ЗООЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Є. О. Неведомська - 2013

ЛЕКЦІЯ 16. КЛАС ПЛАЗУНИ, або РЕПТИЛІЇ (Reptilia)

Важливо знати, що

- Гадюки ніколи не нападають першими і, як правило, намагаються сховатись.

- Що робити при укусі гадюки? Головне — не панікувати. Якщо на слизовій оболонці рота немає ушкоджень, бажано упродовж кількох хвилин після укусу відсмоктати отруту з ранки, час від часу полощучи рот водою. Потерпілому треба випити якомога більше рідини (гарячого чаю, кави, але не алкоголю!) та добре пропотіти. Корисні протиалергенні ліки (антигістамінні препарати: супрастин, тавегіл та ін.), солі кальцію. При сильному болі можна прийняти 1-2 таблетки аналгіну або баралгіну. Укушену людину необхідно негайно доставити до лікарні.

- Найбільш ефективний засіб проти зміїної отрути — полівалентна протизміїна сироватка, введена не пізніше ніж через 30 хвилин після укусу. Але вводити її може і повинен тільки медичний працівник. Самостійність небезпечна через можливий розвиток алергічних реакцій на введення сироватки. І якщо людині не надати термінової допомоги, вона може загинути.

- Розрізи у місці укусу гадюки, надовго накладений джгут, припікання гарячими предметами значно ускладнюють одужання потерпілого.

Цікаво знати, що

- Зі зміїної отрути роблять мазь, якою лікують ревматизм. Як ви думаєте, скільки коштує грам отрути? Він дорожчий за один грам золота у 12 разів. З одного грама отрути можна приготувати цілу тонну мазі. Уявляєте яка сильна отрута? У дуже малих кількостях вона лікує, у великих — убиває. Ще Парацельс казав: «Все залежить від дози: мала доза — ліки, велика доза — смерть!» Так, наприклад, смертельним є укус кобри. Сучасна наука знає засоби врятування людини, яку вкусила кобра, але їх треба застосовувати негайно, дотримуючись певних правил. А це, на жаль, не завжди можливо. Існує історія, як рятував себе один селянин у Кенії, коли його вкусила кобра. Відчувши укус грізної змії, селянин миттю вбив її і тут же з’їв її голову. Полежавши кілька днів з невисокою температурою, він відчув себе зовсім здоровим і пішов у поле працювати. Коли ж його запитали, як він до такого додумався і як відважився на таке нечуване діло, він відповів: «Кожен селянин здавна знає, що клин клином вибивають...» Видно, це була відчайдушна й рішуча людина.

- На кінчику хвоста американських гримучих змій знаходиться брязкальце. Це ланцюжок порожнистих міхурців, що з тріском труться один об одного при тремтінні хвоста, відлякуючи можливих ворогів.

- У хамелеонів кожне око може рухатись самостійно, що дуже важливо під час чатування на здобич, коли тіло нерухоме. Хамелеони живуть на деревній рослинності, мають цупкі пальці та довгий цупкий хвіст, якими вони охоплюють гілки. Добре відома здатність цих тварин змінювати своє забарвлення залежно від змін довкілля за рахунок перерозподілу пігментів шкіри.

- Чи можна відрізнити безногих ящірок від змій? Безногі ящірки відрізняються від змій наявністю мигальних повік на очах. В Україні поширені два види безногих ящірок — веретільниця і жовтопуз.

- Що таке «крокодилові сльози»? У крокодилів, як і в морських черепах, є спеціальний орган сольова залоза. Надлишок солей у них виводиться крізь отвори біля очей. Коли тварина у воді, то крапельки рідини, що виділяються, не помітні. Коли ж вона виходить на берег, ці крапельки скидаються на сльози. Звідси й з’явилася легенда, ніби крокодили плачуть, коли відкладають яйця. Бо, мовляв, ніколи не побачать своїх діточок — адже вони не висиджують яєць.

- Чому гігантські динозаври (бронтозаври, брахіозаври) могли існувати тільки у воді? Маса гігантських динозаврів досягала 50 тонн, тому на суходолі така тварина була б розчавлена власного вагою, адже архімедова сила у повітрі майже не діє.

Цікаве про походження назв плазунів

- Ми, нічого не підозрюючи, звемо змію змією, але ж це слово з’явилося завдяки табу. Зустрічатися із змією було страшно. Тому у давнину наші предки почали називати її не власним іменем, а описовим, обережним, необразливим. На справжнє ім’я змії було накладене табу. Це перше, справжнє ім’я почало забуватися, доки й не забулося зовсім. «Змій, змія» означало «повзуча по землі»; таким висловом було замінено невідоме нам найдавніше ім’я плазуна, вірогідно, спорідненого грецькому «ехис» — «єхидна», «змія».

Еволюційний процес

- Філогенетично рептилії — це перші справжні наземні хребетні (Amniota). Мезозойська ера — час найбільшого розквіту плазунів, передусім динозаврів, до яких належали найкрупніші наземні тварини за всю історію планети. Наприкінці крейдяного періоду відбулося вимирання крупних рептилій.

- Рептилії виникли від палеозойських земноводних — стегоцефалів. Вони ще були зв’язані з водоймами, але мали рухливість, значний розвиток головного мозку й, імовірно, мали зародковий роговий покрив на шкірі. Інтерес представляють форми, що жили в кам’яновугільний період та займали проміжне положення між земноводними й плазунами; їх хребет став міцним за рахунок окостеніння хрящів, намітилося перетворення 2-х перших шийних хребців (стали рухливими), з’явилися довгі ребра, більш сильні кінцівки, ніж у стегоцефалів, — вони могли піднімати тулуб над землею.

- Рептилії-нащадки прадавніх амфібій, які вдало розв’язали проблему розмноження на суходолі та стали першими повністю наземними хребетними. «Винахід» амніотичного яйця нового типу й пов’язані із цим процеси розвитку — головна відмінність рептилій від земноводних. Рептилії відкладають яйця на суші й, отже, необхідність у будь-якій адаптації до водного способу життя у молоді або в дорослих особин відпадає.

Шкарлупа створює захист, великий жовток служить джерелом живильних речовин, так що молода рептилія до моменту свого вилуплення досягає досить великих розмірів і являє собою мініатюрну копію дорослої особини.