ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 2 - Г.Й. Щербак - 1996

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROFODA)

ПІДТИП ЗЯБРОДИШНІ, АБО РАКОПОДІБНІ (BRANCHIATA, АБО CRUSTACEA)

КЛАС МАКСИЛОПОДИ (MAXILІOPODA)

ПІДКЛАС ВЕСЛОНОГІ (COPEPODA)

Копеподи живуть у всіх типах прісних і морських водойм. За способами живлення вони можуть бути фільтраторами, хижаками, рослиноїдними; є планктонні форми й мешканці придонних вод тощо. Описано майже 9 тис. видів. Понад 20 % із них ведуть паразитичний спосіб життя.

Тіло завдовжки від 0,1 до 32 мм, складається зі синцефалона, п'ятисегментних грудей та три-чотирисегментного черевця, що закінчується тельсоном із фуркою (рис. 78). На голові є наупліальне око. Антенули видовжені, часом довші ніж тіло, виконують плавальну та чутливу (хімічне чуття, дотик) функції; одногіллясті. Антени вкорочені, як правило, двогіллясті. Мандибули з жуйними зубцями. У деяких морських видів ці зубці зверху покриті коронками з двоокису кремнію, що збільшує їхню міцність. Є дві пари махсил і пара ногошелеп. У фільтруючих форм антени та щелепи створюють рух води і виконують функцію фільтрувального апарата. П'ять пар грудних ніжок двогіллясті, плавальні, у самців деяких видів остання пара їх видозмінена і служить для прикріплення сперматофорів до статевих отворів самиці (вони розташовані в обох статей на І сегменті черевця). Фурка часто складається з кількох гілок, укрита довгими війками, що поліпшує ширяння у воді. Дихальна система відсутня; серце є лише в деяких представників (підряд Саіаnoida) у вигляді невеличкого пухирця.

У паразитичних видів придатки голови перетворюються на органи прикріплення до хазяїна, мають вигляд гачків тощо; грудні ніжки частково чи зовсім зникають, покриви стають м'якими, органи чуття редукуються, сегментація стає невираженою або зовсім зникає.

Копеподи роздільностатеві. Є досить значний статевий диморфізм: розміри самців менші, ніж самиць, є відміни в будові антенул і задніх грудних ніжок; особливо різко відрізняються обидві статі у паразитичних видів. У деяких прісноводних форм відомий партеногенез. Запліднення сперматофорне.

Деякі примітивні планктонні види відкладають яйця просто у воду, однак частина вільноживучих форм (Cyclops тощо) та паразитичні рачки формують один-два яйцеві мішки, прикріплені біля основи черевця самиці — своєрідне піклування про нащадків. Наупліус проходить 5—6 стадій, після чого перетворюється на так звану копеподитну личинку, в якої черевце сегментоване й поступово формуються грудні ніжки; вона також проходить 5—6 стадій. У глибоководних і печерних видів копепод, що мають незначні (до 1 мм) розміри, кількість личинкових стадій зменшується, а плодючість падає до 1—2 яєць у кладці.

У підкласі Copepoda виділяють від трьох до восьми рядів. Ми розглянемо лише деякі з них і паразитичні види, що належать до різних рядів.

Представники ряду Каланоїди (Calanoida) — виключно планктонні форми. Вони добре пристосовані до такого способу життя: дуже довгі розгалужені антенули (рис. 78, а), видовжені й широкі голова та груди, вкорочене черевце (пристосування до ширяння); у воді тримаються вертикально. Мешкають на різних глибинах переважно морських водойм;за способом живлення — в основному фільтратори, хоч є й хижаки. Каланощи — основа морського планктону, вони утворюють найбільшу тваринну масу на нашій планеті.

Рис. 78. Веслоногі ракоподібні:

а - Oithona phunifera; 6 - Cyclops strenuus; 1 - антенула; 2 - антена; 3 - наугоїдальне око; 4 - синпсфалон; 5 - яйцеві мішки; 6 — фурка

У поверхневих шарах Чорного моря поширений Calanus helgolandicus, забарвлений у червоний колір, особливо в його копеподитних стадіях, завдяки присутності особливих ліпідів («червоний каланус») — основа живлення різних морських риб, особливо оселедцевих. Калонідами, крім риб, живляться й вусаті кити. Поживні властивості цих рачків дуже високі: в них міститься до 60 % білків, 20 % вуглеводів та 15 % жирів.

Види ряду Циклопоїди (Cyclopoida) мешкають переважно на дні або в придонній зоні. Голова, груди і антенули в них коротші, а черевце довше, ніж у каланощів; у самиць завжди два яйцеві мішки (рис. 78, б). Здебільшого це дуже численні мешканці прісних водойм. Пересуваються стрибкоподібне, одночасно вдаряючи чотирма парами грудних ніжок (п'ята пара редукована). Більшість — хижаки, живляться найпростішими, дрібними олігохетами, водяними личинками комах, іншими рачками, личинками риб тощо; є й рослиноїдні, що споживають головним чином одноклітинні або колоніальні зелені, діатомові та синьозелені водорості. Деякі ведуть планктонний спосіб життя (Cyclops strenuus); є чимало паразитів. Циклопощи та їхні наупліуси — основа живлення молоді більшості прісноводних риб. З іншого боку, паразитичні види шкодять рибі, а деякі є проміжними хазяями стьожаків.

Лоряду Гарпактикоїди (Harpacticoida) належать дуже дрібні рачки, їхнє тіло (рис. 79), як звичайно, витягнене, вузьке, антенули вкорочені, що пояснюється донним способом життя; багато видів мешкає в капілярних умовах: між піщинками дна тощо. Вони заселяють морські та прісні водойми; деякі живуть на суходолі, в добре зволожених розростаннях мохів і лишайників. Червоподібна форма зумовлена тим, що повзають вони за допомогою грудних ніжок, згинаючи тіло. Дуже поширений у прісних водоймах вид Elaphoidella bidens.

Рис. 79. Aicnosetcila spinicauda

Серед них є багато паразитичних видів: як екто-, так і ендопаразити різних морських безхребетних—кишковопорожнинних, ехіурид, поліхет, молюсків, голкошкірих тощо.

На рибах і китах вони оселюються переважно на покривах, зябрах, інколи в ротовій порожнині. Види роду Ergasilus (рис. 80, а) мешкають на зябрах прісноводних риб; інколи на одного хазяїна чіпляється кілька тисяч паразитів, що призводить до загибелі рибини. Личинки та молоді особини ведуть вільний спосіб життя, і тільки після копуляції рачки

прикріплюються до зябер. Великої шкода завдають рачки роду Myticola — паразити мідій. У деякі роки запаси мідій через цих паразитів зменшуються в 10 разів. Найбільший представник веслоногих — Pennella balaenoptem паразитує на шкірі китів і досягає довжини 32 мм. Цікаво, що у Pennella з яйця виходить копеподитна личинка; розвиток зі зміною хазяїна — молоді особини після копуляції паразитують на головоногих, а потім переходять на китів. Паразитичні копеподи завдають великої шкоди прісноводним і деяким морським рибам, особливо вони небезпечні для молоді в рибо- розвідних господарствах.