ЗООЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Є. О. Неведомська - 2013

ЛЕКЦІЯ 11. ТИП МОЛЮСКИ, або М'ЯКУНИ (Mollusca)

5.Клас Головоногі (Cephalopoda)

Усього описано близько 650 видів головоногих молюсків. Фауна викопних головоногих значно багатша за сучасну — вона нараховує близько 10 тис видів.

Сучасні головоногі молюски можуть жити лише у водах із високою солоністю, тому їх немає в Чорному та Азовському морях. Це виключно хижі, надзвичайно рухливі тварини. Розміри їх коливаються від 15 см до 18 м. Кальмар — архітевтіс має довжину 18 м і масу — кілька тонн.

Типовими представниками головоногих молюсків є кальмари, каракатиці, восьминоги.

Більшість кальмарів входить до складу нектону (від грецьк. nektos — плаваючий). Тіло їх обтічної форми, циліндричне, середніх або великих розмірів (рис. 39). Черепашка в кальмара перетворилася на тонку шкірясту пластинку («перо»), що лежить усередині тіла, під мантією. Шкіра виділяє слиз, що зменшує тертя під час реактивного руху у воді.

Маневруючи за допомогою плавця на задньому кінці тулуба й щупалець, кальмари можуть розвивати швидкість в середньому до 30-55 км/год (максимальна — 70 км/год).

Рис. 39. Кальмар і його «перо» (за Догелем, 1981) (залишок внутрішньої черепашки).

У деяких глибоководних кальмарів є телескопічні очі, а в інших органи світіння — фотофори (від грецьк. photos — світло, phoros — несу). Каракатиці належать до бентосних форм. На відміну від кальмарів, тіло у них сплющене зверху вниз. Довжина тулуба від 1 до 50 см, масою до 12 кг. На спинному боці під мантією знаходиться рудимент черепашки у вигляді пористої пластинки. Вона дуже міцна, що дає тварині змогу витримувати значний тиск водної маси.

Серед восьминогів є глибоководні бентосні форми, а також пелагічні (від грецьк. pelagos — море), які живуть у товщі води. У глибоководних щупальця з’єднані перетинками, утворюючи дзвін.

Тіло головоногих молюсків білатерально-симетричне, розділене на голову і тулуб. Передня частина ноги видозмінена у щупальця, які оточують рот. Кількість щупалців неоднакова:

✵ у восьминогів, або спрутів, їх 8;

✵ у кальмарів, каракатиць — 10;

✵ у наутилуса — близько 40.

Задня частина ноги утворює лійку, що з’єднує порожнину мантії із навколишнім середовищем. Молюск через лійку сильним струменем виштовхує воду із мантійної порожнини, що спричинює рух тіла у протилежний бік (гідрореактивний рух). Механізм руху кальмара (головоногих) такий: знизу, на межі голови і тулуба, є щілина, яка сполучена з невеликою мантійною порожниною, розташованою на черевному боці тулуба. У цю щілину відкривається особлива трубка — лійка, що слугує для реактивного руху.

При всіх зовнішніх відмінностях між двостулковими, черевоногими і головоногими молюсками у цих тварин можна знайти спільні риси організації, які характерні для цього типу. Проте головоногі молюски мають деякі особливості внутрішньої і зовнішньої будови, що дали підставу дослідникам досить довгий час відносити представників цього класу до високо- організованих істот. Вивчаючи багатоманітність і досконалість їх пристосувальних ознак, а, крім того, ще й складність поведінки, учені німецький зоолог Альфред-Едмунд Брем (1829-1884), радянський зоолог Ігор Акімушкін (1929-1993) та інші розглядали цю групу безхребетних тварин як свого роду «приматів морського царства», тобто істот, які за рівнем свого розвитку не поступалися мавпам серед наземних хребетних.

У більшості головоногих є внутрішній хрящовий скелет, який захищає центральну нервову систему.

За способом живлення головоногі молюски є хижаками. Свою здобич вони схоплюють і утримують щупальцями, на яких у 2-3 ряди розташовані присоски, а у деяких і гачки. Присосок діаметром 3 см може утримувати масу до 3,5 кг. Проте головоногі можуть проковтнути лише подрібнену їжу, бо стравохід їх оточений нервовими гангліями. У подрібненні їжі беруть участь рогові щелепи («дзьоб») та тертка (радула). Слина, яку виробляють слинні залози, крім травних соків, містить ще й отруйні речовини, здатні вбивати здобич. Головоногі молюски мають розвинену печінку та підшлункову залозу.

Органи дихання — зябра. Кровоносна система у головоногих, на відміну від інших молюсків, майже замкнена: у багатьох місцях артерії крізь капіляри переходять безпосередньо у вени. Крім основного серця, яке має трьохкамерну будову (два передсердя і шлуночок) і переганяє кров по всьому тілу, є ще два зябрових серця, що проштовхують її крізь зябра. Кров блакитна, бо містить пігмент гемоціанін.

Нервова система головоногих складніша, ніж у інших безхребетних. Великих розмірів ганглії утворюють спільну навкологлоткову нервову масу — головний мозок, захищений хрящовою оболонкою — «черепом». У восьминогів є зачатки кори із сірої речовини (сукупності тіл нейронів із дендритами).

У головоногих добре розвинені органи чуття: нюхові ямки, статоцисти та очі, які за своєю будовою нагадують органи зору ссавців.

Характерною є здатність головоногих змінювати забарвлення свого тіла залежно від навколишнього середовища, а також при збудженні, що зумовлюється наявністю у шкірі тварин пігментних клітин — хроматофорів. Важливе захисне значення має здатність цих молюсків виробляти в чорнильній залозі, протока якої відкривається у задню кишку, чорну рідину, що за небезпеки викидається назовні через лійку у воду. У воді утворюється чорна пляма, під прикриттям якої молюск утікає від ворогів.

Головоногі молюски є роздільностатевими тваринами. У межах класу спостерігається як зовнішнє, так і внутрішнє запліднення з відкладанням яєць, а також живородіння. Для багатьох видів характерна турбота про потомство, яка проявляється з боку самок. Для головоногих характерний прямий розвиток.

Головоногі молюски є важливою складовою частиною угруповань організмів. Вони є базою живлення для морських тварин, зокрема ластоногих та зубатих китів.

Значення головоногих молюсків у житті людини:

1. Деякі види головоногих молюсків (кальмари, каракатиці, восьминоги) людина споживає в їжу. М’ясо цих молюсків — справжня скарбниця білку. За вмістом вітаміну В₆ і РР молюски перевищують рибу і м’ясо домашніх тварин. До того ж, м’ясо головоногих містить фосфор, залізо, мідь та йод.

2. Із вмісту чорнильного мішка каракатиць та кальмарів виробляють коричневу фарбу — сепію, а також натуральну китайську туш.

3. Особлива речовина амбра, яка утворюється у кишечнику кашалотів із неперетравлених решток головоногих, застосовується у парфюмерній промисловості для надання стійкості запаху.