ЗООЛОГІЯ ХОРДОВИХ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Захаренко М.О. - 2015

РОЗДІЛ 3. ВІДДІЛ ЩЕЛЕПНОРОТІ GNATHOSTOMATA

3.5. Характеристика окремих представників кісткових риб

Підклас лопатепері риби - Sarcopterygii. Луска космоїдна або кісткова. Хорда зберігається протягом усього життя, вона оточена цупкою сполучнотканинною волокнисто-еластичною оболонкою. Розвинені верхні й нижні дуги, у хвостовому відділі іноді помітні недорозвинені тіла хребців. Череп арфі- або автостилічний. У складі покривних кісток черепа є луската кістка. Хвіст гетероцеркальний (викопні) чи дифіцеркальний. Парні плавці в основі мають м’ясисту лопать, бісеріальні. У серці є артеріальний конус. Кишечник має спіральний клапан і відкривається в клоаку. Від черевного боку стравоходу відходять один - два міхурі, що виконують функцію легень. Знайдені у відкладах нижнього девону.

Надряд кистепері риби - Crossopterygimorpha. Мозковий череп поділяється на дві частини - нюхову і власне мозкову. Череп амфістилічний. Вторинні щелепи добре розвинені, зуби сильні, гострі. Скелет парних плавців з укороченою центральною віссю і добре розвиненим базальним елементом в основі. Прісноводні хижаки, що неодноразово проникали й у моря.

Ряд Целакантоподібні - Coelacanthiformes. Представники цього ряду, вочевидь, відокремилися від примітивних рипідистій. Хоани відсутні. Хвіст дифіцеркальний, із додатковою середньою лопаттю. Плавці з міцними, але досить короткими основами й подовженими лопатями. Плавальний міхур погано розвинений. Жили в прісних водоймах, в палеозої проникли в моря. Проте, у тріасі їх витіснили променепері. В юрі та крейді залишки целакантів ще трапляються, але в більш пізніх шарах не виявлені. Тому вони вважалися цілком вимерлою групою.

У 1938 р. біля берегів Південної Африки була впіймана невідома риба, яку Дж. Л. Б. Сміт визначив як целаканта і назвав Latimeria chalumne (рис. 98).

Рис. 98. Латимерія

Виявилося, що латимерії живуть у північній частині Мозамбікської протоки (між Мадагаскаром і Африкою) на глибинах до 300 м, ведуть придонний спосіб життя. Чисельність латимерії, невелика: задокументовано лише трохи більше сотні випадків вилову риб. Добре розвинена хорда має товсту, щільну й еластичну волокнисту оболонку. Головний мозок займає не більше одного відсотка об’єму мозкової коробки, заповненої, в основному, жироподібною субстанцією. Плавальний міхур, подібно до легень дводишних риб, відходить від черевного боку стравоходу, короткий і має вид трубки довжиною 5-8 см, що переходить в оточений жиром тяж. У кишечнику є спіральний клапан, а в серці - артеріальний конус. У статевозрілої самки масою 78 кг у правому яєчнику (лівий рудиментований) було виявлено 19 ікринок діаметром 8-9 см і масою близько 300 г кожна; яйцеживородні. Латимерія - типово реліктовий вид, її збереження до наших днів на обмеженій ділянці Світового океану - результат випадкового збігу сприятливих умов.

Надряд дводишні риби - Dipneustomorpha. Палеозойські дводишні в мозковому черепі мали суцільний кістковий утвір або кілька окремих кісток. У сучасних видів хрящові скостеніння недорозвинені. Є внутрішні ніздрі - хоани. Череп автостилічний. Зуби утворюють потужні зубні пластинки. Хорда зберігається протягом усього життя. Є верхні й нижні (гемальні) дуги, а у деяких викопних форм - тіла хребців. Скелет парних плавців бісеріального типу. В еволюції простежується зміщення непарних плавців назад і злиття їх із хвостовим плавцем. Луска космоїдна або кісткова. У сучасних видів є одна або дві легені - вирости черевного боку стравоходу. Намічається поділ передсердя й утворення легеневого кола кровообігу. Дводишні - бічна, спеціалізована гілка, що відокремилася від примітивних кистеперих ще в нижньому девоні. Поділяються на три ряди; шість сучасних видів мають реліктовий характер поширення.

Ряд Рогозубоподібні, або Однолегеневоподібні - Ceratodiformes.

Мозковий череп майже цілком хрящовий. Покривні кістки нечисленні. Вторинних щелеп немає. Парні плавці добре розвинені. Мали тільки одну легеню. Луски кісткові, великі.

Зараз існує тільки один вид (рис. 99) - рогозуб - Neoceratodus forsteri (кілька водойм у Західній Австралії).

Рис. 99. Рогозуб

Досягає довжини до 1,5 м і маси понад 10 кг. Живе у зарослих ріках з повільною течією. Період посухи переживає в ямах, які залишилися від русла. Кожні 40-50 хв. спливає, і гучно вентилює легені. У випадку повного висихання ями гине. Живиться безхребетними, хоча в кишечнику звичайно багато дрібно стертих рослинних залишків. Ікру (до 6-7 мм у діаметрі) відкладає на водяні рослини. Мальки дихають переважно зябрами. Після розсмоктування жовткового мішка стають більш рухливими, тримаються на плесах, харчуючись нитчастими водоростями. Грудні плавці з’являються на 14- й день після вилуплення. З цього часу починає функціонувати легеня. Черевні плавці формуються через 2,5 місяці. Рогозубів інтенсивно винищували через смачне м’ясо. Зараз вони перебувають під охороною.

Ряд Дволегенеподібні - Lepidosireniformes. Мозковий череп майже цілком хрящовий. Покривні кістки нечисленні. Вторинних щелеп немає. Зубні пластинки з гострими гребенями. Парні плавці мають вигляд щупалець; їхній скелет утворений тільки почленованою центральною віссю. Дрібні циклоїдні луски глибоко занурені в шкіру. Легені - парні. Розвиток з метаморфозом: у личинок розвиваються шкірні зовнішні зябра, що зникають з початком функціонування легень. Нечисленні викопні залишки виявлені в пермських горизонтах США і на Східноєвропейській платформі. Зараз відомо п’ять видів двох родів.

Чотири види роду Protopterus живуть у Центральній Африці (рис. 100).

Рис. 100. Протоптерус

Найбільший завдовжки 2 м, найменший - лише 30 см. Живуть у плесах річок і в тимчасових озерах. Ведуть сутінковий і нічний спосіб життя. Живляться різноманітною тваринною їжею: кільчаками, молюсками, земноводними, рибами. В посуху, коли рівень води знижується до 5-10 см, протоптерус риє нору. Камера великих риб розташовується на глибині до півметра. За рахунок затвердіння шкірного слизу навколо риби утвориться щільний кокон (товщина його стінок - всього 0,05-0,06 мм); у верхній частині кокона утворюється тонка трубочка, якою повітря проникає до голови. У такому стані риба залишається до наступного періоду дощів, близько 6-9 місяців (в експерименті - понад чотири роки).

У період дощів ґрунт поступово розмокає, вода заповнює повітряну камеру, і риба, прорвавши кокон, висуває голову, вдихаючи повітря. Через кілька годин вона залишає нору. З часом сечовина виводиться назовні через зябра й нирки.

Після сплячки починається період розмноження. В нору, вириту самцем, самка відкладає до 5 тис. ікринок діаметром 3-4 мм. Личинки мають великий жовтковй мішок і 4 пари пір’ястих зовнішніх зябер. Весь період інкубації та в перші тижні життя личинок самець знаходиться біля гнізда й активно його захищає. Личинковий період триває 3-4 тижні. У басейні Амазонки живе американський лусковик, або лепідосирен, - Lepidosiren paradoxa (рис. 101).

