ЗООЛОГІЯ ХОРДОВИХ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Захаренко М.О. - 2015

РОЗДІЛ 3. ВІДДІЛ ЩЕЛЕПНОРОТІ GNATHOSTOMATA

3.3. Особливості організації окремих представників хрящових риб.

Хрящові риби Chondrichthyes діляться на два підкласи: Суцільноголові або Химерові Holocephali та Пластинозяброві Elasmobranchii. Підклас Суцільноголові за своєю організацією значно відрізняються від Пластинчастозябрових (рис. 52).

Основні відмінні ознаки полягають в наступному:

- череп аутостилічний;

- осьовий скелет представлений хордою, кільцеві тіла хребців незамкнені;

- зуби зливаються в зубні пластинки;

- тіло здебільшого голе, рідше вкрите плакоїдною лускою;

- бризкальце і клоака відсутні;

- зяброві щілини прикриваються шкірними виростами (складками).

Підклас Пластинчатозябрових ділиться на два надряди: акули, або селяхоїдні Selachii, та скати, або батоїдні Batoidea. Разом вони охоплюють 13 рядів. Зябрових кришок у пластинозябрових ніколи не буває. Зябра відкриваються п’ятьма-сімома щілинами з обох боків тіла. Зяброві пелюстки мають форму пластинки і прикріплені до дуг по всій своїй довжині (звідси й назва пластинозяброві). Форма пластинозябрових дуже різноманітна. Одні з них мають торпедоподібне тіло, інші - сплющене (рис. 52).

Рис. 52. Європейська химера (1) та ринохимера (2).

НАДРЯД АКУЛИ - Selachomorpha

Надряд налічує 20 родин і 350 видів. Поширені вони в усіх морях і океанах, трапляються також у прісній воді.

Ряд Різнозубоподібні Heterodontiformes - представлений однією родиною (рис. 53) різнозубих акул Heterodontidae.

Рис. 53. Австралійська бичача (рогата) акула

У сучасних різнозубих акул є два спинних плавці, кожен з яких має колючий шип і анальний плавець. Їхнє тіло коротке, помітно потовщене спереду. Голова велика, висока, з випнутими надочними гребенями. Зуби в передній частині щелеп дрібні й загострені, а задні - великі й плоскі. До цього ряду належить родина рогатих акул. Різнозубі акули невеликі (довжиною до 1,5 м). Акули відкладають на дно конічні яйця в рогових капсулах, на поверхні яких є спіральні виступи із загостреними вершинами.

Ряд Багатозябровоподібні Hexanchiformes. Представникам цього ряду властиве збереження архаїчної будови: шість-сім зябрових щілин, відсутність тіл хребців і мигальної перетинки в очах. Типовим представником є плащоносна акула (Chlamydoselachus anguineus), яка живе на великій глибині - до 1 200 м (рис. 54).

Рис. 54. Плащоносна акула

Ряд Воббегонгоподібні Orectolobiformes. Для акул цього ряду характерні два спинні плавці без колючих шипів. У багатьох є вусики на рилі. Рот маленький. Миготливої перетинки на очах немає (рис. 55).

Рис. 55. Акула-нянька

Населяють тропічні води. В Антлатичному океані трапляється акула-нянька (Ginglymostoma cirratum). Це яйцеживородна акула довжиною тіла до 4 м і масою 170 кг. До цього ряду також належить китова акула (Rhincodon typus) довжиною 15 (18-20) м і масою 14 т, яка живиться планктоном (рис. 56).

Рис. 56. Китова акула

Ряд Ламноподібні Lamniformes. Видам цього ряду притаманні два спинних плавці, великий рот і потужні зуби. Типовим представником є морська лисиця (Alopicis vulpinus) (рис. 57).

Рис. 57. Морська лисиця

Сюди ж належить велика біла акула або кархародон (акула-людоїд, або «біла смерть») - Carcharodon carcharias (рис. 58).

Рис. 58. Велика біла акула

Ряд Кархариноподібні або Сірі акули Carcharhiniformes. До цього ряду належить більшість сучасних акул. Характерно, що в них нема колючих шипів на плавцях і мигальної перетинки (третьої повіки) ока. Живуть вони у теплих і помірних водах, окремі види - навіть у прісних водоймах. До цього ряду належать котячі акули, куницеві акули, пилкозубі акули й акула- молот (Sphyma zygaena) (рис. 59).

Рис. 59. Акула-молот

Розмножуються шляхом яйцеживородіння або живородіння. Великотілі види є небезпечними для людей.

Ряд Катраноподібні - Squaliformes. Цей ряд об’єднує представників акул із колючками у спинних плавцях або без колючок і без анального плавця. Риби живуть як у холодних, так і в теплих водах; серед них є пелагічні та придонні види. Сюди належить колюча акула катран (Squalus acanthias), звичайна в Чорному морі (рис. 60).

