МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 2. БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ І МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ

2.1. ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ ЛЮДИНИ

Екологічна сукцесія

Біогеоценоз - стійка динамічна саморегулійна система. Проте стійкість біогеоценозу не є абсолютною. Біогеоценоз здатний змінюватися й еволюціонувати. Спрямовані послідовні зміни в біогеоценозі називають екологічною сукцесією. Вони можуть привести до заміни одного біогеоценозу на інший. Прикладом такої сукцесії є заростання невеликого озера з наступною появою на його місці болота, а потім лісу. Головна роль у розвитку сукцесії належить рослинам, при цьому відбувається заміна одних видів рослин на інші. Паралельно змінюється і видовий склад тварин. Сукцесії бувають первинними і вторинними. Розвиток рослинності в місцях, де її раніше не було, називають первинною сукцесісю (оселення лишайників на скелях, заселення вищими рослинами піщаних дюн), а в місцях з попереднім рослинним покривом, але зруйнованим внаслідок певних причин, - вториною сукцесією (відновлення лісів після пожеж, вирублення). Сукцесія завершується клімаксом - утворенням стійкого угруповання, видовий склад якого в подальшому змінюється незначно. Для завершення більшості сукцесій потрібні сотні й тисячі років. Швидкість сукцесії по мірі наближення до клімаксу зменшується. Сукцесія припиняється, якщо поява нових видів у ньому або виключення існуючих не веде до порушення рівноваги. Клімаксні угруповання, таким чином, характеризуються станом відносно стійкої рівноваги.