Рис. 101. Лепідосирен

Заселяє переважно тимчасові водойми, від посухи рятується закопуючись так само, як протоптеруси. Але кокон у лепідосирена не утворюється - тіло

сплячої риби оточене лише слизом. Самець також охороняє ікру й молодь. У цей час на його черевних плавцях розвиваються багаті капілярами розгалужені шкірясті вирости довжиною 5-8 см. Остаточно не з’ясовано, чи ці вирости сприяють насиченню киснем води в гніздовій камері, чи компенсують неможливість використання легеневого дихання в норі.

Підклас Променепері - Actinopterygi.

ІнфракласГаноїдні - ganoidei.

Ряд Багатопероподібні (Polypteriformes). Це давня група риб (відомі з еоцену), викопні предки яких досі не виявлені (рис. 102).

Рис. 102. Багатопері: каламоіхт (1) і нільський багатопер (2)

Розміри тіла від 30 см до 1,2 м. Тіло видовжене, вкрите ромбічною ганоїдною лускою. Голова сплющена, є пара невеликих вусиків. Рот та зуби великі. Спинний плавець складається з кількох (6 - 18) невеликих плавців, кожен з яких має великий шип та кілька м'яких променів. Великі грудні плавці мають м'ясисті лопаті, подібні до тих, які мають лопатепері риби. Плавальний міхур розташований під травним трактом, виконує дихальну функцію та складається з двох камер, одна з яких з'єднана з глоткою. У кишечнику є спіральний клапан. Добре розвинений артеріальний конус. Тривалість життя - до 12 років. Зустрічаються у прісних водоймах тропічної Африки, більша частина видів - у басейні річки Заїр. Тривалий час можуть знаходитись без води, завдяки диханню за допомогою плавального міхура. Але в той же час без доступу до атмосферного повітря гинуть через 2 - 3 години. Розмножуються у сезон дощів у затоплених луках. Ікра відкладається на ґрунт або водну рослинність. Розвиток біля 4 діб, личинки мають великі зовнішні зябра.

Ряд Панцирникоподібні, або Панцирні щуки - Lepidosteiformes (рис. 103).

Рис. 103. Довгорилий панцирник

Панцирникоподібні (Lepisosteiformes) - не чисельний ряд ганоїдних риб (Holostei). Відомий з еоцену. У давні часи Lepisosteiformes були поширені в

Європі, Індії та Північній Америці. Зараз ареал охоплює водойми Центральної та Північної Америки, а також водойми Куби. Розміри до 3 м, вага до 150 кг. Форма тіла нагадує будову щук. Тіло вкрите ганоїдною лускою ромбічної форми, утворюючи міцний панцир, який витримує постріл з підводної рушниці. Спинний та анальний плавці зміщені далеко назад. Рило видовжене, щелепи нагадують формою щелепи кайманів та мають велику кількість великих зубів. Верхня щелепа несе також ніздрі. Хребет кістковий, хребці опуклі попереду та ввігнуті позаду. Плавальний міхур має комірки та з'єднується з глоткою, що дає змогу рибам дихати атмосферним повітрям. Кишечник має спіральний клапан. У серці зберігся артеріальний конус. Тривалість життя може сягати кілька десятків років. Прісноводні риби, але можуть заходити у солонуваті лимани. За способом життя представники ряду нагадують щук - це типові хижаки, які полюють з укриття. Статевої зрілості досягають на 3 - 4 році життя. Нерест сезонний, зграйний (на одну самицю 1 - 4 самця). Ікра донна, прикріплюється до субстрату, отруйна. Інкубаційний період - біля 3 діб, личинки, що з'явились ще кілька діб прикріплені до субстрату. Молодь спочатку живиться дрібними безхребетними, а досягаючи 4 см переходить на живлення мальками риб.

Ряд Амієподібні - Amiiformes (рис. 104)

Рис. 104. Амія

Цей ряд разом з панцирникоподібними нерідко поєднують у групу (надряд) кісткових ганоїдів - Holostei. До наших днів дожили два роди. Для кісткових ганоїдів характерна наявність ганоїдної луски (в амієподібних редукується), менший ступінь окостеніння мозкового черепа. Хвостовий плавець слабко гетероцеркальний. Плавальний міхур з комірчастими стінками служить додатковим органом дихання й відкривається на спинному боці початку стравоходу. Єдиний сучасний вид - амія Amia calva населяє заболочені мілководні водойми Північної Америки. Тіло вкрите циклоїдною лускою. Хребці амфіцельні. В серці зберігається вкорочений артеріальний конус, а в кишечнику - дещо зменшений спіральний клапан. Активний хижак. Перед нерестом самець амії будує гніздо з рослинних залишків. Самка відкладає туди 20-70 тис. ікринок. Мальки прикріплюються до стінок гнізда за допомогою клейкого секрету розташованої на рилі залози. Самець охороняє гніздо кілька місяців. Промислове значення невелике.

Ряд Осетроподібні - Acipenseriformes (рис. 105).

Сучасні види мають багато архаїчних рис будови. На верхній лопаті гетероцеркального хвоста є ганоїдні луски (фулькри); дуже характерні утворені зі зрослих лусок кісткові пластинки - жучки, розташовані на тілі п’ятьма правильними поздовжніми рядами. Зберігається добре розвинена хорда в щільній оболонці; тіл хребців немає, але наявні хрящові верхні й нижні (гемальні) дуги. Поверх хрящового мозкового черепа утворився панцир з численних покривних кісток. В скелеті парних плавців добре розвинені радіалії. У верхній частині зябрової покришки часом зберігається рудимент бризкальця. У серце розвинений артеріальний конус, а в кишечнику - спіральний клапан. Відомі з тріасу; хоча ніколи не були численними. Зараз живе 25 видів двох родин; трапляються тільки в північній півкулі.

Родина осетрові - Acipenseridae об’єднує три роди з 23 видами (рис. 105).

Рис. 105. Осетроподібні

1 - осетер; 2 - білуга; 3 - севрюга; 4 - стерлядь; 5 — лжелопатонос

Найбільші розміри має білуга - Huso huso, яка живе в Чорному, Азовському, Каспійськ морях і в східній частині Середземн моря; розмножується в річках, що впадають у ці моря, у віці 9-23 років, при довжині 1,5-2 м. Окремі особини доживають до 100 років, досягаючи 5,5 м довжини і маси більше 1,5 т.

Рід осетрів - Acipenser налічує 16 видів (8 видів живуть у наших водах). Найбільш відомі - атлантичний, сибірський, амурський, північноамериканський та інші осетри, севрюга, стерлядь (рис. 105), шип. Зі згаданих видів тільки стерлядь постійно живе в річках. Інші - прохідні риби, що нерестяться в річках на ділянках з гальково-кам’янистим дном за сотні й тисячі кілометрів від вустя. Після нересту (він буває щороку або через рік) дорослі риби повертаються в моря. Деякі особини осетрів доживають до 30-60 років, сягаючи довжини 2,5 м і маси 100-120 кг; максимальна довжина стерляді 1-1,2 м, маса - 16 кг.

У багатьох видів прохідних осетрових виражені дві раси: риби озимої та ярової раси входять у річки восени, зимують у них і після нересту навесні скочуються в море; риби ярової раси входять у річки навесні, нерестяться наприкінці весни - на початку літа, і відразу ж ідуть у море. Наявність двох рас дозволяє позмінно використовувати нерестовища і харчові ресурси; крім того, озимі популяції легше досягають далеких нерестовищ у верхів’ях рік. У річках, що впадають в Аральськ море (Аму-Дарья, Сирдар’я) живе 3 види лопатоносів - рід Pseudoscaphirhynchus.

