БІОТЕХНОЛОГІЯ - Іншина Н.М. - 2009

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Абзими — антитіла, що проявляють каталітичну активність.

Аденін — пуринова азотиста основа, що входить до складу нуклеїнових кислот. Аденін комплементарний тиміну та урацилу.

Аеробні організми, аероби — організми, що існують, якщо є в середовищі вільний кисень.

Алель - одна із двох альтернативних структурних форм гена.

Ампліфікація — утворення додаткових копій нуклеотидних послідовностей ДНК.

Анаеробні організми, анаероби — організми, що існують, якщо в середовищі відсутній вільний кисень.

Антибіотики - специфічні хімічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами і здатні у малих кількостях справляти вибіркову токсичну дію на інші мікроорганізми і клітини пухлин.

Антигени - речовини, що сприймаються організмом як чужорідні та викликають імунну відповідь.

Антииаралельна орієнтація — протилежна направленість (5'→3' і 3'→5') полінуклеотидних ланцюгів у дволанцюгових молекулах нуклеїнових кислот.

Антитіло білок (імуноглобулін), що синтезується В-лімфоцитами у відповідь на появу в організмі антигена.

Ауксини - фітогормони, що стимулюють ріст рослин.

Ауткросинг - міграція трансгенів із генетично модифікованих рослин до диких або сільськогосподарських рослин.

Аутологічні клітини — клітини, що виділені з організму, певним чином модифіковані і введені в організм-донор.

Бактеріофаг - вірус, що інфікує бактерії.

Бактеріофаг λ — бактеріофаг Е.соlі, який широко використовується як вектор під час клонування ДНК.

Бакуловірус - вірус, що інфікує комах.

Баллістична трансфекція — спосіб уведення ДНК в органели або клітини. ДНК наносять на поверхню вольфрамових або золотих частинок й «обстрілюють» ними клітини.

Білок одноклітинних організмів — білкові продукти, що синтезуються монокультурою мікроорганізмів і використовуються як харчова добавка до раціону тварин.

Біоакумуляція накопичення певної речовини (наприклад ДДТ) у живих організмах.

Біодeградація - руйнування речовин, що забруднюють довкілля, за допомогою живих організмів.

Біоконтроль - процес, у якому живі організми використовуються для обмеження росту і розвитку патогенних мікроорганізмів.

Біореактор (ферментер) — пристрій, в якому відбуваються біохімічні реакції за участі мікроорганізмів, їх клітинних екстрактів або ферментів.

Біотехнологія — це наука про методи і технології створення генетично змінених біологічних об’єктів для інтенсифікації виробництва й одержання нових видів продуктів.

Блоттинг — перенесення розділених молекул з одного середовища (наприклад гелю) на твердий носій (нітроцелюлозний фільтр).

Вектор — молекула ДНК, що використовується для перенесення генів від організму-донора до організму-реципіента, а також для клонування нукліеотидних послідовностей.

Вестерн-блоттинг - перенесення білкових молекул, розділених за допомогою гель-електрофорезу, на твердий носій.

Віріон — вірусна частинка.

Вірулентність - характеристика патогенності мікроорганізму.

Віруси — неклітинні форми життя, здатні проникати у живі клітини і розмножуватися тільки всередині цих клітин.

В-клітини - лімфоцити, що продукують антитіла, походять з клітин кісткового мозку.

Вторинні метаболіти — речовини, що не є необхідними для росту і функціонування клітин мікроорганізмів.

Гамети репродуктивні гаплоїдні клітини багатоклітинних організмів.

Ген — ділянка ДНК, що кодує первинну структуру поліпептиду, молекули транспортної або рибосомної РНК.

vir-Гени група генів Ті-плазміди, що забезпечують перенесення Т-ДНК у рослинну клітину.

Генетичний код - система запису генетичної інформації у вигляді послідовності нуклеотидів, в якій кожні три нуклеотиди (кодон) кодують одну амінокислоту.

Генна імунізація - індукція імунної відповіді шляхом уведення у клітини гена, що кодує білок-антиген.

Генна інженерія — напрям молекулярної біології, пов’язаний зі створенням in vitro нових комбінацій генетичного матеріалу, здатного синтезувати продукти обміну.

Генна терапія ex vivo - введення гена в ізольовані клітини хворого. Після культивування і трансформації клітини вводять в організм хворого. Ця процедура дозволяє виправляти генетичні дефекти.

Генна терапія in vivo - введення гена безпосередньо в тканину або орган хворого з метою корекції генетичних дефектів.

Геном - основний гаплоїдний набір хромосом організму.

