребцевих дисків. З віком їхня висота зменшується. У новонароджених вона становить 50 % відносно довжини хребта, а у дорослих — 25 %.
Якщо в ранньому віці навантаження на скелет дитини нерівномірне (носіння непосильних вантажів, неправильне сидіння за партою), може утворитися викривлення хребетного стовпа — сколіоз. Тому слід постійно змінювати положення тіла і стимулювати активну рухливість дітей, впроваджуючи різні ігрові й гімнастичні вправи, завдяки яким зв’язки та міжхребцеві диски довго залишатимуться еластичними. При цьому добре розвиваються і міцніють м’язи, хребетний стовп загалом стає більш витривалим і гнучким, дитина менше стомлюється. Все це свідчить на користь фізкультури, яка є оздоровчим фактором не лише для дітей, а й для людей різного віку.
Рис. 23. Хребетний стовп:
1 — шийний лордоз; 2 — грудний кіфоз; 3 — поперековий лордоз; 4 — куприкова кістка; 5 — крижовий кіфоз
Рухи хребетного стовпа зводяться до чотирьох положень: згинання та розгинання (вперед і назад, навколо поперечної осі); нахили вбік, вправо, вліво, навколо сагітальної осі; кругові рухи або скручування (навколо вертикальної осі); пружні рухи внаслідок фізіологічних вигинів.
Найбільш рухомий шийний відділ хребетного стовпа, потім поперековий, менш рухомий — грудний і зовсім нерухомі крижовий і куприковий відділи.