ЗООЛОГІЯ ХОРДОВИХ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Захаренко М.О. - 2015

РОЗДІЛ 5. ВИЩІ ХРЕБЕТНІ

5.5.Характеристика окремих представників ссавців

Підклас Першозвірі - Prototheria Ряд Однопрохідні - Monotremata

Описано більше 6000 видів, з них 4629 видів у складі 26 рядів подано згідно сучасного стану ссавців світу у останньому зведенні 90-х років ХХ ст. (Wilson, Reeder, 1992).

Підклас Першозвірі. Найпримітивніші серед сучасних ссавців, поширені в Австралії, Новій Гвінеї, Тасманії. Відкладають яйця, які або насиджують (качкодзьоб), або виношують у спеціальній сумці на череві (єхидна); малят вигодовують молоком. В плечовому поясі є коракоїд і надгрудинник (характерні для рептилій). Наявна клоака. Як і у рептилій, в головному мозку немає мозолистого тіла - комісури між півкулями. Молочні залози мають трубчасту будову. Сосків немає і протоки молочних залоз відкриваються на «залозистих" полях шкіри. У самок функціонує тільки лівий яєчник. Яйце тривалий час після запліднення (16-27 діб) знаходиться у статевих шляхах і відкладається з уже розвинутим зародком. Тому період насиджування або доношування короткий (до 10 днів). Температура тіла нижча, ніж у інших ссавців, в середньому біля 32°С, вона коливається в межах 25-36°С залежно від умов середовища. Підклас представлений одним рядом Однопрохідні - Monotremata. В ряді - дві родини. Родина єхиднові Tachyglossidae.

Тіло вкрите голками до 6 см довжиною, морда витягнута, загострена, має дзьоб, вкритий роговим чохлом. Довжина тіла до 40 см. Ноги озброєні сильними кігтями. Живляться дрібними тваринами. Самка відкладає 1-2 яйця, які обігріває в шкірястій сумці, що перед яйцекладкою утворюється на її череві. Новонароджене маля завдовжки 1,5-2 см залишає сумку через 42-56 днів. 2 види: проєхидна волохата Zaglossus bruijni - Нова Гвінея; австралійська єхидна Tachyglossus aculeatus - Австралія, Нова Гвінея, Тасманія (рис. 318).

Рис. 318. Родина єхиднові

А - проєхидна; Б - австралійська єхидна: 1 - вигляд з боку; 2 - вигляд знизу; 3 — зародок

Родина качкодзьобові Ornithorhynchidae включає один вид качкодзьоб Ornithorhynchus anatinus, що живе в Австралії і Тасманії (рис. 319).

Рис. 319. Качкодзьоб

Качкозьоб (качконіс) напівводна тварина. Морда закінчується широким, вкритим роговим чохлом, "качиним" дзьобом, яким тварина проціджує воду, намул у пошуках червів, комах та їх личинок, ракоподібних, молюсків. Ноги з плавальними перетинками між пальцями. Одне-три яйця відкладають у спеціально виритій норі, де і виводяться малята. Самка на період насиджування (до 10 днів) забиває вхід у гніздову камеру земляною пробкою.

Підклас ЗВІРІ - THERIA Інфраклас НИЖЧІ ЗВІРІ - METATHERIA

Налічують понад 250 видів 9 родин одного ряду Сумчасті - Marsupialia. Різноманітні за розмірами тіла - від 4 см (сумчаста миша) до 1,6 м (сірий кенгуру). Температура тіла в середньому вища і менш мінлива, ніж у однопрохідних (близько 36°С). Народжують недорозвинених зародків, доношуючи їх у сумці (при масі дорослого сірого кенгуру 60-70 кг маса новонародженого всього 80 г). Вони відразу ж самі залізають у сумку, відшукують сосок і присмоктуються до нього. Найхарактернішою ознакою сумчастих є сумчасті кістки, розміщені на лобкових кістках. Каракоїд зливається з лопаткою. Піхва і матка подвійні; відповідно у багатьох пеніс двороздільний.

Родина опосумові - Didelphidae представлена тваринами довжиною тіла 7-50 см; нараховує 84 види. Всеїдні, з перевагою комахоїдності. Активні переважно в нічний і сутінковий час; ведуть наземний або деревний спосіб життя. Самки народжують від 4 до 20 малят (рис. 320).

Рис. 321. Опосум

Родина хижі сумчасті - Dasyuridae включає дуже дрібних тварин (сумчасті миші - Antechinus з довжиною тіла 4-10 см) і досить великих (сумчастий вовк - Thylacinus, довжина тіла 100-110 см). М’ясоїдні або комахоїдні види. Гігантський мурахоїд (Myrmecophaga tridactyla) живиться мурахами і термітами, веде, на відміну від хижих, денний спосіб життя. Сумчастий кріт (Notoryctes caurinus) за зовнішнім виглядом, способом життя і живлення нагадує нашого крота (рис. 321).

Рис. 321. Хижі сумчасті

1 - сумчастий вовк; 2 - гігантський мурахоїд; 3 - сумчастий кріт

Родина коалові Phascolarctidae включає своєрідного сумчастого ведмедя, або коалу - Phascolarctos cinereus (рис. 322).

Рис. 322. Коала

Родина кенгурові - Macropodidae нараховує 54 види (рис. 323).

Рис. 323. Кенгурові

1 - великий сірий кенгуру; 2 - нектарокускус; 3 - деревний кенгуру; 4 - карликова перохвоста летяга

Довжина тіла кенгурових коливається в межах 25-160 см, хвоста 15105 см, маса від 1,4 до 90 кг. Переважно наземні тварини; 9 видів об’єднані в рід деревні кенгуру Dendrolagus. Пересуваються стрибками на задніх кінцівках зі швидкістю до 50 км/год. Кенгуру рослинноїдні і лише деякі поїдають дрібних тварин. У перетравлюванні клітковини важливу роль відіграють симбіонти.

Самка народжує 1-2 малят. Великі за розмірами види мають господарське значення (цінне хутро, м’ясо). Деякі види розводять на спеціальних фермах. Представники: гігантський кенгуру - Macropus gigantea, рудий кенгуру - Macropus rufus, двоколірний валабі - Wallabia bicolor.

Інфраклас Вищі звірі, або Плацентарні, - Eutheria, seu Placentalia

Найбільш високоорганізовані ссавці, пристосовані до різних умов середовища. Головний мозок з добре розвиненим вторинним мозковим склепінням - неопалліумом, права і ліва половини якого з’єднані мозолистим тілом. Завжди є плацента; немає виводкових сумок і сумчастих кісток. Новонароджені малята здатні ссати молоко. Температура тіла у дорослих плацентарних висока і постійна. У більшості видів є молочна і постійна генерація зубів.

Ряд Неповнозубі Edentata

Небагаточисленні, в різних напрямках спеціалізовані ссавці, що населяють Південну, Центральну і південь Північної Америки; відомі з раннє - третинного періоду. У третинний період були багаточисленною і різноманітною групою (гігантські мегатерії, мегалонікси розміром з бика, великі гліптодони з потужним панцирем і ін.). Збереглися відносно дрібні тварини (довжина тіла 12-120 см). Зуби відсутні або не мають емалі, здатні до постійного росту і майже недиференційовані. Родина мурахоїдові - Myrmecophagidae характеризується видовженням голови і лицевої частини; ротова щілина вузька, довгий липкий язик пристосований для виловлювання термітів і мурашок; зубів немає. 4 види; живуть в лісах і саванах. Довгі і гострі кігті передніх лап використовують для руйнування стінок термітників (рис. 324).

