ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

ПІДЦАРСТВО СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

РОЗДІЛ ТРИШАРОВІ (TRIPLOBLASTICA), або БІЛАТЕРАЛЬНІ (BILATERIA) ТВАРИНИ

ПІДРОЗДІЛ ЩУПАЛЬЦЕВІ (LOPHOPHORATA, АБО TENTACULATA)

ТИП МОХОВАТКИ (BRYOZOA)

КЛАС ПОКРИТОРОТІ (PHYLACTOLAEMATA)

Голороті - у переважній більшості морські тварини, лише представники трьох родів живуть у солонуватих і прісних водоймах. їхні колонії, як і в представників попереднього класу, мають різноманітну форму (рис. 406, в), але на відміну від покриторотих колонії в них поліморфні, тобто складаються з різних за формою та функціями зоощів.

Будова. Основу колоній становлять звичайні годуючі зооїди, або аутозоїди, що мають яйцеподібну, циліндричну, трубчасту чи комірчасту

будову. Поряд з ними в колоніях є видозмінені зооїди: авікулярії, віброкулярії, кенозоїди, що виконують різноманітні функції (рис. 411).

Авікулярії - це зооїди із сильно редукованим поліпідом, які виконують функцію захисту колонії від ворогів. Зовні авікулярії нагадують голову птаха (звідси й назва: від лат. avis - птах). Віброкулярії мають особливий довгий рухливий придаток, який за допомогою спеціальних м'язів робить вібруючі рухи, відганяючи від колонії ворогів і змітаючи з її поверхні сторонні частинки. Кенозоїди - трубчасті або пластинчасті особини, які виконують механічну функцію: опорну (столони) або прикріпну (кореневі трубки або пластинки, за допомогою яких колонія прикріплюється до субстрату). Крім особин, що активно захищають колонію, в багатьох видів є утвори пасивного захисту - різні вирости зовнішньої стінки: шипи, колючки тощо. У деяких форм вони вкривають усю колонію, роблячи її неприступною.

Рис. 411. Видозмінені зооїди голоротнх

(з Абрикосова): а, б - схема будови авікулярія та віброкулярія, відповідно; в - частина колонії Caberea ellisii з віброкуляріями:

1 - ніжка; 2, 3 - м'язи, ідо відкривають і закривають мандибулу; 4 - пальцеподібний виріст із чутливими щетинками; 5 - місце прикріплення м'язів на мандибулі; б - мандибула; 7 - бич ; 8 - м'язи, що його рухають; 9 — цистид

Голороті моховатки мають кільцеподібний лофофор з невеликою кількістю щупалець - від 8 до 18 (виняток становить Flustra hispida, яка має 30 щупалець). Епістома в них немає. Стінки тіла більшості голоротих зовні вкриті хітиновою кутиколою, просякнутою вуглекислим кальцієм з домішками солей магнію. М'язи стінок тіла в цілому розвинені слабше, ніж у покриторотих, при цьому м'язи-ретрактори є найпотужнішими. Целомодуктів у голоротих немає, функцію виділення виконують амебоцити целомічної рідини (рис. 408).

Розмноження. Яйця розвиваються в материнському організмі, в целомі або в оеціях. У різних видів утворюються різні мікроскопічні личинки, які відрізняються зовнішнім виглядом, будовою покривів і ступенем розвитку кишечнику. Найскладнішу будову має личинка цифонаут (рис. 412). Її тіло оточене двостулковою черепашкою; на верхньому полюсі є китиця війок; добре розвинений V-подібний кишечник. На нижньому полюсі є присосок для прикріплення до субстрату. Період активного життя личинки в одних видів скорочений до кількох годин, в інших триває від одного місяця до року. Далі личинка опускається на дно й прикріплюється до субстрату. Починається метаморфоз: на полюсі личинки, протилежному місцю прикріплення, закладається, на відміну від покриторотих, одна особина - засновниця майбутньої колонії. При цьому більшість личинкових органів руйнуються, в тому числі й кишечник з ентодермальним відділом, а наново сформований кишечник складається виключно з ектодерми. Формування колонії пов'зане з нестатевим розмноженням через брунькування.

Рис. 412. Личинка цифонаут голоротої моховатки Farella repens (з Іванової-Казас)

У житті колонії голоротих моховаток велику роль відіграють процеси дегенерації та регенерації. У кожній колонії, в її старішій частині, є так звані бурі тіла - дегенеровані поліпіди. На місці відмерлого поліпіда, як правило, утворюється новий.

Голороті поширені в усіх морях, особливо тропічної та субтропічної зон. Живуть вони на різних глибинах - від припливно-відпливної смути

до глибини б км, надаючи перевагу твердим ґрунтам, скелям, камінню та черепашнику, і лише небагато видів оселяються на м'яких піщаному листих ґрунтах. Досить часто їх знаходять на водоростях, трубках сидячих поліхет, черепашках м'якунів. Колонії дуже різноманітні за формою, як і колонії покриторотих, але ще більшою мірою завдяки поліморфізму зооїдів і химерності їхнього розташування.

Голо роті, зокрема форми, що не мають вапнякових стінок, відіграють певну роль у житті моря як корм для риб, птахів, морських їжаків, голотурій, поліхет. Особливо цінним кормом для мальків риб є личинки моховаток.

Практичне значення моховаток зумовлено тим, що вони вкривають обшивку суден і різноманітні підводні, особливо гідротехнічні, споруди, в тому числі морські водозабори. Особливу загрозу для водопостачання, в тому числі й в Україні, становить вид Plumatella fimgosa. Після загибелі колоній їхні рештки та статобласти засмічують водогінну мережу.

Моховатки є однією з груп тварин, які постійно беруть участь у рифоутворенні. Палеозойські моховатки були головними будівниками бріозойних рифів разом з іншими рифоутворювальними організмами. Бріозойні рифи відомі в багатьох місцях земної кулі. В Україні це рифи Керченського півострова, які є результатом виключно життєдіяльності моховаток.

Голороті моховатки, поряд із форамініферами, слугують характерними керівними копалинами для визначення віку тих чи інших відкладів при пошуках корисних копалин.