Родина веслоносів - Polyodontidae зараз представлена двома видами: веслоніс Polyodon spathula сягає 2 м довжини і маси 75 кг, живе в озерах і річках басейну Міссісіпі.

Інфраклас костисті риби - teleostei Ряд Вугреподібні Anguilliformes Річковий вугор Anguilla anguilla (рис. 106)

Рис. 106. Європейський вугор

Підвидів немає. Раніше американські і японські вугри вважалися підвидами європейського, але зараз виділені в самостійні види. З моря памолодь заходить у всі річки Європи від Балтійського і Баренцева морів до Чорного. У невеликій кількості вугор зустрічається в Чорному морі. Окремі особини ловилися в Дунаї, Дністрі, Бузі, Дніпрі. Довжина 50-150 см, максимум до 200 см. Маса до 4-6 кг, хоча відомий екземпляр масою 12,7 кг. Розмножується у Саргасовому морі на глибинах. Личинки (лептоцефали) піднімаються до поверхні і пасивно розносяться Гольфстрімом до берегів Європи. На це йде 2,5-3 роки. У стадії склоподібного вугра вони в травні підходять до гирл річок і заходять до них. Значну частину життя вугор проводить в прісних водах. Забарвлення вугра змінюється залежно від віку і водойми. Розрізняють дві форми вугрів - гостроголову і широкоголову. Гостроголові вугри частіше зустрічаються в місцях із дрібними кормовими організмами. Дрібні особини живляться личинками комах, молюсками, червами, ракоподібними; у живленні крупних вугрів переважає риба (окунь, йорж, плітка). Росте поволі, але за хороших умов були прирости до 500 г у рік. Сезон нагулу триває з квітня по листопад, взимку не живиться. Холодний час проводить у сплячці. Живуть у річках від 5 до 25 років, потім вугрі починають зворотну міграцію до моря. Цінний промисловий вид. Ловиться в невеликих кількостях.

Ряд Оселедцеподібні Clupeiformes

Тюлька Clupeonella cultriventris (рис. 107)

Рис. 107. Тюлька

Вид зустрічається в басейні Чорного, Азовського і Каспійського морів. С cultriventris мешкає в Азовському морі і в опріснених ділянках Чорного моря; входить до Дону, дельти Кубані, Дніпра, Буга, Дністра, Дунаю. Майже у всіх водосховищах вона стала масовим видом. Граничний вік 6 років; досягає довжини до 15 (зазвичай 10) см і маси 22 г. Пелагічна, евригалінна риба, зустрічається і розмножується як в морі, так і в його опріснених частинах, в річках, а деякі форми - в озерах і водосховищах (чисто прісноводні). Основна їжа складається з Copepoda і Cladocera, рідше - коловертки, личинок молюсків і риби. Нерест з квітня по червень. Личинки і мальки тримаються на мілководдях. Тюлька веде зграєвий спосіб життя в пелагіалі, безпосередньо до берега не підходить. Одна з основних промислових риб. Постійно збільшується чисельність у водосховищах. Часто зустрічається в живленні хижих риб.

Ряд Лососеподібні Salmoniformes Піряд-Щуковидні - Esocoidei Родина Щукові - Esocidae Щука - Esox lucius (рис. 108)

Рис. 108. Щука

В Європі поширена в басейнах Північного, Балтійського, Баренцева, Білого, Чорного і Каспійського морів. Досягає 150 см і ваги 35 кг, максимальний вік 12-15 років. У річках постійно мешкає в прибережній зоні, а в крупних озерах і водосховищах йде до центральної частини водойм. Веде виключно хижий спосіб життя. Памолодь в перші місяці життя живиться зоопланктоном, а після досягнення довжини 4 см переходить на живлення молоддю переважно коропових і окуневих. Доросла щука споживає масових риб. Найбільш швидко росте щука в дельтових районах крупних річок. Нерест буває рано навесні при температурі води 3-6°С. Плодючість коливається від 3 до 233 тис. ікринок. Розвиток закінчується за 10-14 днів. Ікрометання на мілководді часто приводить до обсихання і загибелі ікри при різкому спаді рівня паводкових вод, що знижує виживання памолоді і підриває запаси щуки. Повсюдно один з основних промислових видів.

Ряд Коропоподібні - Cypriniformes. Родина Коропові - Cyprinidae.

Рід Лящ -Abramis.

Синець - Abramis ballerus (рис. 109).

Рис. 109. Синець

Басейни Північного, Балтійського, Чорного і Азовського морів. Досягає віку 9-10 років, довжини 45 см і маси 600 г. Мешкає в прісних водоймах, може зустрічатися і в солонуватій воді. Є типовою озерно-річковою пелагічною рибою. Часто веде зграєвий спосіб життя. Мешкає переважно в проточних озерах. У річках віддає перевагу ділянкам з повільною течією. Основна їжа синця - зоопланктон, частково бентос і водна рослинність. В річках росте поволі. Статевої зрілості самці досягають у віці 3-4 року, самки - на рік пізніше, при довжині 18-20 см. Плодючість від 4 до 52 тис. ікринок. Нереститься з кінця квітня до середини червня в затоках, на глибині 30-80 см. Промислова, але малоцінна риба.

Лящ -Abramis brama (рис. 110).

Рис. 110. Лящ

У річках, озерах і опріснених ділянках Північного, Балтійського, Білого, Егейського, Чорного, Азовського, Каспійського і Аральського морів. Живе до 20 років. Може досягати довжини 75-80 см і маси 6-9 кг. Звичайні розміри - 2545 см і маса - 0,5-1,5 кг. Віддає перевагу помірно проточним водоймам і озерам. Типовий бентофаг. Крупний лящ може поїдати памолодь риб. Веде зграєвий спосіб життя. Статевозрілим стає на півдні в 3-4 роки. На півдні нерест - з кінця квітня до початку червня, на півночі - в травні-червні. Плодючість від 92 до 338 тис. ікринок. Ікра розвивається 4-6 діб. Утворює дві форми - житлову і напівпрохідну. Остання хачується в морі і на нерест йде у пониззя річок. Є одним з головних об'єктів прісноводого промислу і штучного розведення.

Строкатий товстолобик - Aristichthys nobilis (рис. 111).

Рис. 111. Строкатий товстолобик

Китайський вид, широко акліматизований в європейській частині країн СНД і інших країнах як об'єкт аквакультури на теплих водах ГРЕС, АЕС і ТЕЦ. Крупна риба, до 146 см завдовжки і масою до 32 кг. Основний об'єкт живлення - зоопланктон, але до осені в кишечниках збільшується частка фітопланктону. Дозріває на 2-6 роках. Нереститься в періоди різкого підйому рівня води, пізніше за білого товстолобика, в кінці травня. Ікра придонно-пелагічна, порційна. У природних умовах утворює гібриди з білим товстолобиком. Цінна промислова риба. Якість м'яса вища, ніж у білого товстолобика. Перспективний об'єкт акліматизації, ставкового і тепловодного вирощування.

Білий товстолобик Hypophthalmichthys molitrix (рис. 112).

Рис. 112. Білий товстолобик

Завезений в з річки Амур і з північного Китаю. Широко розселявся в ставкових господарствах по всіх рівнинних водоймах. Але стада, що самовідтворюються, сформовані тільки в середньому перебігу Амудар’ї і Сирдар’ї. У решті водойм стада можуть підтримуватися тільки за рахунок періодичного зарибнення з рибгоспів. Крупна зграєва пелагічна риба, що досягає в окремих випадках більше 1 м довжини і більше 40 кг маси тіла. Статевозрілості досягає в 3-4 році. Нерест після досягнення температури води 18-20°С і співпадає з різким підняттям води в річці - в травні-червні. У природних умовах ікру викидає на течії в місцях з водовертю. Ікра пелагічна, у воді набухає і збільшується в розмірах і розвивається, пливучи вниз за течією. При попаданні в стоячу воду ікра тоне і гине. Необхідне 100 і більше км русла річки з такою течією для розвитку ікри. Плодючість висока - у крупних плідників масою більше 20 кг - до 3 мільйонів. Живиться фітопланктоном.