Рис. 324. Гіганський мурахоїд

В родині трипалі лінивці Bradypodidae - череп вкорочений в лицевій частині, близько поставлені очі; зуби лише передкутні і кутні, ростуть все життя. Шлунок складний. Температура тіла непостійна (коливається в межах 24-34⁰С). Живуть у лісах. Рослиноїдні (молоде листя, пагони і бруньки дерев). Малорухомі, більшу частину часу проводять у підвішеному стані на гілках, є 3 види, типовий представник - лінивець трипалий (Bradypus tridactylus) (рис. 325).

Рис. 325. Лінивець та броненосець

Родина броненосцеві - Dasypodidae мають зовнішній панцир зі вкритих роговим шаром кісткових пластин, з’єднаних рухомо і охоплюючих тіло і хвіст зверху і з боків. В разі небезпеки ховаються у норах, зариваються у землю або згортаються у кулю. Черево і кінцівки вкриті ріденьким волоссям. Передні лапи озброєні потужними кігтями. Живуть на відкритих місцях, рідше у лісах; багато риють; живляться дрібними тваринами, падлом, поїдають рослини. 20 видів.

Ряд комахоїдні (мідицеподібні) Insectivora

Тварини дрібних і середніх розмірів (довжина тіла 3,5-44 см) примітивної будови (рис. 326).

Рис. 326. Комахоїдні

1 - їжак звичайний; 2- їжак вухатий; 3 - бурозубка звичайна; 4 - білозубка звичайна; 5 - хохуля; 6 - кріт звичайний

Волосяний покрив короткий, м’який або тіло вкрите голками (їжаки). Череп видовжений; слухові барабани недорозвинені. У головному мозку сильно розвинені нюхові долі, півкулі майже без звивин. Активність переважно нічна,

у частини видів цілодобова. Народжують 6-14 малят; полігами. Кріт і в минулому хохуля - промислові види; землерийки і їжаки винищують багатьох шкідливих тварин. Широко поширені, крім Австралії, Антарктики і більшої частини Південної Америки. В ряді 7 родин (428 видів). Відомі з пізньокрейдових відкладів.

Родина їжакові - Erinaceidae включає 21 вид (довжина тіла 10-44 см). Морда витягнута і загострена; спинна сторона тіла вкрита голками. У фауні України широко поширений їжак звичайний або європейський (Erinaceus europaeus), їжак південний (Erinaceus concolor), в степах сходу України зустрічається їжак вухатий (Hemiechinus auritus).

Родина Кротові - Talpidae нараховує 42 види довжиною тіла 5-21 см. Пальці з довгими кігтями; морда видовжена, очі маленькі (у деяких під шкірою), зовнішні вушні раковини малі або відсутні. Цінне хутро у кротів і хохуль. В Україні широко поширений кріт європейський (Talpa europaea) і надзвичайно рідкісним видом в теперішній час є хохуля звичайна (Desmana moschata).

Родина мідицеві або землерийки Soricidae - невеликі за розмірами (тіло 3,5-18 см) звірки; включає 312 видів. До цієї родини відносяться найменші з сучасних ссавців - мідиця крихітна Sorex minutissimus і ін. з вагою 2-3 г. Відомо 312 видів, в фауні Україні 8 видів. Представники: бурозубка звичайна (мідиця звичайна) - Sorex araneus, кутора звичайна (рясоніжка велика) - Neomys fodiens, білозубка білочерева - Crocidura leucodon.

Ряд рукокрилі - CHIROPTERA

Відомо 925 видів пристосованих до польоту ссавців середнього і малого розміру (довжина тіла 3-40 см). Шкіряста літальна перетинка (болона) натягнута між другим-п’ятим пальцями передніх кінцівок, передпліччям, плечем, боками тіла, задніми кінцівками і хвостом. Короткий перший палець передніх кінцівок з кігтем (рис. 327).

Рис. 327. Рукокрилі

1 - руда вечірниця; 2 - звичайна нічниця; 3 - гігантська вечірниця; 4 - великий підковоніс

Дещо гіршими льотними якостями володіють крилани і примітивні кажани, їх крила широкі, з майже заокругленими кінцями, а плечовий суглоб одинарний. У інших видів виникла друга суглобова поверхня, на яку спирається особливий виріст плечової кістки. У найкращих за льотними властивостями - бульдогових кажанів - крила довгі, серпоподібно зігнуті. Тепловіддача з відносно великої поверхні крил зменшується за рахунок того, що її поверхня приблизно на 7-9⁰ С нижча температури тіла. Г олова з широкою ротовою щілиною, маленькими очима, а іноді зі складно збудованими вушними раковинами з шкірястим виростом (козелком) при основі слухового проходу. Волосяний покрив густий, одноярусний, шкіряста перетинка вкрита ріденькими волосками. Ліктьова і часто мала гомілкова кістка рудиментарні; променева кістка видовжена і викривлена, довша за плечову; добре розвинена ключиця; плечовий пояс більш потужний, ніж пояс задніх кінцівок. Грудина має невеликий киль. У зв’язку з живленням тваринами або м’якими плодами травний тракт в 1,5-4 рази перевищує довжину тіла, шлунок простий, сліпа кишка часто відсутня.

Ряд поділяється на 2 підряди: крилановиді - Pteropodimorpha і кажани, або лиликовиді - Microchiroptera. Ряд включає 17 родин.

Родина криланові - Pteropodidae (166 видів). Це тварини з довжиною тіла до 40 см, розмахом крил до 170 см. Череп з видовженим лицевим відділом, зуби пристосовані до живлення плодами; кишківника в 4 рази довший за тіло. У місцях денного відпочинку утворюють скупчення до 10 тис. особин. Здійснюють перельоти в місця годівлі, пролітаючи за ніч 90-100 км. Самка народжує 1-2 малят. Поширені від Африки до Австралії. На островах Океанії - єдині ссавці (крім завезених людиною).

Інші 16 родин об’єднують дрібних звірків (довжина тіла 3-14 см) з вкороченим лицевим відділом черепа, які живляться переважно комахами, деякі рибою, інші можуть ссати кров великих за розмірами тварин або нектар квітів.

Родина псевдовампірові - Megadermatidae населяють Австралію, Африку і Південно-Східну Азію. Дрібні види живляться комахами, великі за розміром поїдають інших кажанів, птахів, дрібних гризунів, жаб.

Родина підковикові - Rhinolophidae відрізняються будовою носа. Морда має листоподібні шкірясті вирости без волосся, які утворюють «підкову», що огинає ніздрі з боків і спереду. Ультразвуки передаються цими кажанами через ніздрі; відбите ультразвукове ехо сприймається, як і у всіх кажанів, великими і також складно збудованими вухами. Поширені в помірних і тропічних районах східної півкулі. В Україні представники 3 видів: Rhinolophus hipposideros - підковоніс малий, R. ferrumequinum - підковоніс великий, R. euryale - підковоніс південний. Живляться комахами.

