ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 1 - Г.Й. Щербак - 1995

ПІДЦАРСТВО НАЙПРОСТІШІ, АБО ОДНОКЛІТИННІ (PROTOZOA)

ТИП САРКОМАСТИГОФОРИ (SARCOMASTIGOPHORA)

ПІДТИП Саркодові (Sarcodina)

НАДКЛАС КОРЕНЕНІЖКИ (RHIZOPODA)

КЛАС СПРАВЖНІ СЛИЗОВИКИ (EUMYCETOZOEA)

До цього класу належить понад 400 видів, що мешкають у багатому гумусом грунті, підстилці, гної, гниючій деревині. Це сапробіонтні форми, що живляться переважно органічними рештками, але можуть захоплювати й живі організми (бактерії, інші найпростіші, гіфи та спори грибів тощо). На певних етапах життєвого циклу їх тіло має вигляд багатоядерного плазмодію або скупчення одноядерних амебоїдних клітин — псевдоплазмодію. Спори утворюються в різноманітних за будовою плодових тілах. Клас складається з трьох підкласів.

До підкласу Протостелієві (Protostelia) належить близько 20 видів. Вегетативні тіла мають вигляд окремих амеб або плазмодіїв, плодове тіло складається з порожнистої ніжки з головкою (спорангієм), у якій утворюється одна або кілька спор. За сприятливих умов зі спор виходять дводжгутикові зооспори, що перетворюються на амеб, або безпосередньо амеби, які у воді можуть формувати джгутики (міксамеби). Влітку на прілому листі можна знайти плазмодій Ceratiomyxa fruticulosa білого, жовтого або рожевого кольорів, що досягає розміру кількох сантиметрів. Він повільно пересувається, утворюючи коротку, широку лобоподію в напрямку руху. Поверхня плазмодію вкрита комірками й нагадує бджолині соти, на стінках комірок на тоненьких ніжках розташовані односпорові кулясті спорангії.

Представники підкласу Диктіостелієві (Dictyostelia) через наявність псевдоплазмодію нагадують акразієвих і однак відрізняються від них порожнистою ніжкою спорангію. Із спор виходять амеби (рис. 19). Dictyostelium discoideum легко культивується та використовується для цитофізіологічних і морфологічних дослідів.

Рис. 19. Цикл розвитку Dictyostelium discoideum: псевдоплазмодій;

2—5 — утворення спорангію; 7 — спорангій; 8— спори; 9 — амеби

До підкласу власне Слизовики (Myxogastria) належить більшість видів класу. Вегетативне тіло в них має вигляд плазмодію: його розміри у різних видів коливаються від 0,1 до 20 см і навіть більше. Плазмодій захоплює тверді та рідкі органічні рештки, дрібні організми тощо, переміщуючись у напрямку джерела їжі або течії води (позитивний трофо- або гідротаксис), але ховається від світла. Під час спороутворення плазмодій змінює негативний фототаксис на позитивний, вилазить на яскраво освітлену поверхню, де й утворюються різноманітні плодові тіла зі спорами. Плазмодій диплоїдний, під час спороутворення відбувається редукційний поділ. Із спор за сприятливих умов виходять дводжгутикові зооспори або міксамеби, які насправді є гаметами, бо відразу ж копулюють, утворюючи диплоїдну міксамебу, з якої виростає новий плазмодій. Таким чином, у життєвому циклі слизовиків спостерігається гаметична редукція.

За несприятливих умов плазмодій припиняє рухатися, потовщується та твердішає, утворюючи склероцій, який зберігається, не втрачаючи життєздатності, протягом десятків років. Зооспори та міксамеби також здатні до інцистування.

Представниками підкласу є, зокрема, Lycogala epidend, що утворює на пеньках коралово-червоний плазмодій розміром до кількох сантиметрів, і Physarum polycephalum, яка має яскраво-жовтий плазмодій, мешкає на нижньому боці шапки грибів і живиться спорами та гіфами. Спорангії у вигляді кульок на ніжках утворюють сплетіння, зовні схожі на гриб зморшку. Fuligo septica живе на деревині, що гниє, і має плазмодій, довжина якого досягає кількох десятків сантиметрів. Він цілком вкривається оболонкою, всередині якої формуються плодові тіла зі спорами різноманітного забарвлення — від білого до- коричнево-червоного. Справжні слизовики відіграють помітну роль у процесах деструкції органічних залишків, зокрема деревини.

Представники цього класу паразитують усередині клітин рослин і грибів.

Вегетативне тіло плазмодієфорових — багатоядерний плазмодій, який розпадається з. часом на дводжгутикові зооспори, або міксамеби. Найвідоміший представник цього класу—збудник кіли капусти та інших хрестоцвітих, Plasmodiophora brassicae. Вона здатна уражувати близько 200 видів культурних і дикоростучих рослин, які, ймовірно, є місцем резервації паразита. Уражується коріння, розміри його клітин збільшуються внаслідок виділення паразитом спеціальних стимулюючих речовин, виникають пухлини, що спочатку заповнюються міксамебами та плазмодіями, а потім дрібними округлими спорами. Якщо уражується розсада капусти, качан взагалі не утворюється, а якщо доросла рослина, він недорозвивається.

Уражене коріння гниє та гине, в грунт потрапляє багато спор, які поширюються водою, ґрунтовими тваринами: та під час сільськогосподарських робіт. Спори, вкриті товстою оболонкою, зберігаються в грунті роками. За сприятливих умов із спор виходять зооспори (або міксамеби), здатні утворювати псевдоподії, які проникають в рослину через кореневі волоски. Всередині волосків зооспори зливаються, однак ядра не з'єднуються й залишаються гаплоїдними, кількість ядер може зростати за рахунок мітотичних поділів. Такий багатоядерний плазмодій через деякий час розпадається на одноядерні гамети, що морфологічно не відрізняються від зооспор. Гамети виходять у грунт і копулюють попарно, проте ядра не зливаються (псевдозигота). Двоядерна клітина проникає в корінь капусти, де втрачає джгутики і росте, утворюючи багатоядерний плазмодій. Численні гаплоїдні ядра зливаються попарно (справжній статевий процес), формуючи диплоїдні ядра, які одразу мейотичне діляться, після чого плазмодій розпадається на вкриті оболонкою одноядерні гаплоїдні спори. Таким чином, життєвий цикл пяазмодіє- форових відбувається із зиготичною редукцією (рис. 20).

Рис. 20. Життєвий цикл Plasmodiophora brassicae: 1 — спора; 2 — зооспора (міксамеба); 3 — амебоїдна стадія; 4 — плазмодій; 5 — гамета; 6 — псевдозигота; 7 — плазмодій; 8 — спороутворення

Картоплі шкодить Spongospora solani, яка викликає паршу цієї культури — на бульбах (рідше на корінні) з'являються виразки, в яких міститься порохнява маса з клубочків щільно з'єднаних спор.