ЗООЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Є. О. Неведомська - 2013

ЛЕКЦІЯ 12. ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (Arthropoda)

2. Клас Ракоподібні(Branchiata або Crustacea)

Ракоподібні найбільш повно освоїли водне середовище: від морів та океанів до невеличких калюж. Так, морський планктон на 90% складається з ракоподібних. Лише окремі з них пристосувалися до життя на суходолі (мокриці, сухопутні морські краби), проте й вони завжди населяють вологі місця. Описано понад 40 тис. видів.

Карцинологія (від грецьк. каркінос — рак, логос — учення) — розділ зоології, який вивчає ракоподібних.

Розміри тіла ракоподібних коливаються від декількох міліметрів до 80 см. Воно складається із трьох відділів (тагм). Сегменти кожної тагми можуть бути чітко відмежовані, або так чи інакше злиті.

На голові містяться 5 пар видозмінених кінцівок: 2 пари вусиків (антени і антенули), що є органами дотику і хімічного чуття, та 3 пари ротових органів (жувальця, передні і задні щелепи), які подрібнюють їжу, фільтрують її і подають до рота. На голові знаходиться також пара складних фасеточних очей, хоча у деяких наявні лише прості очі. Кінцівок грудного відділу буває від 2 до 60 пар. Форма їх різна і залежить від функції, яку вони виконують.

Дихають ракоподібні за допомогою зябер або всією поверхнею тіла. Бокові зяброві кришки, які утворюються панциром, захищають зябра від можливих пошкоджень.

Типовими представниками є річкові раки, краби, омари, лангусти, креветки, дафнії, циклопи.

Річкові раки живуть у ріках, озерах з більш-менш чистою водою. Забарвлення раків зумовлюється наявністю у покривах пігментів, здебільшого каротиноїдів. Одним із них є астаксантин червоного кольору. З’єднуючись із білками, він утворює пігменти буруватих тонів. При підвищенні температури ці сполуки руйнуються, і астаксантин звільняється, тому при варінні раки червоніють (саме з цим пов'язане прислів'я «червоний як рак»).

Раки ведуть придонний спосіб життя, вдень ховаються у норах та різних укриттях, а присмерком та вночі виходять на полювання. Піщаних і кам’янистих грунтів раки уникають, тому їх більше там, де дно мулисте, проте не плинне.

Із річкових раків України найпоширеніші довгополий та широкополий раки.

Голова та груди раків нерухомо з’єднані між собою і утворюють головогруди, які зверху та з боків вкриті суцільним панциром, що має назву карапакс. На панцирі є поперечний шов, що розмежовує голову та груди.

Голова річкового рака спрямована вперед і закінчується гостри шипом, із боків якого на рухливих стебельцях міститься пара складних очей. На голові є дві пари вусиків:

✵ перша пара — коротенькі, або антенули (роздвоєні) — є органами нюху;

✵ друга пара — довгі, або антени — є органами дотику.

У головному членику коротеньких вусиків розміщений орган рівноваги, або статоцисти (рис. 40, 41), що має вигляд ямки з чутливими волосками (щетинками). Ця ямка безпосередньо стикається з навколишнім середовищем, тому в неї легко потрапляють дрібні піщинки, які відграють роль»слухових камінців», або «статолітів».

Рис. 40. Схема статоциста рака (за Догелем, 1981).

Під час линьки хітинового покрива статоліти відкритих ямок видаляються і тварина захоплює новий запас піщинок за допомогою клешнів або засовуючи голову в пісок.

Рис. 41. Антенула рака зі статоцистом (за Догелем, 1981):

1 і 2 — роздвоєний вусик; 3 — головний членик; 4 — отвір статоциста;

5 — чутливі волоски; 6 — пісчинки; 7 — нерв.

Ротовий орган знаходиться знизу голови й оточений ротовими органами (видозміненими кінцівками) — парою верхніх щелеп, двома парами нижніх щелеп та трьома парами ногощелеп.

Груди складаються з 8 сегментів, які несуть 8 пар грудних кінцівок, із яких 3 передні є ногощелепами (беруть участь у живленні), а решта 5 пар — ходильні ноги. У раків передня пара ніг має клешні.

Черевце представлене шістьма сегментами та анальною пластинкою, на якій розташований анальний отвір. Кожен сегмент несе пару двогіллястих черевних кінцівок (6 пар), із яких остання розширена.

