ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 2 - Г.Й. Щербак - 1996

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROFODA)

ПІДТИП ТРИЛОБІТОПОДІБHI (TRILOBITOMORPHA)

КЛАС ТРИЛОБІТИ (TRILOBITA)

Тіло трилобітів зі спинної Сторони вкрите твердим панцирем —спинним щитом, просякнутим вуглекислим, а іноді фосфорнокислим кальцієм. Поверхня панцира часто має різну скульптуру.

Спинний щит найчастіше має видовженоовальну форму й двома борозенками розділений на три частини, або лопаті; середня лопать більш опукла. Крім поздовжнього, є ще й поперечний поділ панцира на головний, тулубний і хвостовий щити (рис. 182). Від тричленного поділу походить латинська назва класу (tri — три, lobus — лопать).

Рис. 182. Схема будови трилобітів:

а, б - загальний вигляд відповідно зі спинної та черевної сторін; в - поперечний переріз тулуба; 1 - середня частина головного щита; 2 - складне око; 3, 4 - середня та бічна частини тулубного щита; 5 - хвостовий щит; 6 - вусик; 7 - нога; 8 - дихальний придаток - епіподиг, 9 -зяброві пелюстки; 10 -основний членик ноги; -жувальний відросток

По боках головного шита у більшості трилобітів є порізному розвинені очі двох типів: фасеткові та агреговані. Фасеткові складаються з великої кількості відносно великих шести- або чотирикутних лінз (фасетки, або оматидії), вкритих загальною оболонкою, причому кількість фасеток коливається від кількох десятків до 15 тисяч. Агреговані очі складаються з округлих лінз, відокремлених одна від одної проміжками кутикули, яка має сітчасту структуру. Кількість фасеток коливається в них від однієї-двох до кількох сотень. Крім цих очей, у багатьох видів знайдено парні прості вічка посередині головного щита («медіальне око»); інша пара подібних очей іноді розміщувалася на передньому краї головного щита. Відомі також зовсім сліпі форми.

Черевна сторона, на відміну від спинної, плоска й укрита тонкою оболонкою (мембраною). На нижній стороні голови, попереду ротового отвору, є пара багаточленикових вусиків; чотири пари ротових кінцівок нічим не відрізняються від кінцівок тулуба. Усі вони одногіллясті, зі спинним зябровим виростом (епіподит): їхні базальні членики мають спеціальний жуйний вирост, спрямований до середньої лінії тіла. Отже, всі ноги трилобітів, крім рухової функції, мали ще дихальну та жуйну.

Внутрішню будову трилобітів вивчено погано. У деяких викопних решток трилобітів на спинному щиті з внутрішньої сторони знаходять відбитки деяких органів. Рот розташовувався знизу голови, за ним — короткий стравохід, що відкривався в шлунок, який також містився в головному відділі. Від шлунка в усі боки розходилися коротенькі сліпі відростки: вважають, що ці утвори гомологічні травній залозі ракоподібних. Далі кишечник у вигляді трубки досягав гагідія, де закінчувався анальним отвором. Над кишкою знайдено довгий канал, який вважають залишком кровоносної

системи.

Рис. 183. Послідовні стадії постембріонального розвитку трилобітів, починаючи з протаспіса

Трилобіти роздільностатеві. У будові самців і самиць спостерігався певний диморфізм. Розвиток супроводжувався метаморфозом, який мав кілька фаз. Трилобіти відкладали яйця невеликих розмірів (їхня будова й тип дробіння невідомі), з яйця виходила личинка — протаспіс (рис. 183). Вона спочатку мала суцільне тіло з двома поздовжніми борозенками; потім воно водночас поділялося на головну й анальну лопаті з кількома сегментами між ними. Розміри протаспіса не перевищували 1 мм. Далі під час кожного линяння кількість тулубних сегментів збільшувалася; зона росту нових сегментів містилася перед пігідієм. Повносегментні особини деякий час продовжували рости, не змінюючи кількості сегментів. У результаті формувалася доросла статевозріла особина.

Більшість трилобітів жила на невеликих глибинах і вела донний спосіб життя. Про це свідчить сплющене тіло, спрямовані догори очі, відсутність плавців тощо. Деякі були плаваючими тваринами: очі спрямовувалися в боки, різні вирости на тілі забезпечували утримання в товщі води. Глибоководні трилобіти відрізнялися великими очима, риючі були сліпими. Личинки вели планктонний спосіб життя й виконували розселювальну функцію.

Розквіт трилобітів припадає на другу половину кембрія — ордовика, потім кількість їх видів різко скоротилась; останні трилобіти вимерли в середині пермського періоду.