Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Ендокринна система, метаболізм і репродуктивна функція
Ендокринні функції підшлункової залози й регулювання метаболізму вуглеводів
Вступ

Принаймні чотири пептиди, що мають гормональну активність, секретовані острівцями Ланґерганса в підшлунковій залозі. Два з цих гормонів - інсулін та глюкагон - виконують важливі функції у регулюванні проміжного обміну вуглеводів, білків і жирів. Третій гормон (соматостатин) відіграє роль у регулюванні секреції острівців, а четвертий (панкреатичний поліпептид) імовірно, пов’язаний головно зі шлунково-кишковою функцією. Глюкагон, соматостатин, та, можливо, панкреатичний поліпептид також секретовані клітинами слизової оболонки кишки.

Інсулін є анаболіком, що підвищує запасання глюкози, жирних кислот та амінокислот. Глюкагон - катаболік, що мобілізує глюкозу, жирні кислоти й амінокислоти з їхніх відкладень у кровообіг. Отже, ці два гормони мають протилежну дію і за більшості умов їхнє секретування відбувається почергово. Надлишок інсуліну спричинює гіпоглікемію, яка супроводжується конвульсіями та комою. Нестача інсуліну, абсолютна чи відносна, зумовлює цукровий діабет - комплексну виснажливу хворобу, яка без лікування призводить до смерті. Нестача глюкагону може спричинити гіпоглікемію, а його надлишок загострює діабет. Надмірне утворення соматостатину в підшлунковій залозі зумовлює гіперглікемію та інші прояви діабету.

У регулюванні метаболізму вуглеводів відіграють важливу роль також багато інших гормонів.