ПІДРУЧНИК ІМУНОЛОГІЯ - Меркьюрі Поділля 2013

ІМУНОТОКСИЧНИЙ ВПЛИВ ФАКТОРІВ ДОВКІЛЛЯ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Основні хімічні забруднювачі повітря приміщень та їх вплив на організм людини

Шкідливі речовини можуть надходити до приміщень з навколишнього середовища або потрапляти з джерел, які знаходяться власне у приміщеннях.

Оксиди азоту (NO, NO₂) - гази, які утворюються при згорянні транспортного палива, опалювальних приладів, газових плит, в тютюновому диму, може бути присутнім в викидах хімічних виробництв.

Вдихання оксидів азоту подразнює рецептори респіраторних шляхів, зменшує протиінфекційні властивості слизових оболонок респіраторного тракту, внаслідок чого підвищує ризик захворювань на респіраторні інфекції, викликає бронхіальну гіперреактивність та гіперсекрецію слизу, може викликати напади задухи у хворих на атопічні захворювання, погіршує перебіг хронічних обструктивних захворювань дихальних шляхів.

Поліядерні ароматичні вуглеводи (ПАВ) - джерелом підвищеного вмісту ПАВ у повітрі є автотранспорт, промислові виробництва. Існує декілька сотен ароматичних вуглеводів, найбільш відомий через ушкоджуючі властивості бензпірен. Він чинить місцеву канцерогенну дію. Відомі дані про розвиток раку легень внаслідок потрапляння ПАВ з повітрям при диханні, також канцерогенні властивості мають ПАВ при надходженні з їжею.

Каніфоль (скрипична смола) - поліруючи засоби, віск, покриття для підлоги, фарби, красителі, замазка, вологопоглиначі, папір, картон, косметичні засоби (туш, тіні, мила, шампуні, помади, лаки для нігтів). Володіє місцевою подразнювальною дією.

Сірководень - являє собою безбарвний, отруйний газ, має різкий запах. Може зустрічатися як у виробничих (нафтопереробні заводи, очисні споруди, целюлозно-паперове виробництво), так і природних умовах. При високому вмісті у повітрі здатен викликати головний біль, запаморочення, безсоння, загальну слабкість, кашель. Також спостерігається загальний нейротоксичний вплив на організм людини.

Діоксиди та оксиди вуглеводу (СО₂, СО) - отрутні гази, які утворюються під час неповного згоряння палива. Джерелом високих концентрацій оксиду вуглеводу можуть бути нагрівальні прилади, що працюють на газі або паливі, які неправильно встановлені або неграмотно експлуатуються. В багатьох країнах кожен рік трапляються випадки отруєння окисом вуглеводу з летальними наслідками в житлових приміщеннях. Ранішні симптоми отруєння проявляються відчуттям стомлюваності або сонливості, запамороченням, головним болем, болями у грудях, шлунку. Тривалий вплив окису вуглеводу може привести до втрати свідомості, коми і смерті.

Толуол - використовується в якості розчинника барв, який може виділятися з будівельних і оздоблювальних матеріалів; може використовуватися при виготуванні косметичної продукції, в хімічній промисловості. Толуол подразнює слизові оболонки ока, ротової порожнини, може викликати функціональні порушення центральної нервової системи.

Фенол - надходить до складу великої кількості будівельно-оздоблювальних матеріалів (деревостружкові матеріали, полімерні матеріали для обробки підлоги, внутрішньої обробки стін, декоративний пластик, фанера тощо). Летючий, може випарюватися при звичайних умовах та у вигляді пару або як складова частина пилу проникати до організму через дихальні шляхи, слизові оболонки та неушкоджену шкіру. Має характерний запах, при одноразовій дії або епізодичних впливах спостерігається втомлюваність, запаморочення, головний біль; при хронічній дії малих доз спостерігається зниження імунних реакцій, загострення алергічних захворювань.

Формальдегід - сторонній продукт при виробництві пластмаси, штучної гуми, фарб, в хутряній і шкіряній промисловості. Надходить до складу фотореагентів, інсектицидів і хімікатів для садівництва. Є дезінфектантом, використовується для стерилізації інструментів, як консервант для гістологічних та анатомічних препаратів. Внесений до списку канцерогенних речовин, володіє токсичними властивостями, негативно впливає на дихальні шляхи, слизові оболонки очей, шкіряні покриви. Має сильну токсичну дію на центральну нервову систему, також впливає на репродуктивну систему. Джерелом виділення у повітря в приміщеннях є будівельно-оброблювальні матеріали для підлог, стін, пластик, фанера тощо. Вивільнення летючих речовин (фенол, формальдегід) може відбуватися на протязі тривалого часу - від 1 - 2 місяців до декількох років. Інтенсивність виділення летючих сполук залежить від складу матеріалу, температури повітря, вологості, інтенсивності повітряобміну. В деяких випадках інтенсивність виділення фенола може навіть підвищуватися протягом часу.