Амур білий (Ctenopharyngodon idella) (рис. 113).

Рис. 113. Білий амур

Білий амур досягає довжини більше метра і може набрати масу до декількох десятків кілограм. Відомі випадки вилову особин з довжиною тіла до 1,22 м. Маса таких гігантів вище 30-35 кілограм. Вона має витягнуте тіло, яке трохи приплюснуте з боків. Всі плавці у білого амура пофарбовані в різні кольори. Голова у трав’яного коропа - ще одна назва білого амура, має специфічний зовнішній вигляд. Для величезного тіла вона дуже мала. Риба має міцний і в той же час витончений тулуб. Спинний і хвостовий плавці пофарбовані в більш темні тони в порівнянні з черевними і анальним. Спина трав’яного коропа пофарбована в зеленуватий відтінок, а черево відливає золотом. Луска у білого амура дуже велика. З боків риби вона має золотистий відтінок, а ободок забарвлений в темний колір. Фахівцями було встановлено, що найбільший промисловий ефект від розведення трав’яного коропа досягається в південних водоймах, розташованих ближче до півдня від 45 градуса північної широти. Це пов’язано з тим, що білий амур не переносить низької температури води і перестає розмножуватися. Однак, в теплих водоймах АЕС, ГЕС і ТЕЦ можливе вирощування трав’яного коропа і більш північних районах. З штучних водойм білий амур неминуче проникає в природні водойми. Вкрай висока популярність білого амура більшою мірою пов’язана з його раціоном харчування. Він рослиноїдний, проте, будучи мальком, він харчується мікроорганізмами. Це справжня «водяна корова». Вища водна рослинність починає входити в раціон трав’яного коропа, коли він досягає віку одного року, а довжина тіла при цьому складає всього три сантиметри. Пізніше білий амур починає вживати в їжу як водні рослини, так і наземні, які випадково потрапляють в річки. Він віддає перевагу молодій і м’якій рослинності.

Рід Уклейки - Alburnus.

Верховодка, уклейка-- Alburnus alburnus (рис. 114).

Рис. 114. Верховодка

Невелика рибка, досягає максимальної довжини 20 см, маси 60 г і віку 1012 років, але звичайні розміри в уловах 19-24 см і маса 10-12 г. Мешкає в річках, озерах, проточних ставах і водосховищах. Також присутня в солонуватих водах гирл річок і заток. Тримається зграями у верхньому шарі води. Дорослі риби поїдають планктон, повітряних комах і їх водних личинок, іноді ікру (як свою, так і інших риб), личинок і дрібних мальків риб. Статевозрілою стає на 3-му році життя при довжині 7-8 см. Нереститься в травні, червні і початку липня при температурі води не нижче 15-16° С. Більшість самок відкладають три порції ікри (а деякі - чотири-шість). Нерестовища зазвичай розташовуються на глибині від 7 до 50 см. Загальна плодючість може коливатися від 3 до 10,5 тис. ікринок. Памолодь живиться мікроскопічними водоростями і дрібним зоопланктоном. Повсюдно численний вид, але є другорядним об'єктом промислу, в основному аматорського рибальства. Луска використовувалася для виготовлення штучних перлів.

Рід Білизна - Aspius.

Білизна звичайна - Aspius aspius (рис. 115).

Рис. 115. Білизна звичайна

Виділяють 3 підвиди. У Європі номінативний підвид A. aspius aspius - звичайна білизна. Широко поширений в Середній Європі в басейнах Північного, Балтійського і Чорного морів. Зустрічається у всіх річках Чорноморського басейну (Дунай, Дністер, Дніпро, Буг, Дон, Кубань). Річкові популяції не мають великих розмірів. Прохідна форма більша, досягає довжини 80 см і маси 4-5 кг. В уловах переважають особини 60 см завдовжки і масою 2,5 кг. Граничний вік - 9-10 років у північних популяцій і 5-6 років - у південних. Пелагічний хижак, дотримується руслових ділянок річок і плес водосховищ у верхніх і середніх шарах води. Веде поодинокий спосіб життя, а невеликі зграї утворює тільки в період нересту весною і в період залягання на зимувальні ями восени. Живиться планктонними організмами і памолоддю різних видів риб. Памолодь на перших етапах споживає дрібних ракоподібних (Copepoda і Cladocera), спливаючих личинок і лялечок хирономід і інших комах. При довжині 5-9 см в серпні-вересні білизна починає споживати молодь вобли, густери, уклеї, чехоні, сазана. У північних популяціях досягає довжини 40-50 см тільки у віці 10 років, а в південних - в 6 років. Плодючість в Азово- чорноморському басейні - 40-200 тис. ікринок. Нерест відбувається протягом 2 тижнів, проходить навесні (квітень-травень) при температурі води від 4-5 до 1112°. Після того, як личинки досягають розміру 7 мм, вони зносяться у водойми додаткової системи, де відгодовуються. Другорядний об'єкт промислу.

Рід Плоскирка - Blicca.

Плоскирка - Blicca bjoerkna (рис. 116).

Рис. 116. Плоскирка

Іноді цей вид включають до роду Abramis, але частіше вважають валідним на підставі анатомічних ознак. Широко поширена в Європі на схід від Піренеїв і на північ від Альп і Балкан. Мешкає в річках і озерах басейнів Північного, Балтійського, Чорного, Азовського і Каспійського морів. Живе не більше 15 років, досягає довжини 35 см і маси 1,2 кг, але зазвичай - до 25-30 см і 0,5 кг. Плоскирка, як і лящ, віддає перевагу водоймам зі слабо проточною або непроточною водою, добре розвиненою рослинністю і змуленим або глинистим дном. Це теплолюбивий вид, що мешкає у водоймах з температурою в літній час не нижче 16-17°. Малорухлива риба, довго тримається на одному місці. Зазвичай віддає перевагу тим гідротопам, що добре прогріваються (мілководдя з чагарниками рослинності). Навесні і восени риба утворює численні зграї або густі скупчення. Характер живлення дорослих риб залежить від типу водойми. Густера споживає в основному личинок хірономід, молюсків, а також часто водорості і детрит. Незначну частку у відгодівлі складають повітряні комахи і вища рослинність. Статевої зрілості досягає у віці 3-4 років при довжині 1115 см. Самки викидають 2-3 порції ікри з проміжком в 10-15 днів. Нерест відбувається вночі. Плодючість - 11-109 тис. ікринок. Розвиток ікри триває 4-6 діб. Личинки до розсмоктування жовткового мішка прикріпляються до водної рослинності. Памолодь спочатку живиться фіто- і зоопланктоном. Малоцінна промислова риба.

Рід Карасі - Carassius.

Карась сріблястий (Carassius gibelio) (рис. 117).

