МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.2. КЛІТИНА. ТКАНИНИ. ПОНЯТТЯ ПРО ОРГАН, СИСТЕМУ ОРГАНІВ, ОРГАНІЗМ

СПОЛУЧНА ТКАНИНА

2.Скелетні тканини

Скелетні сполучні тканини включають: хрящові та кісткові тканини, які виконують, перш за все, опорну, захисну, механічну функції, а також беруть участь у мінеральному і водно-сольовому обміні організму.

Ці тканини складають клітини і міжклітинну речовину, яка переважає за об'ємом. Міжклітинна речовина має значну пружність і механічну міцність, яку забезпечують волокна (хондринові, осеїнові) та аморфний компонент (глікопротеїни, протеоглікани, неорганічні сполуки).

Хрящові тканини (рис. 1.9) мають клітинні елементи - хондробласти і хондроцити та міжклітинну речовину, в якій розміщені хондринові волокна - колагенові або еластичні. Особливістю основного компонента міжклітинної речовини є досить високий вміст води (75 %), органічних речовин (10-15 %) та неорганічних солей (5-8 %). Органічний компонент (хондромукоїд) представлений білками, ліпідами, глікозаміногліканами та протеогліканами і забезпечує пружність (тургор) міжклітинної речовини. Хрящові тканини не мають судин, тому за рахунок значної проникності міжклітинної речовини забезпечується дифузне поширення поживних речовин. Охрястя, яке оточує хрящі, має кровоносні судини і здійснює живлення тканини.

Рис. 1.9. Основні структури хряща: 1 - охрястя; 2 - хрящ; 3 - хондроблас 4 - хондроцит; 5 — міжклітинна речовина.

Існує три види хрящової тканини, які відрізняються один від одного в основному будовою міжклітинної речовини: 1) гіаліновий хрящ; 2)

еластичний хрящ; 3) волокнистий хрящ.

Гіаліновий хрящ (рис. 1.10) - найбільш поширений в організмі вид хрящової тканини. Він є у складі скелета ембріона, на кінцях ребер, у

стінках трахеї, бронхів, у хрящах носа, в метаепіфізарних пластинках росту кісток і покриває поверхні суглобів. Гіаліновий хрящ з віком здатний вапнуватись (накопичувати солі кальцію), втрачається його пружність, збільшується ламкість.

Рис. 1.10. Гіаліновий хрящ: 1 - охрястя; 2 - ізогенна група хрящових клітин; 3 - хондроцити в лакунах; 4 - лакуна без хондроцита.

Еластичний хрящ (рис. 1.11) є в складі вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, хрящів гортані. Він має жовтий колір і здатний розтягуватися. За загальним планом будови цей хрящ подібний до гіалінового.

Рис. 1.11. Еластичний хрящ: 1 - охрястя; 2 - хондроцити; 3 - еластичні волокна

Еластичному хрящу властива еластичність, тому що хондринові волокна являють собою велику кількість еластичних волокон. Волокна формують капсули навколо хондроцитів.

Волокнистий хрящ (рис. 1.12) розташований у місцях прикріплення сухожилків і зв'язок до кісток та гіалінових хрящів, формує міжхребцеві диски. Ця тканина має значну механічну міцність, тому що у її міжклітинній речовині міститься багато колагенових волокон, які лежать паралельно товстими пучками. Хондроцити розташовані у вигляді рядів, своєрідних клітинних стовпчиків.

Рис. 1.12. Волокнистий хрящ 1 - хондроцити; 2 - колагенові волокна

(кальцію, фосфору та інших хімічних елементів) в організмі.

Кісткова тканина - це спеціалізований тип сполучної тканини, особливістю якої є високий ступінь мінералізації міжклітинної речовини (до 70 % неорганічних сполук, серед яких найбільше солей кальцію - гідрооксиапатитів).

Кісткову тканину складають клітини (остеобласти, остеоцити, остеокласта) та міжклітинна речовина (осеїнові волокна і осеомукоїд).

Кісткова тканина формує скелет організму, який відіграє роль опори і переміщення тіла у просторі - опорно-механічна функція. Завдяки значній міцності кісток скелета забезпечується захист внутрішніх органів і тканин від пошкоджень - захисна функція. Кісткова тканина є депо мінеральних речовин

Кісткову тканину поділяють на два види: грубоволокнисту і пластинчасту, залежно від структурної організації та фізичних властивостей. Груболовокниста кісткова тканина має невпорядковане розташування пучків осеїнових (колагенових) волокон, оточених осеомукоїдом, у лакунах якого залягають остеоцити. Ця тканина є в скелеті зародка (поступово замінюється на пластинчасту), а у дорослому організмі - лише в ділянці швів черепа та в місцях прикріплення сухожилків до кісток. Пластинчаста кісткова тканина має паралельне розташування колагенових волокон у сформованих кісткових пластинках. Залежно від орієнтації пластинок у просторі, виділяють компактну і губчасту частини цієї тканини. Компактна кісткова тканина є в складі діафізів трубчастих кісток, а губчаста- в плоских та епіфізах трубчастих кісток.

Фактично з пластинчастої кісткової тканини побудована переважна більшість кісток (рис. 1.13).

Рис. 1.13. Клітини кісткової тканини:

а - остеобласт; б - остеоцит; в - остеокласт; 1 - ядро; 2 - гранулярна ендоплазматична сітка; 3 - мітохондрії; 4 - комплекс Гольджі; 5 - лізосоми; 6 - міжклітинна речовина кістки.