ПІДРУЧНИК ІМУНОЛОГІЯ - Меркьюрі Поділля 2013

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ІМУННОЇ НЕДОСТАТНОСТІ

Основні критерії призначення імунотропних препаратів

Підстава для проведення імунотерапії є результатом клініко-імунологічного дослідження. На підставі даних цього обстеження можна виділити 3 групи людей:

1. Особи, що мають клінічні ознаки порушення імунітету і зміни імунологічних показників.

2. Особи, що мають клінічні ознаки порушення імунної системи за відсутності змін імунологічних показників, що виявляються за допомогою звичайних лабораторних тестів.

3. Особи, що мають тільки зміни імунологічних показників, без клінічних ознак недостатності імунної системи.

4. Основні лікарські імунотропні препарати, дозволені до медичного застосування у західних країнах і Японії, приведені в таблиці 85, а препарати дозволені до медичного застосування в Україні і Росії наведені в табл. 86.

Таблиця 85. Імунотропні лікарські засоби, дозволені до медичного застосування у західних країнах і Японії

Препарат

Походження

Клінічне застосування

Препарати мікробного походження

БЦЖ (США, Європа)

Живі мікобактерії

Рак сечового міхура

Піцибаніл (Японія)

Екстракт Sir. Pyrogenes

Рак шлунку

Крестин (Японія)

Грибковий полісахарид

Теж

Лентинан (Японія)

Грибковий полісахарид

Теж

Біостин (Європа)

Екстракт KL Pneumoniae

Запальні захворювання легень

Бронхо-Ваксон (Європа)

Екстракт з 8 видів бактерій

Запальні захворювання легень

Препарати тимусу

Тимостимулін (Європа)

Екстракт з суміші тимічних пептидів

Рак, інфекції

Тактивін (Росія)

Екстракт з суміші тимічних пептидів

Рак, інфекції

Тимол-увокал (Німеччина)

Екстракт з суміші тимічних пептидів

Рак, інфекції

Тимодулін (Італія)

Екстракт з суміші тимічних пептидів

Рак, інфекції

Хімічно чисті препарати

Ромуртид (Японія)

Мурамілдипептид

Стимуляція лейкопоезу

Тимопептин ТР-5

Пентапептид

Ревматоїдний артрит, інфекції і рак

Левамізол (США)

Фенідимідотіазол

Рак

Інозин пранобекс (Європа)

Інозин солевий комплекс

Інфекції

Політан (Франція)

Полінуклеотид

Рак молочних залоз

Таблиця 86. Імунотропні лікарські засоби, дозволені до медичного застосування в Україні і Росії

Препарат

Походження

Клінічне застосування

Препарати мікробного походження

Пірогенал

Ліпополіс ахарид Ps. Aeruginosa

Хронічні інфекції, псоріаз, дерматоз

Продігіозан

Ліпополісахарид В. ProdIgiosum

Хронічні інфекції, рани, що довготривало не загоюються

Рібомуніл

Рібосоми, К1. pneumoniae, Str. pneumoniae, Str. Pyogenes, H. Influenzae, S. pneumoniae

Хронічні захворювання легень

Нуклеїнат натрію

Натрієва соль нуклеїнової кислоти

Хронічні вірусні і бактеріальні інфекції

Препарати тимусу

Тактивін

Поліпептиди з тимусу крупної рогатої худоби

Захворювання з ураженням Т- системи імунітету, автоімунні процеси, лімфопроліферативні захворювання

Тималін

Теж

Захворювання з ураженням Т-системи

Тимоптін

Теж

Захворювання з ураженням Т-системи

Тимактід

Теж

Захворювання з ураженням Т-системи

Тимостимулін

Екстракт тимусу

Захворювання з ураженням Т-системи

Вилозен

Екстракт вілочкової залози (тимусу)

Алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів

Пептиди, синтезовані з клітин кісткового мозку

Мієлопід

Пептиди кісткового мозку

Захворювання з ураженням гуморального імунітету

Молграмостін (лейкомакс)

