ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ПРОТИСТИ - PROTISTA

НАЙПРОСТІШІ (PROTOZOA)

ДЖГУТИКОВІ

ТИП ЕВГЛЕНОЗОЇ(EUGLENOZOA)

КЛАС ЕВГЛЕНОВІ (EUGLENOIDEA)

Евгленові є дуже поширеними у природі. У прісних водоймах живуть як автотрофні, так і гетеротрофні види. Гетеротрофні форми переважають у прибережній частині дна Світового океану не глибше 200 м (зона шельфу). Відомо понад тисячу видів.

Будова. Для евгленових характерне видовжене тіло з одним ядром і двома джгутиками різної довжини: один - короткий, ледь помітний, іноді зовсім редукований; інший - довгий, досить товстий, помітний навіть під світловим мікроскопом (рис. 7). Джгутики, як правило, виходять із заглибини на передньому кінці клітини - джгутикової кишені. Довгий джгутик біля основи має базальне потовщення - парафлагелярне тіло, до якого прилягає "вічко", або стигма - скупчення гранул із червоними пігментами каротиноїдами (рис. 8). Припускають, що парафлагелярне тіло є фоторецептором (сприймає світлові подразнення), а стигма слугує для нього рефлектором.

Рис. 7. Схема будови евгленових (із Хаусмана):

а - Euglena gracilis; б - Phacus:

1 - довгий джгутик; 2 - джгутикова кишеня; 3 - короткий джгутик;

4 - скоротлива вакуоля; 5 - кінетосоми; б - ядро; 7 - зерна парамілону;

8 - хроматофор; 9 - стигма; 10 - парафлагелярне тільце

Рис. 8. Схема ультратонкої будови джгутикового апарату евгленових (з Карпова):

1 - руховий джгутик; 2 - мастигонеми; 3 - параксіальний тяж; 4 - короткий джгутик; 5 - джгутикова кишеня;

6 - кінетосома; 7 - стрічки мікротрубочок; 8 - парафлагелярне тільце; 9 - стигма; 10 - цитостом;

11 - проміжний корінець з мікротрубочок

Під плазматичною мембраною розміщена еластична пелікула з білковими пластинками, які розташовані спіральними стрічками і налягають одна на одну. За допомогою мікротрубочок пластинки можуть ковзати одна по одній, зумовлюючи особливий, так званий евгленоїдний, рух клітини (метаболію) та її здатність дещо змінювати форму тіла. Деякі види мають жорстку пелікулу й незмінну форму тіла (наприклад, Phacus, рис. 7, б).

Численні мітохондрїї з пластинчастими кристами розташовані по всій цитоплазмі. Види, які мешкають в анаеробних умовах, позбавлені мітохондрій.

Третина видів евгленових - автотрофи й мають пластиди - хроматофори, подібні до хлоропластів зелених водоростей (Chlorophyta), у складі їхніх пігментів є хлорофіли а і b. Хроматофори мають різні форми й розміри - від кількох великих пластин до численних дрібних дисків. Кінцевим продуктом фотосинтезу є парамілон, зерна якого накопичуються в цитоплазмі.

Багато видів евгленових є міксотрофами. Яскравий приклад - Euglena viridis: на світлі вона - типовий автотроф, а в темряві втрачає хлорофіл і живиться гетеротрофно розчиненою у воді органікою шляхом піноцитозу, який відбувається в зоні джгутикової кишені, де міститься рудиментарний цитостом, який функціонує як піноцитозний канал.

Інші види евгленових вторинно втратили хроматофори й перейшли до гетеротрофного живлення шляхом фагоцитозу та піноцитозу. У багатьох хижих форм (наприклад, у Реrаnеmа) утворився складний апарат захоплення їжі - цитостом, стінки якого укріплені глотковими паличками з мікротрубочок, зв'язаних із фібрилярними структурами, що дозволяє заковтувати досить великих найпростіших, коловерток тощо.

Скоротлива вакуоля з резервуаром міститься на передньому кінці тіла, її вміст потрапляє у джгутикову кишеню, а з неї - назовні.

Розмноження. В евгленових відоме лише нестатеве розмноження шляхом поздовжнього поділу клітини.

Численні види роду Еидіепа живуть у прісноводному планктоні: в невеликих, багатих на органіку водоймах зустрічається евглена зелена (E. viridis), у чистих водоймах - евглена червона (E. sanguinea), яка, крім хлорофілу, має червоний пігмент - астаксантин. Безбарвні гетеротрофні евгленові поширені в бентосі на мілинах морів, є й прісноводні види (Реrаnеmа). Деякі види перейшли до паразитичного життя на коловертках, ракоподібних, жабах, зябрах риб.

Евгленові служать їжею для мальків коропових риб, беруть участь у процесах біологічного очищення водойм, оскільки здатні поглинати розчинену у воді органіку та збагачувати воду киснем, який вони виділяють у процесі фотосинтезу. Деякі види евгленових разом із зеленими водоростями при масовому розмноженні спричинюють зелене "цвітіння" прісної води.