Родина лиликові - Vespertilionidae - об’єднують 318 видів дрібних тварин з довжиною тіла 3-10 см. Більшість видів комахоїдні, деякі живляться рибою. Здобич ловлять на льоту, але можуть збирати зі стовбурів і землі. Частина видів мігрує на південь, інші впадають у сплячку. Звичайно паруються у вересні- жовтні, але яйця запліднюються тільки навесні спермою, що зберігає життєздатність в статевих шляхах самки. Поширені по всіх материках, за виключенням Антарктиди; не заходять у тундру. В Україні 23 види. Представники: Myotis myotis - нічниця велика, Plecotus auritus - вухань

звичайний, Nyctalus noctula - вечірниця дозірна, Pipistrellus pipistrellus - нетопир карликовий, Eptesicus serotinus - пергач пізній.

Ряд примати - Primates.

Нараховує 233 види. Відрізняється різноманітністю щодо величини і форми тіла при збереженні багатьох примітивних рис будови. У зв’язку з деревним способом життя більшості видів кінцівки приматів п’ятипалі, стопоходячі. Перший палець протиставлений іншим. Це забезпечує хапальну функцію кінцівки. Довжина тіла коливається від 10 см (дрібні напівмавпи) до 180 см у горили. Волосяний покрив із різної категорії волосся, густий і м’який (особливо у напівмавп). У черепі великий мозковий відділ; очі спрямовані вперед (стереоскопічний зір). Є зуби всіх категорій; їх форма пов’язана з характером їжі (переважно рослинної). Шлунок простий, наявна сліпа кишка. Примати відрізняються великими розмірами головного мозку, складною поведінкою. Примати - один з давніх рядів плацентарних ссавців; предки - верхньокрейдові комахоїдні. В теперішній час поширені в субтропічній і тропічній областях Азії, Африки і Америки, на островах Зондського архіпелагу і на Філіппінах.

Підряд мокроносі примати - Strepsirhini

Нараховує 78 видів дрібних і середньої величини звірів (рис. 328).

Рис. 328. Нижчі примати

1 - руконіжка; 2 - лемур варі, 3 - довгоп’ят-привид; 4 - тонкий лорі

Пальці у переважаючої більшості видів мають кігті. Родина лемурові Lemuridae - тварини дрібної і середньої величини (довжина тіла - 12-48 см). Голова зі вкороченою лицевою частиною і великою мозковою коробкою.

Ведуть деревний спосіб життя. Живляться рослинами, дрібним тваринами. Деякі невеликі за розміром види в посушливий сезон впадають у сплячку. Населяють Мадагаскар і Коморські острови. Ще більш стародавні види - довгоп’яти з кінцівками, надзвичайно добре пристосованими до життя на деревах.

Підряд Мавпи та довгоп’яти або сухоносі мавпи - Haplorrhini

Об’єднує 155 видів (рис. 329).

Рис. 329. Вищі примати

1 - мартишка; 2 - орангутан; 3 - шимпанзе; 4 — горила

Всі його представники мають достатньо великі півкулі переднього мозку, часто з багаточисельними борознами і звивинами. Активні звичайно вдень. Родина капуцинові або чіпкохвості мавпи - Cebidae включає так званих «широконосих мавп», які населяють Південну Америку (довжина тіла 24-90 см). Мають довгий хвіст, у деяких чіпкий. Живуть на деревах, здатні до стрибків на далеку відстань, швидкому пересуванню по деревах бігцем. Живляться плодами, листям, поїдають дрібних тварин, яйця птахів. Утворюють групи іноді з декількох десятків тварин, що вирізняються високоорганізованою поведінкою.

Родина Мавпові - Cercopithecidae або нижчі вузьконосі мавпи об’єднує мавп, що населяють Африку і Південну Азію. Тварини середніх і великих розмірів (довжина тіла 32-110 см), населяють різні ландшафти - джунглі, мангрові зарості, кам’янисті схили і ін. (в гори проникають до 4000 м н.р.м). Ведуть наземний (павіани) або деревно-наземний спосіб життя. Рослинноїдні і всеїдні.

Вищі вузьконосі мавпи - небагаточисельна група близьких родичів людини. Передні кінцівки довші, ніж задні, голова округла. Відрізняються складністю будови кори головного мозку. Лицева частина слабо вкрита волоссям, долоні і підошви ніг голі; мешканці тропічних лісів. Горили і шимпанзе (Африка) ведуть наземно-деревний спосіб життя, гібони (Південно- Східна Азія, Індонезія) і орангутани (о. Суматра і Калімантан) майже повністю перебувають на деревах.

Ряд хижі - Carnivora

Переважно м’ясоїдні тварини, хоча багато представників використовує додатково рослинну їжу. Найбільш «тваринноїдні» котячі; широко використовують рослинний корм кунячі і, особливо, ведмеді. Величина і форма тіла дуже відрізняються (довжина тіла від 14 см до 3 м; маса - від 100 г до 1 т). Різці малі, ікла завжди добре розвинені, кутні зуби горбкуваті, часто з ріжучими краями; останній передкутній зуб верхньої щелепи і перший кутній зуб нижньої щелепи вирізняються великими розмірами і ріжучим краєм. Це так звані хижі зуби, які досягають особливого розвитку у найбільш м’ясоїдних видів. Добре розвинений волосяний покрив, у північних форм він густий і пухнастий. Ці ознаки характеризують біля 240 широко поширених видів.

Родина псові або собакові - Canidae - середньої величини тварини з пальцеходними кінцівками, пристосованими до бігу (рис. 330).

Рис. 330. Родина псові

1 - вовк; 2 - шакал; 3 - койот; 4 - песець; 5 - єнотовидна собака; 6 - лисиця

Полюють найчастіше переслідуючи жертву, з чим пов’язаний розвиток органів нюху (довга витягнута морда). Відрізняються складною популяційною структурою - часто утворюють великі сім’ї і зграї. Складна нервова діяльність сприяла одомашненню вовка: висока мінливість і штучний добір забезпечили виведення більшості порід собак. Серед диких собачих лисиця і песець - важливі хутрові звірі. Їх одомашнені форми з особливо цінним хутром (сріблясті лисиці, голубі песці) розводяться на фермах. Широко розселився в європейській частині акліматизований тут єнотовидний собака з природнім ареалом в Усурійському краї. В Україні 5 видів: вовк - Canis lupus, шакал звичайний - C. aureus, лисиця звичайна - Vulpes vulpes, лис корсак - V. corsac, собака єнотовидний - Nyctereutes procyonoides. Шакал - новий вид нашої теріофауни, тільки в останні роки з’явився на півдні України. Лис-корсак в історичні часи водився в Криму, зараз в дуже малій кількості зустрічається на

Луганщині. Єнотовидний собака населяє долини річок та інші заболочені угіддя; акліматизований в Україні вид.

Родина котячі - Felidae - включає 36 видів середніх і великих розмірів (маса 1,5-275 кг) - найбільш м’ясоїдних представників ряду (рис. 331).