Рис. 117. Карась сріблястий

Вид з величезним сучасним ареалом, що охоплює Євразію і Америку. Природним ареалом китайського карася є Китай, Японія, острови Тайвань і Хайнань. Виділяють високотілу і нізькотілу форми в залежності від кормової бази водойми. Завдяки штучному розведенню поширений по всьому світу. Живе до 14-15 років, звичайно 7-10 років. Досягає довжини 45 см і маси більше 1 кг, зазвичай не вище 20 см і 350 г. В порівнянні із золотим карасем вид більш прив'язаний до великих озер, зустрічається і у великих річках. Живиться планктоном, детритом, водоростями, личинками комах, червами і іншими безхребетними. Росте швидше за звичайного золотого карася, досягаючи 45 см довжини і маси 1 кг. Статевозрілим стає у віці 2-4 років. Плодючість від 30 до 400 тис. ікринок. Нерест порційний, зазвичай в травні. Популяція цього виду часто складається з одних самок, які беруть участь в нересті з самцями інших видів коропових (сазан, золотий карась, линь). Сперматозоїд проникає до яйцеклітини, не запліднивши її, а лише стимулює розвиток. У потомстві виходять одні самки (гіногенез). Сріблястий карась часом дає різкий спалах чисельності. Цінний об'єкт промислу і рибництва. Китайський карась і його різновиди - об'єкт прикладного декоративного риборазведення. Розрізняють більше сотні порід золотої рибки. Це комета, вакін, шубункін, вуалехвіст, діакіни, ранчу, левоголовки, оранди, телескопи та інші. Існує декілька колірних варіацій: червона, срібляста, чорна і ін. Різноманітні поєднання цих ознак і забарвлення дають багато прізних форм золотої рибки. Вважається, що у неї більше порід, чим у будь-якої іншої домашньої тварини. Живуть золоті рибки до 35-40 років.

Звичайний або золотий карась С. carassius (рис. 118).

Рис. 118. Золотий карась

Відзначають високотілу і нізкотілу форми залежно від водойми. Широкий ареал в Європі і Сибіру. Живе до 10-12 років. Досягає довжини 50 см і маси 5 кг, але звичайні розміри в уловах 9-24 см, маса до 600 г.

Населяє озера, заплави річок, ставки. Невибагливий до дефіциту кисню, порівняно зі сріблястим карасем. Живе в заболочених, зарослих водоймах, в заплавних озерах; в річках він рідкісний, тримається на ділянках із сповільненою течією. Добре переносить промерзання і тимчасове пересихання водойм, зариваючись глибоко в мул. Живиться личинками хірономід (мотиль) і інших комах, дрібними молюсками, червами, водоростями, детритом. За несприятливих умов часто дрібніє, вироджується, утворюючи низькорослу карликову форму. Статевозрілість наступає на 4-5-му році життя. Цінний об'єкт промислу і риборазведення.

Рис. 119. Підуст.

Підуст населяє річки Північного, Балтійського, Чорного і Егейського морів. Відсутній у річках Криму. Живе зазвичай не більше 10 років. Досягає довжини 40 см і маси 1,6 кг. Звичайні розміри не більше 25-30 см, а маси - 0,30,4 кг. Типовий реофіл, що не виносить стоячої води. Веде зграєвий дуже рухомий спосіб життя. Тримається на течії в заплаві річки, ближче до дна. Основна їжа - мікроскопічні водорості, якими вкриті камені на дні водойми. Поїдає також водних личинок комах, ікру, відкладену іншими рибами, а влітку - червив, яких змиває дощами з берегів. Нереститься в квітні при температурі води не нижче 6-8°С. Плодючість - 1,5-12 тис. ікринок. Ікра розвивається 2 тижні. Належить до списку рідкісних видів риб.

Рід Коропи - Cyprinus.

Короп звичайний - С. сагріо (рис. 120).

Рис. 120. Сазан

Короп звичайний і Європейський сазан у даний час населяють прісні і солонуваті води басейнів Північного, Балтійського, Середземного, Чорного, Азовського, Каспійського і Аральського морів. Вважають, що регіоном, звідки поширився звичайний короп, був басейн Дунаю. Завдяки штучному розведенню ареал коропа просунувся в Азії поза межами свого природного ареалу. Є на Камчатці, Сахаліні і в оз. Байкал. У басейні Амура відомий від оз. Буйрнур і р. Аргуні. Звичайний в озерах і пониззі річок. Граничний вік - 30 років. Може досягати довжини 100 см і більш, а маси до 16-32 кг. Середня довжина у виловах 35-55 см, маса - 1-3 кг. Прісновода риба, але зустрічається в солонуватих водах, де утворює напівпрохідні форми. Статевої зрілості досягає у віці 3-5 років при довжині більше 30 см. Ікру відкладає на м'яку рослинність, на невеликій глибині (до 0,5 м). Плодючість 96 тис. - 1,8 млн. ікринок. Цінна крупна промислова риба і об'єкт розведення в ставках.

Рис. 121. Пічкур

Широко поширений євроазійський вид із розірваним ареалом. Зустрічається від Португалії до басейну Амура і річок Японського моря.

Досягає віку 8-10 років, довжини 20 см і маси 226 г, але звичайні розміри не більше 12-15 см. Самки більші за самців. Мешкає і в озерах, і в пониззях річок із повільною течією, у верхів'ях швидких річок. Тримається біля дна. Влітку утворює невеликі скупчення на мілководді, взимку йде на глибину. Живиться безхребетними, може поїдати ікру інших риб. Статевозрілим стає при довжині 8 см. Розмножується в нічний час навесні і на початку літа (квітень - червень). Ікрометання порційне, на течії, в неглибоких місцях із кам'янисто- піщаним дном. Плодючість 1-3 тис. ікринок. Ікра розвивається близько 8 діб. Личинки і мальки поїдають планктон і інших найдрібніших безхребетних. Тривалість життя рідко перевищує 3 роки.

Рід Вівсянка - Leucaspius.

Верховка звичайна або вівсянка -L. delimatus (рис. 122).

Рис. 122. Верховка звичайна

Мешкає в Європі від Рейну до басейну Волги, пониззя річок Кури і Кумбашинки. Живе до 5 років. Досягає довжини 8-9 см, частіше 6 см. Мешкає в ставках, невеликих озерах, загачених ділянках маленьких річок. Тримається зграйками. Вдень плаває біля самої поверхні, харчуючись повітряними комахами. У темний час доби опускається на глибину і поїдає зоопланктон. Статевозрілою стає в 2-річному віці за довжиною близько 4 см. Нерест порційний. Личинки, що вилупилися з ікри, завдовжки 5 мм і здатні відразу плавати й здобувати їжу. Верхівка через свої дуже малі розміри промислової цінності не має.

Рід Головень Squalius

Головень L, cephalus (рис. 123).

Рис. 123. Головень

Широко поширений по всій Європі, в Малій Азії, на Кавказі, в Закавказзі, аж до басейнів річок Тигр і Єфрат. Живе до 15-18 років, досягає довжини 80 см і маси 6-8 кг. Звичайні розміри 30-40 см і маса до 1 кг. Типово річкова риба. Віддає перевагу порівняно невеликим річкам з швидкою течією і чистою холодною водою, де багато ключів. Влітку живиться комахами, які падають у воду, ракоподібними, червами, а також споживає нитчасті водорості. Восени поїдає мишей, що перепливають річку, жаб, піскарів і іншу дрібну рибу. Статевозрілим стає на 3-4-му році життя при довжині тіла близько 20 см. Нереститься навесні, з кінця квітня до кінця травня. Ікрометання порційне. Для розмноження піднімається вгору за течією річки. Широко поширений, місцями численний, але промислового значення не має. Зарегулювання стоку і забруднення річок є основними причинами зниження його чисельності останніми роками.

В’язь, язь L. idus (рис. 124).