Азбест - толокняний матеріал, який зазвичай використовується при виготовленні різноманітних ізоляційних та вогнестійких матеріалів. Причиною потрапляння азбесту у повітря можуть слугувати пошкоджені азбестовмісні матеріали (кахель, будівельні матеріали). Потрапляння азбесту до організму людини може індукувати розвиток онкологічних захворювань дихальних шляхів, алергопатології.

Меркаптани - домішки, які використовують в процесі гарячої вулканізації гумових виробів (виробництво шин, каучука, кабелів, акрилових дисперсій, гумового одягу, взуття та інших виробів), надходять до складу технічних рідин (антифризи, антикорозійні засоби, клеї, змазки, фотографічні емульсії). Можуть надходити до складу локальних фунгіцидних та бактерицидних препаратів. Летючі меркаптани можуть природно утворюватися як продукти метаболізму, тому джерелом утворення меркаптанів та сірководню може слугувати каналізація (прорвані труби або інші несправності). Як наслідок впливу на організм можуть виникати контактні алергічні реакції.

Меркаптобензотіазол володіє сильною наркотичною дією, викликати параліч м’яких тканин, у малих концентраціях викликає нудоту, головні болі.

Епоксидні смоли - широко використовуються в виробництві пластмас, пластика зі скловолокном, кабелів, клеїв, в електротехнічній промисловості, при виготовленні кардіостимуляторів, ортопедичних протезів й окулярів.

Ртуть та її сполуки - є токсичним елементом, належить до групи тяжких металів. Джерелом потрапляння до навколишнього середовища можуть бути викиди поліметалічного пилу з промислових виробництв, у побутових умовах ртуть може потрапляти до навколишнього середовища при розбиванні ртутних термометрів. Ртуті амідохлорид (осадочна біла ртуть) - амонізована ртуть раніше використовувалася у відбілю- вальних кремах, в дезінфектантах. Використовується в складі стоматологічної амальгами. Може потрапляти до організму пероральним та інгаляційним шляхом, а також через шкіру та слизові оболонки. При інгаляційному надходженні близько половини ртутних парів акумулюється в легеневих альвеолах, окислюється до Hg²⁺ і поступово, протягом 2 діб, надходить у кров. Після цього більша частина токсиканта розчиняється у крові та розподіляється у різних органах. При пероральному надходженні до організму в шлунково-кишковому тракті всмоктується 10-30% водорозчинних неорганічних сполук ртуті і близько 75% органічних сполук. В організмі ртуть утворює депо в паренхіматозних органах: близько 50% ртуті акумулюється в нирках, близько 40% потрапляє у печінку та жовч, до 5% - в центральну нервову систему. Частина ртуті затримується в легенях, селезінці та кістках. Завдяки ліпотропним властивостям органічні сполуки ртуті легко проникають через гісто-гематичні бар'єри.

Початкова стадія захворювання виражається переважно в зниженні працездатності, швидкій стомлюваності, порушенні асоціативних процесів. В подальшому відбувається поступове наростання вираженості цих явищ, а також занепокоєння, дратівливості, нападів головного болю. Водночас можливе виникнення запальних змін слизової оболонки порожнини рота, кровоточивості ясен, неприємних відчуттів в області серця, прискореного сечовипускання, проносу. При слабкому отруєнні з'являється млявість, безсоння, ослаблення пам'яті. Ртуть та її сполуки характеризуються надзвичайно високою нейротоксичністю. Цим обумовлені особливості клінічної картини за умов меркуріалізму: "ртутна неврастенія" - підвищена стомлюваність, слабкість, сонливість, апатія, головні болі, запаморочення; "ртутний тремор"; "ртутний еретизм" - стан підвищеної психічної збудливості. Хлорид ртуті впливає на імунну відповідь, пошкоджуючи або стимулюючи певну клітинну лінію або залучаючи декілька типів імуноцитів. При цьому порушується не тільки клітинний, але й гуморальний імунітет. При цьому динаміка імунологічних порушень характеризується двома періодами: 1) початкової відносно короткочасної стимуляції імунологічних реакцій; 2) наступного більш стійкого пригнічення імунітету. Особливо чутлива до ртуті імунна система в пре- і перинатальний період. Причому ртуть справляє довготривалі ефекти. Активація імунної системи за умов меркуріалізму відіграє ключову роль у розвитку автоімунних реакцій.