Рис. 331. Родина котячі

1 - лев; 2 - манул; 3 - гепард; 4 - сніговий барс; 5 - бархатний кіт

Полюють, підстерігаючи здобич і стрімко нападаючи на неї, рідко переслідують. Цьому сприяють округла голова з коротким носом і великими очима, пальцеходні кінцівки, озброєні гострими втяжними кігтями. Наземні звірі, але багато з них добре лазять по деревах. Поширені на всіх континентах за винятком Австралії. Дрібні види котячих населяють змішані рівнинні і гірські ліси Європи (кіт лісовий Felis silvestris), степи і пустелі Азії і Африки (кіт степовий F. lybica, кіт барханний F. margarita). В очеретяних і чагарникових заростях Азії живе очеретяний кіт - F. chaus. З великих котів відомі наступні види: тигр - Panthera tigris, пантера плямиста або пардус - P. pardus, барс сніговий (ірбіс) - Uncia uncia та ін. Лев - Panthera leo - ще в історичний час жив в Малій Азії, Закавказзі і Південній Європі; зараз у невеликій кількості зберігся у національному парку «Гірський ліс» в Індії і в Центральній Африці. Рись звичайна - Lynx lynx - єдина з котячих, що населяє зону тайги; завдяки широкій ступні може пересуватися навіть по глибокому снігу. Гепард - Acinonyx jubatus, що населяє рівнинні пустелі і савани Африки і Азії, значно відрізняється від інших котячих, зовні нагадуючи собачих. Він довгоногий, з невтяжними кігтями; полює, переслідуючи і заганяючи здобич. В Україні 2 види: кіт лісовий, рись звичайна. Сьогодні це рідкісні звірі Карпат, Полісся, а дикий кіт - і дельти Дунаю, чисельність і поширення яких різко скоротилося протягом ХХ ст.

Родина гієнові - Hyaenidae - поширена в Африці і Південній Азії; тварини живляться майже виключно падлом, інколи нападають на достатньо великих тварин (хворих і поранених). 4 види.

Родина куницеві - Mustelidae - нараховує 65 видів переважно малого, рідше - середнього розміру (маса 100 г - 40 кг) (рис. 332).

Рис. 332. Куницеві

1 - соболь; 2- лісова куниця; 3 - харза; 4 - перев’язка; 5 - горностай; 6 - ласка; 7 - чорний тхір; 8 - медоїд; 9 - борсук;

10 - росомаха; 11 - європейська норка; 12 - видра; 13 — калан

Поширені на всіх континентах (один вид живе в морі - калан - Enhydralutris); в Австралії акліматизовані. Родина включає цінні хутрові звірі: соболь - Martes zibellina, Куна лісова або європейська куниця - M. martes, горностай - Mustela erminea, видра євразійська - Lutra lutra, калан та ін. Серед кунячих є винищувачі шкідливих гризунів (ласки, тхорі, перегузні та ін.). Серед великих за розміром кунячих слід згадати росомаху - Gulo gulo, що населяє тайгу і лісотундру Євразії і Північної Америки, і борсуків - Meles. Останні живляться різноманітними тваринними і рослинними кормами, риють складні нори; широко поширені у Євразії. Для Північної і Центральної Америки характерні скунси (Mephitis, Spilogale). В Україні 11 видів: європейська куниця - M. martes, куниця кам’яна - M. foina, горностай - Mustela erminea, ласка мала - M. nivalis, норка європейська - M. lutreola, норка американська - M. vison, тхір лісовий - M. putorius, тхір степовий - M. eversmanni, перегузня - Vormela peregusna, борсук європейський - Meles meles, видра євразійська - L. lutra. Місяцями існуваня видр, норок є річки з великою кількістю заплав і порослих чагарником стариць. Тхір степовий та перегузня тяжіють до степової та лісостепової зон. Внаслідок розорювання цілинних степів, антропогенного впливу на місця поселення останній вид опинився під загрозою зникнення. Тхір степовий, донедавна широко поширений в Україні вид, впродовж останньої третини ХХ ст. зник в багатьох місцях колишнього поширення. Норка американська витісняє норку європейську в місцях спільного перебування; поширення виду в Україні не з’ясоване. Тут вона ніколи не була спеціально інтродукована; поширилась внаслідок втечі з тваринницьких господарств. Куниця кам’яна і тхір лісовий можуть завдавати певної шкоди, знищуючи дрібних свійських тварин (курей, голубів, кролів), якщо оселяються неподалік людських господарств. Ласка мала, завдяки своїм малим розмірам, легко проникає в нори гризунів; цей невеликий хижак знищує до 2-3 тис. полівок і мишей за рік.

Близькі до хижих ластоногі, яких об’єднували в окремий ряд ластоногі Pinnipedia. Вони проводять більшу частину життя у воді, виходячи на берег або лід для відпочинку, парування, народження малят, а також під час линьки. Більші від наземних хижих (маса тіла 40-3000 кг). Це пов’язано з перебуванням у холодній воді. Волосяний покрив із жорстких волосин (у молодих з підпушшю). Під шкірою є товстий шар жиру; його величина більша в мешканців холодних морів. Тіло видовжене, обтічне. Кінцівки перетворені у веслоподібні ласти, що виступають за межі тулуба з половини передпліччя (передня) і третини гомілки (задні кінцівки). Між пальцями товста шкіряста перетинка. Рух виконують переважно ласти задніх кінцівок, передні використовуються як стабілізатори і рулі. На суші легше пересуваються вухаті тюлені, використовуючи обидві пари ласт; справжні тюлені на твердому субстраті більш беззахисні. Добре плавають і тримаються у товщі води, так як густина їх тіла з товстим шаром підшкірного жиру близька до густини води. Відмінності між зубами різних категорій не такі яскраві; зуби переважно конічні. Добре розвинений нюх. Зараз 34 види 3 родин цих представників входять до складу ряду хижих (рис. 333).

Рис. 333. Ластоногі

1 - морський заєць; 2 - тевяк; 3 - звичайний тюлень; 4 - кільчаста нерпа; 5 - білочеревий тюлень; 6- крилатка;

7 - хохлач- (самець); 8 - хохлач- (самка); 9 - тюлень- Уеддела; 10 - тюлень-крабоїд;-11 - морський леопард; 12 - південний сивуч;

13 - морський лев; 14 - морж; 15 - морський слон

Родина вухаті тюлені - Otariidae - нараховує 14 видів. Вони мають рудиментарні вушні раковини; їх задні ласти згинаються у п’ятковому зчленуванні і разом з передніми є опорою при пересуванні по суші. Поширені переважно в помірних поясах обох півкуль: у Північній - тільки в Тихому океані; в Південному - більш широко. Морські котики - Callorhinus ursinus - важливий промисловий вид, що дає цінне хутро. На час розмноження влітку утворюють на березі великі ліжбища зі складною організацією. Після періоду розмноження і линьки мігрують на південь. Менш чисельні сивучі - Eumetopias jubatus і морські леви - Zalophus i Otaria.