Рис. 124. В’язь (язь)

Поширений у річках Чорноморського басейну від Дунаю до Кубані. Живе до 15-20 років. Досягає довжини 1 м і маси 6-8 кг, але звичайні розміри 3050 см і маса близько 1 кг. Мешкає в річках і озерах. Віддає перевагу глибоким затонам із сповільненою течією, ями і вири, місця з глинистими і замуленими грунтами. Зграєва риба. Поїдає комах, які падають у воду комах, річкових раків під час заміни панциру, дощових червив, личинок комах, дрібних молюсків і риб. У річках для розмноження піднімається вгору, заходячи в притоки. З озер на нерест йде в річки, що впадають у них. Статевозрілим стає в 4-річному віці. Нерест в другій половині квітня при температурі води 5-7°С. Нерест відбувається протягом 2-3 днів. Досить численний промисловий вид в багатьох частинах ареалу.

Рід Чехоня - Pelecus Чехоня - Р. cultratus (рис. 125).

Рис. 125. Чехоня

У Чорноморському басейні населяє Дунай, а також Дністер, Південний Буг, Дніпро, Дон і Кубань. Досягає максимальної довжини 60 см при вазі 2 кг. На початку 20 століття в дельті Дніпра виловлювали особин вагою до 3,5 кг. Граничний вік - 9 років, у водосховищах - 12-13 років. Середні розміри в уловах 30-40 см і 300-400 г. Мешкає в річках, озерах, водосховищах, виходить в море. Утворює осідлі і прохідні форми. Пелагічна риба, живе в товщі води до глибини 30 м. У віці 5 років чехоня має довжину 23-27 см. Житлові річкові популяції нерестяться в руслі річок в поверхневих шарах води на течії. У водосховищах чехоня метає ікру в товщу води над щільним грунтом. Цінна промислова риба, але в більшості водойм складає в промислі незначну частку. Рід Плітка - Rutilus.

Плітка — R. rutilus (рис. 126).

Рис. 126. Плітка

Поширена в Європі, на схід від Піренеїв. Немає в Криму. Досягає довжини 36 см і маси 2 кг. Звичайні розміри в уловах 16-19 см і маса - 100300 г. Тривалість життя - до 10 років. Віддає перевагу озерам. У річках вибирає місця із слабкою течією, зарослі очеретом і іншими рослинами. Живиться нитчастими водоростями, але дорослі можуть поїдати і тваринну їжу (ракоподібні, ікра молюсків, личинки комах, черви, ікра і мальки риб). Статевої зрілості досягає на 3-5-му році життя при довжині більше 12 см. Нерест порційний, відбувається в квітні-червні. Широко поширений, місцями численний, але малоцінний промисловий вид.

Рід Краснопірка - Scardinius

Краснопірка звичайна - & erythrophthalmus (рис. 127).

Рис. 127. Краснопірка звичайна

Поширена у водоймах Європи (окрім південного Каспію та річок, що впадають у Північний Льодовитий океан), Малій та Середній Азії. Інтродукована в Ірландію, Мороко, Мадагаскар, Туніс, Нову Зеландію, Канаду та Іспанію. В Новій Зеландії та Канаді вважається шкідливою рибою, що витісняє місцеві види. Довжина до 36 см, вага до 400 - 500 г, іноді до 2 кг. Тіло високе, сплюснуте з боків, луска відносно крупна. Г олова невелика, рот верхній косий, зуби двохрядні. Спинний плавець сильно зміщений назад. Спина темно- бура з зеленуватим відтінком, боки жовтувато-золотисті, черево сріблясте. Спинний та грудні плавці сірі з червоними верхівками, всі інші яскраво червоні. Очі жовтого кольору. Живиться водними рослинами, зокрема нитчастими водоростями, ікрою молюсків та інших видів риб, різноманітними безхребетними (червами, личинками, а також дорослими особинами комах, що падають на поверхню води), дорослі особини споживають молодь риб. Статевої зрілості досягає у віці 4 - 5 років при довжині тіла не менше 12 см. Нерест відбувається у кінці травня - на початку червня, коли вода прогрівається вище 15 °С. Ікру відкладає на водну рослинність

Рід Лини - Tinca.

Лин Т. tinca (рис. 128).

Рис. 128. Лин

Мешкає в річках і озерах басейнів Балтійського, Чорного і Каспійського морів. У Криму відсутній. Досягає довжини 63 см і маси 7,5 кг (зазвичай -30 см. при масі 1,5 кг). Живе до 10 років і більш. Дорослі живляться водяними комахами, їх личинками, дрібними молюсками і ракоподібними. Повсюдно об'єкт промислу і любительського рибальства.

Родина В'юнові - Cobitidae.

Рід Щипавки Cobitis.

Щипавка звичайна - С. taenia (рис. 129).

Рис. 129. Щипавка

Населяє водойми басейнів Балтійського, Північного, Середземного, Чорного і Каспійського морів. Досягає довжини 13,5 см і маси 10 г. Мешкає майже всюди в місцях з проточною водою, в притоках, затоках і затонах річок, в озерах, водосховищах і ставках. Віддає перевагу чистим, з твердим дном річкам, легко закопується в піщаний грунт. Зазвичай ховається під каменями або під пучками нитчастих водоростей і водяного моху, де вона іноді висить, своєрідно зігнувшись. Веде досить скритний спосіб життя, зустрічаючись поодинці або по 2-3 екз. Живиться різними придонними організмами. Господарчого значення не має.

Рід В’юни Misgurnus.

В’юнМ fossilis (рис. 130).

Рис. 130. В’юн

Досягає довжини 25-30 см, але зазвичай розміри становлять близько 23 см при масі 140 г. Тривалість життя 6-7 років. Тримається переважно у болотистих, слабопроточних або стоячих вод. У річках віддає перевагу мулистим, зарослим густою водною рослинністю ділянкам, часто мешкає в протоках, затоках або старицях. Живе навіть в таких заболочених озерах і канавах, де немає іншої риби, навіть карася. Дуже невибагливий до вмісту кисню у воді. Для цього у нього є додаткове кишкове дихання. Якщо водойма повністю пересихає, в'юн закопується у вологий мул і переносить несприятливі умови в стані, близькому до сплячки. В'юн веде осілий спосіб життя. Живиться личинками комах (особливо хірономід), ракоподібними, червами, дрібними молюсками, а також детритом і частково донною рослинністю. Росте поволі. Нереститься навесні і літом. Промислового значення не має.

Ряд Сомоподібні Siluriformes. Родина Сомові Siluridae.

Сом S. glanis (рис. 131).

Рис. 131. Сом

Поширений обливо в дельтових районах великих річок (Волга, Дон, Дніпро) і у водосховищах із сповільненим стоком. У верхів'ях річок рідкісний. Відомі розміри сома до 5 м завдовжки і масою 300 кг. В даний час зустрічаються особини довжиною не більше 2,5 м і масою 150 кг у віці до 30 років, середні ж розміри в більшості водойм 70-150 см масою 5-50 кг у віці до 15 років. Зимують великими зграями на глибоких ямах, припиняють живлення до весни. Харчуються переважно в сутінках, орієнтуючись під час пошуку жертви вусами і всією шкірою на коливання води. Відмічені випадки нападу сома на водоплавних птахів і ссавців (навіть на собак, що перепливають річку). Перед нерестом самець будує гніздо на глибині 30-70 см у вигляді округлої плоскої ямки із стінками з рослинності. Цінний промисловий вид.

Ряд Окунеподібні - Perciformes. Це найбільший ряд костистих риб - понад 6500 видів у складі 140-160 родин. Представники ряду живуть у прісних і морських водах; особливо велика розмаїтність видів у тропіках. Розміри - від 1-2 см завдовжки і масою 10-30 мг до 5 м і 700-900 кг.

Підряд Окуневидні - Percoidei Родина Окуневі - Percidae Рід Окунь - Perca

Окунь звичайний - Р. fluviatilis (рис. 132).