Рис. 60. Акула катран

В Англії м’ясо катрана, яке не має аміачного запаху, цінують більше, ніж м’ясо оселедця. Також до цього ряду належить полярна акула (Somniosus microcephalus) (рис. 61). Ця акула буває завдовжки 6,5 м і важить до 1 т, та деякі глибоководні акули зі спеціальними органами світіння.

Рис. 61. Полярна акула

Ряд Пилконосоподібні Pristiophoriformes охоплює акул, яким властиве видовжене і сплющене рило мечоподібної форми, з боків якого є великі зуби, а на середині його довжини розміщена пара довгих вусиків, що виконують функцію дотику. Наявність пилкоподібного рила в цих акул робить їх подібними до риби-пилки з надряду батоморфних. Пилконоси належать до акул, м’ясо яких має добрі смакові якості (рис. 62).

Рис. 62. Пилконоса акула

Ряд Скаватиноподібні або Морські ангели - Squatiniformes. За зовнішнім виглядом особини цього ряду подібні до скатів, проте їхні зяброві щілини розташовані так, як у всіх акул - з боків тіла. Типовий представник - європейський морський ангел (Squatina squatina) (рис. 63).

Рис. 63. Акула морський ангел

Район поширення цих акул - Середземне море і європейське узбережжя Атлантики. Всі морські ангели яйцеживородні.

Скати на відміну від акул, характеризуються тим, що зяброві отвори в них повністю розташовані на черевному боці тіла, а не на його боках. Їхній тулуб сильно сплющений, і край грудних плавців зростається з боками тіла й голови. Очне яблуко у скатів зверху прирощене до орбіти, чого ніколи не буває у акул. Мигальна перетинка завжди відсутня. Анального плавця немає. Зуби у скатів шилоподібної форми або сильно сплющені й заокруглені. У жодного з них немає гострих, лезоподібних зубів, характерних для багатьох акул. Як правило, у скатів бризкальця розвинені набагато краще, ніж у акул, що пов’язане з їхнім значенням у процесі дихання. Саме через бризкальця лежачі на дні скати набирають воду в зяброву порожнину. Тільки скати-рогачі, що живуть у товщі води, подібно до акул, захоплюють воду ротом. Відповідно до цього, вони мають помітно редуковані бризкальця. Розміри різних скатів коливаються від декількох сантиметрів до 6-7 м у довжину, а вага найбільших особин може досягати майже 2,5 т. Більшість скатів ведуть донне життя, лише деякі види - пелагічні. Розмножуються скати, відкладаючи на дно укладені в капсулу яйця або народжуючи живих дитинчат. Їжу скатів складають найрізноманітніші тварини - від планктонів і донних безхребетних до риб. Скати дуже широко поширені у всіх морях і океанах. Вони зустрічаються як у холодних водах Арктики й Антарктики, так і на прогрітих мілководдях тропічних морів у дуже широкому діапазоні температур.

Надряд Batomorpha - Батоїдні, або Скати

Ряд Гнюсоподібні (Електричні скати) Torpediniformes.

Ряд Пилкорилоподібні Pristiformes.

Ряд Скатоподібні (Ромботілі скати) Rajiformes.

Ряд Xвостоколопордібні (Орлякоподібні) Myliobatiformes.

Ряд Гнюсоподібні (Електричні скати) Torpediniformes - ряд скатів, плоських морських риб із збільшеними грудними плавцями (рис. 64).

Рис. 64. Електричні скати: торпедо (1) дискотего очкастий (2)

Більшість представників ряду відомі своєю здатністю виробляти електричний розряд напругою від 8 до 200 вольт, залежно від виду, що використовується для полювання та захисту. Ряд нараховує біля 69 видів, які об’єднані в чотири родини. Найвідомішим родом ряду є Torpedo, за назвою якого названий тип зброї - торпеда. Ця назва походить від латинскої латиської мови torpere - «паралізувати», саме це відбувається із жертвою або людиною, що наступає на нього. Сила струму, яка генерується скатами, різниться залежно від виду та досягає 50 ампер. Напруга також варіює. Наприклад, атлантичний торпедо (Torpedo nobiliana) може давати розряди в 220 Вольт, але для більшості видів ця цифра менша і становить 5-40 Вольт. Розміри електричних скатів також різні, максимальна довжина належить тому ж торпедо і становить 1,2 м при вазі до 100 кг. Решта видів дрібні - до 50 см.

Ряд Пилкорилоподібні скати, або Пилки-риби. Ряд складається з одного роду і 7 видів (рис. 65).

Рис. 65. Скат пилка-риба

Досягають 5-6 м довжини; тіло слабо сплющене, грудні плавці невелики. Зяброві щілини розташовані на нижній поверхні голови. Подовжене пилкоподібне рило по краях вкрите великими зубами, але на відміну від акулпилконосів не несе дотикових вусиків. Живуть на мілководдях тропічних і субтропічних морів, іноді заходять в нижні ділянки річок (австралійська пила- риба постійно живе в річках). Добре плавають. Харчуються дрібними стайними рибами (коли вривається у зграю здобичи, б'є риб бічними ударами «пилки») і різними донними безхребетними (ймовірно, використовує «пилку» і для розривання грунту). Яйцеживородна. Зуби на «пилці» молоді зявляються на шкірі тільки після народження.

