ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ІЗ ЗООЛОГІЇ

Модуль 2. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA). РОЗДІЛ ПЕРВИННІ БАГАТОКЛІТИННІ (PROMETAZOA). НИЖЧІ БАГАТОКЛІТИННІ (FUMETAZOA)

Змістовий модуль 2.1. Підцарство багатоклітинні (Metazoa). Загальна характеристика. Розділ Первинні багатоклітинні (Prometazoa).

Тема 2.1.2. Тип рецептакуліти (Receptaculita). Тип ортонектиди (Orthonectida). Тип діцієміди (Dicyemida)

Загальна характеристика типів. Походження, еволюція, палеонтологічні відомості, сучасне різноманіття, географічне поширення, значення у природі та житті людини. Перелік основних таксономічних груп, важливих у житті людини та функціонуванні природних екосистем.

Тип Рецептакуліти (Receptaculita). Раніше вважалося, що тип близький до губок або кишковопорожнинних. За сучасними уявленнями - окремий тип, який має своєрідний план будови, перебуваючи на рівні організації губок і археоціат. Викопні бентосні морські організми відомі з ордовика до пермського періоду. Кубоподібні, радіальна симетрія, вапняковий скелет, розміри від кількох міліметрів до 30-40 см. Скелет із зовнішньої та внутрішньої дірчастих стінок, всередині - центральна порожнина, яка у верхній частині тварини утворює отвір, можливо, оскулум. Зовні скелет вкритий ромбоподібними чи шестикутними вапняковими пластинками, розташованими правильними спіральними рядами. Під покривом - зовнішня стінка. Вона, як і внутрішня, утворена окремими елементами скелета - меромами. Кожний мером утворений чотирма променями, що розходяться під прямим кутом один до одного в одній площині в зовнішній стінці. Вони, з’єднані з такими ж променями внутрішньої стінки за допомогою порожнистої двостінної трубки (радіалі). Кінці променів з’єднані з кінцями променів інших мером і утворюють сітчасті стінки. Розмножуються брунькуванням; у молодих особин одразу виникають мероми, зовнішній покрив формується пізніше. Такий спосіб утворення скелета невідомий у інших тварин. Існують декілька десятків видів типу, що об’єднуються в три класи. Одним із представників є Receptaculites neptuni.

Тип Ортонектиди (Orthonectida). Дрібні (розміром до міліметра) організми, паразитують у порожнині тіла та статевих залозах морських безхребетних - турбелярій, немертин, поліхет, молюсків, офіур. Тканини та органи не розвинені; нервових, м’язових і травних клітин немає. Правильне чергування вільноживучого (самці та самки) та паразитичного поколінь. Вільноживуче статеве покоління складається з самців та самок, відомі й гермафродитні види. У статевих особин тіло вкрите розташованими кільцями клітинами епітелію, частина з яких має війки. Під епітелієм у самок - численні яйцеклітини (до 500-1000), у самців - сім’яник із сперматозоїдами. В епітелії є статевий отвір. Навколо сім’яника у самців - видовжені скоротливі клітини з мікрофіламентами, що тягнуться вздовж усього тіла, а на центральній осі тіла - опорні клітини з товстими волокнами всередині. Видовжені скоротливі клітини самок під покривними клітинами.

Тип Дицієміди (Dicyemida). Паразити нирок бентосних головоногих молюсків, до 1 см завдовжки. Тканини і органи, рот, кишечник, нерви і м’язи відсутні; житєвий цикл складний і погано вивчений. Обидва (статеве та нестатеве) покоління диціємід - паразити. У тілі молюсків паразитує ряд послідовних поколінь - нематоген-засновник, кілька поколінь нематогенів, ромбоген. Нематоген червоподібної форми. Всередині - видовжена осьова клітина, оточена війчастим епітелієм. Вісім-дев’ять передніх епітеліальних клітин утворюють розширення - головний капор, 14 - 22 війчасті клітини вкривають тулубний відділ. У цитоплазмі осьової клітини, крім власного ядра, є кілька невеликих ядер, що діляться мітотичним шляхом, утворюючи генеративні клітини (аксобласти). За їх рахунок всередині осьової клітини материнського нематогена розвиваються нові нематогени, процес багаторазово повторюється. На поверхні війчастих клітин є гребінцеві вирости, а між зовнішніми клітинами та осьовою - цитоплазматичні містки (десмосоми). Мітохондрії трубчасті, а не пластинчасті.