Рис. 132. Окунь

Поширений у Європі (окрім Іспанії, Португалії та північної Скандинавії). У другій половині XIX сторіччя звичайного окуня з Великобританії перевезли до водойм Австралії, Тасманії та Нової Зеландії, де він добре прижився. Найбільші особини сягають довжини 40 см та ваги більш ніж 2 кг (задокументовано вилов окуня довжиною 55 см). Статевої зрілості окунь досягає рано: самці - в 1-2 роки, самки - в 3-4. В залежності від розміру самки відкладають від 12 до 300 і навіть 900 тисяч ікринок. Нерест відбувається за температури води від 1 до 15°С. Ікру відкладають на тогорічну рослинність, корчі, корені, гілки верб, а подекуди навіть на ґрунт. На першому році життя маленькі окуні в річках тримаються в прибережних заростях, в озерах та водосховищах виявляють широку екологічну пластичність до вибору об'єктів живлення та місць помешкання. Одні ведуть себе як справжні планктонофаги, відгодовуючись на пелагіалі, інші притримуються прибережних заростей, харчуючись там безхребетними або виступаючи в ролі хижаків. Окунь може переходити на хиже живлення за довжини 2-4 см, але звичайно стає хижаком, досягши довжини понад 10 см. Харчується дрібною рибою, молоддю великих риб, а також власною. На приріст 1 кг маси окуня витрачається 5, кг іншої риби в живій вазі.

Рід Судаки - Sander.

Судак звичайний - Sander lucioperca (рис. 133).

Рис. 133. Судак

Важливий промисловий об'єкт, також об'єкт спортивного рибальства. Загальна кількість спинних променів: 13-20; м'яких спинних променів: 18-24; анальних променів: 2-3; м'яких анальних променів: 10-14; хребців: 45-47. На передній частині верхньої щелепи 1-2 зуби перетворені на ікла; другий спинний плавець несе 18-22/2 розгалужених промені, на бічній лінії 80-97 лусок. Широко поширений в прісних водоймах Східної Європи та Азії, зустрічається в річках басейнів Чорного, Азовського морів, а також в озерах і розпріснених ділянках морів. У Західній Європі відзначений як вид-вселенець. Досить чутливий до концентрації кисню у воді та наявності суспензій, тому не зустрічається у замулених водоймах. У теплий період року тримається на глибинах 2-5 м. У зимовий час знаходиться на ямах, часто разом із короповими рибами (лящем, коропом тощо). Судак звичайний є типовим хижаком. Живиться рибою, дрібні особини також споживають водних безхребетних. Основу живлення складають риби з вузьким тілом. В раціоні переважають бички, пічкури, верховодка і тюлька. Для нересту вибирає мілководні ділянки, зазвичай з затопленими кущами, деревами або великим сміттям на дні. Глибиною від півметра до півтора метрів. Ікра дрібна, жовтувата. За хороших умов живлення вже на 2-му році життя судак здатний досягти маси до 500-800 грамів. Нереститься ж зазвичай вперше на 3-4-м році життя.

Рід Йорж - Gymnocephalus.

Йорж звичайний Gymnocephalus cernua (рис. 134).

Рис. 134. Йорж звичайний

Йорж звичайний є найбільш широко поширеним із п'яти видів йоржів - його природній ареал включає північну та східну частину Франції, східну частину Англії, річки басейну Балтійського моря, центральну та східну Європу та північну Азію. В Україні йорж звичайний зустрічається по всій території, окрім Криму. Йорж є дуже невибагливим, зазвичай зграйним видом, і добре почуває себе в широкому спектрі умов навколишнього середовища. Статевої зрілості йорж звичайно досягає у віці 2-3 роки, при розмірах тіла близько 11-12 сантиметрів; в деяких водоймах йоржі можуть починати розмножуватись і у віці одного року, що дослідники пояснюють впливом теплішої, всередньому, води або високим рівнем загибелі на ранніх стадіях життя в даній популяції. Ікру цей вид відкладає на дуже широкий спектр субстратів на глибині 3 метри та менше, при цьому її не охороняючи. Нерест відбувається з середини квітня до червня, у досить широкому діапазоні температур - відомі випадки нересту як при 6 °С, так і при 18 °С. Інтервал значень рН, при яких ікра йоржа здатна нормально розвиватись, є одним з найбільшим серед риб, для яких досліджувався даний параметр, і лежить між значеннями 6,5 та 10,5.

Йорж-носар, або бірючок - Gymnocephalus acerinus (рис. 135).

Рис. 135. Йорж — носар

Від звичайного йоржа відрізняється довгим рильцем та дрібнішою лускою; формою голови та пропорціями тіла. Зустрічається в басейнах Чорного та Азовського морів: в річках Дністер, Південний Буг, Дніпро, Дон, Кубань та в

їхніх притоках на досить швидкій течії. Забарвлення тіла жовтувате, більша частина спини оливково-зелена, черево сріблясто-біле, на боках тіла та спинному плавці розташовані декілька рядів темних плям, від чого риба здається дуже строкатою. Носар дещо крупніший за звичайного йоржа, його звичайна довжина 8-13см, досить часто зустрічаються особини довжиною 16- 18см (рекорд - 20.3см). Нерест відбувається навесні, раніше за інших представників роду, в річках із швидкою течією, на чистому піщаному ґрунті. Ікра донна, прилипаюча, в ікринках великі жирові краплі. Дорослий носар, як і інші риби, у яких відсутній плавальний міхур, є бентичним мешканцем. Живиться донними червами, дрібними молюсками, водяними комахами, личинками комарів. Активний ввечері та вночі. Зимує носар зграями у глибоких замулених ямах.

Родина Центрархові - Centrarchidae.

Рід - Сонячні риби - Lepomis.

Сонячний окунь або Сонячна риба - Lepomis gibbosus (рис. 136).

Рис. 136. Сонячний окунь

Широко поширені в річках і озерах США і Канади, деякі види поширились водоймами Світу. Зяброві кришки представників цього роду вкриті лускою. Максимальний розмір рибки досягає 40 см, в умовах України - до 20 см. Вага до 0,6 кг. Тіло яскраво забарвлене, високе. Спина зеленувата, по боках помаранчеві плями та темні смуги, черево жовте. Тіло та голова вкриті великою кількістю зелених та червоних плям, губи блакитні, плавці жовті. Самець має плями, так звані «вушка» - чорні з червоною плямою, у самок вони червонувато-жовті. Вид успішно акліматизований в Європі та Азії, в Україні ареал охоплює пониззя річок, що впадають у Чорне море, але в наш час вже часто виловлюють в Дніпрі, Каховському водосховищі, в останні роки - під Києвом. Тримається на невеликій глибині, у заростях водної рослинності. Доволі малорухлива риба. Живиться різноманітними безхребетними тваринами, не нехтує молодью риб, ікрою. Статевої зрілості досягає приблизно у віці до 2 років. Нерест триває порційно з кінця травня до кінця липня. Ніякого промислового значення вид не має, в певній мірі може бути і шкідливою рибою, знищуючи молодь промислових риб.

Підряд Бичковидні - Gobioidei

Родина Елеотрові, або Г оловешкові - Eleotridae

Рід Головешка - Perccottus

Ротань, ротань - головешка - Perccottus glenii (рис. 137).

