Зоологія хордових - підручник - Й. В. Царик - 2013

Розділ 5. НАДКЛАС ЧОТИРИНОГІ (НАЗЕМНІ ХРЕБЕТНІ) TETRAPODA, seu QUADRIPEDA.

АНАМНІЇ (ANAMNIA) й АМНІОТИ (AMNIOTA)

5.4. КЛАС ССАВЦІ, або ЗВІРІ, MAMMALIA, seu THERIA

5.4.4. Систематика й характеристика представників головних рядів класу Mammalia

5.4.4.2. Підклас Звірі Theria

5.4.4.2.15. Ряд парнокопитні Artiodactyla (оленеподібні Cerviformes)

Великі за розміром і середнього розміру тварини з високими (крім підряду нежуйні) кінцівками, здатні до швидкого бігу. Кінцівки чотирипалі: третій і четвертий пальці крупні (довгі) та слугують опорою. Другий і п’ятий пальці значно менші. Ключиць немає. Кінцеві фаланги пальців мають рогові ратиці (копита). Шлунок у більшості видів складається з кількох відділів. Рослиноїдні. Переважно стадні тварини, які утворюють деколи скупчення (табуни) в тисячі голів. Ведуть номадний (кочовий) спосіб життя; багато видів здійснюють регулярні сезонні міграції. Звичайно полігами. У ряді близько 170 видів, що населяють усі материки (в Австралію завезені людиною), за винятком Антарктиди.

Підряд нежуйні Nonruminantia нечисленний (12 видів), охоплює тварин із масивним тулубом і короткими ногами. Кінцівки чотирипалі, другий і п’ятий пальці порівняно довгі й під час пересування торкаються землі; шлунок досить простий - з 1-3 відділів. Об’єднує родини свиневі Suidae, пекарі Tayassuidae і бегемоти Hippopotamidae. Усі види рослиноїдні, хоча свині нерідко поїдають і дрібних тварин. Свині трапляються у Євразії та Африці; пекарі населяють Південну і Центральну Африку, бегемоти - тропічну Африку (рис. 5.74, 26). Свиня лісова Sus scrofa - предок численних порід домашніх свиней.

Підряд жуйні Ruminantia налічує близько 160 видів ратичних різного розміру. Вони мають довші ноги; пальців два або чотири (другий і п’ятий пальці малі й землі не торкаються). У верхній щелепі немає ні різців, ні ікол (ікла збереглись у оленьків і кабарги); шлунок складний, звичайно з чотирьох відділів. Проковтнуту їжу відригують (жуйка) і пережовують. Більшість має роги - вирости лобової кістки, у частини видів є роговий чохол. Корінні зуби своєрідної лункової будови, здатні перетирати грубі, багаті на клітковину корми. Підряд охоплює шість родин. На даний час прогресує.

Родина оленьки Tragulidae - давні та найпримітивніші жуйні, відомі з верхнього еоцену. Другий і п’ятий пальці порівняно довгі, самці мають ікла, що виступають із рота. Тварини розміром із зайця. Поширені в Африці та Південно-Східній Азії. Близька до оленьків родина кабарги Moschidae, що налічує сім видів, найбільш відомий - кабарга, або мускусний олень Moschus moschiferus, що населяє гірські райони Алтаю, Саян, Східного Сибіру та Далекого Сходу, Кореї, Монголії і Китаю. Довжина тіла до 90 см, висота 65 см, маса 10-17 кг. Задні ноги на третину довші від передніх. Рогів немає, у самців у верхній щелепі досить великі ікла, що виступають назовні.

Родина оленеві Cervidae - стрункі тварини з гіллястими кістковими (без рогового чохла) рогами, що утворюються на виростах лобових кісток; щорічно змінюються. Звичайно роги є лише у самців; у північних оленів роги є й у самок (водяні олені Hydropotes не мають рогів). Наявні передочні пахучі залози, якими самці позначають індивідуальну ділянку. Близько 43 видів. Поширені значно; в Австралії акліматизовано декілька видів; немає в Африці. Рен північний (північний олень) Rangifer tarandus (рис. 5.74, 27) заселяє тундрову і тайгові зони Євразії та Північної Америки. Давно одомашнений; розвиток оленярства зменшив чисельність диких оленів. Олень шляхетний Cervus elaphus живе в багатьох районах Євразії; цінний об’єкт мисливського господарства. Розводять у напіввільних умовах для отримання пантів (нескостенілих рогів), що містять цінну лікарську речовину (препарат пантокрин). З тією ж метою використовують оленів японських Cervus nippon. Поширений і дрібніший олень сарна європейська Capreolus capreolus. Лось європейський Alces alces живе у лісовій смузі Євразії та Північної Америки; у разі високої чисельності виходить у лісостеп, раніше проникав на Кавказ. Потужна тварина, пристосована до пересування по глибокому снігу і болотах. У фауні України - п’ять видів оленевих: лось європейський, олень шляхетний, сарна європейська, лань звичайна, олень японський. Два останні види акліматизовані.