Ряд Скатоподібні (Ромботілі скати) Rajiformes. Сюди відносять більше ста видів трьох родин, що характеризуються сильно сплющеним, більш або менш ромбовидним тілом, загостреним рилом і чітко відмежованим від тулуба тонким хвостовим стеблом, який закінчується маленьким хвостовим плавцем. В Азовському та Чорному морі мешкає Морська лисиця Raja clavata - представник родини ромбових скатів Rajidae (рис. 66).

Рис. 66. Скати: морська лисиця (1) і скат-рохля (2)

У більшості (але не у всіх) видів на різних ділянках шкіри розкидані великі плакоїдні лусочки, що мають вигляд занурених у шкіру округлих ґудзиків, в яких розміщені злегка вигнуті назад зуби. Тримаються на дні, населяють холодні і помірні води, в тропіках зустрічаються лише на великих глибинах. Довжина від 30 см до 2 м. Вдень зазвичай лежать на грунті або злегка закопуються в нього, вночі плавають біля дна. Основний спосіб плавання - хвилеподібні рухи грудних плавців. Харчуються дрібною рибою, донними ракоподібними, молюсками, голкошкірими. На риб напливають зверху, притискають їх тілом до грунту і потім поїдають. Самки відкладають одночасно тільки 1 -2 яйця, а за розтягнутий період яйцекладки - кілька десятків яєць в рогових капсулах з вусиками. Розвиток триває до 4-6 місяців. У метрових скатів довжина яйця досягає 6-10 см, молодий скат, який тільки виходить з яйця має довжину 10-15 см.

Ряд Xвостоколоподібні (Орлякоподібні) Myliobatiformes.

Відрізняються наявністю значно збільшеними грудними плавцями, які сягають далеко вперед по сторонах голови, зі сплюснутим тілом (рис. 67).

Рис. 67. Скати хвостоколи: морський кіт (1), річковий хвостокол (2)

Хвилеподібний рух грудних плавців під час пересування є діагностичною ознакою для цього таксону. Очі і дихальця розташовані на верхній поверхні тіла, а зяброві щілини на нижній стороні. Вони мають плоскі, дрібні зуби і, як правило, м'ясоїдні, хоча манти є фільтраторами (рис. 68).

Рис. 68. Скат манта, або морський чорт

Фільтрація води мантами забезпечується особливою будовою зябрових щілин, що утворюють своєрідний цідильний арпарат.

Більшість видів скатів народжують живих дитинчат, хоча деякі відкладають яйця з роговою капсулою ("гаманець русалки").

На противагу іншим донним рибам скати ніколи не притискаються всією передньою частиною свого тулуба до морського дна, а спираються на свої грудні плавці так, що посередині залишається порожній простір. Щоб забезпечити водою зябра, вони відкривають дихальні отвори, при цьому відсовують клапан: а коли зяброві мішки вже наповнені, вони закривають дихальні отвори і пропускають прийняту воду крізь зяброві щілини. Пересуваються ці скати завдяки хвилеподібним рухам обох плавців, що проходять від передньої частини тулуба до задньої. Довгий хвіст, яким скат, втім, мало користується, служить частково кермом.

Контрольні запитання

1. Загальна характеристика хрящових риб.

2. Покриви тіла хрящових риб.

3. Типи луски хрящових риб.

4. Типи парних плавців хрящових риб.

5. Типи хвостових плавців хрящових риб.

6. Видозміни луски хрящових риб.

7. Скелет хрящових риб.

7. Травна система хрящових риб.

5. Дихальна система хрящових риб.

6. Видільна система хрящових риб.

7. Кровоносна система хрящових риб.

8. Нервова система хрящових риб.

9. Статева система хрящових риб.

10. Розмноження та розвиток хрящових риб.

13. Значення хрящових риб у природі та житті людини.

14. Класифікація хрящових риб.

15. Порівняльна характеристика дихальної системи міног і хрящових риб.

16. Порівняльна характеристика нервової системи міног і хрящових риб.

17. Порівняльна характеристика видільної системи ланцетника і хрящових риб.

18. Органи чуття у хрящових риб.

19. Спосіб життя хрящових риб.

20. Будова та функції бічної лінії.

21. Порівняльна характеристика скелету міног та хрящових риб.

22. Ампули Лоренціні у хрящових риб.

23. Виникнення та будова зубів у хрящових риб.

24. Порівняльна характеристика булови луски хрящових риб та зубів ссавців.

25. Живородіння та яйце живородіння у хрящових риб.

26. Поширення хрящових риб по водоймах земної кулі.

27. Особливості способу життя акул і скатів.

28. Прісноводні та морські хрящові риби.

29. Велетні та карлики серед хрящових риб.

30. Особливості живлення хрящових риб.

31. Взаємовідносини людини та хрящових риб.

32. Значення хрящових риб у природі та житті людини.

33. Світовий промисел хрящових риб.