Цитокін, колонієсти-мулюючий фактор

Лейкопенії

Реоферон

Рекомбінантний α-інтерферон

Вірусні інфекції, пухлини

Синтетичні і (або) хімічно чисті препарати

Левамізол


Первинні, вторинні імунодефіцити, пухлини, автоімунні процеси

Діуцифон


Захворювання з ураженням Т-системи імунітету

Тимоген

Глутаміл-триптофан

Захворювання з ураженням Т-системи імунітету

Лікопід

Глюкозамініл мураміл дипептид

Гострі і хронічні гнійно-запальні процеси, хронічні захворювання легенів, псоріаз

Полудан

Поліаденіл-уриділова кислота

Вірусні захворювання очей

Леакадин

2-карбомолазирідин

Лейкопенія, тромбоцитопенія

Кемантан

Адамантанова сполука

Вторинні імунодефіцити, синдром хронічної втоми

Хворі 1 гр. повинні отримувати імунотерапію. Аналіз імунної системи осіб 2 гр. дозволяє виявити дефект фагоцитарної, Т- В-систем імунітету, систем комплементу і причину імунологічної недостатності. Хворі, що мають ознаки імунологічної недостатності, також повинні отримувати ІТЛС.

По клінічних проявах можна поставити попередній діагноз і зробити припущення про рівень пошкодження імунної системи. Наприклад, часті бактерійні інфекції, такі як отити і пневмонії, найчастіше є результатом дефекту в гуморальній ланці імунітету, тоді як грибкові та вірусні інфекції зазвичай свідчать про переважний дефект у Т-системі імунітету.

На підставі клінічної картини може бути зроблене припущення про недостатність у системі секреторного IgA, за різною чутливістю організму до патогенних мікробів можна судити про дефект у біосинтезі субкласів IgG, про дефекти у системі комплементу і фагоцитозу. Не зважаючи на відсутність видимих змін показників імунної системи у хворих 2 гр., проведення ним курсу імунотерапії повинно здійснюватися під контролем оцінки імунного статусу. Відносно осіб 3 гр. виникає питання, чи приведуть виявлені зміни до розвитку патологічного процесу або компенсаторних можливостей організму в цілому та імунної системи, зокрема, не дадуть їм розвинутися. Цей контингент пацієнтів потребує проведення імунологічного моніторингу.

Головною мішенню дії препаратів мікробного походження служать клітини моноцитарно-макрофагальної системи, природним завданням яких є елімінація мікробу з організму. Вони підсилюють функціональну активність цих клітин, стимулюючи фагоцитоз і мікробіцидність. Паралельно з цим відбувається і активація цитотоксичної функції макрофагів, що виявляється їх здатністю руйнувати in vivo пухлинні клітини. Активовані моноцити і макрофаги починають синтезувати цитокіни: IL-1, IL- 3, TNF-a, GM-CSF та ін. Наслідком цього є активація як гуморальної, так і клітинної ланки імунітету.

Мішенню для дії препаратів тимічного походження є Т-лімфоцити, що виявляються індукцією синтезу Т-клітинами цитокінів і посиленням проліферації, диференціювання і цитотоксичних властивостей.

Мішенню для дії препаратів кістково-мозкового походження служать В-лімфоцити, що посилюють синтез антитіл.

Вибір імуномодулюючого препарату і схеми його застосування визначаються лікарем-імунологом залежно від тяжкості основного захворювання, супутньої патології, типу виявленого імунологічного дефекту.

Показання до імуномодулюючої (імунокоригуючої) терапії виникають за наявності імунопатології:

- рецидивів змішаної інфекції у зв'язку з імунодефіцитом;

- затяжних і хронічних інфекційно-запальних захворювань, при яких передбачається наявність імунодефіциту;

- алергічних захворювань з недостатністю імунітету.

Імуномодулятори зазвичай не дають ефекту у хворих з первинними

генетично детермінованими формами імунодефіциту. Проте при вторинних імунодефіцитах імуномодулююча терапія може виявитися найбільш оптимальним методом відновлення функції системи імунітету і імунореабілітації.

Показання до імуномодулюючої терапії формуються не тільки на підставі клінічних даних про хворого, але і на змінених лабораторних імунологічних показниках.

Для багатьох імуномодулюючих препаратів встановлена залежність спрямованості їх ефекту від дози. Один і той же препарат залежно від дози, способу застосування і клінічного стану хворого має протилежні ефекти: підсилює або пригнічує функції імунної системи.