Зоологія хордових - підручник - Й. В. Царик - 2013

Розділ 5. НАДКЛАС ЧОТИРИНОГІ (НАЗЕМНІ ХРЕБЕТНІ) TETRAPODA, seu QUADRIPEDA.

АНАМНІЇ (ANAMNIA) й АМНІОТИ (AMNIOTA)

5.4. КЛАС ССАВЦІ, або ЗВІРІ, MAMMALIA, seu THERIA

5.4.4. Систематика й характеристика представників головних рядів класу Mammalia

5.4.4.2. Підклас Звірі Theria

5.4.4.2.4. Ряд комахоїдні Insectivora (мідицеподібні Soriciformes)

Тварини дрібних і середніх розмірів (довжина тіла - 3,5-44,0 см) примітивної будови. Волосяний покрив короткий, м’який або тіло вкрите голками (їжаки). Череп видовжений; слухові барабани недорозвинені. У головному мозку сильно розвинені нюхові частки, півкулі майже без звивин. Активність переважно нічна, у частини видів цілодобова. Народжують 6-14 малят; полігами. Кріт і в минулому хохуля - промислові види; землерийки та їжаки винищують багатьох шкідливих тварин. Значно поширені, крім Австралії, Антарктики і більшої частини Південної Америки. У ряді сім родин (428 видів). Відомі з пізньокрейдових відкладів.

Родина їжакові Erinaceidae охоплює 24 види (довжина тіла 10-44 см). Морда витягнута і загострена; спинний бік тіла вкритий голками, а у гімнурових їжаків - жорстким волоссям; здатні згортатися у клубок. Населяють ліси і культурні ландшафти, степи і пустелі. Всеїдні, однак надають перевагу тваринній поживі. Населяють Африку і Євразію (на північ до межі лісу). У фауні України поширений їжак білочеревий Erinaceus roumanicus, у степах сходу України трапляється їжачок вухатий He- miechinus auritus (рис. 5.74, 10). Сучасна систематика виділяє родину їжакові в окремий ряд Їжакоподібні Erinaceomorpha. Однак В.І. Павлінов (2003) розглядає родину їжакові разом із мідицевими та кротами в одному ряді Eulipotyphla комахоїдні.

Родина кротові Talpidae налічує 46 видів (довжина тіла 5-21 см). Пальці з довгими кігтями; морда видовжена, очі маленькі (у деяких під шкірою), зовнішні вушні раковини малі або їх немає. Цінне хутро у кротів і хохуль. Населяють різноманітні ландшафти; більшість видів перебуває і живиться у норах; деякі види полюють на поверхні, є види, що добре плавають. У Євразії поширені на північ до 63° пн.ш. і на південь до Середземного моря та Південно-Східної Азії; у Північній Америці - від півдня Канади до Мексики. В Україні поширений кріт європейський Talpa europaea; надзвичайно рідкісним видом на сьогодні в Україні є хохуля руська Desmana moschata (рис. 5.74, 11).

Родина тенреки Tenrecidae об’єднує 34 види. Населяють Мадагаскар і Коморські острови, де утворюють низку форм, зовні подібних на їжаків, землерийок, ондатр і навіть видр. Очевидно, давня група; відомі з кінця крейди.

Родина златокротів Chrysochloridae населяє Південну Африку; як і наші кроти, ведуть підземний спосіб життя. Таїтянський щілинозуб Solenodonparadoxus (родина Solenodontidae) живе на Гаїті, інший вид Solenodon cubanus - на Кубі; ці великі за розмірами мідицеподібні тварини майже винищені. Сучасна систематика виділяє родини тенреки та златокротів в окремий ряд афросорициди Afrosoricida.

Родина землерийки (мідицеві) Soricidae - невеликі за розмірами (довжина 3,5-18,0 см) звірки; має 376 видів. Значно поширені, крім полярних областей, Австралії та Південної Америки. Населяють різноманітні ландшафти з тундрами і пустелями включно, піднімаються в гори до 4 тис. м над рівнем моря. Живляться дрібними тваринами, інколи насінням. Активні упродовж цілої доби з чергуванням коротких періодів годування та сну. У землерийок простежується взимку зменшення розмірів тіла (також і черепа), що, ймовірно, можна пояснити пристосуванням до обмежених запасів їжі й труднощами її добування. Явище сезонних коливань розмірів тіла описане польським зоологом А. Денелем і пізніше назване феноменом Денеля. У лісових біоценозах помірних зон землерийки відіграють помітну роль завдяки чисельності й високому рівню метаболізму. До цієї родини належать найменші зі сучасних ссавців - мідиця крихітка Sorex minutissimus та ін. із масою 2-3 г. У фауні України вісім видів. Представники: мідиця звичайна Sorex araneus, рясо- ніжка велика Neomys fodiens, білозубка білочерева Crocidura leucodon.

Родина стрибунцеві Macroscelididae поширена в Африці (15 видів). Зовні нагадують тушканчиків, задні кінцівки помітно довші від передніх (рис. 5.74, 12).

Звичайно використовують обидві пари кінцівок, під час швидкого пересування бігом - тільки задні кінцівки. Живляться комахами, особливо термітами, насінням і плодами. Сучасні систематики виділяють цю групу тварин в окремий ряд Macroscelidea з родиною Macroscelididae.