Родина справжні тюлені - Phocidae - немає зовнішніх вушних раковин, задні ласти не згинаються і не підгинаються вперед, волосяний покрив без підпушшя. Поширені в морях обох півкуль. Для линьки, парування і народження малят виходять на лід, утворюючи багаточисельні ліжбища. Важливі промислові види - гренландський тюлень - Pagophilus groenlandica, морський заєць - Erignathus barbatus. Нерпа кільчаста - Phoca hispida - поширена в північній частині Атлантичного, Тихого і Льодовитого океану; є також у Ладозькому озері, Байкалі і Каспійському морі. В Україні відомий тюлень білочеревий (тюлень монах) - Monachus monachus, який в минулому зустрічався в північно-західному Причорномор’ї. До 1950-х років зрідка попадався в рибальські сітки в Кілійському гирлі Дунаю. За останні роки достовірних даних про зустрічі в межах України, як і документально підтверджених знахідок (мертві тварини), немає.

Родина моржі - Odobenidae - має лише одного представника - Odobaenus rosmarus, який поширений циркумполярно (круглополярно) біля берегів материків і островів Льодовитого океану.

Чисельність багатьох видів ластоногих помітно скоротилась внаслідок непомірного винищення.

Родина єнотові - Procyonidae - відрізняється середніми розмірами, стопоходними кінцівками і довгим, інколи чіпким хвостом (рис. 334).

Рис. 334. Єнотові

1 - котофредка смугастий; 2 - звичайна носуха; 3 - кінкажу; 4 - єнот-полоскун

Хижі зуби розвинені слабо. 18 видів. Більша частина ареалу в Америці, менша - в Південно-Східній Азії. Американський єнот - полоскун - Procyon lotor, акліматизований в європейській частині, внаслідок спонтанного розширення ареалу з боку Білорусії, Польщі, Словаччини, Угорщини і Румунії невдовзі може бути виявлений в Україні.

Родина ведмежі - Ursidae - великі, стопоходні звірі (рис. 335).

Рис. 335. Ведмеді

1 - бурий; 2 - білий; 3 - білогрудий; 4 - очковий; 5 - малайський; 6 - бари бал; 7 — губач

Поширені переважно у північній півкулі. Білий ведмідь - Ursus maritimus, що живиться тюленями, активний цілий рік; в барліг на островах Льодовитого океану залягають тільки самки на час пологів. Бурий ведмідь - U. arctos - населяє лісову смугу європейської частини, гори Кавказу, Середньої Азії; живиться змішаною, з перевагою рослинної, їжею. На зиму залягають в барліг, де самка народжує 2-3 малят дрібних розмірів (близько 500 г). Ще нещодавно цей могутній хижак був звичайним звіром суцільних лісових масивів на значній частині території України. На сьогодні ведмідь в незначній чисельності залишився тільки в західній частині країни - в гірській місцевості карпатських лісів.

Родина віверові - Viverridae - найбільш примітивні представники хижих ссавців - поширені у Південній Європі, Південній Азії і Африці; налічує 34 види різноманітних тварин середніх і малих розмірів (Genetta, Viverra, Eupleres та ін.). Родина включала і рід мангусти - Herpestes, представники якого зараз об’єднані в окрему родину Herpestidae з 37 видами (Wilson, Reeder, 1992).

Ряд китоподібні - Cetacea

Включає біля 80 видів (рис. 336).

Рис. 336. Кити

1 - гренландський кит; 2 - косатка; 3 - японський гладенький кит; 4 - кашалот; 5 - нарвал; 6 - синій кит; 7 - смугастий кит; 8 — білуха

Пристосувались до існування лише у воді: на суходіл не виходять і, потрапивши на мілководдя, не можуть знятися з мілини. Форма тіла торпедоподібна, інколи з непропорційно великою головою, шийного перехвату немає. Передні кінцівки перетворилися в ласти, задні - редуковані. Шкіра гола, без волосся, дуже еластична, з товстим шаром підшкірного жиру. М’язова хвостова частина тіла дуже рухлива і має шкірястий плавець з горизонтальними лопатями. Частина видів має також спинний плавець. Грудні плавці (ласти) розташовані горизонтально і є стабілізаторами і рулями глибини і повороту; вони відігріють і роль терморегуляторів: віддають надлишок тепла при перегріві тіла під час швидкого руху. Скелет набув деяких особливостей, що робить його подібним до скелету риб. Хребет слабо диференційований: дуже короткий шийний відділ складається з 7 плоских хребців; грудний відділ з 1017 парами ребер (лише 2-8 пар зчленовуються з грудиною); попереково-крижовий і хвостовий відділи майже не диференційовані. Від задніх кінцівок збереглися лише рудименти тазового поясу - дві не пов’язані з осьовим скелетом кісточки. В черепі видовжені щелепи. Ніздрі зміщені на верхню поверхню голови. Повітроносні шляхи утворюють особливі повітряні мішки.

Підряд вусаті кити - Mysticeti включає найбільших тварин світу. Живляться планктонними організмами, захоплюючи їх своєю величезною пащею і відціджуючи з допомогою цідильного апарату - вертикально поставлених трикутних пластин китового вуса. Зовнішні носові отвори парні. Гладкі, або справжні, кити (родина Balaenidae; довжина тіла 5-22 м) дуже малочисельні, їх промисел заборонений. Гренландський кит - Balaena mysticetus населяє північні моря, японський гладенький кит - Eubalaena glacilis - житель Південної півкулі. Сірі кити (родина Eschrichtiidae) живуть у прибережних водах. Каліфорнійсько-чукотська популяція сірих китів малочисельна, охотсько-корейська - майже винищена; зимують біля берегів Каліфорнії, нагулюючи літом в Чукотському і Східно-Сибірському морях. Смугастики (родина Balaenopteridae) розмножуються у теплих морях (взимку), нагулюючи літом в холодних морях. Синій кит - Balaenoptera musculus, здобутий у 1926 р. (самка) мав довжину 33 м., масу більше 150 т. Горбаті кити - Megaptera novaeangliae поширені від Арктики до Антарктиди.

Підряд зубаті кити - Odontoceti. Щелепи озброєні конічними однорідними зубами. Здобич захоплюють зубами і одночасно всмоктують ротом. Апарат ехолокації добре розвинений, з ним пов’язана характерна асиметрія черепа. Дихальний отвір один (дихало). Родина кашалоти - Physeteridae відрізняється значною жировою подушкою на голові, що вміщує спермацет. Нижня щелепа вузька, тому ротова щілина виявляється внизу голови. Найбільший вид зубатих китів - кашалот - Physeter catodon досягає 20 м в довжину.

Родина дельфіни - Delphinidae нараховує більше 30 видів дрібних зубатих китів (1 -10 м довжиною). Найбільші дельфіни - касатки - Orcinus orca населяють всі океани; нападають навіть на порівняно великих китів, ластоногих та інших тварин, основна їжа - риба і головоногі молюски. Багато видів дельфінів служить об’єктом промислу. В полярних морях живе великий за розміром дельфін білуха - Delphinapterus leucas і більш рідкісний нарвал - Monodon monocerus, самці якого озброєні довгим бивнем.

Ряд хоботні - Proboscidea

Найбільші наземні тварини висотою 3-4 м і масою 4-5 т; були численні і широко поширені в третинному періоді (рис. 337).