Геномна бібліотека, банк генів - набір клонованих фрагментів ДНК, що в сукупності утворюють індивідуальний геном.

Ген репортер — ген, що кодує білок, який легко виявити. Такі гени використовують для перевірки включення рекомбінантної ДНК у клітину.

Гетеромерний білок — білок, що складається з двох і більше різних поліпептидних ланцюгів (субодиниць).

Гібридизація ДНК - з’єднання фрагментів або цілих молекул ДНК із різних джерел.

Гібридний білок (химерний білок) - поліпептидний ланцюг, що є продуктом клонованих послідовностей із різних генів.

Гібридома гібридна клітина, одержана шляхом злиття лімфоцитів і мієломних клітин. Гібридоми володіють здатністю до необмеженого росту і синтезу моноклональних антитіл.

Глікозил совання - ковалентне приєднання вуглеводного залишку до білкової молекули.

Р-1,3-Глкканаза - фермент, що гідролізує компоненти клітинної стінки патогенних грибів. Синтезується рослинами і деякими бактеріями.

Гомозиготність - наявність ідентичних алелей в одному або кількох локусах. Клітина або організм з такими алелями називається гомозиготою.

Гомомерний білок - білок, що складається з кількох ідентичних поліпептидних ланцюгів (субодиниць).

Гуанін - пуринова азотиста основа, що входить до складу нуклеїнових кислот. Гуанін комплементарний цитозину.

Дезоксирибоза пентоза, що входить до складу ДНК.

Дезоксирибонуклеаза І, ДНКаза І - фермент, що розщеплює дволанцюгову ДНК. Використовується для очищення препаратів РНК.

Дезоксирибонуклеїнова кислота, ДНК - полімер, що складається з дезоксирибонуклеотидів; видоспецифічний носій генетичної інформації.

Денатурація ДНК - втрата просторової структури ДНК унаслідок руйнування водневих зв’язків (відокремлення ланцюгів ДНК один від одного).

Дидезоксинуклеотид - нуклеозидгрифосфат, позбавлений 2'- і 3'-гідроксильних груп у структурі пентози.

Диплоїд організм, клітини якого містять два гомологічні набори хромосом.

Дисульфідний зв’язок - ковалентний зв’язок між двома атомами сульфуру, що входять до складу цистеїну. Дисульфідні зв’язки стабілізують просторову структуру білків.

Діазотроф - організм, що здатний фіксувати атмосферний азот.

ДНК-лігаза - фермент, що каталізує утворення 3',5'-фосфодиефірних зв’язків між нуклеотидами в місці розриву ланцюга ДНК.

ДНК-полімераза - фермент, що каталізує реплікацію ДНК.

ДНК-хюлімераза Taq - термостабільна ДНК-полімераза бактерії Thermus aquaticus (зберігає активність за температури 95°С), застосовується у методі ПЛР.

Домінантність - участь лише одною алеля у виявленні ознаки гетерозиготного організму.

Екзон — інформативна ділянка гена еукаріот (містить інформацію про структуру поліпептиду або РНК).

Експлантація метод збереження життєздатності ділянок тканин поза організмом.

Експресія генів транскрипція і трансляція генів

Електропорація - утворення пор у клітинних мембранах під дією електричного струму. Через такі нори у клітини проникає чужорідна ДНК.

Електрофорез - метод розділення заряджених молекул (ДНК, РНК, білків), заснований на різній швидкості їх переміщення в електричному полі.

Ембріональні стовбурові клітини - клітини з ембріонів на стадії бластоцисти, що здатні до диференціації в будь-які типи клітин.

Еукаріоти — організми, що мають ядро та органели. До еукаріотів належать тварини, рослини, гриби і деякі водорості.

Ефективність трансформації — відношення кількості трансформованих клітин до кількості трансформуючої ДНК. Виражають як число трансформантів на 1 мкг ДНК.

Ємність вектора - максимальний розмір ділянки ДНК, що може бути клонований у даному векторі.

Зямісна терапія — введення в організм метаболітів, кофакторів, гормонів з метою поповнення їх дефіциту, обумовленого генетичним дефектом.

Зворотна транскриптаза - РНК-залежна ДНК-полімераза, що використовує молекулу РНК як матрицю для синтезу комплементарного ланцюга ДІЖ.

Імуноафінна хроматографія - метод фракціонування й очистки білків, за якого фіксоване на матриці антитіло зв’язує специфічний білок.

Імунологічний аналіз - метод, що ґрунтується на здатності антитіла взаємодіяти зі специфічним компонентом біологічного зразка.