Родина жирафові Giraffidae представлена лише двома африканськими видами: жирафа Giraffa camelopardalis населяє савани Центральної та Східної Африки; окапі Ocapiajohnstoni має порівняно короткі шию та кінцівки. Живляться листям і пагонами деревних рослин. Жирафа - найвища тварина, що здатна піднімати голову на висоту до 7 м над поверхнею землі. Різким коливанням кров’яного тиску під час швидких рухів голови запобігає система клапанів у великій шийній вені.

Родина порожнисторогі (бикові) Bovidae особливо різноманітна (налічує 137 видів). Об’єднує тварин, що мають роги, утворені кістковими наростами лобових кісток, із роговими чохлами епідермального походження. У багатьох видів рогаті як самці, так і самки. Їх немає в Австралії та Південній Америці (не враховуючи домашніх або акліматизованих видів). Майже всі мають або мали важливе господарське значення. Група антилоп широко представлена в Африці. Джейрани Gazella subgutturosa живуть у степах і пустелях Східного Закавказзя, Казахстану та Середньої Азії. Сайга татарська Saiga tatarica населяє степи Казахстану і Північного Прикаспію; вона займає проміжне положення між антилопами та козлами. У горах Кавказу і Карпат живе скельниця гірська Rupicarpa rupicarpa. Дикі козли та барани Caprinae населяють гори. Козли (кавказький Capra caucasica, сибірський Capra sibirica) заселяють переважно скелясті ландшафти; барани (муфлон азійський Ovis orientalis і баран муфлон Ovis musimon, архар Ovis аmmoή) трапляються і на похиліших височинах.

Бики Bovinae поширені у Євразії, Африці та Північній Америці. Це індійський Bubalus bubalis і африканський Syncerus caffer буйволи, бантенг Bos banteng та ін. У Центральній Азії живе як Poephagus grunniens. У заповідниках, у преріях Північної Америки зберігся бізон Bison bison, а у Європі - зубр Bison bonasus. Предком численних порід великої рогатої худоби був бик первісний, або тур, Bos primigenius, винищений у XVIII ст. У фауні України - два види: зубр є відновленим видом; скельницю гірську наводять як вид, що був поширений у Чорногорі в історичні часи; баран муфлон акліматизований у районах Гірського Криму.

Родина вилорогові Antilocapridae має одного представника вилорога північноамериканського Antilocapra americana, що населяє степові й напівпустельні райони Північної Америки. Високоногі тварини з шиєю середньої довжини; роги є як у самців, так і (менших розмірів) у самок, проте інколи самки безрогі. Роги завдовжки до 25 см, стиснуті з боків, з коротким відростком, що відходить допереду, верхівки їх загнуті назад; мають тонку нерозгалужену кісткову основу і роговий чохол, який щорічно спадає і відростає знову (процес відростання триває чотири місяці).

Родину мозоленогі Camelidae донедавна наводили у складі підряду Tylopoda ряду Artiodactyla, а також подавали окремим рядом Tylopoda. Двопалі кінцівки мають тупі викривлені кігті. Нижня поверхня ступні - еластична мозолиста подушка, на яку спираються пальці. З’явились у Північній Америці в еоцені, а потім розселились у Південну Америку, Євразію і Північну Африку. Дикий двогорбий верблюд Camelus bactrianus (рис. 5.74, 28) зберігся в дуже малій кількості тільки у Монголії. Одногорбий верблюд відомий як одомашнена тварина. У Південній Америці в горах поширені безгорбі верблюди - лами: гуанако Lama guanaco, лама вікунья Lama vicugna.