ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ПРОТИСТИ - PROTISTA

НАЙПРОСТІШІ (PROTOZOA)

ДЖГУТИКОВІ

Джгутикові зустрічаються у прісних і солоних водоймах; деякі види перейшли до існування в організмах інших істот (симбіонти). Різні групи джгутикових мають, можливо, різне (поліфілетичне) походження й об'єднуються лише за ознакою наявності у вегетативних стадій джгутиків, яких може бути один, кілька або сотні У деяких видів можуть постійно або тимчасово виникати псеедоподії.

Розміри джгутикових коливаються від 1-2 мкм до кількох міліметрів, форма тіла може бути овальною, веретеноподібною або химерною.

Під плазматичною мембраною формується пелікула, а в деяких груп джгутикових над плазматичною мембраною розташована геміцелюлозна, хітиноїдна чи драглиста оболонка або навіть панцир.

Усередині клітини утворюється цитоскелет з мікротрубочок і мікрофілаліентів, пов'язаних з основами джгутиків.

Джгутиковий апарат утворено власне джгутиком, перехідною зоною, кінетосомою (базальним тільцем) і корінцевою системою (рис. 2).

Рис. 2. Узагальнена схема будови джгутикового апарату (з Карпова):

1 - джгутикові лусочки; 2 - мастигонеми; 3 - перехідна спіраль; 4 - поперечна пластинка; 5 - перехідні фібрили; 6 - безджгутикова кінетосома; 7 - фібрилярний місток між кінетосомами; 8 - ребристий корінець з вторинними мікротрубочками; 9 - фібрилярний корінець (ризопласт); 10 - мікротрубочковий корінець; 11 - джгутикова кінетосома; 12 - вільна частина джгутика

Джгутик зовні одягнений плазмалемою, а всередині містить осьовий скелет - аксонему, яка складається з 11 мікротрубочок, з них дев'ять подвійних периферійних утворюють трубку, а дві одиночні проходять по центральній осі (рис. 3). У деяких джгутикових паралельно аксонемі тягнеться параксіальний тяж, який складається з мікрофіламентів. Перехідна зона - це місце виходу джгутика з клітини. Тут є поперечна пластинка та інші структури, які закріплюють джгутик. Занурена в цитоплазму частина джгутика - базальне тільце, або кінетосома, має вигляд циліндра, який складається з дев'яти потрійних периферійних мікротрубочок. У більшості видів вільна частина джгутика має спеціальні покривні структури - лусочки або опушення - мастцгонеми. Більшість джгутикових має два джгутики й відповідно дві кінетосоми. В одноджгутикових видів теж, як правило, є дві кінетосоми, одна з яких - безджгутикова. Корінцева система кінетосоми може складатися з мікрофіламентів або з мікротрубочок. Вони виконують функцію цитоскелета, не лише закріплюючи джгутик у клітині, а й визначаючи її форму та симетрію. Ультраструктура джгутикового апарату, особливо його базальної частини, має діагностичне значення й широко використовується в систематиці.

Рис. 3. Джгутиковий апарат (із Хаусмана, зі змінами): а - різноманітність його типів;

б - різноманітність зовнішньої будови; в - поперечний зріз джгутика

Типи живлення джгутикових є різноманітними. Серед них є як автотрофи, так і гетеротрофи та міксотрофи.

Більшість джгутикових розмножуються нестатевим способом. При цьому ядра поділяються мітотично, а цитоплазма - в меридіональній площині. Статевий процес може відбуватись у формі ізогамії або анізогамії. Життєвий цикл супроводжується гаметичного або зиготичною редукцією хромосом.

Із цієї групи буде розглянуто п'ять типів: Комірцеві джгутикові (Chocmomonada), Евгленові (Euglenozoa), Багатоджгутикові (Polymastigota), Опаліни (Opalinata) та Лабіринтоподібні (Labyrinthomorpha).