Живляться раки червами, молюсками, личинками водяних комах, пуголовками, а також рослинною їжею. Охоче поїдають харові водорості, які багаті на кальцій. Раки є санітарами водойм, бо поїдають падаль. Подрібнена ротовими кінцівками їжа потрапляє до глотки, а звідти до стравоходу. З нього їжа порціями переходить до шлунка, що складається з двох відділів (рис. 42):

✵ жуйний, у якому їжа перетир

✵ жуйний, у якому їжа перетирається за допомогою хітинових пластинок; стінки цієї частини шлунка значно потовщені за рахунок розвинених м’язів, які рухають хітинові пластинки;

✵ цідильний (або пілоричний), де їжа фільтрується.

Лише дрібні частки їжі після фільтрації надходять до середньої кишки, де в основному відбувається її перетравлення та всмоктування. У середню кишку відкривається велика дволопатева травна залоза — печінка (рис. 42), що виробляє травний сік, у якому є ферменти, що розкладають харчові продукти до простих сполук, останні всмоктуються через стінки кишечнику в кров.

Видільна система річкового рака представлена парою зелених залоз (назва через своє забарвлення), які відкриваються назовні поблизу основи довгих вусиків (рис. 42).

Рис. 42. Внутрішня будова річкового рака:

1 — м’язи шлунку; 2 — зелені залози; 3 — шлунок; 4 — м’язи жувальців;

5 — печінка; 6 — сім’яники; 7 — зябра; 8 — серце; 9 — кишки.

Дихає річковий рак розчиненим у воді киснем за допомогою зябер (рис. 42) — тонкостінних виростів основ грудних ніг. Вони прикриті ззовні складкою панцира, яка захищає зяброву порожнину.

Кровоносна система незамкнена. Серце річкового рака (рис. 42) розміщене на спинному боці тіла в грудях і має вигляд п'ятикутного мішечка мішечка з трьома парами остій, через які до серця із порожнини тіла надходить гемолімфа. Кров річкового рака безбарвна, у інших ракоподібних вона буває червонуватою, оскільки в ній розчинений дихальний пігмент — гемоглобін, або навіть блакитною (наприклад, у деяких крабів), через те що містить спеціальну речовину, до складу якої входить купрум і який приєднує кисень.

Нервова система складається із парного надглоткового ганглія, навкологлоткового нервового кільця і черевного нервового ланцюжка.

Річкові раки — роздільностатеві і мають зовнішнє запліднення. Запліднені яйця (ікринки) самка виношує на черевних ніжках протягом 56 місяців. Навесні з них з’являються рачки, які дуже схожі на дорослих особин (прямий розвиток). Молоді рачки багато разів линяють, ростуть і досягають статевої зрілості на третьому (самці) або четвертому (самки) році життя. Тривалість життя річкових раків — до 20 років, упродовж яких раз-двічі на рік (навесні та восени) вони линяють.

До морських раків належать омари, лангусти, краби. У прісній стоячій або з невеликою течією водоймі мешкають дафнії і циклопи.

Значення ракоподібних у природі.

1. Гіллястовусі рачки, очищаючи воду від завислих у ній органічних часток та бактерій, відіграють роль природних біофільтраторів.

2. Раками живляться хижі риби, водоплавні птахи, деякі звірі.

3. Дафнії, циклопи, водяні віслюки є кормом для риб.

4. Серед ракоподібних є паразити риб (коропоїди), проміжні хазяї стьожака широкого (циклопи), морських ссавців.

Значення ракоподібних у житті людини.

Позитивне.

1. Річкові раки, а також омари, лангусти, краби, креветки мають промислове значення.

2. Дафніями і циклопами підгодовують молодь осетрових, лососевих та інших промислових риб, виготовляють із них сухий корм для акваріумних риб.

Негативне.

1. Веслоногі рачки циклопи і діаптомуси можуть бути проміжними хазяями гельмінтів.

2. Морські жолуді, що ведуть прикріплений спосіб життя, спричинюють збитки у судноплавстві, оскільки ними обростають днища суден.

Охорона ракоподібних.

Чисельність деяких видів ракоподібних останнім часом різко скорочується. Тому необхідне розроблення заходів щодо їх охорони. Особливо це стосується мешканців прісних водойм, де антропічний пресинг дуже інтенсивний. Зокрема це стосується річкових раків. Потребує охорони також камчатський краб.