ЗООЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Є. О. Неведомська - 2013

ЛЕКЦІЯ 1. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

1.Природна система органічного світу

Увесь сучасний органічний світ прийнято поділяти на дві імперії. Імперія неклітинних (Noncellulata) складається тільки з одного царства Віруси (Vira), але на думку багатьох вчених віруси — не справжні організми, тому що не здатні до самостійного обміну речовин. Імперія клітинних (Cellulata) поділяється на два надцарства: без’ядерні (або прокаріоти (від лат. pro — перед, до; karion — ядро)) та ядерні (або еукаріоти (від грецьк. eu — повністю, karion — ядро)).

За палеонтологічними даними, прокаріоти на нашій планеті виникли біля 3,2 млрд. років тому, тоді як еукаріоти є набагато молодшими — їх вік складає лише біля 1,6 млрд. років.

Прокаріотичні клітини за розмірами значно менші від еукаріотичних — їх середній діаметр становить біля 0,5-2 мкм, тоді як у еукаріот — 5-20 мкм.

Клітини прокаріот та еукаріот на фенотипічному рівні подібні за наявністю ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) та білок-синтезуючого апарату, представленого рибосомами, за наявністю зовнішньої мембрани (плазмалеми), ферментних комплексів. До складу клітин прокаріот та еукаріот входять білки, жири, вуглеводи, нуклеїнові кислоти, мінеральні сполуки та вода.

Прокаріоти не мають спеціалізованих фотосинтетичних органел. Вони не здатні до фаго- та піноцитозу, не мають морфологічно оформленного ядра, мітохондрій, пластид, ендоплазматичної сітки, комплексу Гольджі, лізосом, а також органел, що побудовані з мікротрубочок — джгутиків, базальних тіл джгутиків, клітинного центру з центріолями. У прокаріот відсутні мітоз, мейоз, статевий процес, а обмін генетичною інформацією здійснюється парасексуально — шляхом трансформацій та кон’югацій. Прокаріоти на відміну від еукаріотів здатні дуже швидко розмножуватися. Прокаріоти складають два царства: Архебактерії (Archaebacteria) і Бактерії (Eubacteria). Різниця між якими полягає у відсутності двошарової ліпідної мембрани у архебактерій та її наявністю у бактерій.

Еукаріоти розділяють на три царства: Рослини (Plantae, або Vegetabilia), Гриби (Fungi), Тварини (Animalia) (табл. 1).

Таблиця 1

СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

ІМПЕРІЯ

КЛІТИННІ

НЕКЛІТИННІ

НАДЦАРСТВО

ВІРУСИ

ПРОКАРІОТИ

ЕУКАРІОТИ

ЦАРСТВО

ДРОБ’ЯНКИ

РОСЛИНИ

ГРИБИ

ТВАРИНИ

ПІДЦАРСТВО

БАКТЕРІЇ

ВИЩІ РОСЛИНИ

ВИЩІ ГРИБИ

ОДНОКЛІТИННІ

ЦІАНОБАКТЕРІЇ

НИЖЧІ РОСЛИНИ

НИЖЧІ ГРИБИ

БАГАТОКЛІТИННІ

За самими обережними оцінками сьогодні на нашій планеті зареєстровано біля 3 млн. видів живих організмів. З них понад 1000 видів вірусів, близько 4500 видів дроб’янок, біля 500 тис. видів — це рослини, біля 100 тис. видів — гриби, біля 2 мли. видів — тварини (з них понад 1,5 мли. комахи). Це різноманіття виникло внаслідок тривалого процесу еволюції, під час якого одні види давали початок іншим, деякі зникали. Види, що утворилися від спільного предка, зберігають чимало ознак схожості. Чим віддаленішим є історичний зв’язок між видами, тим суттєвішими є відміни між ними. Таким чином, усі види, що населяють нашу планету, пов’язані між собою відносними родинними зв’язками, тобто утворюють природну систему або систему організмів. Дослідженням цієї системи і спробами відтворити її, тобто спробами відобразити послідовність еволюційних подій на планеті займається систематика.

Систематика (від грецьк. systematikos — впорядкований) — наука, що вивчає різноманітність живих організмів, встановлює філогенетичні зв’язки між ними та іншими таксономічними категоріями органічного світу і розробляє природну класифікацію. Відтворення природної системи (частіше називають розробкою або побудовою природної системи) є одним з найскладніших і найважливіших наукових завдань, що стоять перед біологією. Значні теоретичні узагальнення біології XIX та XX ст. — еволюційна теорія Дарвіна та ендосимбіотична теорія Мере- жковського-Маргеліс — були прямо пов’язані з розробкою природної системи.

Природна система має як наукове, так і прикладне значення. Наукова цінність природної системи полягає в тому, що при її побудові необхідними є синтез та узагальнення знання з усіх галузей біології — біохімії, біофізики, генетики, молекулярної біології, цитології, екології. Таким чином, у природній системі в концентрованому вигляді представлені здобутки сучасної біології у цілому. Прикладне значення природної системи полягає в її прогностичності. Знання ступеню спорідненості об’єктів дозволяє за методом аналогій прогнозувати властивості інших об’єктів. Ця риса природної системи у надзвичайному ступені виявилась корисною для сучасної біотехнології, особливо тоді, коли проводиться пошук нових біотехнологічних об’єктів.

Наука систематика оперує двома основними поняттями: таксонами та систематичними одиницями (категоріями).

Таксон (від грецьк. taxis — розміщення, порядок) — це група дискретних (відособлених) організмів, споріднених між собою спільністю ознак і властивостей, завдяки чому їм можна присвоїти систематичну одиницю (таксономічну категорію).

Систематична одиниця, на відміну від таксону, є поняттям логічним, і відображає не реальні організми, а певний ранг або рівень класифікації, до якого може бути віднесений певний таксон на основі комплексу встановлених таксономічних ознак.

Основні таксономічні категорії у систематиці рослин, грибів і тварин подано в таблиці 2.

Таблиця 2

Основні таксономічні категорії у систематиці рослин, грибів і тварин

Основні таксономічні категорії

у систематиці рослин, грибів

у систематиці тварин

Царство (Regnum)

Відділ (Divisio)

Тип (Phylum)

Клас (Classis)

Порядок (Ordo)

Ряд (Ordo)

Родина (Familia) Рід (Genus)

Конкретний вид є таксоном, а інші назви — таксономічними кате горіями. Так, собака свійський — являє собою таксон, а рід, родина не є таксонами, а є категоріями, або таксономічними одиницями. Крім основних таксономічних категорій існують також допоміжні: надцарство, надклас, підклас, підродина.

Кожний таксон, у відповідності з тим, до якої таксономічної категорії він відноситься, має власну унікальну назву. Порядок надання таксонам правильних та законних назв в зоології регламентується Міжнародним кодексом зоологічної номенклатури (МКЗН). Згідно з МКЗН, правильною науковою назвою таксону є латинська назва. Родова назва представляє собою іменник без спеціального закінчення, написаний з великої літери. Видова назва є біноміальною, тобто складається з двох слів, з яких перше є назвою роду, а друге — видовим епітетом.

Отже, місце собаки свійського у системі органічного світу: царство Тварини — тип Хордові — клас Ссавці — ряд Хижі — родина Вовчі — рід Вовк — вид Собака свійський (Canis familiaris).