За умов отруєння парами бензину, альфа-метилстиролу, диметил сульфату, фенолу у трахео-бронхіальних лімфатичних вузлах спочатку відзначається плазматизація м’якотних тяжів, розширення крайового та проміжних синусів, венул і дрібних вен, збільшення кірково-мозкового індексу, площі лімфоїдних вузликів та збільшення в їхніх центрах розмноження плазмоцитів і малих лімфоцитів. Пізніше кірково-мозковий індекс зменшується, в клітинному складі лімфоїдної тканини значно зростає частка дегенеративно змінених клітин.

За умов інгаляційного впливу альфа-метилстиролу в селезінці щурів через 10 діб після початку експерименту спостерігається збільшення площі лімфатичних вузликів та їхніх центрів розмноження, зростання числа лімфобластів і пролімфоцитів, що свідчить про посилення процесів лімфопоезу. У віддалені строки експерименту дані показники зменшуються.

За умов отруєння парами диброму, формаліну, ацетальдегіду, фенолу, розчином дигідрату перфторацетону у стінках шлунку, кишечника, гортані, трахеї та головних бронхів відзначається збільшення загальної площі лімфоїдної тканини та лімфоїдних вузликів, збільшення в їхніх центрах розмноження числа великих лімфоцитів і плазмоцитів. У подальшому зростає кількість деструктивно змінених клітин. М.Р. Сапін на основі власних досліджень та наукових праць своїх учнів стверджує, що характер структурних змін в лімфоїдних органах за умов дії різних токсикантів є однотипним і залежить не стільки від різновиду діючого агента, скільки від його дози (концентрації) та тривалості дії. На початкових етапах дії токсичних факторів (ртуть, бензин, фтор, сполуки свинцю, хрому) організм відповідає активацією та мобілізацією захисних ресурсів, інтенсифікацією метаболізму. В цей час у центральних і периферійних імунних органах спостерігається збільшення маси лімфоїдної тканини, розмірів лімфоїдних вузликів, їхніх центрів розмноження, збільшується число мітозів. За умови продовження токсичного впливу фаза активації лімфоїдної тканини змінюється фазою резистентності. Кількість і розміри лімфоїдних структур залишаються на відносно високому рівні, число деструктивно змінених клітин є невеликим. Тривалість цієї фази обернено пропорційна концентрації та дозі токсиканта. За умови подальшого продовження токсичного впливу (хронічний експеримент) настає фаза супресії лімфоїдної тканини. Зменшуються число та розміри лімфоїдних вузликів, збільшується кількість макрофагів, деструктивно змінених клітин, знижується число мітозів. Після припинення токсичного впливу спостерігається фаза реабілітації лімфоїдної тканини. Збільшуються маса лімфоїдної тканини, розміри лімфоїдних вузликів, число мітозів, зменшується кількість макрофагів і деструктивно змінених клітин. Тривалість цієї фази прямо пропорційна тривалості токсичного впливу та обернено пропорційна концентрації та дозі токсиканта.

Антропогенне забруднення води (джерела). Сток в складі дощових, снігових та ґрунтових вод з промислово-урбанізованих територій. Забруднювачі: нафтопродукти, фенол, поверхнево-активні речовини, сполуки сірки, азоту (нітрати, нітрити), хлору, радіоактивні речовини в розчиненому стані і у вигляді суспензій.

Сток в складі дощових, снігових та ґрунтових вод з сільськогосподарських територій. Забруднювачі: пестициди, отрутохімікати, сполуки азоту та фосфору, ПАР, нафтопродукти, детрит.

Випадання з атмосферними опадами продуктів антропогенної діяльності. Забруднювачі: сірчана й азотна кислоти, важкі метали, радіонукліди, пестициди, тверді зважені частки, хвороботворні мікроорганізми.

Аварії нафтопроводів, нафто- і бензосховищ. Забруднювачі: нафтопродукти (нерідкі витоку бензину з резервуарів на автозаправних станціях).

Розвідка та видобуток корисних копалин. Забруднювачі: важкі метали і радіоактивні елементи у вигляді суспензій і газів, сульфати і хлориди, вуглеводні і нафтопродукти, сполуки фосфору, зважені частинки.

Витоки з неправильно організованих звалищ та сховищ отруйних речовин. Забруднювачі: пестициди та добрива, що використовуються в садах, на полях і городах, стічні води, каналізаційний мул, стоки з тваринницьких підприємств.

Природні процеси забруднення води. Вулканічна і флюїдна активність Землі, фізико-хімічна взаємодія гірських порід. Забруднювачі: гази, суспензії, розчинені сполуки сірки, азоту, хлору, фтору, фосфору, важких металів і радіоактивних елементів.