Рис. 337. Слони

1 - африканський; 2 — індійський

Хобот - сильно видовжений мускулистий ніс, що зростається з верхньою губою і підтримується при основі хрящем; використовується як хватальний орган, що виконує одночасно функцію дотику і нюху. Кінцівки п’ятипалі з невеликими копитцями і плоскою ступнею; на підошві під шкірою желеподібна пружна підстилка, що забезпечує безшумні рухи по грунту. Шкіра товста, у сучасних видів гола. Бивні - верхні парні різці, що розростаються і далеко видаються з ротової порожнини. З кожної сторони щелепи є всього по одному функціонуючому корінному зубу; при зношуванні замінюється наступним, який розвивається до того часу. У індійського слона - Elephas maximus бивні є лише у самців. Африканський слон - Loxodonta africana більший за розмірами; бивні мають і самки; важко приручаються.

У четвертинний період значні території від тундри до степів населяв мамонт - Elephas primigenius з довгим рудим хутром і великими загнутими бивнями. Багато їх було і в Україні, особливо в басейні Дніпра, про що свідчать викопні рештки цих тварин. У багаторічній мерзлоті Сибіру виявляють рештки мамонтів, що добре збереглися.

Ряд непарнокопитні - Perissodactyla

Досить великі тварини з найбільш розвиненим третім пальцем (у частини видів зберігається лише він один) (рис. 338).

Рис. 338. Непарнокопитні

1 - зебра; 2 - дикий осел; 3 - кулан; 4 - тарпан; 5 - кінь Пржевальського;6 - тапір; 7 - чорний носоріг; 8 - індійський носоріг

Ступінь редукції решти пальців відповідає швидкості пересування (максимальна у однопалих). Кінцеві фаланги пальців мають рогові копита. У плечовому поясі немає ключиць. Шлунок простий. Предками непарнокопитних були примітивні копитні - Condylarthra. Вже у еоцені непарнокопитні стали багаточисельними (описано близько 500 видів), але в міоцені їх кількість різко скоротилась. До теперішнього часу збереглось три родини з 18 видами.

Родина Тапірові - Tapiridae - найбільш примітивні непарнокопитні. Передні кінцівки чотирьохпалі, задні - трьохпалі. Один вид - чепрачний тапір - Tapirus indicus - живе в Південно-Східній Азії і три види - в Південній Америці.

Родина носорогові - Rhinocerotidae великі звірі важкої будови (довжина тіла 2-4 м, маса 1-3,5 т). Кінцівки трипалі; товста шкіра майже безволоса. На носових і лобових кістках сидять один-два роги, утворені зроговілим епідермісом. Ікла редуковані.

Родина коневі - Equidae мають на передніх і задніх кінцівках по одному пальцю; від другого і четвертого пальців зберігаються рудименти у вигляді «грифельних кісточок». Здатні до швидкого бігу. Зебри - Hippotigris поширені в африканських саванах, віслюки ще є в пустелях Північної Африки. Дикі коні Пржевальського - Equus przewalskii зараз збереглися у невеликій кількості в Монголії.

Ряд парнокопитні - Artiodactyla

Великі за розміром і середньої величини тварини з високими (крім підряду нежуйні) кінцівками, здатні до швидкого бігу (рис. 339).

Рис. 339. Парнокопитні

1 - лось; 2 - зубр; 3 - кабан; 4 - благородний олень; 5 - архар; 6 — косуля

Кінцівки чотирьохпалі: третій і четвертий пальці великі (довгі) і служать опорою. Другий і п’ятий пальці значно менші. Ключиць немає. Кінцеві фаланги пальців мають рогові ратиці (копита). Шлунок у більшості видів складається з декількох відділів. Рослиноїдні. Переважно стадні тварини, які утворюють іноді скупчення (табуни) в тисячі голів. Ведуть номадний (кочовий) спосіб життя; багато видів здійснюють регулярні сезонні міграції. Звичайно полігами. В ряді близько 170 видів, що населяють усі материки (в Австралію завезені людиною).

Підряд нежуйні або свиноподібні Nonruminantia seu Suiformes небагаточисельний (12 видів), включає тварин з масивним тулубом і короткими ногами. Кінцівки чотирьохпалі, другий і п’ятий пальці відносно довгі і під час

пересування торкаються землі; шлунок досить простий - з 1-3 відділів. Об’єднує родини свиневі- Suidae, пекарієві або таксові - Tayassuidae і бегемотові - Hippopotamidae. Всі види рослинноїдні, хоча свині нерідко поїдають і дрібних тварин. Свині зустрічаються у Євразії і Африці; пекарі населяють Південну і Центральну Африку, бегемоти - тропічну Африку. Кабан дикий- Sus scrofa - родоначальник багаточисельних порід домашніх свиней.

Підряд жуйні - Ruminantia включає коло 160 видів ратичних різного розміру. Вони більш довгоногі; пальців 2 або 4 (другий і п’ятий пальці малі і землі не торкаються). У верхній щелепі немає ні різців, ні ікол (ікла зберігаються у оленьків і кабарги); шлунок складний, звичайно з 4 відділів. Проковтнута їжа відригується (жуйка) і підлягає пережовуванню. Більшість має роги - вирости лобової кістки, у частини видів мають роговий чохол. Корінні зуби своєрідної лунчастої будови, здатні перетирати грубі, багаті клітковиною корми. Підряд включає 6 родин. Процвітаюча група.

Родина оленцеві - Tragulidae - давні і найпримітивніші жуйні, відомі з верхнього еоцена. Другий і п’ятий пальці відносно довгі, самці мають виступаючі з рота ікла. Тварини величиною з зайця. Поширені в Африці і Південно-Східній Азії. Близька до оленцевих родина кабаргових - Moschidae з одним видом Moschus moschiferus, що населяють гірські системи Алтая, Саян, Східного Сибіру і Далекого Сходу, Кореї, Монголії і Китаю. Довжина тіла до 90 см, висота 65 см, маса 10-17 кг. Задні ноги на третину довші за передні. Роги відсутні, у самців у верхній щелепі досить великі, виступаючі назовні ікла.

Родина оленеві - Cervidae - стрункі тварини з гіллястими кістковими (без рогового чохла) рогами, що утворюються на виростах лобових кісток; щорічно змінюються. Звичайно роги є лише у самців; у північних оленів роги є і у самок (водяні олені - Hydropotes не мають рогів). Наявні передочні пахучі залози, якими самці позначають індивідуальну ділянку. Близько 43 видів. Поширені широко; у Австралії акліматизовано декілька видів; немає в Африці. Північний олень - Rangifer tarandus заселяє тундрову і тайгові зони Євразії і Північної Америки. Давно одомашнений; розвиток оленеводства скоротив чисельність диких оленів. Благородний олень - Cervus elaphus живе в багатьох районах Євразії; цінний об’єкт мисливського господарства. Розводиться у напіввільних умовах для отримання пантів - нескостенілих рогів, що містять цінну лікарську речовину (препарат пантокрин). З тою ж метою використовують далекосхідних плямистих оленів - C. nippon. Широко поширений і дрібніший олень - козуля або сарна європейська Capreolus capreolus. Лосі - Alses alces живуть в лісовій смузі Євразії і Північної Америки; при високій чисельності виходять у лісостеп, раніше проникали на Кавказ. Потужна тварина, пристосована до пересування по глибокому снігу і болотах. В фауні України 5 видів: лось європейський, олень благородний, козуля, лань, олень плямистий. Два останні види акліматизовані.