Рис. 137. Ротань — головешка

Головешка амурська, також відома як головешка Глена, або ротань, ротань-головешка прісноводна риба, що належить до монотипового роду Perccottus, родини Головешкові (Odontobutidae). Іноді головешку плутають із бичком-ратаном, але це різні види риб. Довжина до 25 см. Тіло витягнуте, валькувате, товсте біля голови та сплюснуте з боків біля хвоста. Голова дуже велика, з великим ротовим отвором. Нижня щелепа довша за верхню. Губи м'ясисті. Зуби гарно розвинені, багаторядні, зігнуті. Очі великі. Тіло та більша частина голови вкрита досить крупною лускою. Природний ареал охоплює водойми Далекого Сходу. У 1912 році потрапив до Європи як акваріумна рибка, а потім був випущений у природні водойми, де гарно пристосувався до нових умов життя та почав розширювати ареал. Наразі зустрічається на значній частині європейської території Росії, в Сибіру, в Казахстані та Узбекистані, поширився країнами Європи, а саме в Польщі та країнах Дунайського басейну. На сьогодні найзахіднішою точкою ареалу цього виду є Баварія, де він відзначений у ставках в басейні Дунаю. В Україні зустрічається з кінця 1970-х, коли потрапив до водойм західної України разом із рибами-фітофагами. Пізніше був занесений до басейну річки Латориці на Закарпаття. В останні роки поширився басейном верхнього Дністра, Пруту, Дніпра. В останні роки відзначений в межах України в нижньому Дунаї в районі м. Вилкове, а також підтверджений в басейні Південного Бугу, зокрема в річці Гірський Тікич. Головешка відрізняється великою витривалістю та екологічною пластичністю. Він може жити у водоймах, які промерзають наскрізь або повністю пересихають, можуть жити у воді з малим вмістом кисню або навіть у болоті. При несприятливих умовах занурюється у мул. Тримається заростей водної рослинності. Головешка - ненажерливий хижак. Він атакує будь-яку здобич, що менше нього за розмірами, включаючи особин свого виду. Нападати на рибу може навіть з повним шлунком. Також живиться ікрою риб та падаллю. Тривалість життя головешки у водоймах Європи становить 8-10 років. Статевої зрілості досягає у 3 - 4 роки при довжині тіла 5 - 7 см. Розмноження починається у травні, коли температура води прогріється до 15°С. Нерест біля берегів. Ікра відкладається на водну рослинність інший твердий субстрат.

Плодючість до 4,5 тисяч ікринок. Відкладену самкою ікру під час інкубації охороняє самець, він відганяє від кладки риб та забезпечує аерацію працюючи плавцями.

Родина Бичкові - Gobiidae

Рід Чорноморсько-каспійський бичок - Neogobius

Бичок-бабка, також бичок-піщаник, пісочник - Neogobius fluviatilis

(рис. 138).

Рис. 138. Бичок- пісочник

Риба з родини бичкових ряду Окунеподібних. Понто-Каспійський релікт. В Україні є промисловим видом, особливо в Азовському морі, Дніпровсько- Бузькому лимані. Самці під час нересту зовсім чорні з жовтуватими облямівками на непарних плавцях. Довжина 7-10, іноді до 18-20 см, маса близько 50 г. Природним ареалом даного виду є прісні і солонуваті води басейну Чорного і Мармурового морів. В останні роки цей вид реєструється як інтродукований у країнах Західної Європи. Тримається на піщаному дні біля берегів з проточною водою. На зимівлю йде на глибину, вкривається товстим шаром слизу, не живиться і майже не рухається. Живе 5-7 років. Бичок- піщаник є типовими малакофагом, але молюски у його раціоні мають менше значення, ніж для бичка-кругляка. Статева зрілість наступає на другому році життя, коли риба досягає довжини 10 см. Нерестує від кінця квітня до початку червня при температурі води 10-13°С. Для нересту вибирає мілководдя вздовж берегів. Самки відкладають від 700 до 2 800 ікринок зеленкуватого кольору, діаметром не менше 2,5 мм до ніш, які самці вигрібають у піску або у намулі під камінням. Ікра розвивається до личинки протягом 2-З тижнів при температурі води 15-16 °С, а ще через 5 днів виходять мальки. На першому році життя риби досягають 3-5 см, на другому - 6-10 см, на четвертому - 1220 см.

Бичок-кругляк - Neogobius melanostomus (рис. 139).

Рис. 139. Бичок-кругляк

Дрібно-розмірна придонна риба. Кругляки мають довжину до 25 см. Самці трохи більші за самок. Цьоголітки кругляків мають сірий колір. Дорослі бички мають сіре, чорне, коричневе і оливкове забарвлення. Дорослі самці під час нересту мають інтенсивний чорний колір з білою облямівкою на непарних плавцях. Історія інвазії бичка-кругляка розпочалася ще у 1980-х роках, коли цей вид, разом із п’ятьма іншими видами бичків, був відмічений у середньому Дніпрі біля Києва. Дорослі кругляки є типовими малакофагами, живляться здебільшого молюсками. Самки живуть 4-5 років, більшість самців гине після першого нересту. Статевої зрілості частина бичків-кругляків досягає вже на другому році життя, іноді при довжині тіла всього близько 5 сантиметрів. У віці трьох років вже всі риби стають статевозрілими. Нерест відбувається з квітня до вересня.

Рід Бичок-жаба - Mesogobius

Бичок жабоголовий Mesogobius batrachocephalus (рис. 140).

Рис. 140. Бичок жабоголовий

Вид риб родини Gobiidae, поширених в басейнах Чорного і Каспійського морів. В останні роки бичок жабоголовий розширив свій ареал в Дніпрі, став звичайним видом в районі Києва, Київському водосховищі. Бичок жабоголовий мешкає в прибережних водах, лиманах, солонуватих і прісних лагунах Чорного і Азовського морів. Довжина сягає 35-40 см при вазі до 600 г. Живе до восьми років. Починає нереститися на третьому році життя, в лютому-березні, один раз на рік. Відкладає ікру між камінням. Віддає перевагу піщаним і кам'янистим ґрунтам, де живиться креветками і іншими ракоподібними,мідіями, іншими молюсками, а також дрібними бичками і іншими дрібно-розмірними рибами.

Підряд Кефалевидні - Mugiloidei. Мають два спинних плавці, розділені проміжком; черевні плавці позаду грудних. Луска циклоїдна чи ктеноїдна. Близько 150 видів, поширених у тропічних і помірних морях. Багато цінних промислових видів. Баракуди за зовнішнім виглядом схожі на щук - хижаки з великими гострими зубами, що полюють на зграйних риб і великих безхребетних. Різноманітні види кефалей (роди Mugil та Liza) мають торпедообразное тіло, невеликий рот із дрібними зубами. Тримаються в прибережних водах і пригирлових ділянках морів, харчуючи детритом, бентосними безхребетними.

Рід Кефаль - Mugil

Лобань - Mugil cephalus (рис. 141).

Рис. 141. Лобань

Рід Ліза - Liza.

В Чорному морі звичайними є гостроніс - Liza saliens (рис. 142).

Рис. 142. Гостроніс

Сингіль - Liza aurata (рис. 143).

Рис. 143. Сингіль

Піленгас, або кефаль червоногуба - Liza haematocheila (рис. 144).

Рис. 144. Піленгас

Напівпрохідна риба родини кефалевих. Іноді піленгаса відносять до роду Mugil (був описаний як Mugil soiuy), однак наразі цей вид віднесений до роду Liza [1]. Піленгас на всіх етапах постембріонального розвитку може жити у воді з великим діапазоном солоності (0 - 33%о) та температур. Тримається зграями. Живиться переважно детритом, іноді дрібними безхребетними. Азовський піленгас відрізняється більшими розмірами (іноді до 80 см довжини та 12 кг ваги) та інтенсивнішим ростом, ніж далекосхідний. Дорослі особини в басейні Чорного та Азовського морів активні протягом всього року, живлення припиняється лише якщо температура води знижується до 5-8°С. Статевої зрілості досягає у віці 4 - 5 років. Нерест у прибережній зоні у травні -червні.