ЗООЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Є. О. Неведомська - 2013

ЛЕКЦІЯ 18. КЛАС ССАВЦІ, або ЗВІРІ (Mammalia)

Цікаво знати, що

- Можна з точки зору фізики пояснити наявність у ссавців кігтів, копит, шерсті, щетини. Важливою умовою переміщення є надійне зчеплення між рухливим тілом і опорою. Воно досягається загостреннями на кінцівках — кігті, гострі краї копита тощо. Значне тертя потрібне й для хапальних органів — передні кінцівки, хвіст, хобот деяких тварин. Шерсть, щетина розміщені під кутом до поверхні тіла. Завдяки цьому тертя незначне під час руху в одному напрямку і велике під час руху — в протилежному.

- У крота короткі міцні лапи, а в оленя — довгі ноги. У скелеті ссавців усі кістки, які можуть вільно рухатись, є важелями. Важільні механізми скелета розраховані на виграш у швидкості. Співвідношення довжини плеч важільного елемента скелета залежить від функції органа. Наприклад, довгі ноги оленя визначають їх здатність до швидкого бігу. Короткі лапи крота розраховані на розвиток великої сили за малої швидкості.

- В Індії корови вважаються священними тваринами, а слоноголовий бог Ганеша та мавпоподібний Хануман — у великій пошані. Місто Маттара на березі священної річки Джумни овіяне легендами. Вважається, що саме тут народився Крішна — аватар (перевтілення) верховного бога індійського пантеону Вішну. Мешканці Маттари дуже пишаються цим фактом. Вішнуїсти вважають священними всіх звірів, які мешкають у Маттарі, навіть мишей і пацюків. Європейці називають цей мегаполіс зоомістом чи просто звіринцем. Усі вулиці й площі заповнені «священними» биками, коровами, слонами. На дахах панують мавпи, а в повітрі шугають папуги й павичі. Вся ця живність, ніби в джунглях, користуючись привілейованим становищем, розпоряджається в місті по-хазяйськи як людськими скарбами, так і самими людьми. Мешканці, з огляду на безкарність тварин, змушені переносити їжу в закритих кошиках і споживати її винятково у закритих приміщеннях. Якщо в помешканнях відкриті вікна і двері, мавпи спокійно заходять «у гості» до жителів Маттари. У пошуках чогось смачненького вони можуть просто на очах хазяїна перевернути весь дім. Згідно з правилами, власник оселі має терпляче чекати, поки хвостатим набридне бавитися і вони самі залишать будинок. Найгірше доводиться вуличним торговцям. Вони змушені з великою обережністю демонструвати свій товар, пильно стежачи, щоб якийсь волохатий «поціновував» його не вихопив. Атаки мавп на лотки з їжею — звичне явище. Примати просто відкрито вимагають данину з кожного візка, що їде містом. Ці тварини настільки звикли до людей, що навіть іноземці не викликають у них остраху. Вони чекають від них звичної подачки. Якщо горе-турист чинить спротив, мавпи можуть розкидати весь його багаж, та ще й волосся насмикати. Цікаво, що жоден мешканець Маттари не допоможе іноземцю й не спробує відігнати мавп. Слони ж поводяться з надзвичайною гідністю. Вони самі нічого не беруть, а терпляче стоять біля лотка з їжею, чекаючи, коли їх погодують.

- Домашня кішка — особа таємнича. Вона схожа на хижих звірів, а водночас маленька і ручна, вона незвично поводиться — не спить, гуляє вночі, в неї світяться очі в темряві, вона «співає» місячними ночами, начебто розмовляючи з місяцем... Усе це було дивним, незвичним, загадковим. Мабуть, тому й богиню місячного сяйва Бібасту єгиптяни зображували як жінку з котячою головою. А все тому, що і місяць, і його сяйво, поява і зникнення на нічному небі — все було дивним, моторошним. Єгиптяни тримали кішок у своїх храмах, годували їх, уважно спостерігали за їхньою поведінкою, а потім намагались якось пояснити цю поведінку як своєрідне пророкування людської долі. Мертвого кота бальзамували так само, як і мертвого фараона, і ховали в усипальниці фараонів.

- Алергію на кішок викликає білок, що міститься в котячій шкірі та слині і залишається на шерсті, коли тварина вилизується. Якщо його вдихне астматик, білок може викликати алергічну реакцію за декілька хвилин. Учені з компанії Allerca, що знаходиться в Сан-Дієго, проаналізували гени британських і американських короткошерстих кішок, щоб з’ясувати, які з них відповідають протеїнам, що не викликають реакцію у людей. Проводячи селекцію кішок впродовж декількох поколінь, вони отримали понад 20 кошенят, які не викликають алергію. Вперше люди з алергією зможуть завести кота і не страждати від цього. Але коштує таке кошеня 14 тисяч доларів.

Зі світу науки

- Учені в Америці вивчали, що впливає на корів добре, а що погано. Словом, від чого вони краще ростуть і дають більше молока. Спробували включати їм музику — різну. Подіяла музика: зменшувалися надої і помітно від рок-музики, а збільшувалися майже на 10% — від класичної музики композитора Баха. Але чому? У корови, коли музика повільна, плавна, м’язи розслаблюються, молока корова віддає більше. А коли музика швидка, ритм прискорений, м’язи скорочуються, молоко доїться гірше.