Родина жирафові Giraffidae представлена лише двома африканськими видами: жирафа Giraffa cameleopardalis населяє савани Центральної і Східної Африки; окапі - Okapiajohnstoni - має відносно короткі шию та кінцівки.

Живляться листям і пагонами деревних рослин. Жираф - найвища тварина, що здатна піднімати голову на висоту до 7 м над поверхнею землі. Різким коливанням кров’яного тиску при швидких рухах голови запобігає система клапанів у великій шийній вені.

Родина порожнисторогі (бикові) Bovidae особливо різноманітна (нараховує 137 видів). Включає тварин, що мають роги, утворені кістковими наростами лобових кісток, з роговими чохлами епідермального походження. У багатьох видів рогаті як самці, так і самки. Відсутні в Австралії і Південній Америці (не враховуючи домашніх або акліматизованих видів). Майже всі мають або мали важливе господарське значення. Група антилоп широко представлена в Африці. Джейрани - Gazella subgutturosa живуть у степах і пустелях Східного Закавказзя, Казахстану і Середньої Азії. Сайгаки - Saiga tatarica населяють степи Казахстану і Північного Прикаспію. Дикі козли і барани - Caprinae населяють гори. Козли (кавказький - Capra caucasica, сибірський - C. sibirica) заселяють переважно скелясті ландшафти; барани (муфлони - Ovis orientalis і O. musimon, архар - O. ommon) зустрічаються і на більш похилих схилах.

Бики - Bovinae поширені у Євразії, Африці і Північній Америці. Це індійський або водяний - B. bubalus і африканський - Syncerus cafer буйволи, бантенг - Bos banteng і ін. У Центральній Азії живе як - Bos grunniens. В заповідниках, в преріях Північної Америки зберігся бізон - B. bison, а у Європі - зубр - B. bonasus.

Родина вилорогові - Antilocapridae включає одного представника вилорога північноамериканського - Antilocapra americana, що населяє степові і напівпустельні райони Північної Америки. Високоногі тварини з шиєю середньої довжини; роги є як у самців, так і (менших розмірів) у самок, але інколи самки безрогі. Роги довжиною до 25 см, стиснуті з боків з коротким відростком, що відходить до переду, верхівки їх загнуті назад; мають тонку нерозгалужену кісткову основу і роговий чохол, який щорічно спадає і відростає знову (процес відростання триває 4 місяці).

Родина мозоленогі або верблюдові - Camelidae донедавна наводилась у складі підряду - Tylopoda ряду Artiodactyla, а також подавалась окремим рядом Tylopoda. Двопалі кінцівки мають тупі викревлені кігті. Нижня поверхня ступні - еластична мозолиста подушка, на яку спираються пальці. З’явились у Північній Америці в еоцені, а потім розселились у Південну Америку, Євразію і Північну Африку. Дикий двогорбий верблюд Camelus bactrianus зберігся в дуже малій чисельності тільки в Монголії. Одногорбий верблюд відомий як одомашнена тварина.

Ряд гризуни - Rodentia (Muriformes)

Найчисленніша група сучасних ссавців, що нараховує 2015 видів, об’єднаних у 29 родин (рис. 340).

Рис. 340. Гризуни

1 - бурундук; 2-лісова соня; 3-тонколапий ховрах; 4-білка; 5-коричневий пацюк; 6-чорний пацюк; 7- звичайний хом’як; 8-хатня миша;

9-малий тушканчик; 10-малий ховрах; 11- ондатра; 12-бобер; 13-дикообраз; 14-степова мишівка; 15-перуанска морска свинка;

16- піщанка; 17-нутрія; 18-степова пеструшка; 19-алтайський цокор; 20-ховрах-тарбаган

Зустрічаються в усіх частинах світу і населяють різноманітні ландшафти. Переважно дрібні і середньої величини. Рослинноїдні. У пари потужних з постійним ростом верхніх і нижніх різців зовнішня поверхня утворена твердою емаллю, а решта - більш рихлим дентином (різниця у швидкості стирання цих частин зуба забезпечує постійну гостроту його ріжучого краю); ікол немає, на їх місці беззубий проміжок - діастема. Поверхня передкутніх і кутніх зубів (звичайно 3-5 у верхній щелепі і 3-4 у нижній) - із злегка виступаючими гребенями емалі або горбкувата - пристосована для перетирання грубої рослинної їжі. Травний тракт довгий; як правило, наявна велика сліпа кишка. Дрібні види гризунів відрізняються швидким статевим дозріванням (статевозрілі з одного-двомісячного віку) і високою плодючістю (роди з проміжком 1,5-2 місяці).

Велике значення гризунів для людини. Бобри, бабаки, білки, ондатри, шиншили та ін. - цінні хутрові звірі. Серед мишей, полівок, піщанок і ховрахів багато шкідників сільськогосподарських культур, багато з них є носіями або переносниками збудників небезпечних епідемічних захворювань людини, свійських і мисливських тварин (чума, туляримія, енцефаліт, лейшманіоз, лептоспіроз та ін.). Гризуни - одна з найважливіших складових біоценозів Арктики (лемінги), тайги (білки, полівки), широколистяних лісів (нориці, миші, соні та ін.), степів, саван і пустель (бабаки, піщанки, хомяки, ховрахи, тушканчики та ін.). Їх діяльність відіграє важливу роль в грунтоутворенні і формуванні рослинного покриву.

За будовою жуйного апарату (структура щелеп і жуйної мускулатури) гризунів поділяють на 3 групи, яким, однак, не надається таксономічного значення. Перша - анатомічно найпримітивніші "білкоподібні" гризуни - Sciuromorpha; друга - "мишоподібні" - Myomorpha; третя - "дикобразоподібні" гризуни - Hystricomorpha.

Родина боброві - Castoridae - включає лише 2 види: звичайного - Castor fiber і американського - C. canadensis бобрів; живуть у заплавах річок в лісовій зоні; на мілководних річках споруджують плотини, риють нори в берегах або будують з гілок міцні "хатки". На дні водойми роблять запаси деревних гілок, корою яких живляться взимку. До початку ХХ століття в результаті хижацького винищення окремі колонії цього звіра збереглися тільки в деяких районах Полісся і Середнього Придніпров’я. Зараз поширений у Поліссі і лісостепу; чисельність виду відновлюється.

Родина білячі або вивіркові - Sciuridae - поширена на всіх материках, за виключенням Австралії та Антарктиди; нараховує понад 270 видів. Білячих поділяють на 2 екологічні групи - наземних (бабаки, ховрахи) і деревних (білки); проміжне становище займають бурундуки. Бабаки - Marmota - населяють лучні і степові біотопи обох півкуль, є гірські види. Живуть у норах; живляться вегетативними частинами трав’янистих рослин. Впадають у сплячку. Живуть великими поселеннями, в яких сусіди пов’язані постійною звуковою сигналізацією, що попереджає про небезпеку. Бабаки - об’єкт хутрового промислу; є носіями небезпечних для людини захворювань, зокрема, чуми та ін. Ховрахи (Citellus, Cynomys, Callospermophillus і ін.) поширені ширше, заселяючи і пустелі. Утворюють щільні поселення; шкодять посівам і є носіями збудників ряду небезпечних захворювань.