Імунотерапія - використання антитіл для лікування хворих.

Індоліл-3-оцтова кислота — рослинний гормон класу ауксинів, що стимулює ріст рослин.

Інсектицид — речовина, що знищує комах.

Інтерленкіни - ростові фактори імунної системи - білки, що продукуються Т-лімфоцитами за макрофагами і стимулюють проліферацію лімфоцитів і деяких інших клітин організму.

Інтерферони — білкові фактори, що синтезуються специфічними клітинами у відповідь на вірусну інфекцію. Інтерферони є універсальними противірусними агентами.

Інтрон — неінформативна ділянка гена еукаріот (некодуюча послідовність).

Калус — тканинне новоутворення у рослин у місцях пошкоджень.

Капсид - білкова оболонка вірусів.

«Кеп» - мєтильований гуанозин на 5’-кінці мРНК еукаріот.

Клітини зародкової лінії — клітини, що поступово перетворюються на гамети.

Клітинна інженерія - напрям біології, спрямований на добування нової генетичної інформації за допомогою гібридизації і реконструкції клітин, що є в культурі.

Клітинна лінія — клітини, які можна культивувати поза організмом протягом невизначено тривалого часу.

Клон - популяція молекул, клітин або організмів, що є точними копіями одного спільного предка. Клони одержують нестатевим шляхом.

Клішування - набір методів і прийомів, які застосовуються для виділення і розмноження нестатевим шляхом генетично однорідних фрагментів ДНК, клітин або організмів, ідо є точними копіями одного предка.

Клонуванни і снів — система методів, що використовуються для одержання клонованих ДНК: виділення необхідного ієна, включення його у плазміду (вектор), уведення у клітину організму-хазяїна, багатократна реплікація.

Колон - послідовність із трьох нуклеотидів, що кодує певну амінокислоту.

Комплементарна ДНК, кДНК - молекула ДНК, що синтезована на основі мРНК за участі РНК-залежної ДНК-полімерази (зворотної транскриптази).

Корончатий гал - пухлина рослин, появу якої спричиняють бактерії роду Agrobactcrium.

Косміда - плазміди, які містять вбудовану Cos-ділянку ДНК фага λ.

Коферментація - одночасний ріст двох мікроорганізмів в одному біореакторі.

Ксенобіотики — неприродні, синтетичні хімічні речовини.

Культура - популяція клітин або мікроорганізмів, що вирощується в контрольованих умовах in vitro.

«Липкі» кінці — взаємно комплементарні одноланцюгові ділянки ДНК, що утворюються під час розриву дволанцюгових ДНК за участі рестриктаз.

Лізис - руйнування клітинних стінок унаслідок дії різних агентів.

Літичний цикл розмноження вірусу у клітині-хазяїні, що завершується лізисом клітини.

Локус місце на хромосомі, де знаходиться специфічний ген.

Макрофаг - лейкоцит, що має здатність до фагоцитозу.

Матрична РНК, мРНК - молекула РНК, що містить інформацію про амінокислотну послідовність білкової молекули. мРНК служить матрицею для синтезу клітинних білків.

Мезофіли організми, що ростуть за температури від 20 до 50ºС; оптимальна температура росту - 37ºС.

Меристема - тканина рослин, що має: здатність до активного поділу. У молодих рослин меристема міститься на кінчиках коренів і пагонів.

Метаболічне перевантаження - порушення метаболізму організму- хазяїна в результаті введення чужорідної ДНК у його геном.

Метилювання - приєднання до молекули метальної груш.

Мікроін’єкція - введення ДНК або інших молекул у клітину за допомогою тонкої голки.

Міцелій — вегетативне тіло гриба.

Мобільний генетичний елемент — ділянка ДНК, що може змінювати своє положення в геномі. Серед таких елементів розрізняють IS-елементи і транспозони.

Молекулярна діагностика - виявлення патогенного мікроорганізму, специфічної речовини або зміненої нуклеотидної послідовності за допомогою молекулярно-біологічних методів.

Моноклональні антитіла - однакові за структурою і специфічністю імуноглобуліни, біосинтез яких здійснюють клоновані гібридоми.

Мутагенез - процес виникнення мутацій.

Мутагени - фактори, які підвищують частоту виникнення мутацій.

Мутант — організм, змінений у результаті мутації.

Мутації — спонтанні або індуковані зміни структури генома, що успадковуються.

Неперервна ферментація - культивування мікроорганізмів за неперервного додавання в біореактор компонентів поживного середовища і видалення такого самого об’єму клітинної суспензії.