Еволюційний процес

- Предками ссавців, безсумнівно, були прадавні палеозойські рептилії?, що ще не втратили деяких рис будови амфібій: шкірні залози, розташування з’єднань у кінцівках (між гомілкою та передплесною і між передпліччям і зап’ястям). Такою предковой групою вважають підклас звіроподібних (Theromorpha). Особливо близький до ссавців один із рядів цього підкласу — ряд звірозубих (Theriodontia), у представників якого зуби були диференційовані на ті ж категорії, що й у ссавців, тобто на різці, ікла та корінні, і знаходились в альвеолах.

Цікаве про походження назв ссавців

- Кенгуру. Коли англійці вперше припливли до Австралії, то побачили незнайомих і дуже дивних тварин. Вони були великі, незграбні, з короткими передніми ногами і надто довгими задніми. Проте найдив-

нішою була в них сумка на животі, з якої виглядали цікаві оченята малюка. Новонароджені кенгурята дуже слабенькі, кволі, вони навіть не мають сили ссати. Тому мати доношує їх протягом півроку в сумці, поки вони не наберуться сили. Вкрай здивовані англійці запитали місцевих жителів, як звуться ці дивні тварини. Аборигени відповіли: «Кенгуру», тобто «Не розумію». Англійці вирішили, що так вони називають саме цю тварину. Назва закріпилася.

- Їжак від давньослав’янського слова «єже» — «колючка». Яку ви знаєте істоту, назва якої починається з «єже»? Ежевика (російською), ожина — українською. Росте ожина в ярах, побіля лісових доріг і стежок, плететься або стелеться по землі. Стебла у неї довгі, гнучкі, вкриті густими колючками, листя зі споду теж колюче. Тепер зрозуміла назва рослини.

- Чому корова зветься коровою? Складно відповісти? Тоді спробуйте назвати цю тварину, уявивши, що вона ще не має назви? (Рогата... Рогова...) Правильно! Греки так її й назвали, — «рогата». По- їхньому це було караос, у словнику так сказано. А потім уже слов’яни почали називати хто крава, хто крова, хто крува, а ми — корова.

- Як правильно — собака чи пес? Обидва слова правильні, тільки вони неоднакові: походження у них різне, і вживаються вони теж не завжди однаково. Почнемо з походження. Наші предки часів Київської Русі не знали ще слова собака. Вони казали пес. Де взялося слово пес? Воно могло походити від «пестрый», «пістрявий», тобто «рябий», «плямистий». Може найдавніші собаки мали пістряву, плямисту шерсть, і тому їх так назвали? Слово пес могло бути утворене й від давньоіндійського слова пасу — «худоба» або від латинського пекус — «худоба». І це ймовірно: адже з найдавніших часів собаки були сторожами отар, помічниками пастухів. А слово собака? Це слово з’явилося пізніше. Воно прийшло до нас зі сходу, де у персів є слово собах. Укоренилося це слово лише в російській, українській та білоруській мовах. У мовах інших слов’ян, далі на захід від нас, це слово вживається рідко і то з переносним осудливим значенням — «погана, зла, розбещена людина». Про те, що запозичене слово собака міцно увійшло в нашу мову, свідчать прислів’я і приказки. їх є дуже багато, бо люди здавна спостерігали за собаками і добре їх вивчили. Зворушливих прикладів дружби людини з собакою назбиралося багато. Про це свідчать і пам’ятники, поставлені собакам у різних країнах і в різні часи. В одній Японії їх є декілька. Найвідоміший серед них — пам’ятник собаці на ім’я Хічіко. Після смерті свого господаря вона ще дев’ять років ходила зустрічати його на вокзал. На вокзалі вона і загинула. Повідомлення в газетах про вірність і відданість Хічіко своєму господареві зворушили японців. Вони зібрали гроші й поставили на околиці Токіо пам’ятник Хічіко. Дружбу, вірність люди завжди високо цінували.

- Назва кішки походить від латинського слова каттус, тобто «дика кішка». До речі, в усіх народів Європи назва кішки походить від цього слова.

- Орангутанг. Виявляється назва його — суцільне непорозуміння. А було так. Перші європейці, які припливли на острів Борнео, побачили там великих, майже таких, як люди, мавп, покритих довгим жорстким рудим хутром. Від місцевих жителів вони почули слово орангутан і вирішили, що так звуть саме цих мавп. Насправді жителі узбережжя острова так називали людей, які жили у глибині острова, в його лісах. На острові розмовляли малайською мовою, якої перші європейці не розуміли. Тому вони зробили ще одну помилку. У малайській мові є слово орангутан — «людина, що живе в дикому лісі» і орангутанг (в ньому ще є літера «г» у кінці). Воно означає «боржник», людина, яка позичила щось і має віддати. Саме цим словом — з літерою «г» на кінці — і назвали мавп з острова Борнео. Шкода, що мавпи не з’їли і цієї таблички — з їх назвою. Ви запитаєте: Якої таблички? Чому з’їли? Виявляється у Лондонському зоопарку до клітки орангутанга приладнали табличку: «Прохання до відвідувачів — не годувати». Це щоб діти не давали мавпам цукерки. А орангутанг зняв табличку і з’їв її!

Життєві поради

- Якщо поруч оселився кажан, він не принесе шкоди вашій оселі. Послід кажана складається виключно із решток комах і є ідеальним добривом для саду або квітника. Чорні шматочки посліду не є джерелом захворювань.

- Часом влітку кажани у гонитві за комахами залітають у відкриті вікна квартир. Не лякайтеся, кажан не може заподіяти вам шкоди. Не слід виганяти кажана — цим можна зашкодити тварині. Лише розчиніть вікно навстіж, щоб вона могла вільно вилетіти назовні.