Бурундуки (Tamias, Eutamias) пов’язані з деревно-чагарниковою рослинністю і ведуть наземно- деревний спосіб життя. Нарешті, білки - спеціалізовані деревні звірі з переважно поодиноким (сімейним) способом життя; особливо різноманітні у лісах Південної Азії (пальмові білки - Funandulus, Callosciurus і ін.); деякі досягають довжини тіла 50 см і маси 3 кг (Ratufa). Звичайна білка - Sciurus vulgaris населяє тайгу, змішані і широколистяні ліси Євразії; один з найважливіших хутрових звірів; акліматизована у лісах Криму і Кавказу, де раніше була відсутня. Африканські земляні білки - Xerus - за способом життя скоріше нагадують ховрахів (живуть у норах), до них близький тонкопалий ховрах - Spermophilopsisleptodactylus - поширений у піщаних пустелях Казахстану, Середньої Азії і Північного Ірану.

В фауні України 6 видів родини білячі: бабак степовий - Marmota bobak, ховрах європейський - Spermophilus citellus, ховрах крапчастий - S. suslicus, ховрах подільський - S. odessanus, ховрак малий - S. pygmaeus та білка звичайна - Sciurus vulgaris.

Серед мишоподібних гризунів родина соневих (вовчків) - Myoxidae (Gliridae) представлена дрібними переважно деревними гризунами з нічним способом життя. Живуть у лісах і садах Північної Африки, Південної Європи і Середньої Азії (до Алтая). В Україні 4 види: вовчок лісовий - Dryomys nitedula, вовчок ліщиновий (ліскулька) - Muscardinus avellanarius, вовчок сірий - Glis glis і рідкісний вовчок садовий - Eliomus quercinus. В цю родину зараз включають єдиний вид пустельних сонь Східного Казахстану селевінія - Selevinia betpakdalensis.

Родина стрибакові (тушканов)і - Dipodidae - поширені в степах і пустелях переважно Африки та Азії. Для них характерний сильний розвиток задніх і слабкі передні кінцівки, довгий хвіст-балансир. Дрібні і середньої величини зимосплячі звірки (довжина тіла 5-30 см), живляться насінням, пагонами рослин, у великих кількостях поїдають дрібних безхребетних. В Україні представлені двома рідкісними видами, що мають загалом південне поширення: тушкан великий - Allactaga major і тушкан трипалий (кандибка) - Stilodipus telum.

Родина мишеві - Muridae - різноманітні за величиною і зовнішнім виглядом. Багаточисельна родина, деякі представники якої (хатні миші і щурі) розселились із людиною по всій Землі. Видовий склад особливо багатий у Південно-Східній Азії, Африці. Найбільші представники - філіппінські щурі (Phloemys) сягають маси понад 1 кг. Пластичність організації забезпечила широке розселення; дана група посідає значне місце в біоценозах; багаточисельні в поселеннях людини. Мишачі - одна з основних груп ссавців в теріофауні України, що реєструється при всіх видах обліку; нараховує 10 видів: миша польова - Apodemus agrarius, пацюк сірий - Rattus norvegicus, миша звичайна - Mus musculus, мишак жовтогрудий - Sylvaemus tauricus та ін.

Родина хом ’якові - Cricetidae - численні і широко поширена. Південноамериканські хом’яки (Ichtyomys, Laptomys, Anotomys) живляться рибою та ін. водними тваринами. 2 види цієї родини у фауні України не бувають високочисельними: хом’як звичайний - Cricetus cricetus, хом’ячок сірий - Cricetulus migratorius.

Родина норицеві (полівкові) - Arvicolidae - поширена у північній півкулі і представлена рядом масових видів: лемінги в тундрі, руді нориці - Myodes в лісі, сірі нориці - Microtus і строкатки - Lagurus в лісостепу і степу, нориця водяна - Arvicola і ондатра - Ondatra у старицях річок і болотах. Родина норицеві - найчисленніша група ссавців нашої фауни; є домінантною у більшості типів оселищ як природних (ліси, чагарники, болота, луки), так і напівприродних (сади, лани, узбіччя доріг). 15 видів у фауні України: ондатра звичайна - Ondatra zibethicus, нориця руда - Myodes glareolus, нориця снігова - Chionomys nivalis, нориця водяна - Arvicola amphibius, нориця польова - Microtus arvalis та ін.

Родина сліпакові - Spalacidae - риючі гризуни, що майже не виходять на поверхню і живляться підземними частинами рослин. Тварини з недорозвиненими вушними раковинами і хвостом, короткими кінцівками, очі заховані під шкірою, на їхньому місці утворилась товста складка шкіри, густо вкрита міцним щетинкоподібним волоссям. 5 доволі рідкісних ссавців України: сліпак білозубий - Nannospalax leucodon, сліпак піщаний - Spalax arenarius, сліпак грецький - S. graecus, сліпак подільський - S. zemni, сліпак звичайний - S. microphthalmus.

У групі дикобразоподібних центральне місце посідає родина дикобразові або їжатцеві - Hystricidae - наземні або наземно-деревні гризуни великого розміру. Тіло з боків, по спині і хвосту вкрите довгими голками, інші частини - жорстким волоссям. Живляться пагонами і листям чагарників, травами і підземними частинами рослин. Живуть в норах або печерах. Населяють Середземномор'є, Азію, Африку. Характерний представник - дикообраз - Hystrix hirsutirostris. У Північній Америці і на півночі Південної Америки живуть деревні дикобрази - Erethizontidae. Їх тіло вкрите короткими голками; ведуть переважно деревний спосіб життя.

Родина морські свинки - Caviidae - населяють Південну Америку; більшість видів - дрібні тварини, що живуть в норах. Родина нутрієві - Myocastoridae - населяє водойми Куби, Ямайки, Гаїті і Південної Америки. В Україну вперше завезена в 1931 р. Результати акліматизації показали, що нутрія не може пристосуватись до замерзаючих водойм.

Ряд зайцеподібні - Lagomorpha

Зайцеподібних раніше об’єднували з гризунами; пізніше був з’ясований конвергентний характер цієї подібності; схожість з іншими рядами не встановлена. Від гризунів зайцеподібні відрізняються будовою кісткового піднебіння, що має вигляд вузького поперечного містка між верхніми зубними рядами, і присутністю верхніх здвоєних різців (двопарнорізцеві). Волосяний покрив різноманітний, від густого пухнастого до відносно рідкого щетиноподібного. Рослинноїдні; живляться переважно багатими на клітковину вегетативними частинами рослин. У ряді 2 родини, 80 видів.

Родина зайцеві - Leporidae об’єднує тварин з довгими задніми ногами і довгими вухами. Запасів їжі не роблять. Характерні різкі періодичні коливання чисельності. Зайці - Lepus не мають постійних сховищ, тоді як кролі Oryctolagus живуть у норах. Зайці народжують зрячих, вкритих шерстю малят після 50-денної вагітності; малята кроликів народжуються після 30-денної вагітності. В Україні 3 види: заєць сірий (русак) - Lepus europaeus, заєць білий (біляк) - Lepus timidus, кріль дикий - Oryctolagus cuniculus. Останній вид завезений в Україну близько 150 років назад з Південної Європи.