Нуклеозид — сполука, що складається з азотистої основи і вуглеводу рибози (рибонукпеозиди) або дезоксирибози (дезоксирибонуклеозиди).

Нуклеоїд - ДНК-вмісна зона клітини прокаріот.

Нуклеотцд - сполука, що складається з азотистої основи, вуглеводу (рибози або дезоксирибози) та одного чи кількох залишків фосфатної кислоти.

Онкогени — гени, унаслідок експресії яких відбувається перетворення нормальних клітин еукаріот у злоякісні.

Опіни - продукти конденсації амінокислот з кетокислотами або вуглеводами.

Паліндром послідовність нуклеотидів, ідентична в обох ланцюгах ДНК у напрямку 5'→3'

Первинна культура - культура клітин або тканин, що одержана безпосередньо з організму.

Періодична ферментація — культивування мікроорганізмів протягом обмеженого інтервалу часу (до завершення процесу культивування не додають поживні речовини і не видаляють синтезовані продукти).

Періодична ферментація з додаванням субстрату — культивування мікроорганізмів протягом обмеженого інтервалу часу з періодичним додаванням субстрату.

Плавлення ДНК - термічна денатурація ДНК.

Плазміда - позахромосомна дволанцюгова молекула ДНК у кільцевій формі, що автономно реплікується.

Полівалентна вакцина — вакцина, шо забезпечує імунну відповідь на кілька інфекційних агентів або на різні епітопи однієї молекули.

Поліедрин - білок капсиду бакуловірусів.

Полімеразна ланцюгова реакція, ПЛР — метод ампліфікації специфічного сегмента ДНК. Процес складається із циклічно повторюваних реакцій: денатурація ДНК, приєднання праймерів, синтез ДНК.

Посттрансляційна модифікація — зміна структури білкових молекул після завершення їх синтезу. До таких модифікацій належать: фосфорилювання, глікозилювання, відщеплення сигнальних пептидів, окиснення цистеїну та ін.

Праймер - короткий олігорибонуклеотид, з якого розпочинається синтез ДНК.

Проект «Геном людини» — міжнародна програма, метою якої є створення генетичних і фізичних карт генома людини і визначення повної нуклеотидної послідовності ДНК.

Прокаріоти організми, що не мають ядра. До прокаріотів належать усі бактерії.

Протеїтази, протеази - ферменти, що розщеплюють пептидні зв’язки в білкових молекулах.

Протеоліз ферментативне розщеплення білків.

Протопласт клітина, у якої зруйнована клітинна, стінка.

Процесинг - сукупність процесів утворення зрілих молекул РНК або білків у клітині, включаючи послідовне розщеплення молекули- посередника під дією ендонуклеаз або протеїназ.

Ненхрофіли - мікроорганізми, що здатні рости за температури 0 - 5ºС

Рекомбінантна ДНК - молекула ДНК, що утворена під час сполучення генів у новій комбінації- Створюється in vitro шляхом

об’єднання фрагментів ДНК різних організмів.

Рекомбінантний білок — білок, що є продуктом експресії генів рекомбінантної ДНК.

Ренатурація ДНК — процес відновлення нативної структури денатурованої ДНК.

Реплікація - процес самоподвоєння ДНК.

Репресія - пригнічення транскрипції або трансляції.

Рестриктаза (рестрикційна ендонуклеаза) - бактеріальний фермент, що розщеплює дволанцюгову молекулу ДНК у специфічних сайтах.

Ретровіруси — група РНК-вмісних вірусів, що містять зворотну транскриптазу; синтезована на основі мРНК вірусу ДНК може вбудовуватися у хромосому інфікованої вірусом клітини.

Рибоза - пентоза, що входить до складу РНК.

Рибозими РНК, що володіють каталітичними властивостями.

Рибонуклеїнова кислота, РНК - нуклеїнова кислота, що складається з рибонуклеотадів. Розрізняють типи РНК: мРНК, тРНК, рРНК.

Рнбосомна РНК, рРНК — РНК, що входить до складу рибосом.

Ризосфера — шар ґрунту, що близько розташований біля коренів рослин.

РНК-полімераза - фермент, що каталізує синтез РНК із рибоиуклеотидтрифосфатів. Матрицею служить ДНК або РНК, відповідні РНК-полімерази називають ДНК- або РНК-залежними.

Сайт-сиецифічний (олігонуклеотид-направлений) мутагенез - внесення in vitro мутації в певний сайт клонованої нуклеотидної послідовності. Цей метод дозволяє ідентифікувати функціональні ділянки в молекулах білків й одержувати білки із заданими властивостями.

