БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

IV. БУДОВА РОСЛИН

Отруйні речовини

Рослинні отрути поділяють на 12 груп.

Алкалоїди - в рослинах знаходяться переважно у вигляді солей органічних кислот, вони добре розчиняються у воді, що й робить їх токсичними. Щоправда, не всі алкалоїди (а їх відомо понад 1000) токсичні. У більшості своїй алкалоїди діють на нервову систему. Одні з них пригнічують центральну нервову систему (опій, морфін, пантопон, скополамін), а інші, навпаки, збуджують її (кофеїн, стрихнін). Деякі алкалоїди діють на різні відділи нервової системи, а також на окремі органи. Смерть від отруєнь алкалоїдами настає внаслідок паралічу.

До алкалоїдоносних належать такі рослини: аконіти, пізньоцвіти, плоскухи, маки, чемериці, тютюн, чистотіл великий, болиголов плямистий, блекота чорна, гармала звичайна, бутень п’янкий, дурман, геліотропи і багато інших видів.

Глікозиди - найпоширеніші рослинні отрути. Серед глікозидів отруйні властивості виявляють:

а) нітрил-, або ціанглікозиди, при ферментативному розщепленні яких утворюється дуже отруйна синильна кислота (бобівник трилистий, лядвенець український (рогатий), льон, тризубець морський, лепешняк, люцерна, конюшина, просо, сорго та ін.);

б) тіоглікозиди, або гірчичні глікозиди, які під дією ферментів розщеплюються з утворенням ефірної гірчичної олії (гірчиця, ріпак, водяний хрін, редька, суріпиця, талабан та інші рослини, переважно з родини капустяних - хрестоцвітих);

в) корденоліди і буфадієноліди (серцеві глікозиди), які діють на серцево-судинну систему (горицвіт, наперстянки, конвалія, олеандр, кендир коноплевий, жовтушник, чемерник);

г) тритерпенові глікозиди (сапоніни);

д) стероїдні глікозиди (сапоніни).

Серед сапонінів переважають тритерпенові глікозиди. Вони виявляють дуже сильну гемолітичну дію. Найбільший гемолітичний індекс мають калюжниця, воронець, лобода остиста, ломиніс, пухироплідник, курячі очки польові, синюха голуба, лещиця волотиста. Окрім гемолітичної дії, сапонінам властива діуретична дія (лещиця волотиста), вони також впливають на процеси збудження і гальмування центральної нервової системи.

Глікоалкалоїди - це глікозиди, аглікони яких утворені алкалоїдами, головним чином соланідином. Вони характерні для родини пасльонових. У картоплі, наприклад, знайдені два глікоалколоїди - соланін і (токсичніший) чаконін. Багато соланіну і чаконіну в ростках, пуп’янках, квітках і молодих листках картоплі. У бульбах вони зосереджені переважно в шкірці. Кількість глікоалкалоїдів у бульбах збільшується у процесі проростання і позеленінні під дією світла. У дикої картоплі (Solanum demissum) міститься глікоалкалоїд демісин, через що вона не поїдається личинками колорадського жука. Знайдено соланін і в рослинах пасльону чорного та пасльону солодко-гіркого.

Токсичні альбуміни - отруйні речовини, що містять білок. До них належать рицин із насіння рицини, робін з кори білої акації, фазин з насіння квасолі.

Лактони являють собою складні ефіри циклічних органічних гамма- і дельтакислот. До них належать кумарин із буркуну, чаполочі, протанемонін із жовтецю, таурицин із полину.

Ефірні олії - це леткі речовини. Прикладом їх може бути алілово- гірчична олія. Вона є в представників родини хрестоцвітих (гірчиця польова, гірчиця біла, ріпак, грицики, хрін, талабан, сухоребрик, хрінниця) і цибулевих (цибуля, часник).

Органічні кислоти та їхні солі. Причиною отруєнь можуть бути такі кислоти: щавлева (щавель, квасениця, гичка буряка), еуфорбінова (молочай), філіксова (щитник чоловічий), аконітова (хвощі).

Нітрати і нітрити - це солі азотної та азотистої кислот. На них традиційно багаті кукурудза й буряк. Накопичення речовин цієї групи у культивованих і дикорослих рослинах відбуваються у разі надлишку азотних добрив у грунті, а також під впливом несприятливих факторів зовнішнього середовища (посуха, тривалі зливи, великі перепади температур, приморозки, витоптування, градобій). Носіями нітратів є такі кормові і харчові культури - кавун, диня, горох посівний, кабачки, огірки, картопля, кукурудза, овес посівний, пшениця, жито, ячмінь, сорго, просо, райграс, буряк, конюшина, люцерна, ріпак, капуста, турнепс. З дикорослих рослин багаті на нітрати амброзія полинолиста, буркун, осот, дурман, зірочник злаковидний, кропива жалка, латук, лобода, лутига, молочай, паслін, портулак городній, розторопша, щавель кислий, щириця, якірці.

Мінеральні солі. Відомі отруєння мінеральними сполуками, до яких належать хлориди та карбонати натрію і калію, сульфати магнію, калію, натрію. Чутливими до цієї групи отруйних речовин є вівці, а особливо ягнята. Багаті на мінеральні солі лобода, лутига, устели-поле піскове, курай, солонець.

Пігменти - фотосенсибілізатори. Після поїдання рослин, які містять такі пігменти, спостерігаються запальні процеси на непігментованих ділянках шкіри і підшкірної клітковини. Причиною цього є підвищення чутливості організму до ультрафіолетових променів сонячного спектра - фотосенсибілізація. Такі пігменти є в гречці (фагопіризм), конюшині, просі, звіробої, сухоребрику високому, нетребі звичайній, жовтеці.

Смолисті речовини спричинюють різку місцеву дію і запалення шкіри (дерматити) та слизової оболонки травного каналу (ентерити). Вони виявлені в корі вовчого лика, берізках, цикуті отруйній.

Рослинні отрути невідомої природи містять гіркуша нечуйвітрова, залізниця гірська, зірочник злаковидний, лобода, латук татарський, вех, сідач, хміль, чина.

Речовини рослинних клітин умовно поділяються на дві великі групи: конституційні та ергастичні. Перші - функціонально активні речовини. Серед них можна відзначити структурні, фізіологічно активні й метаболічні речовини. До структурних речовин відносять целюлозу, геміцелюлозу і пектин клітинних оболонок, білки та ліпіди мембран. Фізіологічно активні речовини у клітині представлені вітамінами, ферментами, фітогормонами, антибіотиками і фітонцидами. Метаболічно активні речовини - це вихідні або проміжні речовини, які використовуються в метаболічних циклах клітини.

Ергастичні речовини - речовини, які виключені з обміну речовин. їх поділяють на запасні речовини, які тимчасово виключені з метаболізму, і кінцеві продукти обміну. До запасних речовин належать вуглеводи (моносахариди і полісахариди - крохмаль, інулін, глікоген), жири у вигляді краплинок олії та алейронові зерна, або глобули білка. Кінцевими продуктами обміну є алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, смоли тощо.