Саузерн-блогтинг - метод аналізу фрагментів ДНК. За допомогою рсстриктаз ДНК розрізають на фрагменти, які піддають електрофорезу.

Cos-сайти - нуклеотидні послідовності на кінцях генома фага λ, що необхідні для упаковки ДНК у фатові частинки.

Секвенування визначення нуклеотидної послідовності ДНК і РНК.

Сидерофор — низькомолекулярна речовина, що ефективно зв’язує залізо. Синтезується мікроорганізмами, що мешкають у ґрунті.

Симбіоз взаємовигідне співіснування різних організмів.

Соматична клітина нестатева клітина багатоклітинного організму.

Стовбурова клітина — це недиференційована клітина, що здатна до перетворення у спеціалізовані клітини організму.

Структурні гени — ділянки генома, що кодують РНК чи білок.

Т-ДНК - фрагмент Ті-плазміди, що вбудовується в ядерну ДНК клітини-хазяїна. Спричиняє утворення пухлини (корончатого гала) у рослин.

Термофіли — мікроорганізми, що ростуть за температури вище 50ºС. Деякі термофіли ростуть за температури 90 - 100ºС.

Тимін - піримідинова азотиста основа, що входить до складу ДНК. Тимін комплементарний аденіну.

Ті-плазміда - плазміда ґрунтової бактерії Agrobacterium tumefaciens, Т-ділянка якої здатна включатися в ядерну ДНК.

Тотипотентність властивість клітин реалізувати генетичну інформацію ядра, яка забезпечує їх диференціацію, а також розвиток до цілого організму тотипотентних запліднених яйцеклітин.

Трансгенез — введення чужорідного гена в рослинну чи тваринну клітину.

Транстенний організм - організм, геном якого містить чужорідний генетичний матеріал.

Трансдукція — перенесення генетичного матеріалу з однієї бактеріальної клітини в іншу за допомогою бактеріофага.

Транскриптома - сукупність усіх видів РНК клітини.

Транскрипція — процес синтезу мРНК на основі ДНК.

Трансляція - процес синтезу білків на основі мРНК.

Трансплантація - пересадка тканини або органа в рослину, тварину і людину.

Транспортна РНК, тРНК — РНК, що транспортує амінокислоти до рибосом.

Трансфекція — процес уведення ДНК бактеріофагів у клітини.

Трансформація - зміна спадкових властивостей клітини внаслідок проникнення в неї чужорідної ДНК.

Урацил — піримідинова азотиста основа, що входить до складу РНК. Урацил комплементарний аденіну.

Ферменти - біологічні каталізатори білкової природи.

Фертильність — здатність організмів давати життєздатне потомство.

Фізична карта генів - розташування генів на хромосомі. На такій карті відстані вимірюються в числі пар нуклеотидів.

Фіксація азоту - перетворення атмосферного азоту на аміак. Цей процес каталізує фермент нітрогеназа, шо виявлений лише у прокаріот.

Фітопатогени - організми (гриби, бактерії, віруси), що спричиняють захворювання рослин

Фіторемедіація — використання рослин для очищення довкілля від хімічних забруднень.

Фолдинг — процес набування білком просторової структури.

Хемосинтез - тип живлення бактерій, що базується на засвоєнні СО₂ за рахунок окиснення неорганічних сполук.

Химера - організм, що містить клітини, тканини й органи різних організмів.

Хітиназа - фермент, що гідролізує хітин клітинної стінки грибів, синтезується рослинами і деякими бактеріями у відповідь на зараження патогенними грибами.

Хромосома - надмолекулярна структура клітинного ядра, основу якої утворює конденсована молекула ДНК; носій генетичної інформації.

Цитозин — піримідинова азотиста основа, що входить до складу нуклеїнових кислот. Цитозин комплементарний гуаніну.

Цитокініни — фітогормони, що індукують поділ клітин.

Чисті лінії - організми, гомозиготні за ознаками.

Штам - культура генетично однорідних мікроорганізмів.

Штучна бактеріальна хромосома векторна система на основі F-плазміди Е.соlі, використовується для клонування довгих (100 - 300 тис. п. н.) послідовностей.

Штучна хромосома людини — хромосома, шо утворена шляхом об’єднання тєломери, центромери і ділянок геномної ДНК людини.

Штучна хромосома на основі дріжджів — рекомбінантна ДНК, що складається з плазміди, центромерних і теломерних ділянок хромосом дріжджів, маркерних генів.

Штучна хромосома Р1 — векторна система на основі фага Р1, використовується для введення у клітини Е.соlі нуклеотидних послідовностей довжиною 100 — 300 тис. п. н.